Рішення

від 09.10.2024 по справі 914/1433/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2024 Справа № 914/1433/24

За позовом: Фермерського господарства ГАДЗ, с. Трибухівці Тернопільської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Татлі Хайат, м. Львів

про стягнення 508 905, 50 грн

Суддя Никон О.З.

Секретар судового засідання Смітюх С.В.

За участю представників:

від позивача: Гаврилович І.А.; Кузь В.І. представники;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства ГАДЗ до Товариства з обмеженою відповідальністю Татлі Хайат про стягнення 508 905, 50 грн за невиконання умов договору поставки №04/10/22П від 04.10.2022.

Хід розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.06.2024 відкрито загальне позовне провадження.

Розгляд справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 11.09.2024 закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду по суті на 09.10.2024.

У судовому засіданні 09.10.2024 представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали суду пояснення та мобільний телефон для огляду переписки у месенджері «Telegram».

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Слід зазначити, що поштова кореспонденція, яка надсилалась відповідачу на юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута суду із зазначенням причин: за закінченням терміну зберігання та адресат відсутній за вказаною адресою.

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Крім того, суд скеровував ухвалу суду на адресу засновника товариства Стариченко Т.В., яка їй вручена 23.07.2024 та на адресу електронної пошти, зазначеної в договорі.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомлений про розгляд цієї справи.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки №04/10/22П від 04.10.2022 в частині поставки товару на суму 429 000, 00 грн. Також за прострочення виконання зобов`язання позивач заявив до стягнення 49 449, 92 грн пені, 15 059, 42 грн інфляційних втрат та 15 396, 16 грн 3% річних.

Відповідач відзиву на позов не подав, щодо заявлених вимог в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

04 жовтня 2022 року Фермерським господарством «ГАДЗ» (далі -Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАТЛІ ХАЙАТ» (далі - Покупець) укладено договір поставки від № 04/10/22П (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його вартість, у відповідності до умов даного Договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору Покупець за свій рахунок здійснює доставку Товару від постачальника за адресою: 48431, Тернопільська область, Чортківський район, с. Трибухівці, вул. Горішня, буд 79, якщо інше не узгоджено Сторонами в Специфікації до Договору.

Поставка здійснюється на підставі Замовлення, наданого Покупцем, у якому зазначається асортимент, кількість, дата передачі Товару тощо. Прийняття та узгодження замовлення здійснюється через електронний, факсимільний зв`язок (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 4.5 договору сторони домовились, що оплата за Товар здійснюється Покупцем на умовах 100% передоплати.

Відповідальність сторін погоджена у 6 розділі, зокрема, у пункті 6.2. договору зазначено, що у випадку порушення порядку оплати або поставки Товару, передбачених цим Договором, винна Сторона сплачує на користь іншої Сторони пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Товару, або простроченої суми оплати вартості Товару за кожен день прострочки.

Згідно з пунктом 10.7. договору, договір та всі додатки до нього, підписані та надіслані по факсимільному зв`язку, а також фото/сканкопія (в т.ч. Е-mail) мають однакову юридичну силу до моменту обміну між Сторонами оригіналами.

Позивач ствердив, що обмін між сторонами оригіналами договору не відбувся, оскільки відповідач підписав проект договору та надіслав за допомогою електронних засобів позивачу, проте підписаних примірників не повернув. ФГ «ГАДЗ» здійснило підписання зі своєї сторони сканкопії договору, підписаного відповідачем.

19 жовтня 2022 року позивач виставив відповідачу рахунок № 130 на суму 432 900, 00 грн.

Відповідач 20.10.2022 здійснив передоплату замовлення (призначення платежу: за яблука зг. рахунку № 130 від 19.10.2022) на суму 432 900, 00 грн.

Позивач зазначив, що в ході сортування для відвантаження фактична вага товару становила 19 432, 00 кг.

Тому складено видаткову накладну №6804 від 24 жовтня 2022 року на суму 431 390, 40 грн.

Надалі позивач ствердив, що представники відповідача, перебуваючи на господарстві позивача, зробили друге усне замовлення - Яблуко гала 1 сорт, кількістю 20 986, 00 кг.

Позивач підписав видаткову накладну №2396 від 28.03.2023 на суму 491 072, 40 грн (яблука Гала 1 сорт кількістю 20 986 кг).

Також позивач ствердив, що у двох примірниках відповідачу наручно передано договір, видаткові накладні та акт звірки, однак підписаних примірників, крім сканкопії договору, відповідач не повернув.

17 травня 2023 року відповідач оплатив позивачу 60 562, 80 грн із призначенням платежу: оплата за яблука зг. договору № 04/10/22П від 04.10.2022.

06 липня 2023 року позивач скерував відповідачу претензію на суму 457 502, 05 грн, з яких 429 000, 00 грн основного боргу за поставлений 28.03.2023 товар та 28 502, 05 грн пені.

09 січня 2024 року позивач повторно скерував претензію.

Однак відповідей на претензії матеріали справи не містять.

Також на підтвердження позовних вимог та факту здійснення господарської операції, позивач надав суду докази реєстрації податкових накладних на суму 922 462, 80 грн, переписку з представником відповідача у месенджері «Telegram» та міжнародну товарно-транспортну накладну № 400955, що була складена на прохання відповідача з метою подальшого продажу закордон продукції, придбаної у позивача.

Таким чином позивач просив стягнути з відповідача 429 000, 00 грн основного боргу, 49 449, 92 грн пені, 15 059, 42 грн інфляційних втрат та 15 396, 16 грн 3% річних.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони у справі уклали договір поставки № 04/10/22П від 04.10.2022.

Позивач виставив 19.10.2022 відповідачу рахунок на суму 432 900, 00 грн, який 20.10.2022 відповідач оплатив.

Однак фактична поставка товару відбулась на суму 431 390, 40 грн, тому залишилась переплата на суму 1 509, 60 грн.

Позивач ствердив, що 28.03.2023 такий поставив відповідачу товар на суму 491 072, 40 грн, однак відповідач видаткову накладну не підписав.

Оскільки факт непідписання накладної не свідчить про відсутність господарської операції, суд вважає за необхідне дослідити усі докази у їх сукупності.

На підтвердження факту здійснення господарської операції, позивач надав суду докази реєстрації податкових накладних на суму 922 462, 80 грн, переписку у месенджері «Telegram» із представником відповідача та міжнародну товарно-транспортну накладну № 400955, що була складена з метою подальшого продажу закордон продукції, придбаної у позивача.

Також суд враховує, що відповідач 17.05.2023 оплатив 60 562, 80 грн, а в призначенні платежу послався на договір.

У судовому засіданні суд також з`ясував, що інших поставок, окрім 24.10.2022 та 28.03.2023 не було, а товар відповідач забрав зі складу позивача.

Тому факт часткової оплати підтверджує визнання боргу.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Проаналізувавши подані позивачем докази у їх сукупності, суд вважає, що такі є більше вірогідними та підтверджують факт здійснення поставок 24.10.2022, 28.03.2023 та наявність заборгованості у відповідача.

Тому враховуючи переплату на суму 1 509, 60 грн та оплату на суму 60 562, 80 грн, позивач правомірно заявив до стягнення 429 000, 00 грн основного боргу та така підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 15 059, 42 грн інфляційних втрат та 15 396, 16 грн 3% річних за період з 29.03.2023 по 31.05.2024, врахувавши часткову проплату.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач нарахував відповідачу 49 449, 92 грн пені в розімірі однієї облікової ставки НБУ з 29.03.2023 по 29.09.2023, тобто з урахуванням умов договору, шестимісячного строку нарахування та врахувавши проплату.

Перевіривши розрахунки, суд встановив, що такі є правильними.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 429 000, 00 грн основного боргу, 49 449, 92 грн пені, 15 396, 16 грн 3% річних та 15 059, 42 грн інфляційних втрат.

Щодо судового збору.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Татлі Хайат (місцезнаходження: 79034, місто Львів, вул. Бузкова, будинок 2, ідент. код: 43340361) на користь Фермерського господарства ГАДЗ (місцезнаходження 48431, Тернопільська обл., Чортківський р-н, село Трибухівці, Трибухівська ТГ, вул.Горішня, будинок 79, ідент. код: 37289250) 508 905, 50 грн, з яких: 429 000, 00 грн основного боргу, 49 449, 92 грн пені, 15 396, 16 грн 3% річних, 15 059, 42 грн інфляційних втрат та 6 106, 87 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.10.2024.

Суддя Никон О.З.