Рішення

від 03.10.2024 по справі 914/891/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 Справа № 914/891/24

За позовом: Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, м. Львів

до відповідача: Комунальної установи Львівський міський молодіжний центр, м. Львів

про стягнення 142 094, 97 грн

Суддя Наталія Мороз

За участю секретаря судового засідання

Соломії Дицької

Представники:

Від позивача: Олег Філь

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго до Комунальної установи Львівський міський молодіжний центр про стягнення 142 094, 97 грн.

Ухвалою суду від 09.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.05.2024.

21.05.2024 розгляд справи відкладено на 04.06.2024, про що сторін повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

04.06.2024 розгляд справи відкладено на 02.07.2024, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

02.07.2024 розгляд справи відкладено на 16.07.2024, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

16.07.2024 на електронну адресу господарського суду позивачем подано додаткові пояснення у справі.

Ухвалою від 16.07.2024 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні на 29.08.2024.

Ухвалою від 29.08.2024 підготовче засідання відкладено на 24.09.2024, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою від 24.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 03.10.2024.

В судове засідання 03.10.2024 представник позивача з`явився, дав пояснення по суті спору. Позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неучасті суду не повідомив. Участь повноважного представника відповідача в судове засідання визнавалась судом обов`язковою.

Суд зазначає, що поштова кореспонденція надсилалася на адресу Комунальної установи Львівський міський молодіжний центр, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79005, м. Львів, вул. М. Скорика, буд. 31.

Ухвали суду надсилались судом на вказану адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується відповідними Списками розсилки поштової кореспонденції та вручено відповідачу особисто, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами інформації відстеження пересилання поштового відправлення з інтернет-порталу АТ «Укрпошта».

Відтак, суд констатує про повідомлення відповідача завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України.

З огляду на викладене, з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

За змістом ст. 2 ЗУ "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, в тому числі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем споживачем своїх зобов`язань, щодо своєчасної оплати вартості фактично спожитої теплової енергії за період з 04.07.2022 по 31.08.2023, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 142 094, 97 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач участі у судових засіданнях особисто або через уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву в порядку статті 80 ГПК України не скористався.

Заявами від 17.05.2024 та 25.06.2024 просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника Комунальної установи Львівський міський молодіжний центр в судових засіданнях, призначених на 21.05.2024 та 02.07.2024.

Обставини справи.

З 01.12.2021 між Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго та Комунальною установою Львівський міський молодіжний центр вважається укладений договір про надання послуг з постачання теплової енергії. Текст договору розміщений на сайті ЛМКП Львівтеплоенерго(https://lmkp.lte.lviv.ua/index.php/meshkantsiam/dohovory-z-postachannia-teplovoi-enerhii-ta-postachannia-hariachoi-vody).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.06.2022 № 474 «При вирішення питання балансового обліку нежитлових приміщень на вул. Коперника, 9», ухвалено Комунальній установі Львівський міський молодіжний центр взяти на баланс нежитлові приміщення підвалу під індексами XII, XII?, XIII, XIII?, XIII??, XIV, XV, XVI, XVI?, XVI??, XVI???, XVI????, XVII, XVII?, XVII??, першого поверху під індексами 32-1, 32-2, 32-3, 32-4, 32-5, 32-6, 32-7, 32-8, 32-9, 32-10, 32-11, 32-12, 32-13, 32-14, 32-15, 32-16, 32-17, 32-18, 32-19, 32-20, 32-21, 32-22, 32-23, антресолі під індексом 32-24, другого поверху під індексами 32-25, 32-26, 32-27, 32-28, 32-29 загальною площею 718,5 кв. м у будівлі під літерою А-5 на вул. М. Коперника, 9.

Актом постановки на баланс від 04.07.2022, вищезазначене майно було передано на баланс Комунальній установі Львівський міський молодіжний центр.

Факт постачання позивачем відповідачу теплової енергії в опалювальних сезонах 2021-2022 рр., 2022-2023 рр. підтверджується актами про включення системи теплоспоживання від 11.10.2021 та від 14.11.2022 (в матеріалах справи).

Позивачем також виставлено відповідачу рахунки на оплату послуг теплопостачання (за спожиту теплову енергію та приєднане теплове навантаження) за період з 04.07.2022 до 31.08.2023.

Крім цього, на підтвердження існування договірних відносин між сторонами, позивачем долучено заяву відповідача від 27.03.2023 № 09-вих з проханням укласти договір на послуги постачання теплової енергії в гарячій воді на теплопостачання до нежитлових приміщень за адресою м. Львів, вул. Коперника, буд. 9 та договір про закупівлю теплової енергії за держані кошти № 6906/3 від 18.08.2023, в якому зазначено, що цей договір є взаємопов`язаний з індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 69026/Г від 04.07.2022 ( п. 11.2).

В матеріалах справи міститься платіжна інструкція № 28/09/2023 від 29.09.2023, якою, як стверджує позивач, підтверджується часткова сплата заборгованості у розмірі 1 109, 24 грн.

Внаслідок нездійснення своєчасної оплати за поставлену теплову енергію, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 142 094, 97 грн заборгованості.

Згідно з довідкою Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго від 20.09.2024 № 08/29, сума заборгованості не сплачена відповідачем і становить 142 094, 97 грн.

Оцінка суду.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до приписів ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання , що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, який може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 ГК України).

Згідно з п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 13 і 14 ЗУ Про житлово-комунальні послуги. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу в потрібних йому обсягах теплову енергію, що підтверджується актами про включення системи теплоспоживання від 11.10.2021 та від 14.11.2022 та виставленими рахунками на оплату послуг теплопостачання (спожиту теплову енергію) за період з 04.07.2022 до 31.08.2023.

Відповідач взятих на себе зобов`язань за договором не виконав, не надав жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження спростування відомостей щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також не надав доказів здійснення оплати останньої, тому у відповідача існує обов`язок щодо відшкодування вартості спожитої ним теплової енергії.

Щодо долученої платіжної інструкції № 28/09/2023 від 29.09.2023, якою, на думку позивача підтверджується часткова сплата боргу у розмірі 1 109, 24 грн за спірний період, суд зазначає, що такий документ до уваги судом не береться, оскільки в призначенні платежу вказано, що дана оплата стосується договору № 6906/3 від 18.08.2023.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з ст. 86 ГПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінка доказів це віднайдення відповіді на питання, чи може певна інформація слугувати доказом у справі, а також чи переконують докази кожен окремо та у своїй сукупності у наявності чи відсутності певної обставини у справі.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", зокрема, змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи наведене, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати виставлених позивачем рахунків за надані послуги, а відтак, позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 142 094, 97 грн підлягає задоволенню. Доказів зворотнього суду не надано.

Судові витрати.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунальної установи «Львівський міський молодіжний центр» (79005, м. Львів, вул. М. Скорика, буд. 31, ідентифікаційний код 42969459) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів. вул. Д. Апостола, буд. 1, ідентифікаційний код 05506460) 142 094, 97 грн заборгованості та 3028, 00 грн судового збору.

Рішення складено 11.10.2024

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяМороз Н.В.