Ухвала

від 11.10.2024 по справі 914/364/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.10.2024 Справа№914/364/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Артимовича В.М., розглянувши матеріали заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Тако-Агро Інвест» арбітражного керуючого Гонти Оксани Анатоліївни

про забезпечення позову у справі за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тако-Агро Інвест» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Гонти Оксани Анатоліївни

до відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Черкаси

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Днепр», м. Черкаси

до відповідача-3: Приватного підприємства «Карат-Авто», м. Ватутіне, Черкаська область

до відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комісійної торгівлі», м. Черкаси

про визнання недійсними правочинів боржника та витребування транспортного засобу

у межах справи про банкрутство № 914/364/24

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Діоніс Груп», м. Київ

про: банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Тако-Агро Інвест» (79013, м. Львів, вулиця Бандери С., будинок 37; ідентифікаційний код 44307812)

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Діоніс Груп» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Тако-Агро Інвест» (ідентифікаційний код 44307812).

Ухвалою суду від 13.03.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Тако-Агро Інвест» (79013, м. Львів, вулиця Бандери С., будинок 37; ідентифікаційний код 44307812).

Постановою від 04.09.2024 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Тако-Агро Інвест» (79013, м. Львів, вулиця Бандери С., будинок 37; ідентифікаційний код 44307812) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Тако-Агро Інвест» (ідентифікаційний код 44307812) арбітражного керуючого Гонту Оксану Анатоліївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 4 від 01.02.2013).

Від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Тако-Агро Інвест» арбітражного керуючого Гонти Оксани Анатоліївни надійшла позовна заява до ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Днепр», до Приватного підприємства «Карат-Авто» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комісійної торгівлі» про визнання недійсними правочинів боржника та витребування транспортного засобу.

Також ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Тако-Агро Інвест» арбітражним керуючим Гонтою Оксаною Анатоліївною подано заяву (вх.№ 3739/24 від 08.10.2024) про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб.

Так, у прохальній частині заяви про забезпечення позову арбітражний керуючий просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки SCHMITZ, SKO 24, тип ТЗ за призначенням: спеціалізований, тип ТЗ за конструкцією: напівпричіп, тип кузова: н/пр-фургон рефрижератор, VIN (№ шасі (рами): НОМЕР_1 , діюче свідоцтво про реєстрацію: СТР 905056, рік випуску: 2009.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Тако-Агро Інвест» арбітражного керуючого Гонти Оксани Анатоліївни про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, у тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункти 1, 2, 4).

Частинами 1, 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, заявник зобов`язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Заявник, звертаючись із заявою про забезпечення позову вказує, що під час виконання повноважень розпорядника майна у справі №914/364/24, арбітражному керуючому стало відомо, що у березні-травні 2023 році керівництвом боржника було відчужено усі транспортні засоби, що перебували у власності ТОВ «Тако-Агро Інвест». Реєстраційні дії щодо перереєстрації належних ТОВ «Тако-Агро Інвест» транспортних засобів на нових власників здійснювали ТСЦ № 7143, ТСЦ № 7141 та ТСЦ № 8043. Розпорядник майна ТОВ «Тако-Агро Інвест» вказує, що нею було встановлено, що майже за рік до відкриття провадження у справі про банкрутство №914/364/24, за результатами укладення договору комісії від 17.05.2023 № 1468 та Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 18.05.2023 № 6588/23/000442 боржник безоплатно здійснив відчуження майнового активу (транспортний засіб марки та моделі SCHMITZ, SKO 24) на користь ОСОБА_1 , що, на переконання арбітражного керуючого, згідно абз. 2 ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства є прямою підставою для визнання вказаних оскаржуваних правочинів недійсними.

Арбітражний керуючий зазначає, що 25.05.2023 ОСОБА_1 спірний транспортний засіб марки та моделі SCHMITZ, SKO 24 було відчужено Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс Днепр», яке не було стороною оскаржуваного договору комісії від 17.05.2023 № 1468 та Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 18.05.2023 № 6588/23/000442, що є недійсними відповідно до норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ліквідатор ТОВ «Тако-Агро Інвест» у заяві про забезпечення позову вказує, що станом на сьогоднішній день спірний транспортний засіб марки та моделі SCHMITZ, SKO 24 перебуває у незаконному володінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Днепр».

Заявник переконана, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказаний транспортний засіб, може істотно ускладнити чи унеможливити повернення майна ТОВ «Тако-Агро Інвест», а як наслідок призведе до порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів у справі № 914/364/24.

На переконання арбітражного керуючого, є всі підстави вважати, що після відкриття судом провадження за позовною заявою від 08.10.2024 року про визнання недійсними правочинів боржника та витребування транспортного засобу, нинішнім власником ТОВ «Транс Днепр» вказані вище транспортні засоби будуть перепродані або іншим чином виведені з власності.

Розпорядник майна зазначає, що наведене вище, в свою чергу, спричинить майнові збитки як боржнику, так і кредиторам боржника справі № 914/364/24, що є порушенням приписів Кодексу України з процедур банкрутства. Тому заявник вважає, що є необхідність у вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на усі перераховані вище транспортні засоби. Адже, на переконання арбітражного керуючого, перебування вищевказаних транспортних засобів у власності ТОВ «Транс Днепр» створює передумови для подальшої передачі цих транспортних засобів у власність іншим особам у будь-який момент, в тому числі під час розгляду цієї справи судом.

Розпорядник майна вважає, що достатніми та ефективними заходами забезпечення позову у даній справі є накладення арешту на спірний транспортний засіб, який до травня 2023 року належав ТОВ «Тако-Агро Інвест».

Також звертає увагу на те, що вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказані транспортні засоби не суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник та наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову свідчить, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття зазначених заявником заходів забезпечення позову при розгляді спору про стягнення заборгованості суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права заявника будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій. Виконання рішення розуміє під собою сукупність дій, які спрямовані на досягнення результатів, що були поставлені заявником, а в подальшому, - судом при прийнятті рішення, задля відновлення того чи іншого охоронюваного законом права та/чи інтересу заявника.

Поряд з цим слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Судом також взято до уваги правові висновки Великої Палати Верхового Суду, викладені у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, де вказано, що цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача (п. 43 постанови). Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить (п. 45 постанови). Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46 постанови).

У п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 вказано, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Враховуючи наведене, забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби, які були предметом оскаржуваних договорів купівлі-продажу, буде дієвим механізмом ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів боржника та кредиторів по справі №914/364/24.

Таким чином, як зазначає розпорядник майна, у випадку невжиття заявленого заходу забезпечення позову та в разі задоволення заяви про визнання недійсними правочинів боржника у порядку ст. 42 КУзПБ, обраний арбітражним керуючим спосіб захисту і поновлення порушених прав та інтересів буде неефективним та може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення. Оскільки, якщо до закінчення розгляду даної справи буде здійснено відчуження, перереєстрацію вищевказаного транспортного засобу, заявник не зможе захистити або поновити права боржника та кредиторів в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить повернення майна ТОВ «Тако-Агро Інвест», а як наслідок призведе до порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів у справі №914/364/24.

Крім того, слід зазначити, що обраний заявником вид забезпечення позову, про застосування якого він просить (шляхом накладення арешту на транспортний засіб), не є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог. Прохання накласти арешт на спірний транспортний засіб, обумовлене єдиною метою: забезпечення справедливого та ефективного захисту порушених прав боржника та кредиторів по справі №914/364/24.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. (Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19).

Відповідно до правового висновку Великої палати ВС, який наданий у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 922/4587/13, достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України Про Вищу раду юстиції, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження від 16.06.2011р. №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Суд зауважує, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, слід брати до уваги інтереси не лише заявника/позивача, а ще й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та з`ясувати чи застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Суд зазначає, що засоби забезпечення позову, про вжиття яких просить заявник, є адекватними, тобто відповідають вимогам, на забезпечення яких вони вживаються, а також є пов`язані з предметом позовних вимог, співмірними із вимогами, що заявлені позивачем, і спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення заяви про визнання недійсними правочинів боржника в порядку ст. 42 КУзПБ.

Невжиття судом зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника/позивача, істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення заяви/позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З огляду на викладене, враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що обраний заявником захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, які зареєстрований за відповідачем-2 (ТОВ «Транс Днепр») є співмірним із позовними вимогами, з якими ліквідатор ТОВ «Тако-Агро Інвест» арбітражний керуючий Гонта Оксана Анатоліївна звернулася до суду з заявою про визнання недійсними правочинів боржника та витребування транспортного засобу, та відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності.

Суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу до забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, встановивши наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, враховуючи те, що такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд дійшов висновку, що така заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Тако-Агро Інвест» арбітражного керуючого Гонти Оксани Анатоліївни про забезпечення позову (вх. № 3739/24 від 08.10.2024) задовольнити.

2.Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки SCHMITZ, SKO 24, тип ТЗ за призначенням: спеціалізований, тип ТЗ за конструкцією: напівпричіп, тип кузова: н/пр-фургон рефрижератор, VIN (№ шасі (рами): НОМЕР_1 , діюче свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_2 , рік випуску: 2009.

3.Відповідно до ст. 144 ГПК України, ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.

Стягувач: ТОВ «Тако-Агро Інвест» (ідентифікаційний код 44307812) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Гонти Оксани Анатоліївни (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 4 від 01.02.2013, адреса офісу: 21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 82, офіс 4.1; поштова адреса: 21028, м. Вінниця , а/с 331; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Днепр» (18036, м. Черкаси, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 267, ідентифікаційний код 38764959).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Дана ухвала є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвала суду може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строк і в порядку, передбачених ст. ст. 254-257 ГПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.

Суддя Артимович В.М.