Ухвала

від 11.10.2024 по справі 914/1116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.10.2024 Справа№914/1116/24(914/2626/23)

Господарський суд Львівської області у складі судді Артимовича В.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти-Львів», м. Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп», м. Львів

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , с. Зашків Львівська область

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимум Фактор», м. Київ

про витребування майна

у межах справи про банкрутство № 914/1116/24

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Фреш Трейд, м. Луцьк

про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Львівморепродукти (79024, м. Львів, вул. Липова Алея, буд. 5, ідентифікаційний код 25236666)

Учасники справи не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти-Львів», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум Фактор», про витребування майна в межах справи № 914/1116/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» (ідентифікаційний код 25236666).

Так, ухвалою суду від 20.05.2024 було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Львівморепродукти, визнано вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Трейд» в сумі 5053236,51 грн заборгованості, 30280,00 судового збору, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Львівморепродукти (ідентифікаційний код 25236666), введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю Львівморепродукти, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Зубачика Віталія Романовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 312 від 28.02.2013, адреса офісу: 79000, м. Львів, вул. Варшавська, 112; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Справа № 914/1116/24 про банкрутство про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» перебуває на стадії розпорядження майном.

Ухвалою суду від 19.07.2024 прийнято до провадження у межах справи про банкрутство ТОВ «Львівморепродукти» справу № 914/2626/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти-Львів», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум Фактор», про витребування майна.

09.10.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» надійшла заява про забезпечення позову (вх.№ 3752/24 від 09.10.2024), у якій заявник просить накласти арешт на нежитлові приміщення, загальна площа 297,5 кв.м. з реєстраційним номером ОНМ 44069546101, нежитлове приміщення, № 36-40, 40а, 41-50, загальна площа 494,1 кв.м. з реєстраційним номером ОНМ 37606646101 і будівлі та споруди майнового комплексу, загальна площа 3705,8 кв.м. з реєстраційним номером ОНМ 31173546101, які розташовані за адресою: Львівська область, м. Львів, вулиця Опришківська, 5.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, у тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункти 1, 2, 4).

Частинами 1, 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, заявник зобов`язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Заявник, звертаючись із заявою про забезпечення позову вказує, що 15.02.2024 року представником позивача отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна інформаційну довідку № 366053258 від 15.02.2024, з якої вбачається, що оспорюване майно 18.09.2023 року вибуло із власності відповідача ТОВ «Львівморепродукти-Львів» та перейшло у спільну часткову власність ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) на підставі актів приймання передачі № 4143-4144, № 4134-4135, № 4131-4132, № 4140-4141, № 4137-4138 та № 4128-4129 від 18.09.2023 року. Тобто, на момент прийняття ухвали від 20.09.2023 року про відмову у забезпечені позову оспорюване майно вже вибуло із власності відповідача ТОВ «Львівморепродукти-Львів».

ТОВ «Львівморепродукти» у заяві про забезпечення позову зазначає, що про встановлений факт переходу права власності на оспорюване майно до третіх осіб було повідомлено суд у клопотанні ТОВ «Львівморепродукти» про відкладення справи від 16.02.2024 року. Внаслідок отримання відповідної інформації Господарський суд Львівської області, самостійно реалізуючи передбачене ст. 246 ГПК України право, прийняв окрему ухвалу від 23.02.2024 року у справі № 914/2626/23, яка скасована постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 року у справі № 914/2626/23.

Заявник стверджує, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (деталізована інформаційна довідка № 398528920 від 09.10.2024 року) вбачається, що оспорюване майно (нежитлові приміщення, загальна площа 297.5 кв.м. з реєстраційним номером ОНМ 44069546101, нежитлове приміщення, № 36-40, 40а, 41-50, загальна площа 494.1 кв.м. з реєстраційним номером ОНМ 37606646101 і будівлі та споруди майнового комплексу, загальна площа 3705.8 кв.м. з реєстраційним номером ОНМ 31173546101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , не перебуває у власності ТОВ «Львівморепродукти-Львів», а перебуває у власності осіб, до яких це майно вибуло під час розгляду позову про витребування майна - ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) (відповідачів у даній справі).

Тому, заявник переконаний, що накладення арешту на предмет спору буде ефективним заходом забезпечення позову, оскільки їх вжиття лише частково обмежить права теперішніх володільців ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на час розгляду даної справи, але забезпечить належний захист прав і законних інтересів боржника та усіх його кредиторів шляхом унеможливлення подальшого незаконного переходу майна ТОВ «Львівморепродукти» до іншої особи та запобігання затягування розгляду справи в майбутньому (не потребуватиме залучення «нових» володільців майна). У випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову виконання рішення у даній справі буде неможливим або ж значно утрудненим.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник та наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову свідчить, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Заявник, звертаючись із заявою про забезпечення позову вказує, що нові володільці оспорюваного майна - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які, як стверджує заявник є кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «Львівморепродукти-Львів» можуть вчергове в будь-який момент розгляду даного позову відчужити предмет спору, що призведе до неможливості виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник ТОВ «Львівморепродукти» вказує, що даний спір стосується витребування ТОВ «Львівморепродукти» нерухомого майна (нежитлові приміщення, загальна площа 297.5 кв.м. з реєстраційним номером ОНМ 44069546101, нежитлове приміщення, № 36-40, 40а, 41-50, загальна площа 494.1 кв.м. з реєстраційним номером ОНМ 37606646101 і будівлі та споруди майнового комплексу, загальна площа 3705.8 кв.м. з реєстраційним номером ОНМ 31173546101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ) із чужого незаконного володіння, на яке заявник і просить накласти арешт, вказане майно відноситься до предмету спору, тому вжиття таких заходів забезпечення є не лише ефективним, але й законним та належним, що є не менш важливим.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття зазначених заявником заходів забезпечення позову при розгляді спору про стягнення заборгованості суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права заявника будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій. Виконання рішення розуміє під собою сукупність дій, які спрямовані на досягнення результатів, що були поставлені заявником, а в подальшому, - судом при прийнятті рішення, задля відновлення того чи іншого охоронюваного законом права та/чи інтересу заявника.

Поряд з цим слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Судом також взято до уваги правові висновки Великої Палати Верхового Суду, викладені у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, де вказано, що цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача (п. 43 постанови). Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить (п. 45 постанови). Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46 постанови).

У п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 вказано, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

З огляду на зміст заяви про забезпечення позову та долучених до неї документів, право власності на нежитлові приміщення, на які заявник просить накласти арешт, належить з 18.09.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що також вчинено відповідні реєстраційні дії та записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи наведене, забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, витребування якого є предметом спору у цій справі № 914/1116/24(914/2626/23), буде дієвим механізмом ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів боржника та кредиторів у справі № 914/1116/24.

Таким чином, у випадку невжиття заявленого заходу забезпечення позову та в разі задоволення позову про витребування майна, обраний позивачем спосіб захисту і поновлення порушених прав та інтересів буде неефективним та може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.

Крім того, слід зазначити, що обраний заявником вид забезпечення позову, про застосування якого він просить (шляхом накладення арешту на нерухоме майно), не є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог. Прохання накласти арешт на спірне нерухоме майно, обумовлене єдиною метою: забезпечення справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача у випадку задоволення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. (Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19).

Відповідно до правового висновку Великої палати ВС, який наданий у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 922/4587/13, достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України Про Вищу раду юстиції, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження від 16.06.2011р. №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Суд зауважує, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, слід брати до уваги інтереси не лише заявника/позивача, а ще й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та з`ясувати чи застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Суд зазначає, що засоби забезпечення позову, про вжиття яких просить заявник, є адекватними, тобто відповідають вимогам, на забезпечення яких вони вживаються, а також є пов`язані з предметом позовних вимог, співмірними із вимогами, що заявлені позивачем, і спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення заяви про витребування майна.

Невжиття судом зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника/позивача, істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення заяви/позову.

З огляду на викладене, враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що обраний заявником захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке зареєстровано за відповідачами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) є співмірним із позовними вимогами, з якими позивач звернувся до суду з заявою про витребування майна, та відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності.

Суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу до забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, встановивши наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, враховуючи те, що такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд дійшов висновку, що така заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» про забезпечення позову (вх. № 3752/24 від 09.10.2024) задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, загальна площа 297,5 кв.м. з реєстраційним номером ОНМ 44069546101, нежитлове приміщення, № 36-40, 40а, 41-50, загальна площа 494,1 кв.м. з реєстраційним номером ОНМ 37606646101 і будівлі та споруди майнового комплексу, загальна площа 3705,8 кв.м. з реєстраційним номером ОНМ 31173546101, які розташовані за адресою: Львівська область, м. Львів, вулиця Опришківська, 5.

3. Відповідно до ст. 144 ГПК України, ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» (79024, м. Львів, вул. Липова Алея, буд. 5, ідентифікаційний код 25236666).

Боржники: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Дана ухвала є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвала суду може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строк і в порядку, передбачених ст. ст. 254-257 ГПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.

Суддя Артимович В.М.