Рішення

від 07.10.2024 по справі 926/1780/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року Справа № 926/1780/24 Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча, секретар судового засідання Голіней Я.І.

представники сторін: не з`явились

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ласунка Плюс

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 10 486, 57 грн

І. Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія (далі - ТОВ «ЧОЕК») звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Ласунка Плюс (далі ТОВ «Ласунка Плюс») про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу №431 від 28.12.2018 в загальній сумі 10 486, 57 грн, у тому числі 7031, 65 грн основного боргу за липень 2021, 2850, 11 грн інфляційних витрат за період з вересня 2021 по травень 2024 року та 604, 81 грн 3% річних за період з 23.08.2021 до 04.07.2024.

Позов обґрунтований тим, що в порушення умов укладеного договору постачання електричної енергії споживачу №431 від 28.12.2018 (далі договір) відповідач свої зобов`язання щодо сплати коштів за використану електроенергію належним чином не виконав, що призвело до виникнення боргу в сумі 7 031, 65 грн.

Керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 23.08.2021 до 04.07.2024 в сумі 604, 81 грн та 2850, 11 грн інфляційних втрат за період з вересня 2021 по травень 2024 року.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що за спірний період у нього відсутня заборгованість.

Якщо позивач стверджує про наявність боргу, то він міг виникнути в 2019 році, а не у липні 2021 року, тож щодо нього сплинув строк позовної давності.

Позивач у відповіді на відзив звернув увагу суду на те, що згідно з пунктом 5.5 договору оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем у спосіб та порядку, що визначений комерційною пропозицією.

Комерційною пропозицією (додаток №2 до договору №431) встановлено, що у разі не зазначення споживачем у платіжному документі періоду, за який проводиться оплата, постачальник має право зарахувати сплачені кошти в погашення заборгованості з найдавнішим терміном виникнення.

У додаткових поясненнях позивач повідомив суд, що пунктом 3.2.14 договору передбачено, що він є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується у передбаченому договором порядку. Так, на ім`я споживача ТОВ «Ласунка Плюс» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Для того, аби продемонструвати рух коштів за вказаним споживачем, ТОВ «ЧОЕК» надано суду сальдові обороти по споживачу за календарні періоди від 2019 по 2021 рік.

Зі змісту вказаних сальдових оборотів вбачається, що станом на 2019 рік у споживача наявна переплата за спожиту електричну енергію в розмірі 86 149,89 грн. Надалі ця сума врахована в 2020 розрахунковому році та у зв`язку із здійсненням 100 % оплати за 2020 рік кредит відображено в сальдових оборотах за 2021 рік.

Аналізуючи сальдові обороти за споживачем, позивач звертає увагу також на нерівномірність оплат зі сторони споживача: станом на червень 2021 року кредит на початку місяця становив 164 026,64 грн. Нарахування в цьому місяці становило 151 795,34 грн, а оплата дорівнювала 23 852,00 грн. *(164 026,64 151 795,34 + 23 842,00) = 36 073,30 грн.

У липні 2021 року нараховано 81 755,02 грн. *(36 073,30 81 755,02) = 45 681,73 грн. Отже, у споживача внаслідок переплати в розмірі 36 073,30 грн утворилася заборгованість у розмірі 45 681,73 грн.

У серпні 2021 року здійснено оплату в розмірі 38 650,07 грн.

Враховуючи попередню заборгованість, у споживача наявна недоплата в розмірі 7 031,66 грн. *(45 681,73 38 650,07) = 7 031, 66 грн.

ІІ. Рух справи у суді

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 05.07.2024 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 08.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 24.07.2024.

Ухвалою суду від 24.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, розгляд справи по суті призначено на 21.08.2024.

Ухвалами суду від 21.08.2024 та 11.09.2024, у зв`язку з неявкою відповідача розгляд справи по суті відкладено відповідно на 11.09.2024 та 17.09.2024.

Ухвалою суду від 17.09.2024 за клопотанням представника позивача розгляд справи по суті відкладено на 26.09.2024.

У судових засіданнях 26.09.2024 та 02.10.2024 оголошувались перерви відповідно до 02.10.2024 та 07.10.2024.

Представники сторін у судове засідання 07.10.2024 не з`явились, їх явка судом обов`язковою не визнавалась.

III. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 429 від 14.06.2018, Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.

28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласунка Плюс» (далі - споживач) було укладено договір № 431 про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно пункту 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість фактично спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є 01.01.2019.

Пунктом 5.1. договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії.

Згідно пунктом 5.4. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 5.5 вищевказаного договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем у спосіб та порядок, що визначається комерційною пропозицією.

Відповідно до пункту 4.12 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.18 «Про затвердження правил роздрібного ринку електричної енергії» споживач зобов`язаний протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку сплатити за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, але не пізніше 20 календарного дня наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Пунктом 6.2.1. договору передбачено, що споживач зобов`язується своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 9.1. за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та законодавством.

Термін дії договору визначається комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до договору (пункт 13.1 договору).

Згідно комерційної пропозиції з терміном дії з 01.01.2019 до дати початку дії нового ринку електричної енергії, розрахунки за електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору та згідно з виставленим рахунком на оплату виключно в грошовій формі, шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в рахунку на оплату та на сайті постачальника.

Розрахунки за електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору та згідно з виставленими рахунками на оплату виключно в грошовій формі, шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок постачальника, указаний у рахунках на оплату та сайті постачальника.

Оплата здійснюється у наступному порядку:

- не пізніше 5-ти банківських днів до початку розрахункового періоду 100% від вартості замовленої споживачем електричної енергії за відповідний розрахунковий період;

- остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію.

Якщо останній день оплати припадає на вихідний чи святковий день, то останній день оплати є день , що передує святковому чи вихідному дню.

У разі не зазначення споживачем у платіжному документі періоду, за який проводиться оплата, постачальник має право зарахувати сплачені кошти в погашення заборгованості з найдовшим терміном виникнення.

Згідно комерційної пропозиції, що діяла з дати початку дії нового ринку електричної енергії по 30.09.2019 включно, вона вважається продовженою на кожний наступний квартал, якщо не пізніше, ніж за 20 днів до кінця кварталу постачальник не надав нову редакцію комерційної пропозиції (або зміни до даної комерційної пропозиції), шляхом направлення постачальником повідомлення споживачу про внесення змін до цієї комерційної пропозиції та/або викладення її в новій редакції.

Споживач має або погодитись з запропонованою постачальником комерційною пропозицією в новій редакції (шляхом її підписання або здійснення оплати рахунку, що буде розрахований відповідно до комерційної пропозиції в новій редакції) або надати письмові заперечення. Ненадання споживачем постачальнику письмових заперечень проти продовження договірних відносин на умовах цієї комерційної пропозиції в новій редакції та продовження фактичного споживання споживачем електричної енергії - засвідчує факт погодження споживача з комерційною пропозицією в новій редакції та прийняттям на себе нових (змінених) зобов`язальних умов. Якщо споживач не погоджується з запропонованою постачальником комерційною пропозицією в новій редакції, то він повинен повідомити про це постачальника протягом 5-ти робочих днів з дня отримання повідомлення про внесення змін до комерційної пропозиції від постачальника. В такому разі дія договору припиняється з дати закінчення дії цієї комерційної пропозиції.

Порядок формування ціни, встановлений цією комерційною пропозицією може бути змінений. Про зміну споживачем буде повідомлено не пізніше, ніж за 20 днів до дати початку дії змін, шляхом направлення постачальником повідомлення споживачу про внесення змін до цієї комерційної пропозиції та викладення її в новій редакції.

У разі не зазначення споживачем у платіжному документі періоду, за який проводиться оплата, постачальник має право зарахувати сплачені кошти в погашення заборгованості з найдавнішим терміном виникнення.

Комерційною пропозицією, що діяла в період з 01.02.2020 до дати початку дії нової комерційної пропозиції сторони узгодили, що ціна на електричну енергію включає в себе складові витрат, зокрема купівлю електроенергії на сегментах ринку електричної енергії, які не залежать від постачальника. У разі зміни цих складових постачальник має право провести перерахунок, про що буде зазначено в рахунку на електричну енергію, без необхідності додаткового письмового погодження із споживачем і без необхідності укладення додаткових угод.

Попередня оплата здійснюється шляхом перерахування 100% вартості договірних обсягів постачання електроенергії на розрахунковий період, зазначений в додатку «Договірні обсяги постачання електричної енергії» до договору, на підставі paxyнку на попередню оплату наданого постачальником або визначеного споживачем самостійно не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку розрахункового періоду.

Сума попередньої оплати визначається шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну визначену згідно з умов даної комерційної пропозиції та підлягає оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника.

Остаточний розрахунок: проводиться за фактично спожиту електричку енергію. У разі не зазначення споживачем у платіжному документі періоду, за який проводиться оплата, постачальник має право зарахувати сплачені кошти в погашення заборгованості з найдавнішим терміном виникнення.

По закінченню розрахункового періоду постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії та до 7-го числа, місяця наступним за розрахунковим надає споживачу рахунок-фактуру на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді. Датою вручення рахунку є дата його відправки будь-яким наступним способом: електронною поштою, через особистий електронний кабінет, отримання наручно та іншим способом узгодженим із споживачем.

Споживач здійснює оплату зазначеного вище рахунку протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку.

У випадку припинення (або розірвання) договору, у тому числі дострокового, споживач зобов`язаний оплатити постачальнику остаточний (додатковий) рахунок за спожиту електричну енергію за фактичним результатом розрахункового(их) періоду(ів). Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання даного рахунку.

26.06.2024 ТОВ «ЧОЕК» звернулось до оператора системи розподілу електричної енергії Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» із запитом № 12.5/3475 від 28.02.2024 щодо підтвердження інформації про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласунка Плюс» включено до реєстру споживачів постачальника електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» та надати відомості про обсяги споживання електричної енергії за вільним тарифом в розрізі точок комерційного обліку даного споживача у період 07.2021.

У відповідь на вищевказаний запит оператор системи розподілу електричної енергії листом №17/3 02/1652 від 27.06.2024 підтвердив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласунка Плюс» за період 07.2021 включено до реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» за вільним тарифом з обсягом споживання електричної енергії по точці 62Z2582602219548 спожито 31 335 кВт/год.

Позивачем до матеріалів справи надано виставлений ТОВ «Ласунка Плюс» рахунок №1596231 за 07.2021 на оплату спожитих в липні 2021 року 31 335 кВт/год в сумі 81 775,02 грн з ПДВ.

У вищевказаному рахунку зазначено, що всього до сплати підлягають 45 681,73 грн.

Доказів надсилання чи отримання відповідачем вищевказаного рахунку позивачем не надано.

Відповідно до наданого позивачем Акту прийняття-передавання товарної продукції електричної енергії від 31.07.2021 відповідачем у липні 2021 року спожито 13 625,84 кВт/год на загальну суму 81 755,02 грн.

Доказів надсилання чи отримання відповідачем вищевказаного Акту позивачем не надано.

Позивачем також до позовної заяви додано підписаний ним в односторонньому порядку Акт звірки №10 від 26.06.2024 взаємних розрахунків за період: 01.07.2021 -26.06.2024 між ТОВ «ЧОЕК» та ТОВ «Ласунка Плюс» згідно якого за даними Хотинського ЦОК на 26.06.2024 заборгованість відповідача становить 7031,65 грн.

Судом на підставі наявних в матеріалах справи та наданих відповідачем актів прийняття-передавання товарної продукції електричної енергії і виписок з банківського рахунку встановлено, що:

- у січні 2019 року відповідачем спожито 16 865 кВт/год на загальну суму 35 586,90 грн, сплачено за спожиту електроенергію 36926,82 грн (платіжне доручення №5289 від 04.01.2019) та 15825,78 грн (платіжне доручення №5318 від 25.01.2019).

- у лютому 2019 року відповідачем спожито 19405 кВт/год на загальну суму 42 804,61 грн (з урахуванням корегування ціни за січень 2019 року), сплачено за спожиту електроенергію 25 638,94 грн (платіжне доручення №5382 від 27.02.2019).

- у березні 2019 року відповідачем спожито 20319 кВт/год на загальну суму 44 326,11 грн, сплачено за спожиту електроенергію 64 839,96 грн (платіжне доручення №5398 від 06.03.2019).

- у квітні 2019 року відповідачем спожито 41 789 кВт/год на загальну суму 363,36 грн, сплачено за спожиту електроенергію 78 045,69 грн (платіжне доручення №5432 від 04.04.2019) та 101 061,41 грн (платіжне доручення №5460 від 26.04.2019).

- у травні 2019 року відповідачем спожито 43 798 кВт/год на загальну суму 95 532,32 грн, сплачено за спожиту електроенергію 118 142,47 грн (платіжне доручення №5504 від 24.05.2019).

- у червні 2019 року відповідачем спожито 66 496 кВт/год на загальну суму 146 055,89 грн. Крім того у червні 2019 року сторонами підписано корегувальний Акт надання послуг, згідно якого постачальник поставив, а споживач прийняв та спожив електроенергію в обсязі 66496 кВт/год (сума від попереднього Акту за червень мінус 951,91 грн). У червні 2019 року ТОВ «Ласунка Плюс» сплатило за спожиту електроенергію 119 507,33 грн (платіжне доручення №5556 від 24.06.2019), у т.ч. 11 890,17 грн за перевищення ліміту споживання.

- у липні 2019 року відповідачем спожито 37 467 кВт/год на загальну суму 102 661,51 грн. Крім того у липні 2019 року сторонами підписано корегувальний Акт надання послуг, згідно якого постачальник поставив, а споживач прийняв та спожив електроенергію в обсязі 37467 кВт/год (сума від попереднього Акту за червень мінус 4392,00 грн). У липні 2019 року ТОВ «Ласунка Плюс» сплатило за спожиту електроенергію 38 162,72 грн, 11 890,18 грн та 137 994,86 грн (платіжні доручення №5598, №5599 від 17.07.2019 та №5614 від 30.07.2019).

- у серпні 2019 року відповідачем спожито 58 222 кВт/год на загальну суму 152 706,29 грн, сплачено за спожиту електроенергію 137 002,56 грн (платіжне доручення №5656 від 27.08.2019).

- у вересні 2019 року відповідачем спожито 40 937 кВт/год на загальну суму 107 370,71 грн, сплачено за спожиту електроенергію 104 913,12 грн (платіжне доручення №182 від 25.09.2019).

- у жовтні 2019 року відповідачем спожито 36 662 кВт/год на загальну суму 96 158,12 грн, сплачено за спожиту електроенергію 32 378,09 грн (платіжне доручення №5744 від 24.10.2019).

- у листопаді 2019 року відповідачем спожито 32 571 кВт/год на загальну суму 85 428,13 грн, сплачено за спожиту електроенергію 69 929,84 грн (платіжне доручення №5774 від 25.11.2019).

- у грудні 2019 року відповідачем спожито 23 216 кВт/год на загальну суму 58 105,66 грн, сплачено за спожиту електроенергію 59 199, 85 грн (платіжне доручення №5811 від 24.12.2019).

Загалом, згідно проведеного розрахунку, на підставі наявних в матеріалах справи доказів (акти приймання передавання та виписки по рахунку) судом встановлено, що відповідачем за 2019 рік спожито 437 747 кВт/год електроенергії на загальну суму 961 755, 70 грн та сплачено згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень 1 151 459, 62 грн.

Позивач, посилаючись виключно на сальдові обороти (даний документ підписаний особою, посадове становище якої суду не відомо та без зазначення дати підписання), стверджує, що у 2019 році спожито 437 747 кВт/год електроенергії на загальну суму 1 065 309,73 грн та сплачено 1 151 459, 62 грн.

Відповідач, у свою чергу, підтвердив надання послуг позивачем на загальну суму 1 058 278,08 грн, мотивуючи це тим, що він розрахувався за спожиту у квітні 2019 року електроенергію на загальну суму 91 178, 47 грн, проте акт приймання передачі не підписано, споживачу вручений не був.

Таким чином, різниця між даними позивача про нараховану вартість спожитої електроенергії (1 065 309,73 грн) та відповідача (1 058 278,08 грн) становить 7 031,65 грн (1 065 309,73 - 1 058 278,08 = 7 031,65 грн), які позивач фактично просить стягнути з відповідача.

У свою чергу, належних та допустимих доказів в підтвердження нарахування вартості спожитої електричної енергії у 2019 році в загальній сумі 1 065 309,73 грн ( у т.ч. 7 031,65 грн, які нараховані не зрозуміло на підставі чого і за який період) позивач суду не надав, такі документи в матеріалах справи відсутні.

Судом на підставі наявних в матеріалах справи та наданих відповідачем актів прийняття-передавання товарної продукції електричної енергії і виписок з банківського рахунку встановлено, що:

- у січні 2020 року відповідачем спожито 21207 кВт/год на загальну суму 51805,06 грн, сплачено за спожиту електроенергію 41494,35 грн (платіжне доручення №5854 від 27.01.2020).

- у лютому 2020 року відповідачем спожито 25730 кВт/год на загальну суму 62853,96 грн, сплачено за спожиту електроенергію 62853,96 грн (платіжне доручення №5887 від 04.02.2020).

- у березні 2020 року відповідачем спожито 35747 кВт/год на загальну суму 87323,77 грн, сплачено за спожиту електроенергію 109262,69 грн (платіжне доручення №5922 від 25.03.2020) та 14038,33 грн (платіжне доручення №5927 від 30.03.2020).

- у квітні 2020 року відповідачем спожито 43847 кВт/год на загальну суму 107110,68 грн, сплачено за спожиту електроенергію 122141,40 грн (платіжне доручення №5956 від 27.04.2020).

- у травні 2020 року відповідачем спожито 36612 кВт/год на загальну суму 89436,82 грн, сплачено за спожиту електроенергію 143753,10 грн (платіжне доручення №5987 від 25.05.2020).

- у червні 2020 року відповідачем спожито 57276 кВт/год на загальну суму 139915,42 грн сплачено за спожиту електроенергію 126079,24 грн (платіжне доручення №736 від 25.06.2020).

- у липні 2020 року відповідачем спожито 60172 кВт/год на загальну суму 146989,85 грн, сплачено за спожиту електроенергію 152129,56 грн (платіжні доручення №6065 від 24.07.2020).

- у серпні 2020 року відповідачем спожито 65007 кВт/год на загальну суму 165418,37 грн, сплачено за спожиту електроенергію 110347,43 грн (платіжне доручення №6099 від 26.08.2020) та 11724,35 грн (платіжне доручення №6111 від 31.08.2020).

- у вересні 2020 року відповідачем спожито 42479 кВт/год на загальну суму 108093,08 грн, сплачено за спожиту електроенергію 101784,96 грн (платіжне доручення №6140 від 24.09.2020).

- у жовтні 2020 року відповідачем спожито 29389 кВт/год на загальну суму 74783,95 грн, сплачено за спожиту електроенергію 69923,72 грн (платіжне доручення №6181 від 23.10.2020).

- у листопаді 2020 року відповідачем спожито 24343 кВт/год на загальну суму 61943,78 грн, сплачено за спожиту електроенергію 49337,71 грн (платіжне доручення №6223 від 25.11.2020).

- у грудні 2020 року відповідачем спожито 22253 кВт/год на загальну суму 58 562,33 грн, сплачено за спожиту електроенергію 41284,52 грн (платіжне доручення №6275 від 24.12.2020).

Загалом, згідно проведеного розрахунку, на підставі наявних в матеріалах справи доказів (акти приймання передавання та виписки по рахунку) судом встановлено, що відповідачем за 2020 рік спожито 464062 кВт/год електроенергії на загальну суму 1154237,07 грн та сплачено згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень 1 154266,16 грн.

Позивач, посилаючись виключно на сальдові обороти (даний документ підписаний особою, посадове становище якої суду не відомо та без зазначення дати підписання), стверджує, що у 2020 році спожито 464062 кВт/год електроенергії на загальну суму 1154237,07 грн та сплачено 1154266,16 грн.

Згідно даних відповідача ним спожито 464062 кВт/год електроенергії на загальну суму 1154237,07 грн та сплачено 1154266,16 грн.

Судом на підставі наявних в матеріалах справи та наданих відповідачем актів прийняття-передавання товарної продукції електричної енергії і виписок з банківського рахунку встановлено, що:

- у січні 2021 року відповідачем спожито 20283 кВт/год на загальну суму 52919,64 грн, сплачено за спожиту електроенергію 48035,69 грн (платіжне доручення №6311 від 22.01.2021).

- у лютому 2021 року відповідачем спожито 21364 кВт/год на загальну суму 55740,05 грн, сплачено за спожиту електроенергію 64812,566 грн (платіжне доручення №6361 від 24.02.2021).

- у березні 2021 року відповідачем спожито 28838 кВт/год на загальну суму 75240,19 грн, сплачено за спожиту електроенергію 105312,27 грн (платіжне доручення №6398 від 24.03.2021).

- у квітні 2021 року відповідачем спожито 63313 кВт/год на загальну суму 94742,94 грн, сплачено за спожиту електроенергію 127421,47 грн (платіжне доручення №6470 від 23.04.2021).

- у травні 2021 року відповідачем спожито 47132 кВт/год на загальну суму 122970,41 грн, сплачено за спожиту електроенергію 133878,90 грн (платіжне доручення №6515 від 24.05.2021).

- у червні 2021 року відповідачем спожито 58180 кВт/год на загальну суму 151795,34 грн сплачено за спожиту електроенергію 23842,00 грн (платіжне доручення №6591 від 30.06.2021).

- у липні 2021 року відповідачем спожито 31335 кВт/год на загальну суму 81755,02 грн, сплачено за спожиту електроенергію 38650,07 грн (платіжні доручення №6711 від 31.08.2021).

Загалом, згідно проведеного розрахунку на підставі наявних в матеріалах справи доказів (акти приймання передавання та виписки по рахунку) судом встановлено, що відповідачем у період з січня 2021 року по липень 2021 року спожито 270445 кВт/год електроенергії на загальну суму 635163,59 грн та сплачено згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень 541925,96 грн.

Позивач, посилаючись виключно на сальдові обороти (даний документ підписаний особою, посадове становище якої суду не відомо та без зазначення дати підписання), стверджує, що у період з січня 2021 року по липень 2021 року спожито 243445 кВт/год електроенергії на загальну суму 635163,59 грн та сплачено 541952,95 грн.

Згідно даних відповідача ним спожито 243445 кВт/год електроенергії на загальну суму 635163,59 грн та сплачено 541952,95 грн.

Судом за наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що у період з січня 2019 року по липень 2021 року відповідачем спожито 1 172 254 кВт/год електроенергії на загальну суму 2 751 156,36 грн та сплачено згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень 2 847 678,74 грн.

Суд встановив, що розбіжності щодо нарахування 7 035,66 грн виникли за спожиту у 2019 році електричну енергію, проте належні та допустимі докази в підтвердження періоду та підстав виникнення такого боргу в матеріалах справи відсутні.

Надані позивачем акти звірки відповідачем не підписані.

IV. Позиція суду по суті спору

Згідно статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із положень статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частини 7 статті 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом за наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що у період з січня 2019 року по липень 2021 року відповідачем спожито 1 172 254 кВт/год електроенергії на загальну суму 2 751 156,36 грн.

Спір щодо кількості кВт/год спожитої електроенергії між сторонами відсутній.

Позивач стверджує, що відповідачем спожито протягом 2019-2021 років електричну енергію на загальну суму 2 847 678,74 грн.

Згідно наявних у матеріалах справи платіжних документах відповідачем за спірний період сплачено 2 847 678,74 грн.

Суд встановив, що розбіжності щодо нарахування 7 035,66 грн виникли за спожиту у 2019 році електричну енергію, проте належні та допустимі докази в підтвердження періоду та підстав виникнення такого боргу в матеріалах справи відсутні.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що за вказаний період у відповідача відсутня основна заборгованість у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних за період з 23.08.2021 до 04.07.2024 в сумі 604, 81 грн та 2850, 11 грн інфляційних втрат за період з вересня 2021 по травень 2024 року слід відмовити.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України)).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд відхиляє посилання позивача на сальдові відомості по споживачу ТОВ «Ласунка Плюс» за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки та з січня по липень 2024 року, оскільки доказами в підтвердження ціни (вартості) електричної енергії згідно договору № 431 від 28.12.2018 та комерційних пропозицій до нього повинні бути виставлені відповідачу рахунки (які позивачем суду не надано), а доказами в підтвердження щомісячних обсягів та вартості спожитої електроенергії повинні бути направлені відповідачу акти приймання-передавання товарної продукції електричної-енергії.

За таких умов, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд виснує, що у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, суд зазначає про наступне.

Положеннями статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно зі статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язують його початок.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності для захисту порушеного права встановлено тривалістю у три роки.

Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Дана позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 10 квітня 2019 року у справі № 6/8-09, від 04 червня 2018 року у справі № 920/225/17, від 25 січня 2018 року у справі № 910/7394/17.

За таких обставин, враховуючи відмову у задоволенні позовних з підстав їх необґрунтованості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

V. Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку судовий збір залишити за позивачем.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 219, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.І. Ніколаєв