Ухвала

від 10.10.2024 по справі 902/1340/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/1340/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду Вінницької області

у складі судді Яремчука Ю. О.

від 20.02.2024 та

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Юрчук М. І., Коломис В. В., Саврій В. А.

від 15.05.2024

за позовом Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1

до Приватного підприємства "Трансойл"

про визнання договору частково недійсним та стягнення 35 500,34 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 у справі № 902/1340/23 позов Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до Приватного підприємства "Трансойл" про визнання договору частково недійсним та стягнення 35 500,34 грн задоволено. Визнано недійсними пункт 4.1. договору № 410 від 22.11.2022, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 та Приватним підприємством "Трансойл" в частині включення до ціни договору суми ПДВ 20%. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Трансойл" на користь Військової частини НОМЕР_1 33 333,33 грн суми боргу, 1 243,72 грн інфляційного збільшення, 923,29 грн 3% річних.

Постановою від 15.05.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 у справі № 902/1340/23.

03 червня 2024 року Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 902/1340/23, а також з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою від 20.06.2024 Верховний Суд залишив без задоволення клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору; касаційну скаргу Міністерства оборони України залишив без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом надання Суду документу про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 902/1340/23 в сумі 8 588,80 грн.

Скаржнику роз`яснено, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

01 липня 2024 року Міністерство оборони України звернулося до Суду із клопотанням, в якому просило продовжити процесуальний строк, встановлений ухвалою Верховного Суду від 20.06.2024 для усунення недоліків касаційної скарги, поданої на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 902/1340/23.

Ухвалою від 08.07.2024 Верховний Суд задовольнив клопотання Міністерства оборони України про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 902/1340/23; продовжив Міністерству оборони України строк для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 902/1340/23 на десять днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснив Міністерству оборони України, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений Судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

19 липня 2024 року Міністерство оборони України вдруге звернулося до Суду із клопотанням про продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, поданої на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 902/1340/23.

Ухвалою від 25.07.2024 Верховний Суд відмовив Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, поданої на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 902/1340/23; повернув касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 902/1340/23.

29 серпня 2024 року Міністерство оборони України повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 902/1340/23 та клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою від 18.09.2024 Верховний Суд визнав неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 902/1340/23, наведені Міністерством оборони України; касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 902/1340/23 залишив без руху; надав Міністерству оборони України строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали; роз`яснив Міністерству оборони України, що у разі не наведення інших поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження або визнання наведених підстав неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження.

У вказаній ухвалі Суд зауважив, що повторно касаційну скаргу Міністерство оборони України подало лише 29.08.2024, тобто більш ніж через місяць після постановлення ухвали від 25.07.2024 про повернення первісно поданої касаційної скарги та врахував, що до клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не надано жодних доказів проведення реорганізації, на яку послалося Міністерство оборони України. Суд також наголосив, що наведені обставини пов`язані виключно із діяльністю та організацією роботи самого скаржника та не можуть бути підставами для надання процесуальних переваг та можливості поновлювати пропущений процесуальний строк, встановлений законом, зі спливом значного періоду часу.

27 вересня 2024 року на адресу Суду надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій Міністерство оборони України повторно зазначило, що підставою пропуску строку на касаційне оскарження стала процедура реорганізації Департамента ресурсного забезпечення Міністерства оборони України (на розгляді якого перебувала відповідна заявка на сплату судового збору) із визначенням правонаступництва за Департаментом політики закупівель Міністерства оборони України, тобто наводить ті ж самі причини пропуску строку, які вже були визнані Судом неповажними в ухвалі від 18.09.2024. При цьому, Міністерством оборони України знов не надано жодних документів, підтверджуючих проведення такої реорганізації.

Крім того, у поданій заяві скаржник просить врахувати, що у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні Міністерство оборони України залучено до здійснення заходів правового режиму воєнного стану відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 181-р "Питання запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні" і впродовж строку, встановленого для касаційного оскарження судових рішень, можливість здійснити оплату судового збору об`єктивно була достатньо обмежена внаслідок складної безпекової ситуації в державі, спричиненої російською агресією, зокрема, через масштабні ракетні обстріли території України.

З цього приводу Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами 1 та 4 статті 26 зазначеного Закону встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина 1 статті 10 Закону № 389-VIII).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22.

Проте у даному випадку Міністерством оборони України не наведено конкретних обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання ним процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Враховуючи наведене вище, Суд дійшов висновку, що Міністерством оборони України не наведено поважних причин та не надано доказів існування обставин, що стали підставою пропуску процесуального строку, встановленого Законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 902/1340/23 за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024.

Керуючись статтями 234, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд,

УХВАЛИВ:

1. Підстави, наведені Міністерством оборони України для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, визнати неповажними.

2. Відмовити Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 902/1340/23 за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

В. І. Студенець