Постанова

від 01.10.2024 по справі 904/833/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/833/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Губенко Н. М., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,

за участю представників:

позивача - Потапова К. О. (адвоката),

відповідача - Явтух О. Г. (адвоката),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023

(суддя Бажанова Ю. А.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024

(головуючий Кощеєв І. М., судді: Чус О. В., Дармін М. О.)

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023

(суддя Бажанова Ю. А.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024

(головуючий Кощеєв І. М., судді: Чус О. В., Дармін М. О.)

у справі за позовом Колективного підприємства "Магдалинівський маслозавод"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"

про визнання недійсними рішення та акта-розрахунку.

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2023 році Колективне підприємство "Магдалинівський маслозавод" (далі - Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - Оператор ГРМ, відповідач) про визнання недійсними рішення Оператора ГРМ відносно Підприємства про задоволення акта про порушення від 08.06.2022 №Р 002389 та акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу 1 098 523,744 куб. м і його вартості на суму 59 288 489,40 грн, складеного 08.06.2022 Оператором ГРМ при задоволенні комісією з розгляду актів про порушення названого вище акта.

2. На обґрунтування позовних вимог Підприємство послалося на те, що акт про порушення складено за відсутності факту порушення, яке передбачає відповідальність у вигляді донарахування обсягів необлікованого газу, і складений із порушенням вимог щодо його складення, а тому не підтверджує наявності будь-якого порушення споживача, за яке може бути здійснено донарахування, і відповідно такий акт не міг бути задоволений комісією; рішення про задоволення спірного акта про порушення прийнято з порушеннями вимог Кодексу газорозподільних систем затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРС) щодо порядку розгляду та здійснення донарахування.

3. Підприємство також клопотало перед судом першої інстанції про стягнення з Оператора ГРМ витрат на професійну правничу допомогу у сумі 99 250 грн та експертизу у розмірі 2 718,48 грн у зв`язку із розглядом цієї справи.

4. Оператор ГРМ зі свого боку клопотав про зменшення/відмову у стягненні з нього на користь Підприємства витрат на оплату професійної правничої допомоги й експертизи. Вважав неспівмірною із ціною позову, який є немайновим, заявлену позивачем суму за надання професійної правничої допомоги, адже справа не відноситься до справ складної категорії або справ з великою сумою стягнення. Посилався на те, що має врахуватися майновий стан особи, на яку покладається обов`язок відшкодувати витрати на правничу допомогу, який станом на 2023 рік є збитковим, і наполягав на тому, що надані Підприємству послуги не відповідають критеріям дійсності та розумності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. 01.01.2016 Оператор ГРМ і Підприємство уклали договір розподілу природного газу шляхом приєднання останнього до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) № 09420О6N98СР016. Сторони також підписали акт розмежування балансової належності, експлуатаційної відповідальності та меж технічного обслуговування і схему системи газопостачання об`єкта споживача "Механічна майстерня", якими погодили межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

6. 17.02.2022 представники Оператора ГРМ (головний фахівець відділу з продаж Котляревський А. Д., головний інженер Лябін С. О. та інженер з метрології Дерезенко С. В.) провели непланову перевірку дотримання вимог Кодексу ГРС на об`єкті Підприємства ("Механічна майстерня", вул. Прозорова, 44, смт. Магдалинівка, Дніпропетровської області), за результатами якої склали акт про порушення № DР 002389, в якому зафіксували порушення, передбачене підпунктом 1 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС, а саме: наявність несанкціонованого проводу, виявили самовільне підключення шлангу після демонтажу ГДРС-10 поза обліком природного газу і порушення неопломбованого дроту пломби № С63033356. Цей акт підписали представники Оператора ГРМ та ознайомили з ним заступника Магдалинівської міської ради Найко В. В. У пункті 7 акта про порушення від 17.02.2022 № DP002389 вказано, що здійснювалася відеофіксація порушення, це порушення відповідає тому виду порушення, відносно якого Оператор ГРМ має право виконати донарахування необлікованих об`ємів природного газу, додатково описувати обставини проведення перевірки не було необхідності, адже вони зафіксовані на записуючий пристрій.

7. 08.06.2022 відбулося засідання комісії з розгляду акта про порушення від 17.02.2022 № DР 002389, на якому вирішено задовольнити акт про порушення та на підставі пункту 1 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС донарахувати не обліковані об`єми (обсяги) природного газу, розрахунок здійснити відповідно до пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС згідно з розрахунком втрат нарахованого ВТВ V = 1 098 523,744 куб. м. За розрахунком Оператора ГРМ вартість необлікованого природного газу склала 59 288 489,40 грн.

8. Відповідач стверджував, що його представники, перебуваючи біля території Підприємства, через паркан зафільмували порушення, а саме: від`єднання несанкціонованого газопроводу, намагання приховати його та підключення санкціонованого газопроводу, що підтверджено відео від 17.02.2022, з якого убачається, що співробітник Підприємства прибирав несанкціонований газопровід та під`єднав газопровід, передбачений технічною документацією. Тому на час, коли представники Оператора ГРМ перебували безпосередньо біля місця з`єднання/від`єднання несанкціонованого газопроводу, він був прихований співробітниками Підприємства. Відео, які надані відповідачем як докази на підтвердження наявності порушення з боку споживача мають властивості, відповідно до яких можливо встановити дату та час проведення відеозйомки, і є належними доказами у розумінні Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Ці відеозаписи є достовірними доказами з огляду на те, що були створені під час проведення перевірки Оператором ГРМ для підтвердження незаконності дій Підприємства, які не суперечать вимогам Кодексу ГРС.

9. Підприємство заперечило наявність цих порушень і несанкціонованого проводу, вважаючи, що акт перевірки складений з порушенням Кодексу ГТС без дотримання вимог пункту 1 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, оскільки не складався на місці виявлення порушення у присутності його представників, позивачу для підписання не пропонувався і він не відмовлявся від його підпису, що суперечить пункту 4 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, за визначенням якого необхідною умовою дійсності акта за підписами інших осіб повинен мати місце факт відмови позивача від його підписання. Наполягає на тому, що визначені скаржником відео і акт про порушення ґрунтуються лише на припущеннях існування такого фізично приєднаного до системи несанкціонованого газопроводу, позаяк такого факту на відео не вбачається та у процесі проведеної відповідачем 17.02.2022 перевірки не встановлено. Засідання комісії з розгляду акта про порушення здійснювалося не уповноваженими особами відповідача і при визначенні обсягу не облікованого природного газу останній застосував іншу формулу. На підсумку вважав, що відповідач не зафіксував несанкціонованого газопроводу у розумінні пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС, зокрема, фізично з`єднаного, ввареного, врізаного, самовільно під`єднаного (газовий відвід, штуцер, патрубок) з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, наслідків під`єднання несанкціонованого газопроводу у вигляді необлікованого лічильником споживання природного газу не встановив, тобто не довів факту, який би свідчив про здійснення позивачем фактичного несанкціонованого забору газу відповідно до Кодексу ГРС.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

10. 27.09.2023 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024, позов задовольнив повністю, посилаючись на не доведення відповідачем порушення позивачем Кодексу ГРС, зафіксоване в акті про порушення від 17.02.2022 № DР 002389, щодо наявності підключення несанкціонованого газопроводу, відповідно безпідставності вчинених Оператором ГРМ нарахувань вартості необлікованого природного газу.

11. 24.10.2023 цей же місцевий суд ухвалив додаткове рішення, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024, про стягнення з Оператора ГРМ на користь Підприємства 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 718,48 грн витрат на проведення експертизи, в іншій частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовив.

Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг

12. Оператор ГРМ оскаржив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024 і в касаційній скарзі просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд. На обґрунтування підстав касаційного оскарження цих судових рішень послався на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України. На його переконання суди неправильно застосували норми:

- пункту 1 глави 2 розділу ХІ, пункт 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС, а також пунктів 1, 8, 11 глави 5 розділу ХІ цього ж Кодексу без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.06.2022 у справі № 657/1135/20, від 22.04.2021 у справі № 263/7847/18, від 21.09.2023 у справі № 914/558/22;

- пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.06.2020 у справі № 908/1975/17;

- пунктів 1, 2, 4 розділу 5 глави ХІ Кодексу ГРС без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.12.2022 у справі № 914/3145/21.

13. Також скаржник послався на порушення судами норм статей 74, 76-79, 86 ГПК України, наполягаючи на не дослідженні зібраних доказів, а саме: відео з фіксацією дій співробітників Підприємства, що свідчить про приховування несанкціонованого газопроводу.

14. Узагальнено доводи скаржника зводяться до безпідставності позовних вимог, оскільки Оператор ГРМ наполягає на наявності факту підключення Підприємства до несанкціонованого газопроводу та як наслідок обов`язок останнього оплатити вартість не облікованого природного газу у визначеному відповідачем розмірі.

15. Оскаржуючи додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024, Оператор ГРМ просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову Підприємству у задоволенні його клопотання про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат повністю.

16. На обґрунтування оскарження цих судових рішень послався на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, звертаючи увагу на те, що суди не взяли до уваги скрутний майновий стан скаржника, чим порушили норми статей 126, 129 ГПК України, і не врахували висновки, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанові Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 922/2417/22, щодо застосування цих норм.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

17. Підприємство у відзивах на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, стверджуючи про нерелевантність висновків Верховного Суду, викладених у названих скаржником справах, оскільки правовідносини не є подібними з цією справою. На його переконання, касаційна скарга зводиться до намагання Оператора ГРМ переконати суд касаційної інстанції у необхідності втрутитися у зміст законних судових рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів їх законність тільки через те, що вони оскаржені і скаржник вважає їх незаконними. Наведені у скаргах доводи стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. Наполягає на тому, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи у суді першої інстанції, обґрунтовані, відповідають критеріям співмірності, розумності та реальності.

18. Крім того, у відзивах на касаційні скарги і поданій 27.08.2024 заяві Підприємство на підставі частини восьмої статті 129 ГПК України заявило, що за наслідками касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу і докази про це подасть протягом п`яти днів після ухвалення постанови.

Позиція Верховного Суду

19. Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсним рішення комісії відповідача з розгляду актів про порушення та скасування здійсненого донарахування необлікованого об`єму природного газу.

20. Взаємовідносини між Оператором ГРМ і непобутовими споживачами природного газу (позивач) регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність", Кодексом ГРС та іншими нормативно-правовими актами в сфері газопостачання.

21. Відповідно до статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

22. Водночас, главою 2 розділу XI Кодексу ГРС визначені види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування.

23. Зокрема, згідно з пунктом 1 глави 2 розділу XI цього Кодексу до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: 1) наявність несанкціонованого газопроводу; 2) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); 4) несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; 5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); 6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.

24. Відповідно до положень глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною у додатку 16 до цього Кодексу.

25. Пунктом 4 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС передбачено, що акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали: - або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою; - або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/ користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самовряду-вання) за умови посвідчення цієї особи.

26. З акта про порушення від 17.02.2022 № DР 002389 убачається, що мало місце порушення - наявність несанкціонованого газопроводу у вигляді шлангу, підключеного поза обліком природного газу до газопроводу після демонтажу РДГС-10, у точці, на якій з метою запобігання несанкціонованого доступу працівниками Оператора ГРС установлена пломба № С63033356, шляхом порушення дроту на цій пломбі.

27. Натомість позивач заперечував обставини підключеного до газопроводу шлангу, позаяк РДГС-10 знаходився у вмонтованому в систему газопостачання стані шляхом з`єднання на своєму вході та виході гайками, опломбованими пломбами відповідача: на вході до РДГС-10 пломбою № С63033354, на виході з РДГС-10 пломбою № С63033356. Зокрема дріт на пломбі № С63033356, як і сама пломба № С63033356 знаходились у цілісному стані на штатному місці та забезпечували функцію запобігання несанкціонованого доступу до системи газопостачання, у тому числі за допомогою шлангу. Стверджував, що конструктивні особливості пломби № С63033356 з пломбувальним металевим дротом на РДГС-10, а також спосіб, яким ця пломба встановлена відповідачем на гайці, що з`єднує вихід РДГС-10 з трубою системи газопостачання діаметром 20 мм, виключали можливість демонтажу РДГС-10 і підключення шлангу без фізичного пошкодження цього пломбувального дроту чи пломби, та можливість проводити несанкціонований відбір газу з використанням несанкціонованого газопроводу. На переконання позивача, несанкціонованого газопроводу у вигляді під`єднання (фізичного з`єднання) з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрат (споживання) природного газу, через який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником газу), що згідно з пунктом 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС є визначальними умовами для кваліфікації такого порушення як "несанкціонований газопровід", не зафіксовано.

28. Відповідач зі свого боку наполягав на тому, що на відео зафіксовано порушення і від`єднання несанкціонованого газопроводу, намагання приховати його, підключення несанкціонованого газопроводу, наполягав на тому, що пломба хоч і не є пошкодженою, проте є ненатягнутою, охоронний трос може вільно пересуватись вниз вгору, що надало можливість споживачу, не пошкоджуючи пломбу та охоронний трос, самовільно підключати шланг після демонтажу ГДГС-10 поза обліком природного газу. До одного з приміщень представники споживача не надали доступу, що є порушенням Кодексу ГРС.

29. Згідно з висновком експертного дослідження Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 24.01.2023 № ЕД-19/104-23/2048-ТР пломбувальний елемент (дріт) пломби № С63033356 у декілька витків обвитий навколо виходу РДГС-10, проходить по бічним сторонам гайки, у декілька витків обвиває різьбу на трубі та закріплений у вхідних і вихідних отворах пломби. Пломбувальний елемент ( дріт ) являє собою армовану мононитку діаметром 0,98 мм, складається з двох жил, одна з яких являється основною, виготовлена з полімерного матеріалу зеленого кольору, інша жила виготовлена з нержавіючої сталі та обвита навколо основної жили. Цілісність пломбувального елементу (дроту) пломби № С63033356, встановленої на гайці, що з`єднує вихід РДГС-10 з частиною труби розподільного газопроводу, не порушена.

30. Суди попередніх інстанцій установили відсутність доказів на підтвердження обставин, викладених в акті про порушення від 17.02.2022 № DР 002389, щодо наявності несанкціонованого газопроводу у вигляді шлангу та порушеного дроту на пломбі № С63033356, а також доказів вжиття заходів щодо їх усунення. При цьому суд апеляційної інстанції дослідив відео, погодившись із місцевим господарським судом, що дії споживача під час проведення перевірки не можуть однозначно підтверджувати наявність саме зафіксованого в акті перевірки порушення підпункту 1 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС, а саме підключення несанкціонованого проводу (самовільного підключення шлангу після демонтажу ГДРС-10 поза обліком природного газу). Адже підтвердження факту вчинення позивачем порушення норм Кодексу ГРС, яке відповідач кваліфікує як наявність несанкціонованого газопроводу, за визначенням пункту 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС має відбуватися у вигляді під`єднання (фізичного з`єднання) з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу, через який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником газу).

31. Тобто суди виснували, що відповідач не зафіксував під час перевірки несанкціонованого газопроводу у розумінні пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС і наслідків під`єднання його, зазначивши про безпідставну кваліфікацію викладеного в акті порушення як наявність несанкціонованого газопроводу, позаяк він не містить необхідної інформації, яка би надавала можливість зробити переконливий висновок наявності факту несанкціонованого газопроводу у вигляді шлангу, підключеного до газопроводу після демонтажу РДГС-10 шляхом порушення дроту на пломбі № С63033356, адже будь-якого шлангу при перевірці не виявлено, а на гайках, якими РДГС-10 з`єднаний з трубою газопостачання, як на своєму вході так і на виході для запобігання несанкціонованого доступу встановлені пломби відповідача: на вході до РДГС-10 пломба № С63033354, на виході з РДГС-10 пломба № С63033356. Зокрема дріт на пломбі № С63033356, про який йдеться в акті про порушення, як і сама пломба № С63033356 під час перевірки знаходились у цілісному стані на штатному місці та забезпечували функцію запобігання несанкціонованого доступу до системи газопостачання, у тому числі і за допомогою шлангу. Відсутні також докази із переліку на підтвердження несанкціонованого газопроводу, передбаченого пунктом 7 акта про порушення від 17.02.2022 № DР 002389, зокрема, фрагменти газопроводу, через який здійснювався несанкціонований відбір газу (шланг, магніти, перемички тощо), які підтверджують факт втручання.

32. Отже, установивши відсутність під час перевірки 17.02.2022 факту фіксації наявності самовільно під`єднаного газопроводу, фізично з`єднаного (ввареного, врізаного газового відводу, штуцеру, патрубку) з газовою системою внутрішнього газопостачання позивача, та наслідків під`єднання такого несанкціонованого газопроводу у вигляді необлікованого лічильником споживання природного газу, суди задовольнили позовні вимоги за недоведеністю відповідачем наявності вчинення порушення з боку позивача, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС, зокрема, підключення несанкціонованого газопроводу.

33. Згідно з пунктами 1, 2 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу. Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі, якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення.

34. Суди установили, що всупереч цим вимогам акт про порушення від 17.02.2022 № DР 002389 складений без присутності позивача і йому для підписання не пропонувався, відповідно він від підписання не відмовлявся, тоді як відповідно до пункту 4 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС необхідною умовою дійсності акта за підписами інших осіб повинен мати місце факт відмови позивача від його підписання. Тому норми розділу ХІ цього Кодексу на підставі цього акта не могли бути застосовані комісією відповідача з розгляду актів про порушення при прийнятті спірного рішення.

35. Суди також установили, що в акті про порушення у передостанній графі пункту 8 "Споживач (його представник) відмовився від підпису в акті про порушення" відповідач зробив позначку на підтвердження і ця обставина підтверджується підписом незацікавленої особи, тоді як у цьому акті міститься підпис заступника Магдалинівського сільського голови В. Найко у графі "З актом про порушення ознайомлені".

36. Як зазначено раніше, суди установили, що з матеріалів відео зйомки, здійсненої відповідачем під час перевірки, дослідженої під час розгляду справи, не вбачається (не зафіксований) факт саме відмови споживача від підпису акта перевірки (на відео лише зафіксовано повідомлення працівника Оператора ГРМ про необхідність складення та підпису такого акта).

37. Відповідно до пунктів 8, 11 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС акт про порушення має бути розглянутий комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення.

38. При цьому умовою застосування такого виду примусу, як нарахування суми збитків за несанкціонований газопровід, має бути беззаперечне встановлення обставин самовільного під`єднання газопроводу, фізично з`єднаного (ввареного, врізаного) з газорозподільною системою, де внаслідок таких дій витрати (споживання) природного газу через таке фізичне з`єднання не обліковуються комерційним вузлом обліку (лічильником газу).

39. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач не довів обставин, що позивач здійснював підключення несанкціонованого газопроводу, внаслідок чого міг би здійснюватися несанкціонований відбір природного газу, узявши до уваги також посилання позивача про прийняття рішення неуповноваженим складом комісії, а також з порушенням порядку обчислення обсягів та вартості необлікованого природного газу.

40. Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування пункту 1 глави 2 розділу ХІ, пункт 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС, а також пунктів 1, 8, 11 глави 5 розділу ХІ цього ж Кодексу, викладені у постановах від 01.06.2022 у справі № 657/1135/20, від 22.04.2021 у справі № 263/7847/18, від 21.09.2023 у справі № 914/558/22.

41. У постановах від 22.04.2021 у справі № 263/7847/18 та від 01.06.2022 у справі № 675/1135/20 Верховний Суд сформулював висновок щодо застосування пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ, за змістом якого для встановлення наявності несанкціонованого газопроводу та несанкціонованого відбору природного газу відповідно до пункту 1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРМ достатнім є встановлення факту самовільно під`єднаного газопроводу (газовий відвід, штуцер, патрубок), у тому числі без наявного підключеного газового обладнання, фізично з`єднаного, зокрема ввареного, врізаного, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу, через який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником) газу.

42. У справі № 263/7847/18 працівники Оператора ГРМ виявили несанкціонований газопровід, який прокладений у напрямку об`єкта споживача (домоволодіння) та заходив під паркан будинку, тобто безпосередньо на об`єкт споживача. Суди установили, що за адресою, розташованою за межами паркану будинковолодіння споживача, зафіксований факт врізки у трубу газопостачання, яка відбулася під землею на рівні близько 40 см від поверхні шару, має напрямок у бік паркану, належного споживачу, та фактично заходить під паркан будинку, а крім того, у підвальному приміщенні будинку зафіксований шланг, де на відео вказано, що за допомогою нього можливе постачання газу.

43. У справі № 675/1135/20 суди установили, що несанкціонований газопровід був виявлений безпосередньо у домоволодінні споживача, який заперечував це, не надавши докази на спростування установлених Оператором ГРМ обставин. Як доказ наявності у позивача несанкціонованого газопроводу та позаоблікове використання природного газу суди визнали данні фактично сплаченого обсягу позивачем природного газу, які містилися у акті - розрахунку, з якого убачалося, що за опалювальний період позивач майже не використовував природний газ і не надав доказів наявності у нього альтернативного опалення житла, що зумовило б використання ним такої незначної кількості газу.

44. Колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування названих вище норм права, викладених у постановах від 01.06.2022 у справі № 657/1135/20, від 22.04.2021 у справі № 263/7847/18, оскільки у правовідносинах, що склалися між сторонами у цих справах, мали місце обставини, за яких виявлено підключення споживачами несанкціонованого газопроводу, і ці обставини установлені судами першої й апеляційної інстанцій за наслідком оцінки наявних у справах доказів. Тобто ці висновки Верховного Суду сформовані, виходячи з конкретних обставин, що мали місце у цих справах. Натомість у справі, що розглядається, суди не встановили обставин доведення відповідачем підключення позивачем несанкціонованого газопроводу, у тому числі, ці обставини не підтверджені експертним дослідженням.

45. У справі № 914/558/22 місце підключення виявленого несанкціонованого газопроводу знаходилося за межами земельної ділянки, що перебувала в орендному користування відповідача за первісним позовом, несанкціонований газопровід не розташовувався у межах земельної ділянки, яка перебувала в оренді відповідача за первісним позовом на підставі договору оренди, а перебувала за межами цієї земельної ділянки на сусідній земельній ділянці. Докази користування чи самовільного зайняття відповідачем за первісним позовом сусідньої земельної ділянки, по якій проходить виявлений несанкціонований газопровід, були відсутні; рішень органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, про самовільне зайняття відповідачем за первісним позовом земельної ділянки, по якій проходить несанкціонований газопровід, суду не надавалися. За цих обставин Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції, який відмовив у задоволенні первісного позову про стягнення з відповідача вартості необлікованого (донарахованого) обсягу природного газу за період його безоблікового споживання, адже факт вчинення відповідачем за первісним позовом такого порушення, як наявність несанкціонованого газопроводу не доведений, оскільки позивач за первісним позовом не довів наявності несанкціонованого газопроводу на об`єкті відповідача за первісним позовом, не довів його облаштування саме відповідачем за первісним позовом, а також не надав доказів несанкціонованого відбору природного газу відповідачем за первісним позовом з несанкціонованого газопроводу.

46. Натомість у справі, що переглядається, такі обставини, як наявність несанкціонованого газопроводу, у тому числі поза межами земельної ділянки, відсутні, що свідчить про неподібність правовідносин у справі № 914/558/22 з правовідносинами у цій справі.

47. У справі № 908/1975/17 на об`єктах позивачки встановлено порушення Кодексу ГРС, а саме: несанкціоноване втручання в роботу газорозподільної системи шляхом під`єднання несанкціонованого газопроводу, зокрема, встановлення дублюючих ЗВТ (манометрів), штуцерів під манометри, кранів та газових відводів, які не передбачені проектною документацією. Ці обставини підтверджені висновком судової будівельно-технічної експертизи. Господарський суд першої інстанції досліджував також диск із відеозаписом, на якому зафіксовано хід спірних перевірок систем газопостачання позивачки представниками відповідача-1, та встановив, що манометри встановлено таким чином, що їх можна вільно знімати та використовувати вводи для несанкціонованого відбору природного газу, а також, що вони розташовані в системі газопроводу до лічильника обліку природного газу. Тому встановлення на об`єктах позивачки дублюючих ЗВТ (манометри), штуцерів під манометри, кранів та газових відводів оцінено судами як самовільно під`єднані газопроводи, з урахуванням ознак несанкціонованого газопроводу, наведених у пункті 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС. Саме за наслідком установлення цих обставин суди виснували про наявність правових підстав для припинення/обмеження газопостачання на об`єктах позивачки, передбачених підпунктом 6 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС. У цій же справі суд касаційної інстанції зазначив, що не бере до уваги посилання скаржниці на неналежність відеозапису, який досліджувався судом першої інстанції, оскільки відеофіксація у ситуації, яка розглядається, не мала самостійного доказового значення та полягала саме у підтвердженні викладеної в актах про порушення інформації.

48. Отже, у справі № 908/1975/17 установлено наявність порушення, наведеного у пункті 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС, підтвердженого експертним висновком, тоді як відеофіксація слугувала допоміжним засобом установлення наявності ознак несанкціонованого газопроводу. Тому Верховний Суд виснував, що відеофіксація не має самостійного доказового значення та може бути лише підтвердженням/непідтвердженням обставин щодо викладеної в акті про порушення інформації.

49. Натомість, як зазначено раніше, у справі, що розглядається, суди не встановили обставин доведення відповідачем підключення позивачем несанкціонованого газопроводу, у тому числі, ці обставини не підтверджені експертним дослідженням. Тому відеофіксація не може слугувати самостійним доказом зазначеного в оскаржуваному акті порушення. Тобто висновки, які викладені у наведених скаржником справах, суд касаційної інстанції зробив з огляду на інші встановлені судами фактичні обставини.

50. Скаржник також зазначав про неправильне застосування судами пунктів 1, 2, 4 розділу 5 глави ХІ Кодексу ГРС без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.12.2022 у справі № 914/3145/21.

51. У справі № 914/3145/21 Оператор ГРМ заявляв вимоги про стягнення з відповідачів солідарно вартості необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу унаслідок порушення ними умов договору розподілу природного газу та підпункту 2 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС. Порушення позивач кваліфікував як несанкціонований відбір природного газу (несанкціоноване відновлення газоспоживання), про що склав акт про порушення і комісія з розгляду актів про порушення прийняла рішення про задоволення цього акта, складений також акт-розрахунок. Вимога позивача заявлена солідарно до обох відповідачів, оскільки ФОП був орендарем приміщення, у якому відбувся несанкціонований відбір газу, а договір оренди ним укладений з ТОВ.

52. ТОВ, зі свого боку, звернувшись із зустрічним позовом до Оператора ГРМ, оскаржило рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС про задоволення акта про порушення та акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, вважаючи донарахування об`єму (обсягу) природного газу і його вартості незаконними. Адже про порушення складений за відсутності представника споживача, у ньому не зазначено про те, що споживач відмовився від його підписання, стверджував також, що Оператор ГРМ належним чином не повідомив його про розгляд акта про порушення, чим порушив право ТОВ взяти участь у засіданні комісії з розгляду актів про порушення та надати свої заперечення. Наполягало на тому, що повідомлення Оператора ГРМ про розгляд акта про порушення неналежні, оскільки направлялися на адресу Бази відпочинку, а не на юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

53. Суд першої й апеляційної інстанцій ухвалили рішення про відмову у задоволенні первісного позову, тоді як зустрічний позов, в якому оскаржувалися рішення засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС про задоволення акта про порушення та акт-розрахунок, задовольнили.

54. Водночас, Верховний Суд скасував ці судові рішення і направив справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, зробивши вказівки про необхідність установлення обставин щодо виконання Оператором ГРМ обов`язку, визначеного абзацом п`ятим пункту 4 глави 5 розділу XI ГРС. Суд касаційної інстанції виснував, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили доводи Оператора ГРМ про наявність порушень ТОВ вимог Кодексу ГРС і не погодився із висновками місцевого й апеляційного господарських судів про наявність підстав для визнання недійсним рішення та акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму й обсягу природного газу та його вартості лише за наслідком недотримання Оператором ГРМ процедури вчинення окремих дій, яка, як зазначив Верховний Суд, носить суто формальний характер та, у разі підтвердження обставин, зазначених у акті про порушення, саме по собі не може вплинути на його дійсність чи призвести до неправомірності прийнятого на його підставі рішення комісії.

55. Отже, у справі, що розглядається, оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.12.2022 у справі № 914/3145/21, оскільки за результатом розгляду справи № 914/3145/21 суд касаційної інстанції виснував про передчасність висновків місцевого й апеляційного господарських судів, які визнали недійсними оскаржувані рішення й акти, через неповне дослідження усіх обставин справи, звернувши увагу судів на те, що недотримання Оператором ГРМ процедури вчинення окремих дій не може підтверджувати зазначених у акті порушень.

56. Суд касаційної інстанції зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

57. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, адже правовідносини у наведених скаржником справах не є подібними із правовідносинами у цій справі, що виключає скасування оскаржуваних рішення і постанови з цієї підстави.

58. Стосовно оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

59. Аргументи скаржника щодо порушення судами норм статей 74, 76-79, 86 ГПК України, який наполягав на не дослідженні судами зібраних доказів, а саме: відео з фіксацією дій співробітників Підприємства, що свідчить про приховування несанкціонованого газопроводу, акта про порушення від 17.02.2022 та рішення комісії з розгляду акта про порушення від 08.06.2022, не знайшли підтвердження, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови убачається неодноразове посилання на відео, яке досліджене апеляційним господарським судом.

60. Крім того, відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

61. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

62. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

63. Оскільки визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження після відкриття касаційного провадження, то відсутні підстави для скасування чи зміни судового рішення у цій справі на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України.

64. Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі не зазначено.

Щодо додаткового рішення та постанови

65. Проаналізувавши висновки щодо застосування частини четвертої статті 126 та частини п`ятої статті 129 ГПК України, викладені в постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

66. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

67. Відповідно до частини п`ятої статті 129 цього ж Кодексу під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

68. У справі, що переглядається, суд першої інстанції, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, беручи до уваги рівень складності справи, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Тому дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви відповідача та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 50 000 грн, оскільки саме такий розмір, на думку суду, є обґрунтованим та належним.

69. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

70. У додатковій постанові від 03.10.2023 у справі № 922/2417/22 Верховний Суд указав, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частин четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

71. Отже, у справі, що переглядається, та у названих вище справах суди досліджували різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі різних за змістом обставин, з урахуванням складності справ приймалися відповідні судові рішення щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу, що зі свого боку не може свідчити про подібність правовідносин, наявні відмінності полягають переважно у сфері оцінки конкретних обставин та наявних у справах доказів.

72. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

73. Що стосується додаткового рішення і постанови, прийнятої за наслідками його перегляду, у частині стягнення з Оператора ГРМ на користь Підприємства 2 718,48 грн витрат на проведення експертизи.

74. Оскаржуючи додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024, Оператор ГРМ просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову Підприємству у задоволенні його клопотання про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат повністю.

75. Натомість касаційна скарга скаржника містить аргументи виключно щодо необхідності скасування цих рішень у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу. Тому, незважаючи на вимогу касаційної скарги про скасування цих рішень повністю й ухвалення нового про відмову Підприємству у стягненні судових витрат, колегія суддів не надає оцінку оскаржуваним додатковому рішенню і постанові у частині присуджених до стягнення з відповідача на користь позивача витрат на проведення експертизи.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

76. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

77. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

78. Згідно з вимогами статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

79. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції колегія суддів вважає, що, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених судами висновків та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі рішень.

Судові витрати

80. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки суд закриває касаційне провадження за касаційними скаргами у частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а в частині підстави, передбаченої пунктом у частини другої цієї ж статті, касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 904/833/23 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024, залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

В. Студенець