Постанова

від 02.10.2024 по справі 910/2736/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2736/22 (910/3041/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В. В., Погребняк В. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс" ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024

(колегія суддів: Пантелієнко В.О. - головуючий, Сотніков С.В., Остапенко О.М.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 (суддя Мандичев Д.В.)

у справі № 910/2736/22(910/3041/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс"

до ОСОБА_2

про визнання недійсним договору та повернення майна

у межах справи №910/2736/22

за заявою ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс"

про банкрутство

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Альвіс", в інтересах якого діє учасник товариства ОСОБА_1 , звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач), в якому заявлено вимоги про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 17.12.2018 між ТОВ "Альвіс" та ОСОБА_2 , що посвідчений 17.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрований в реєстрі за №1478;

- повернення ТОВ "Альвіс" нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 441,5 кв. м реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1460599980000, витребувавши їх з володіння ОСОБА_2 .

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 позовну заяву було повернуто без розгляду на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.

2.2. За висновком суду першої інстанції, позов підписано ОСОБА_1 із зазначенням: "в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс" - учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс". Однак доказів на підтвердження наявності у вказаної особи повноважень на підписання позовної заяви суду не надано. Крім того, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.02.2024 керівником ТОВ "Альвіс" є ОСОБА_4 . До переліку осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, включені також Козловська Діана Валеріївна - голова комісії з припинення та розпорядник майна. ОСОБА_1 вказаний у переліку засновників (учасників) товариства, проте не наділений повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи.

2.3. Постановою апеляційного господарського суду від 27.05.2024 залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2024.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що подана у цій справі позовна заява була підписана особою, яка не мала право її підписувати від імені ТОВ "Альвіс".

3. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

3.1. Учасник ТОВ "Альвіс" ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2024, а справу №910/2736/22(910/3041/24) направити до місцевого господарського суду для розгляду по суті позовних вимог.

3.2. Скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено частину третю статті 4, частину третю статті 41, частину третю статті 45, частину першу та п`яту статті 53, статті 54, 55 ГПК України, а також частину п`яту та шосту статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частину першу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яке виразилося у неправомірному застосуванні при вирішенні питання про прийняття позову, поданого учасником ТОВ "Альвіс" ОСОБА_1. в інтересах банкрута - ТОВ "Альвіс", норм про процесуальне правонаступництво, наведених у частині першій та другій статті 56, частині другій статті 162 ГПК України, статті 237 Цивільного кодексу України.

3.2. На переконання скаржника, висновки в оскаржуваних судових рішеннях про те, що право на подання позову в інтересах банкрута - ТОВ "Альвіс" мають лише директор товариства та ліквідатор не відповідають висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, від 05.02.2019 у справі №826/2184/17, постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №908/3468/13, від 26.05.2023 у справі №904/5835/19, від 23.04.2024 у справі №904/3993/19 (910/15952/18).

3.3. При вирішенні питання про повернення позовної заяви, поданої учасником ТОВ "Альвіс" ОСОБА_1 в інтересах самого товариства, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі № 910/2736/22 про банкрутство ТОВ "Альвіс" докази бездіяльності ліквідатора Козловської Д. В.

4. Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги

4.1. ОСОБА_2 у відзиві заперечує проти касаційної скарги, просить Суд закрити касаційне провадження або залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення, зазначаючи серед іншого наступне:

- касаційна скарга заявлена ТОВ "Альвіс", а підписана від імені товариства її учасником ОСОБА_1 , який не наділений правом бути представником ТОВ "Альвіс" ані Кодексом України з процедур банкрутства, ані ГПК України;

- судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, на які посилається ОСОБА_1 в касаційній скарзі;

- позиція скаржника про наявність виключних підстав, які створюють передумови для звернення скаржника до суду з позовом в інтересах ТОВ "Альвіс", а саме процедура банкрутства та факт не звернення ліквідатора до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна ТОВ "Альвіс", не узгоджується з наведеною у касаційній скарзі практикою Верховного Суду та практикою ЄСПЛ;

- судом апеляційної інстанції не порушувався встановлений процесуальним законом порядок дослідження та витребування доказів. Дійсно, в апеляційному суді ставилося питання про витребування матеріалів справи про банкрутство №910/2736/22 з метою дослідження невиконання та неналежного виконання ліквідатором Козловською Д. В. своїх обов`язків як ліквідатора. Однак вказані обставини не входять до предмету дослідження в апеляційному провадженні, оскільки оцінка дій ліквідатора на предмет їх повноти та достатності може відбуватися лише в межах провадження у справі про банкрутство №910/2736/22. До того ж, оцінка дій ліквідатора не може вплинути на висновки суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_1 повноважень звертатися з позовом в інтересах іншої особи - ТОВ "Альвіс", оскільки перелік осіб, уповноважених звертатися до суду від імені юридичної особи із позовом про визнання недійсним договору обмежений процесуальним законом, статутом, Цивільним кодексом України, Законом "Про товариства з обмеженою та додаткової відповідальністю".

4.2. Ліквідатор ТОВ Альвіс" арбітражний керуючий Козловська Д. В. у відзиві заперечувала проти доводів касаційної скарги, просила Суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, зокрема з наступних підстав:

- оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені за результатами повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому є законними та обґрунтованими;

- в касаційній скарзі відсутнє посилання на постанову Верховного Суду, яка б містила висновки про застосування норм процесуального права, що спростовували б висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях;

- у даному випадку скаржник звернувся до суду на захист не своїх інтересів та порушених прав, а від імені ТОВ "Альвіс";

- наведені в касаційній скарзі посилання на висновки Верховного Суду, виокремлені з контексту та їх зміст викривлений;

- місцевий господарський суд законно та обґрунтовано повернув позовну заяву і додані до неї документи у зв`язку з відсутністю рішення вищого органу управління банкрута, прийнятого в регламентованому законом та статутом порядку і оформленого протоколом, яке б було належним та допустимим доказом уповноваження його на представництво інтересів засновників (учасників) банкрута перед третіми особами у справі про банкрутство та у зв`язку з відсутністю ухвали суду про її залучення до участі у справі за результатами розгляду відповідної заяви.

5. Касаційне провадження

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/2736/22 (910/3041/24) за касаційною скаргою учасника ТОВ "Альвіс" ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини тринадцятої статті 8, частини першої статті 301 ГПК України.

5.2. Вищезгаданою ухвалою Суду витребувано у Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/2736/22 (910/3041/24).

5.3. 28.06.2024 до Верховного Суду на запит з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/2436/22 (910/3041/24).

5.4. Ліквідатор ТОВ "Альвіс" арбітражний керуючий Козловська Д. В. подала до Верховного Суду клопотання про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу на п`ять днів, покликаючись на наявність обставин (зокрема ракетні обстріли міста Києва, тривалі повітряні тривоги, відключення енергопостачання), що перешкодили ліквідатору реалізувати своє процесуальне право та подати відзив у передбачений частиною першою статті 251 ГПК України строк.

5.5. Врахувавши наведені у клопотанні обставини, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання.

5.6. Від учасника ТОВ "Альвіс" ОСОБА_1 надійшло клопотання про врахування Верховним Судом обставин (фактів) щодо невиконанням ліквідатором Козловською Д. В. передбачених статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства обов`язків, наведених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/2736/22 та постанові Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 у справі № 910/2736/22 (910/3040/24).

5.7. Колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки названі у клопотанні скаржника судові рішення не існували на час ухвалення оскаржуваних у даній справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Крім того, в ухвалі Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/2736/22 йде мова про відкладення розгляду звіту ліквідатора та скарг на дії (бездіяльність) ліквідатора, поданих учасником ТОВ "Альвіс" ОСОБА_1. іта ГУ ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України. Щодо постанови апеляційного суду, то відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду.

5.8. Ліквідатор ТОВ "Альвіс" арбітражний керуючий Козловська Д. В. у відзиві на касаційну скаргу виклала клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України. Клопотання мотивовано з посиланням на існуванням виключної правової проблеми щодо можливості подавати позов про оскарження правочинів засновником (учасником, акціонером) боржника (особи, щодо якої відкрито/триває провадження у справі про банкрутство) за відсутності ухвали суду про залучення такого засновника (учасника, акціонера) боржника до участі у справі за результатами розгляду відповідної заяви.

5.9. Розглянувши наведене клопотання, проаналізувавши норми процесуального законодавства, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

5.10. Згідно із частиною п`ятою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

5.11. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримання принципу правової визначеності пов`язує із забезпеченням єдності судової практики. Однак суд не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон під час проведення реформ або запровадження покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх усе ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

5.12. При визначенні того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), беруться до уваги такі чинники: 1) існування "глибоких та довгострокових розходжень" у відповідній судовій практиці національних судів; 2) наявність у національному законодавстві механізмів подолання таких розбіжностей; 3) фактичне запровадження механізмів подолання розбіжностей і, якщо так, то 4) ефективність таких механізмів (висновок викладений в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/8130/17, від 30.06.2020 у справі №908/2155/18, від 15.09.2020 у справі №910/32643/15, від 14.09.2021 у справі №757/7499/17-ц, від 22.02.2022 у справі №663/3629/19).

5.13. Однак клопотання ліквідатора не відповідає необхідним критеріям, адже не містить викладення правової проблеми, яку містить ця справа саме у правозастосуванні, зокрема обґрунтування, в чому вбачається складність застосування відповідних положень законодавства у зазначеній правовій ситуації, невизначеність поставлених судом правових питань на нормативному рівні, неможливість подолання проблеми існуючими процесуальними механізмами.

5.14. Суд зазначає, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

5.15. Проте у клопотанні ліквідатора відповідного обґрунтування не наведено, а відтак не доведено існування виключної правової проблеми у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

5.16. З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві, у Верховному Суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи, у зв`язку з чим розгляд поданої касаційної скарги здійснювався Судом у розумні з огляду на вищевказані обставини строки.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 про повернення позовної заяви, поданої в межах справи №910/2736/22 про банкрутство ТОВ "Альвіс", на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України та постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024, якою вищезгадану ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

6.2. Відтак, у даному випадку підлягає з`ясуванню питання щодо правильності застосування вказаної норми процесуального права та відповідно законності повернення позовної заяви ТОВ "Альвіс", поданої в інтересах товариства його учасником ОСОБА_1 .

6.3. Переглянувши оскаржувані судові рішення у касаційному порядку, враховуючи визначені ГПК України межі перегляду, суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків.

6.4. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

6.5. Частина друга статті 4 ГПК України визначає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

6.6. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

6.7. Отже закон передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а положення, закріплені у спеціальній нормі (частині третій статті 215 ЦК України), що стосується недійсності правочину, передбачають можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.

6.8. Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 ЦК України, статті 4 ГПК України, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

6.9. Аналогічні висновки містяться у значній кількості постанов Верховного Суду, ухвалених як у господарських, так і цивільних справах, і по суті є універсальними - тобто не залежать від конкретних обставин справи, а застосовуються у всіх випадках, коли особа, яка не є учасником правочину подає позов про визнання його недійсним (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, постанови Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 910/5529/19, від 01.12.2021 у справі № 910/10754/20, від 13.01.2022 у справі № 914/1962/19, від 18.05.2022 у справі № 916/1383/21).

6.10. Згідно з встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 відкрито провадження у справі №910/2736/22 про банкрутство ТОВ "Альвіс".

6.11. Постановою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 ТОВ "Альвіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражну керуючу Козловську Д.В.

6.12. У березні 2024 року до Господарського суду міста Києва подано позов ТОВ "Альвіс" до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 17.12.2018 між ТОВ "Альвіс" та ОСОБА_2 , а також про повернення ТОВ "Альвіс" реалізованого за вищезгаданим договором нерухомого майна шляхом витребування його у відповідачки.

6.13. Позов підписано та подано в інтересах ТОВ "Альвіс" його учасником ОСОБА_1 , який володіє часткою в статутному капіталі ТОВ "Альвіс" у розмірі 50%.

6.14. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що вищезгадана позовна заява була підписана особою, яка не мала право її підписувати від імені ТОВ "Альвіс".

6.15. При цьому суд першої інстанції послався на положення частини другої статті 162 ГПК України, за змістом якої позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

6.16. Крім того, згідно з частиною першою, третьою статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

6.17. В частині першій, третій статті 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

6.18. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив про те, що позов підписано учасником ТОВ "Альвіс", але доказів на підтвердження наявності у вказаної особи відповідних повноважень суду не надано.

6.19. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.02.2024 керівником ТОВ "Альвіс" є ОСОБА_4 , а до переліку осіб, які можуть вчиняти дії від імені товариства включені також Козловська Д. В. - голова комісії з припинення та розпорядник майна. ОСОБА_1 вказаний у переліку засновників (учасників) товариства, але не наділений повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи.

6.20. В пункті 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

6.21. За змістом наведеного у касаційній скарзі обґрунтування слідує, що скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, не враховано висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також зазначених у позовній заяві виключних підстав для звернення до суду саме учасником ТОВ "Альвіс" з метою захисту інтересів товариства.

6.22. Колегія суддів погоджується з аргументами касаційної скарги, вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.

6.23. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Альвіс", в інтересах якого діє учасник ОСОБА_1 як власник 50% статутного капіталу товариства, звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 17.12.2018, та повернення нерухомого майна, зазначаючи про те, що оспорюваний правочин укладено директором ТОВ "Альвіс" ОСОБА_4 за відсутності необхідного обсягу повноважень для цього, в порушення частини другої статті 98 ЦК України, частини другої статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" без згоди загальних зборів учасників ТОВ "Альвіс" на вчинення оспорюваного значного правочину, за заниженою вартістю зацікавленій особі, що в подальшому зумовило неплатоспроможність ТОВ "Альвіс".

6.24. За змістом наведеного в позові обґрунтування, обставини справи №910/2736/22 про банкрутство ТОВ "Альвіс" свідчать про наявність виняткових обставин, які надають право учаснику ТОВ "Альвіс" ОСОБА_1. звернутися в інтересах товариства з даним позовом, зокрема:

- відкриття ліквідаційної процедури та визнання ТОВ "Альвіс" банкрутом постановою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022, припинення повноважень органів управління банкрута та припинення повноважень власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута;

- невжиття жодних заходів арбітражним керуючим Козловською Д. В. на всіх стадіях справи № 910/2736/22 про банкрутство ТОВ "Альвіс" щодо оспорення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.12.2018, на підставі якого виведено (незаконно відчужено) ліквідне нерухоме майно (нежилі приміщення) товариства, продаж якого директором ТОВ "Альвіс" ОСОБА_4 поряд з відчуженням іншого нерухомого майна на родичів ініціюючого кредитора ОСОБА_3 за заниженою ціною та з перевищенням повноважень, спричинив банкрутство товариства;

- невжиття жодних заходів арбітражним керуючим Козловською Д.В., комітетом кредиторів ТОВ "Альвіс" на всіх стадіях справи №910/2736/22 про банкрутство ТОВ "Альвіс" до притягнення директора ТОВ "Альвіс" ОСОБА_4 , учасника товариства ОСОБА_3 (яка як ініціюючий кредитор володіє 99,27% голосів в комітеті кредиторів ТОВ "Альвіс"), її племінницю ОСОБА_2 до солідарної та субсидіарної відповідальності, не стягнення збитків підприємства в порушення приписів частини четвертої статті 92 ЦК України, частини дев`ятої статті 44, частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, статті 89 Господарського кодексу України за умисне, незаконне відчуження та заволодіння активами ТОВ "Альвіс", заподіяні вказаними особами.

6.25. Повертаючи вказану позову заяву, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про відсутність повноважень учасника ТОВ "Альвіс" ОСОБА_1 вчиняти дії від імені товариства, зокрема підписувати позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.12.2018 та повернення (витребування) майна від імені ТОВ "Альвіс".

6.26. З цього приводу колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала правові висновки стосовно неможливості учасника (акціонера) товариства від свого імені звертатися до суду з позовами з підстав вчинення товариством правочинів або інших дій чи бездіяльності, зокрема про те, що укладення виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника (подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16, від 07.04.2020 у справі №904/3657/18, від 07.07.2020 у справі №910/10647/18).

6.27. Такі висновки відповідають усталеній практиці ЄСПЛ, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20.05.1998 у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки", заява № 29010/95, пункти 46-52; рішення від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", заява № 70297/01, пункти 28 - 30; рішення від 21.12.2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 30).

6.28. Водночас сучасний підхід до використання теорії "проникнення за корпоративну завісу" сформований ЄСПЛ зокрема у рішеннях Agrotexim and Others v. Greece, заява №14807/89, Albert and Others v. Hungary (заява №5294/14) вказує на те, що незалежність юридичної особи не можна вважати абсолютною. У цьому контексті "проникнення за корпоративну завісу" або "ігнорування статусу юридичної особи" визнається адекватним та справедливим у певних обставинах або для досягнення певної мети. Такі підходи можуть застосуватись тільки у виняткових випадках, наприклад коли чітко встановлено, що компанія не мала можливості безпосередньо звернутись до інституцій Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через органи управління юридичної особи або через ліквідаторів.

6.29. За змістом рішенням ЄСПЛ у справі Alberts and Others v. Hungary (заява №5294/14) такими винятковими обставинами можуть бути, зокрема, запровадження відносно компанії зовнішнього нагляду або контролю у зв`язку з її фінансовими або іншими труднощами, або якщо особа, до завдання якої відносився захист інтересів компанії, не була здатна або не хотіла звертатися до суду, або якщо виникли розбіжності між акціонерами та тимчасовим керуючим (наприклад, відсторонення від посади керуючого та призначення тимчасового керуючого).

6.30. Екстраполювавши на національне законодавство висновки ЄСПЛ щодо проникнення за "корпоративну завісу" за виняткових обставин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц виснувала, що такими винятковими обставинами можуть бути, наприклад, відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом, наслідком чого є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припинення повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута, або запровадження тимчасової адміністрації чи оголошення про ліквідацію банку, в результаті чого припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту).

6.31. Також необхідно розмежовувати звернення учасника до суду від свого імені і звернення від імені товариства, адже майновий стан товариства не є байдужим для його учасників. Таким чином, хоча порушення прав товариства не є порушенням прав чи прямого (безпосереднього) інтересу учасника, але учасник може мати похідний інтерес у захисті прав товариства.

6.32. Зокрема, особа може мати похідний інтерес у захисті прав товариства не тільки у випадку, коли вона є його учасником, адже похідний інтерес можуть мати, наприклад, кредитори боржника в захисті прав боржника у процедурі банкрутства, у виконавчому провадженні, у процедурі ліквідації банків (подібні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц).

6.33. Неможливість звернення юридичної особи до суду в особі свого виконавчого органу може бути підставою для такого звернення учасником від імені юридичної особи, а не від власного імені (близький за змістом висновок викладено в пункті 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц).

6.34. Також колегія суддів враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №908/3468/13, згідно з якими з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство у акціонера (учасника, засновника) товариства-боржника, за загальним правилом, з`являється інший відмінний від корпоративних прав інтерес у якнайповнішому задоволенні вимог кредиторів за рахунок коштів і майна боржника задля уникнення субсидіарної чи солідарної відповідальності за його боргами або отримання залишку активів боржника, після повного задоволення вимог кредиторів.

6.35. Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що акціонер/учасник товариства набуває права на судовий захист своїх інтересів шляхом оспорювання правочинів акціонерного товариства в межах справи про банкрутство останнього, якщо доведе під час розгляду справи у сукупності порушення його прав/інтересів оспорюваним правочином та вчинення цього правочину всупереч меті процедури банкрутства, а саме на шкоду кредиторам боржника.

6.36. Крім того, наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження таких (фраудаторних) правочинів особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо зацікавлена особа доведе, що сторона, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.

6.37. Судами попередніх інстанцій наведене не було враховано, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права і як наслідок безпідставного повернення позовної заяви ТОВ "Альвіс", в інтересах якого діє учасник товариства ОСОБА_1 .

6.38. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів визнає обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження аргументи касаційної скарги про те, що висновки в оскаржуваних судових рішеннях зроблені без належної оцінки відповідних обставин справи та без урахування норм права, які підлягають застосування до спірних правовідносин, що зумовлює необхідність скасування цих судових рішень.

6.39. При цьому Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. В частині третій, четвертій статті 304 ГПК України передбачено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

7.2. Відповідно до пункту другого частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

7.3. Положеннями частини шостої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

7.4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

7.5. За наведених вище обставин, Верховний Суд, виходячи з повноважень суду касаційної інстанції та враховуючи встановлені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви, вважає за необхідне скасувати оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції з переданням матеріалів справи № 910/2736/22 (910/3041/24) за позовом ТОВ "Альвіс", в інтересах якого діє учасник товариства ОСОБА_1 до Господарського суду міста Києва в межах провадження у справі №910/2736/22 про банкрутство ТОВ "Альвіс" для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі. Відповідно касаційна скарга підлягає задоволенню.

7.6. Враховуючи скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на розгляд місцевому господарському суду, питання розподілу витрат за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом не вирішується відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс" ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі №910/2736/22 (910/3041/24) скасувати.

3. Справу №910/2736/22 (910/3041/24) направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк