Постанова

від 01.10.2024 по справі 908/2868/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/2868/23 (910/9736/23)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" арбітражного керуючого Шестопалова Олега Володимировича

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2024

у справі № 908/2868/23 (910/9736/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (правонаступник - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом")

про стягнення 4 344 252,20 грн

в межах справи № 908/2868/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс"

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" (далі - ТОВ "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом", Відповідач) про стягнення 4 344 252,30 грн, з яких: 4 215 007, 66 грн - сума основного боргу (оплата виконаних за договором робіт); 36 029, 65 грн - 3 % річних за весь період прострочення розрахунку; 93 214, 89 грн - інфляційні втрати Позивача за період невиконання Відповідачем грошового зобов`язання

ТОВ "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" обґрунтував позовні вимоги неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань з повної та своєчасної оплати виконаних і прийнятих робіт за договором №0507/2022 на виконання робіт від 05.07.2022.

Ухвалою від 20.07.2023 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/9736/23.

Водночас ухвалою від 04.10.2023 Господарський суд Запорізької області відкрив провадження у справі № 908/2868/23 про банкрутство ТОВ "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" та ввів процедуру розпорядження майном боржника (яка у подальшому була припинена ухвалою цього ж суду від 26.02.2024 про введення процедури санації Боржника та призначення керуючим санацією арбітражного керуючого Шестопалова Олега Володимировича).

09.11.2023 до Господарського суду Запорізької області за підсудністю з Господарського суду міста Києва надійшла справа № 910/9736/23.

Ухвалою від 10.10.2023 Господарський суд міста Києва передав матеріали справи № 910/9736/23 за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/2868/23 про банкрутство ТОВ "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс".

Відтак розгляд цього майнового спору, позивачем у якому є Боржник, здійснювався по суті в межах справи про банкрутство ТОВ "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" із присвоєнням єдиного унікального номера справі 908/2868/23 (910/9736/23).

Рішенням від 10.01.2024 у справі № 908/2868/23 (910/9736/23) Господарський суд Запорізької області задовольнив позов частково; стягнув з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" 4 215 007,66 грн основного боргу, 3 602,30 грн 3 % річних, 93 214,89 грн втрат від інфляції, 65 163,78 грн судового збору.

Згідно рішення Кабінету Міністрів України (постанова від 29.12.2023 № 1420) утворено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом") шляхом перетворення ДП "НАЕК "Енергоатом" відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 06.02.2023 № 2896-IX "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Не погодившись частково із вказаним вище рішенням суду у цій справі, АТ "НАЕК "Енергоатом" оскаржило його в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі заявник просив залучити його до участі у справі як правонаступника Відповідача, скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 93 214,89 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Ухвалою від 26.02.2024 у справі № 908/2868/23(910/9736/23) Центральний апеляційний господарський суд, зокрема, замінив Відповідача - ДП "НАЕК "Енергоатом" на його правонаступника - АТ "НАЕК "Енергоатом" та залишив апеляційну скаргу без руху.

Ухвалою від 04.03.2024 Центральний апеляційний господарський суд, серед іншого, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2024 у справі № 908/2868/23 (910/9736/23).

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою від 04.03.2024 Центральний апеляційний господарський суд зупинив провадження у справі № 908/2868/23 (910/9736/23) за апеляційною скаргою АТ "НАЕК "Енергоатом" до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту відповідної постанови.

Посилаючись на норми пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд апеляційної інстанції мотивував наявність підстав для зупинення апеляційного провадження тим, що предмет розгляду та підстави апеляційного оскарження у цій справі є тотожними предмету розгляду та підставам касаційного оскарження у справі № 908/1162/23. Зважаючи на зазначене та необхідність дотримання єдності судової практики, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження з розгляду відповідної апеляційної скарги у цій справі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ТОВ "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Шестопалова О. В. подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі №908/2868/23 (910/9736/23) скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення апеляційним господарським судом норм пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України з огляду на те, що обставини цієї справи та справи № 908/1162/23 не є подібними, а, отже, висновок про наявність правових підстав для зупинення провадження є помилковим.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового рішення.

Касаційне провадження

02.08.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №908/2868/23 (910/9736/23) між суддями від 02.08.2024 для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Жуков С. В.

Ухвалою від 21.08.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 908/2868/23 (910/9736/23) у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребував з Господарського суду Запорізької області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/2868/23 (910/9736/23).

26.09.2024 супровідним листом Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2024 № 908/2868/23(910/9736/23)/3195/24 до Верховного Суду надійшли матеріали справи у 2-х томах.

Ураховуючи дату надходження матеріалів цієї справи до касаційного суду, перегляд оскаржуваної ухвали у касаційному порядку здійснено у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання усіх процесуальних дій і забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Об`єктом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про зупинення апеляційного провадження на підставі вимог пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України.

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи та перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Загальний порядок здійснення господарського судочинства регламентований процесуальним законом - ГПК України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За змістом касаційної скарги скаржник вірно стверджує, що ключовим для застосування господарським судом наведеної норми процесуального закону є наявність подібності правовідносин, з яких виник спір у справі, у якій вирішується питання щодо зупинення провадження, та у справі, до розгляду якої Верховним Судом підлягає таке зупинення.

З метою визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття «подібні правовідносини», що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів.

Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Як зазначено вище, підставою для зупинення оскаржуваною ухвалою апеляційного провадження у цій справі № 908/2868/23(910/9736/23) слугував висновок суду апеляційної інстанції про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі № 908/1162/23, що перебувала на розгляді об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що підставою для передачі справи №908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стало питання необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо застосування норм частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон).

Відповідно до частини другої статті 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Згідно частини другої статті 13-1 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті. Контроль в`їзду-виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території в межах контрольних пунктів в`їзду-виїзду, а також поза межами контрольних пунктів в`їзду-виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.

Урахувавши підставу передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (щодо необхідності відступлення від висновку Верховного Суду у іншій справі щодо застосування наведених вище норм Закону), суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що подібність спірних правовідносин полягає у тому, що договір на виконання робіт укладено 05.07.2022 у місті Енергодарі, яке з 04.03.2022 перебуває в окупації, виконання робіт також здійснено під час окупації у грудні 2022 року.

За таких обставин, апеляційний господарський суд виснував, що предмет розгляду та підстави апеляційного оскарження у цій справі №908/2868/23(910/9736/23) є тотожними предмету розгляду та підставам касаційного оскарження у справі №908/1162/23.

Верховний Суд не може погодитися з висновком саме про тотожність спірних правовідносин у зазначених справах, однак вважає відсутнім порушення судом апеляційної інстанції вимог пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, оскільки такі правовідносини частково мають ознаки подібних, зокрема, за змістовим критерієм, що полягає у такому.

Так, у справі № 908/1162/23 (до закінчення касаційного перегляду якої зупинено апеляційне провадження у цій справі) предметом спору є стягнення з комунального некомерційного підприємства (лікарні) заборгованості з основного боргу за електричну енергію, поставлену на підставі відповідного договору у листопаді-грудні 2022 року на об`єкт, розташований у окупованому місті Мелітополь. Тобто, спірні правовідносини у зазначеній справі полягають у правомірності нарахування основної заборгованості за договором про постачання електричної енергії за особливих умов окупації російською федерацією частини території України внаслідок збройної агресії. При цьому зі змісту ухвали Верховного Суду від 27.03.2024 (про передачу справи №908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) вбачається, що у касаційній скарзі заявник посилався, зокрема, на норми Закону, вважаючи їх застосовними до спірних у вказаній справі правовідносин. Тож, передаючи справу на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. У цьому зв`язку колегія суддів вважала, що положення статей 13 та 13-1 Закону можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

Отже, предметом дослідження об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час розгляду справи № 908/1162/23 (прийнятої до свого провадження ухвалою від 19.04.2024) буде, зокрема, можливість поширення дії положень статей 13 та 13-1 Закону на відповідні (наведені у цих нормах) правовідносини за умови відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо визначення територій, які є тимчасово окупованими російською федерацією внаслідок збройної агресії проти України.

При цьому очевидною є правова проблема щодо кваліфікації спірних правовідносин при вирішенні питання щодо необхідності застосування норм частини другої статті 13-1 Закону, а саме у контексті визначення передбачених законодавцем за змістом цієї норми понять «переміщення робіт» та «переміщення послуг» між тимчасово окупованими та іншими територіями України. Зокрема, неврегульованим залишається питання, чи поширюються ці норми на правовідносини з виконання робіт та/або надання послуг суб`єктами господарювання на тимчасово окупованих територіях України.

У свою чергу, спірні правовідносини у цій справі № 908/2868/23(910/9736/23) стосуються наявності підстав для стягнення заборгованості за договором на виконання робіт від 05.07.2022 № 0507/2022, яка, окрім основного боргу, включає заборгованість у виді відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання (3 % річних та інфляційні втрати), нарахована у порядку вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). При цьому з матеріалів справи вбачається, що предметом зазначеного Договору є виконання будівельно-монтажних робот із заміни кабельних трас гідротехнічних споруд (бризкальних басейнів), яке (виконання) здійснено під час окупації у грудні 2022 року, що встановив апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі.

Колегія суддів бере до уваги вірні доводи скаржника про те, що сторонами Договору, на підставі якого виникла спірна заборгованість у цій справі, є суб`єкти господарювання, податкові адреси яких знаходяться на підконтрольній Україні території (адже згідно вимог чинного законодавства, попри підписання договору керівником відособленого підрозділу, такий правочин вважається укладеним від імені юридичної особи, яка і виступає стороною такого правочину), що виключає наявність підстав для застосування наведених вище положень частини другої статті 13 Закону.

Втім, зазначене не виключає наявності спільних рис між спірними правовідносинами у цій справі №908/2868/23(910/9736/23) та у справі №908/1162/23 у частині правомірності виникнення зобов`язань з оплати отриманого товару (у цій справі - виконаних робіт) за наслідком виконання договірних умов з переміщення товару (у цій справі - «переміщення робіт», тобто їх виконання) на тимчасово окуповані території.

Колегією суддів також враховано, що у цій справі №908/2868/23(910/9736/23) Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанцій в апеляційному порядку виключно в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 93 214,89 грн. Відтак предметом апеляційного дослідження є законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції виключно в частині стягнення заборгованості з інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до вимог частини другої статті 625 ЦК України.

Однак, апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі вірно зазначив, що при вирішенні питання підставності стягнення інфляційних втрат (в межах доводів апеляційної скарги), суд має перевірити їх розрахунок, тобто суму основного боргу (з якої здійснено нарахування) і період за який здійснено нарахування.

Ураховуючи наведене та наявність спільних рис між спірними правовідносинами у справах №908/2868/23(910/9736/23) та №908/1162/23 за їхнім змістом, доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції вимог пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України є помилковими та підлягають відхиленню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувану у цій справі ухвалу, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права, на які посилався скаржник.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені вище мотиви, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Позивача та необхідність залишення без змін оскаржуваної ухвали апеляційного суду як такої, що постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" арбітражного керуючого Шестопалова Олега Володимировича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 908/2868/23 (910/9736/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. Г. Пєсков