Постанова

від 09.10.2024 по справі 910/8386/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/8386/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Костюк О. В., Валевач М. М.,

Київської міської ради - Пилипчук І. І.,

Приватного підприємства «Промбудсервіс 2005» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 (у складі колегії суддів: Іоннікова І. А. (головуючий), Разіна Т. І., Шаптала Є. Ю.), якою залишено без розгляду позов

у справі № 910/8386/20

за позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

до Київської міської ради, Приватного підприємства «Промбудсервіс 2005»

про визнання незаконним і скасування рішення в частині, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Перший заступник прокурора міста Києва в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Приватного підприємства «Промбудсервіс 2005» (далі - ПП «Промбудсервіс 2005»), у якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 20.09.2018 № 1452/5516 «Про передачу ПП «Промбудсервіс 2005» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з об`єктами соціально-побутового і торговельного призначення та паркінгами на вул. Причальній, 2 у Дарницькому районі м. Києва» в частині передачі в оренду земельної ділянки площею 0,3088 га (кадастровий номер 8000000000:90:176:0059);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,3088 га (кадастровий номер 8000000000:90:176:0059) на вул. Причальній, 2 у Дарницькому районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та ПП «Промбудсервіс 2005», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 05.11.2018 за № 1259.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що приймаючи спірне рішення та укладаючи оспорюваний договір, відповідачі порушили вимоги земельного законодавства.

На підтвердження підстав самостійного представництва інтересів держави прокурор у позовній заяві зазначив, що саме Київська міська рада, яка представляє інтереси територіальної громади міста Києва вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади міста, а тому Київська міська рада є відповідачем у цій справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, встановивши наявність підстав для звернення прокурора до суду з відповідним позовом, виходив із недоведеності заявлених позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 скасовано; позов Першого заступника прокурора міста Києва залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов прокурора без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що уповноваженим органом на захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах є Київська міська рада, а тому доводи прокурора про відсутність уповноваженого органу є необґрунтованими. Разом з тим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність прокурором дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема щодо звернення до уповноваженого органу із повідомленням про наявність підстав для подання позову до суду, а відтак відсутні підстави стверджувати, що захист інтересів територіальної громади не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у липні 2021 року Перший заступник керівника Київської міської прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права (абзацу 2 частини 2 статті 287 ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 скасувати, а справу № 910/8386/20 направити до зазначеного суду для продовження розгляду.

У поданій касаційній скарзі прокурор посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 53 ГПК України та неправильне застосування положень статті 131-1 Конституції України та частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Також прокурор зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийняті оспорюваного рішення не враховано висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного суду 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 689/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, у постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/1009/20, від 24.03.2021 у справі № 922/2244/19, від 07.04.2021 у справі № 922/708/19.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Зуєва В. А., Міщенка І. С. від 28.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/8386/20 за касаційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України; зупинено касаційне провадження у справі № 910/8386/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі № 925/1133/18.

ПП «Промбудсервіс 2005» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильність висновків суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ухвалою судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2023 справу № 925/1133/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

17.07.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Зуєва В. А., Міщенка І. С. від 29.07.2024 поновлено касаційне провадження у справі № 910/8386/20 за касаційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.10.2024.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 у зв`язку з перебуванням судді Міщенка І. С. у відрядженні справу № 922/1822/20 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Багай Н. О., Зуєв В. А.

01.10.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання представника ПП «Промбудсервіс 2005» - адвоката Мартинюка О. О., у якому порушено питання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв`язку з участю зазначеного представника у інших судових засіданнях, призначених на цю ж дату, що підтверджується доданими доказами. Крім того у клопотанні повідомлено, що у період з 14.10.2024 по 25.10.2024 представник ПП «Промбудсервіс 2005» - адвокат Мартинюк О. О. перебуватиме у відпустці, що також підтверджено доказами.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначеного клопотання та з урахуванням періоду, у якому представник ПП «Промбудсервіс 2005» перебуватиме у відпустці (про що він зазначив у своєму клопотанні), оголосив у судовому засіданні у справі № 910/8386/20 перерву до 09.10.2024.

У судовому засіданні 02.10.2024 представники Офісу Генерального прокурора та Київської міської ради надали пояснення.

У період часу, на який було оголошено перерву, до Верховного Суду надійшла заява Київської міської ради про подальший розгляд справи № 910/8386/20 без участі її представника.

08.10.2024 до Верховного Суду надійшли додаткові письмові пояснення ПП «Промбудсервіс 2005», у яких останній посилається на те, що прокурором фактично пред`явлено позов в інтересах держави в особі територіального органу Держгеокадастру без додержання процедури, передбаченої частинами 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

09.10.2024 до Верховного Суду надійшло друге клопотання представника ПП «Промбудсервіс 2005» - адвоката Мартинюка О. О. про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю взяти участь у судовому засіданні у зв`язку з необхідністю брати участь 09.10.2024 у невідкладних слідчих дія за участю його клієнта.

Обговоривши зазначене клопотання та заслухавши представника Офісу Генерального прокурора, який заперечував проти його задоволення, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту поданого представником ПП «Промбудсервіс 2005» - адвокатом Мартинюком О. О. клопотання про відкладення розгляду справи, він обґрунтував свою неможливість взяти участь у судовому засіданні у Верховному Суді проведенням 09.10.2024 слідчих дій за участі його клієнта, у якого він є єдиним захисником.

При цьому представник ПП «Промбудсервіс 2005» - адвокат Мартинюк О. О. не зазначив, у якому кримінальному провадженні та за участю якого саме клієнта будуть проводитись слідчі дії, та не надав доказів на підтвердження наведених у клопотанні обставин.

У судове засідання 09.10.2024 Київська міська рада свого представника не направила.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Частиною 1 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник ПП «Промбудсервіс 2005» - адвокат Мартинюк О. О. повторно не з`явився у судове засідання 09.10.2024, дата якого була визначена з урахуванням побажань адвоката у першому клопотанні про відкладення розгляду справи; доказів на підтвердження причин неявки Суду не надав; свою позицію у справі, що розглядається, він висловив у відзиві на подану прокурором касаційну скаргу та у додаткових поясненнях, поданих під час перерви, оголошеної у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення ПП «Промбудсервіс 2005» та Київській міській раді ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, про отримання яких свідчать процесуальні дії представника ПП «Промбудсервіс 2005» - адвоката Мартинюка О. О. та Київської міської ради, наявність заяви Київської міської ради про розгляд справи без участі її представника, а також те, що Верховним Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника ПП «Промбудсервіс 2005» - адвоката Мартинюка О. О. про відкладення розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників ПП «Промбудсервіс 2005» та Київської міської ради.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Офісу Генерального прокурора, Київської міської ради, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та ГПК України.

Прокурор у справі № 910/8386/20, що розглядається, звернувся до суду з позовом в інтересах держави самостійно.

На підтвердження підстав самостійного представництва інтересів держави прокурор у позовній заяві зазначив, що саме Київська міська рада, яка представляє інтереси територіальної громади міста Києва, вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади міста, а тому Київська міська рада є відповідачем у цій справі, а прокурор пред`являє позов самостійно.

Перевіряючи правильність застосування норм законодавства, що регулює питання представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, Верховний Суд зазначає таке.

Касаційне провадження у справі № 910/8386/20 зупинялося до розгляду Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, а в подальшому Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18.

За результатами розгляду зазначеної справи Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 висловлено правові позиції, які в силу частини 4 статті 300 ГПК України підлягають врахуванню судом касаційної інстанції, який у такому випадку не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.

З урахуванням зазначених приписів процесуального законодавства та критеріїв подібності правовідносин, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, правовідносини у справі № 925/1133/18 та у справі № 910/8386/20, що розглядається, є подібними, тому суд касаційної інстанції враховує висновки, викладені у зазначеній вище постанові.

Так, у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.

Натомість якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Таким чином, процесуальний статус сторін у справі залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

У справі № 910/8386/20, що розглядається, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор вказав, що є самостійним позивачем, оскільки Київська міська рада - співвідповідач у цій справі, рішення якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання спірної земельної ділянки в оренду ПП «Промбудсервіс 2005» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з об`єктами соціально-побутового і торговельного призначення та паркінгами, на підставі якого в подальшому між відповідачами було укладено договір оренди цієї спірної земельної ділянки.

Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах. При цьому прокурор зауважив, що органи Держгеокадастру законодавством не наділені правом на звернення до суду з позовом про скасування рішень органу місцевого самоврядування.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та, залишаючи позов прокурора без розгляду, врахувавши положення законодавства, погодився з доводами прокурора про відсутність у Держгеокадастру повноважень здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави у цій справі, оскільки існує уповноважений суб`єкт владних повноважень - Київська міська рада, - до якого прокурор всупереч вимогам статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не звертався перед поданням позову.

У постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Узагальнюючи наведені у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Зважаючи на заявлену прокурором у справі, що розглядається, позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради в частині передачі в оренду спірної земельної ділянки, її обґрунтування та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор визначив Київську міську раду відповідачем у цій справі, навів підставу для представництва інтересів держави та обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів.

Разом з тим суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не погодився з обґрунтуванням прокурора підстав представництва та дійшов висновку про недоведеність прокурором дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1133/18, яка наведена вище.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з доводами касаційної скарги про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, наведених в оскаржуваній постанові від 22.06.2021.

Ураховуючи наведене, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у прокурора повноважень на звернення з цим позовом до суду в інтересах держави самостійно є помилковим, а висновок про залишення позову прокурора без розгляду - передчасним.

Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 ГПК України).

Ураховуючи наведене, а також керуючись принципом верховенства права та положеннями частини 4 статті 300 ГПК України, Верховний Суд врахувавши висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, переглянувши у касаційному порядку оскаржуване судове рішення, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги прокурора та скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

За результатами розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі № 910/8386/20 скасувати.

3. Справу № 910/8386/20 передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: Н. О. Багай

В. А. Зуєв