Ухвала

від 11.10.2024 по справі 386/1303/24

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 386/1303/24

Провадження № 2/386/521/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

11 жовтня 2024 року смт. Голованівськ

Суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області

Гут Ю. О.

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та стягонення аліментів ,-

встановив:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , 09.10.2024 звернулась до суду з позовною заявою до до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та стягонення аліментів, в якій просить:

Визнати громадягнина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась у місті Біла Церква Київської області;

зобов`язати Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №1092 від 01.09.2020, зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України та видати новее свідоцтво про народження , залишивши ОСОБА_4 прізвище « ОСОБА_5 »;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дати звернення до суду і до повноліття дитьит;

стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009, №2 роз`яснюється, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам ЦПК України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтею 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Крім того, суд роз`яснює, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства за життя.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц (касаційне провадження № 61-30047св18).

Однак, всупереч вказаним нормам представником позивача, крім посилань, що позивач перебувала з 2020 року у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем та двух фотокарток з церкви, не додано доказу про спільне проживання та ведення спільного господарства позивача та відповідача до народження дитини, або спільне утримання ними дитини, не зазначила свідків , які могли б підтвердити даний факт.

Крім того, представник позивача не надав суду повний Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на якій підставі були внесені відомості про батька дитини.

Також слід зазначити, що відповідно до ст..128 Сімейного кодексу України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України..Позов провизнання батьківстваможе бутипред`явленийматір`ю,опікуном,піклувальником дитини,особою,яка утримуєта виховуєдитину,а такожсамою дитиною,яка досяглаповноліття. Позовпро визнаннябатьківства можебути пред`явленийособою,яка вважаєсебе батькомдитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно дочастини першої статті 135цього Кодексу.

Слід зазначити, що зазначені в ухвалі суду недоліки поданої заяви не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Отже, заява підлягає залишенню без руху з наданням представнику заявника строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.

Враховуючи викладене, залишення даної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

Згідно приписів ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 258-261, 353 ЦПК України, суддя

постановив:

Позовну заявуОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та стягонення аліментів - залишити без руху.

Надати представнику позивача строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання останньою копії ухвали суду.

Роз`яснити представнику, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та буде повернута останній, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду.

Копію ухвали суду надіслати представнику позивача.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: Гут Ю. О.