Постанова

від 09.10.2024 по справі 174/1081/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5370/24 Справа № 174/1081/23 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року в цивільній справі номер 174/1081/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) і Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заінтересовані особи: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) і Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, обґрунтовуючи вимоги заяви тим, що заявник народився та весь час проживає на території України без офіційних документів, а саме: в с. Мотронівка Кам`янського (раніше Верхньодніпровського) району Дніпропетровської області. Його батьки йому невідомі, оскільки він виховувався в місцевому інтернаті. Інших близьких родичів він не знає.

Скільки себе пам`ятає, він жив та працював на території села Мотронівка Кам`янського (раніше Верхньодніпровського) району Дніпропетровської області. Ніколи не змінював місця проживання та не виїжджав за межі території Дніпропетровської області та України в цілому, оскільки не мав документів. Постійно працював в колгоспі різноробочим, що підтверджується сертифікатом на земельну частку (пай) серія ДП №0134220, виданого громадянину України - члену колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» с. Дмитрівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 на підставі рішення Верхньодніпровської райдержадміністрації від 22.03.1997 року за №222-р, розмір 7,96 га.

Окрім того, проживання та роботу в колгоспі на території України. починаючи з 1983 року по 1999 рік підтверджує архівна довідка від 18.01.2022 року, видана на ім`я ОСОБА_1 , Верхньодніпровським трудовим архівом.

21.02.2023 року ОСОБА_1 звертався із заявою про видачу паспорта до Вільногірського міського сектору ГУ ДМС у Дніпропетровській області та отримав відмову через відсутність необхідних документів.

Його представник звернувся до органів реєстрації актів цивільного стану у Кам`янськму районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального міністерства юстиції (м. Одеса), проте, з отриманих відповідей вбачається, що актовий запис про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в реєстрах актів цивільного стану Міністерства юстиції - відсутній.

Встановлення фактів, що мають юридичне значення йому необхідне для отримання свідоцтва про народження та паспорта громадянина України, що й стало підставою звернення до суду.

Заявник просив суд встановити факти, що мають юридичне значення, а саме:

факт народження певною жінкою в певний час ОСОБА_2 - дитини чоловічої статі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в селі Мотронівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, Україна, громадянство Україна та зобов`язати Вільногірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`яському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зареєструвати народження дитини чоловічої статі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у селі Мотронівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, Україна, громадянство Україна, матір`ю зазначити ОСОБА_2 , громадянство Україна, відомості про батька зазначити відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України - ОСОБА_3 , громадянство Україна;

встановити факт постійного проживання заявника на території Україні станом на 13.11.1991 року.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) і Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, задоволено частково.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 13 листопада 1991 року, на території України в с. Мотронівка Кам`янського (раніше Верхньодніпровського) району Дніпропетровської області.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодилось ГУ ДМС в Дніпропетровській області, подало апеляційну скаргу, просило апеляційний суд скасувати рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 року у справі №174/1081/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволені заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, відмовити.

Доводами апеляційної скарги наведено, що висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваному рішенні, зроблені на підставі неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи, а рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості заявника про перебування в громадянстві колишнього СРСР, що відповідно до п. 7 Порядку є підставою для встановлення належності до громадянства України. В судовому засіданні ОСОБА_1 вказує, що паспорт громадянина СРСР був втрачений, у зв`язку з тим заявник не може реалізувати своє право щодо отримання паспорта громадянина України. Посилання заявника на втрату оригіналу паспорта не підтверджені його офіційним зверненням до правоохоронних органів та засобів масової інформації.

Заявником не надано жодного документу, що підтверджує саме його особу, тому не вбачається факт проживання заявника, станом на 11 листопада 1991 року, відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство України». Також не підтверджено факт проживання та перебування заявника у громадянстві колишнього СРСР станом на 13 листопада 1991 року.

Від заявника ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сербін Б.О., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.03.2024 року залишити без змін, у задоволенні апеляційної скарги Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області відмовити у повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю.

Скаржник посилається на те, що ОСОБА_1 не підтверджено факт проживання та перебування у громадянстві колишнього СРСР станом на 13.11.1991 року. Доводи скаржника не можуть братися до уваги, оскільки судом першої інстанції досліджено в повному обсязі наведенні обставини та обґрунтовано їх в судовому рішенні.

Факт проживання заявника в АДРЕСА_1 підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , і ОСОБА_6 .

Факт проживання ОСОБА_1 на території Верхньодніпровського Дніпропетровської області підтверджується також сертифікатом на земельну частку (пай) серія ДП №0134220, виданого громадянину України - члену колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» с. Дмитрівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі рішення Верхньодніпровської райдержадміністрації від 27.03.1997 року за №222-р, розмір 7,96 га.

Враховуючи наведені докази, наявні всі підстави підтвердження факту постійного проживання заявника ОСОБА_1 , станом на 30.11.1991 року на території України, а саме в с. Мотронівка Кам`янського (раніше Верхньодніпровського) району Дніпропетровської області. Тому вимоги про встановлення цього факту і задоволено судом першої інстанції.

Встановлення даного факту потрібне ОСОБА_1 для отримання паспорта громадянина України, так як в іншому порядку заявник не має можливості підтвердити цей факт та отримати паспорт.

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області Разнатовська А.Д. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Сербін Б.О. з апеляційною скаргою не погодились, просили її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заінтересовані особи Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) і Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 167, 168).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю осіб, які не з`явилися.

Заслухавши суддю доповідача, представника Головного управлінняДержавної міграційноїслужби вДніпропетровській області,заявника тайого представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 1983 року він проживає в селі Мотронівка Кам`янського (раніше Верхньодніпровського) району Дніпропетровської області. Ніколи не змінював місця проживання та не виїжджав за межі території Дніпропетровської області та України. Працював в колгоспі.

З сертифікату на земельну частку (пай) серія ДП № 0134220 вбачається, що ОСОБА_1 на підставі рішення Верхньодніпровської райдержадміністрації від 27.03.1997 року за № 222-р належить право власності на земельну частку (пай) землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Україна», розмір 7.96 га (а.с. 18).

Згідно з архівною довідкою від 18.01.2022 року, виданою на ім`я ОСОБА_1 . Верхньодніпровським трудовим архівом, заявник працював у колгоспі «ім. Жданова», в подальшому КСП «Україна» з 1983 року по 1999 рік (а.с. 20).

Відповідно до акту №1136 від 14.02.2024 року, складеному депутатом Вільногірської міської ради, підтверджується, що ОСОБА_1 проживає на території Дмитрівського старостинського округу в АДРЕСА_2 з 1983 року по теперішній час. З того ж часу ОСОБА_1 працював в КСП «Україна» та припинив свою діяльність в КСП «Україна» у 1999 році в зв`язку з реорганізацією господарства (а.с. 52).

З пояснень свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , і ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_1 проживав в селі Мотронівка Кам`янського (раніше Верхньодніпровського) району Дніпропетровської області з 1983 року.

Задовольняючи частково вимоги заяви, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості в частині встановлення факту постійного проживання заявника ОСОБА_1 станом на 30.11.1991 року на території України.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду а наступне.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначений перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як передбачено п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5 з наступними змінами. В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не встановлено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений документ який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання всіма органами та посадовими особами, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення

учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що згідно з архівною довідкою від 18.01.2022 року, виданою на ім`я ОСОБА_1 Верхньодніпровським трудовим архівом, заявник працював у колгоспі «ім. Жданова», в подальшому КСП «Україна» з 1983 року по 1999 рік.

З сертифікату на земельну частку (пай) серія ДП №0134220 вбачається, що ОСОБА_1 на підставі рішення Верхньодніпровської райдержадміністрації від 27.03.1997 року за № 222-р належить право власності на земельну частку (пай) землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Україна», розмір 7.96 га.

Відповідно до акту №1136 від 14.02.2024 року, складеному депутатом Вільногірської міської ради, підтверджується, що ОСОБА_1 проживає на території Дмитрівського старостинського округу в АДРЕСА_2 , з 1983 року по теперішній час. З того ж часу ОСОБА_1 працював в КСП «Україна» та припинив свою діяльність в КСП «Україна» у 1999 році в зв`язку з реорганізацією господарства.

Цей же факт підтверджують свідки.

Виходячи зі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, про доведеність належними та допустимими доказами факту постійного проживання заявника ОСОБА_1 станом на 13 листопада 1991 року на території України в с. Мотронівка Кам`янського (раніше Верхньодніпровського) району Дніпропетровської області.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Апеляційний суд у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управлінняДержавної міграційноїслужби вДніпропетровській областізалишити без задоволення, рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 11 жовтня 2024 року.

Суддя: