Ухвала

від 07.10.2024 по справі 463/8596/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/8596/24

Провадження №1-кс/463/7740/24

У Х В А Л А

про відмову в накладенні арешту на майно

07 жовтня 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника власника вилученого майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024141360002676 від 06.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

встановив:

01.10.2024 року слідчий СВ ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області за погодженням з прокурором звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про накладення арешту на майно, належне ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», в особі директора ОСОБА_7 :

- журнал записів про облік автомобілів, що мають право на паркування та записи про сплату за дані послуги грошових коштів, який упаковано до сейф-пакету НПУ №WAR1537759.

Клопотання мотивуєтим,що в провадженні СВ ЛРУП№1ГУ НПу Львівськійобласті перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141360002676 від 06.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Підставою реєстрації кримінального провадження слугували матеріали Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про те, боржник ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» та його керівник ОСОБА_7 умисно систематично ухиляється від виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №380/17518/21 та вимог виконавчого листа, виданого для його примусового виконання.

Так, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що 06.09.2024 року надійшло письмове повідомлення Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про те, боржник ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» та його керівник ОСОБА_7 умисно систематично ухиляється від виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №380/17518/21 та вимог виконавчого листа, виданого для його примусового виконання.

Так, 19 квітня2022року рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/17518/21 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки, та скульптури» зупинено експлуатацію будівлі (яка використовується як скульптурна майстерня), будівлі (яка використовується як скульптурний цех), будівлі (яка використовується як скульптурний цех), будівлі (яка використовується як виробничий корпус), будівлі (яка використовується як гаражі), будівлі (яка використовується як адміністративний корпус), будівлі (яка використовується як котельня), будівлі (яка використовується як скляний цех), будівлі (яка використовується як прохідна), будівлі (яка використовується як склоцех), будівлі (яка використовується як насосна) та будівлі (яка використовується як керамічний цех) Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки, та скульптури» (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ 36312854), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, окрім виконання робіт, пов?язаних із усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня2022року у справі №380/17518/21 залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня2022року та набрало законної сили 23 червня2022 року. З метою примусового виконання рішення суду, 15 липня2022року Львівським окружним адміністративним судом у справі №380/17518/21 було видано виконавчий лист. 22 вересня2022року старшим державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_8 винесено, постанову про відкриття виконавчого провадження №69919721щодо примусового виконання виконавчого листа №380/17518/21 від 15.07.2022року, виданого Львівським окружним адміністративним судом та зобов?язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Боржником у виконавчому провадженні №69919721є ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури (код ЄДРПОУ:36312854; місцезнаходження: 79014, м. Львів, вул. Мучна, буд. 32), повноваження керівника ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» виконує ОСОБА_7 . 21.03.2023року у межах виконавчого провадження №69919721винесено вимогу виконавця №69919721про необхідність сторін виконавчого провадження (їх представників) з?явитись 31.03.2023року о 10:00 за адресою: АДРЕСА_3 , для перевірки стану виконання виконавчого документа. Під час проведення виконавчого провадження №69919721, для перевірки стану виконання вимог виконавчого документа, старшим державним виконавцем ОСОБА_8 винесено вимогу виконавця про необхідність сторін виконавчого провадження (їх представників) з?явитись 05.06.2023року о 10:00 за адресою: АДРЕСА_3 . 09.01.2024року державним виконавцем ОСОБА_9 винесено вимогу виконавця №2156до ГУ ДСУ з Надзвичайних ситуацій у Львівській області та ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» про необхідність з?явитись 18.01.2024року о 9:30 за адресою: АДРЕСА_3 для перевірки виконання вимог виконавчого документа. 18.01.2024року було проведено огляд об?єкта за адресою: АДРЕСА_3 на предмет виконання рішення суду, за фактом чого державним виконавцем ОСОБА_9 складено акт державного виконавця, в якому зафіксовано, що рішення суду не виконано.

Під час перевірки стану виконання рішення суду був присутнім також керівник Боржника - ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», про що свідчить його підпис в акті державного виконавця від 18.01.2024року. 09.08.2024року старшим державним виконавцем ОСОБА_9 винесено вимогу виконавця №45471 про необхідність з?явитись 14.08.2024року о 11:00 за адресою: АДРЕСА_3 для перевірки стану виконання вимог виконавчого документа. Під час проведення виконавчих дій щодо огляду об?єкта та перевірки виконання виконавчого документа, за участю державного виконавця ОСОБА_9 , понятого ОСОБА_10 , представника Боржника директора ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» ОСОБА_11 , представника Стягувача ОСОБА_12 складено акт державного виконавця від 14.08.2024року, в якому зафіксовано наступне. При виході за адресою Мучна, 32, м. Львів встановлено, що зачиненими є наступні будівлі: 1) скульптурна майстерня не експлуатується і зачинена; 2) скульптурний зачинено; 3) гаражі зачинені, частково використовуються; 4) виробничий корпус зачинено; тимчасово відкритий для усунення згідно виконання протипожежної безпеки; 5) адміністративний корпус більшість приміщень зачинено; 6) прохідна використовується за призначенням; 7) склоцех зачинено, не експлуатується; 8) насосна демонтована; 9) керамічний цех зачинено. Зі слів директора ОСОБА_7 на визначені приміщення з орендарями укладено договори від 01.07.2024року, за якими орендарі несуть повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки.

Отже, в акті державного виконавця від 14.08.2024року зафіксовано відомості, які свідчать про невиконання рішення суду.

У зв?язку із невиконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду 19 квітня 2022 року у справі № 380/17518/21 та виконавчого листа, виданого для його примусового виконання, старшим державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_9 винесено постанову про накладення штрафу від 15.08.2024 року ВП 69919721, якою за невиконання рішення суду на ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» накладено штраф у розмірі5100гривень. Постанова про накладення штрафу від 15.08.2024року ВП №69919721була виконана боржником, що підтверджується платіжною інструкцією 128 від 22.08.2024року. 27.08.2024року у виконавчому провадженні №69919721старшим державним виконавцем ОСОБА_9 винесено вимогу виконавця №48485 про необхідність з?явитись 30.08.2024року о 9:30 за адресою: АДРЕСА_3 для перевірки виконання вимог виконавчого документа. 30.08.2024року під час виходу на об?єкт за адресою: АДРЕСА_3 , за участю понятих ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , директора ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» ОСОБА_11 , представника Стягувача ОСОБА_12 складено акт про те, що рішення суду не виконано, а будівлі відчинені та проводиться експлуатація вище вказаних приміщень.

Отже, вище наведені обставини свідчать про умисне систематичне ухилення зі сторони Боржника ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» та його керівника ОСОБА_7 від виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду 19 квітня2022року у справі № 380/17518/21 та вимог виконавчого листа, виданого для його примусового виконання.

В ході проведення огляду місця події від 30.09.2024 на підставі ухвали про надання дозволу на проведення огляду житла чи іншого володіння особи від 16.09.2024 (справа 463/8596/24) на території ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», що в АДРЕСА_3 в приміщенні пропускного пункту, що знаходиться при в`їзді на територію було виявлено та вилучено журнал записів про облік автомобілів, що мають право на паркування та записи про сплату за дані послуги грошових коштів, який упаковано до сейф-пакету НПУ №WAR1537759.

Старшим слідчим СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_3 прийнято рішення про визнання вказаних речей речовим доказом, про що винесено відповідну постанову.

Оскільки вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та є речовим доказом, то слідчий вважає, що виникла необхідність у його арешті.

Майно, на яке слідчий просить накласти арешт, само по собі та в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а також у подальшому буде використано у даному кримінальному провадженні в якості об`єкту експертних досліджень.

У зв`язкуіз цим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

А тому слідчий звернувся до суду з відповідним клопотанням, яке просить задовольнити.

Слідчий в судовому засіданні подане клопотання підтримав та просив задовольнити в повному обсязі з підстав, передбачених у клопотанні.

Представник власника вилученого майна адвокат ОСОБА_4 , в судовому засіданні проти накладення арешту на майно заперечила в повному обсязі з підстав необґрунтованості та безпідставності поданого клопотання. Зазначила, що вилучене майно жодного відношення до кримінального провадження №12024141360002676 від 06.09.2024 та розслідуваного в межах такого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, немає. Вважає, що слідчим не доведено, що вилучені в ході проведення огляду місця події документи мають ознаки речових доказів. Крім того, зазначила, що слідчий не мав права проводити огляд на території ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», що в АДРЕСА_3 , а саме: в приміщенні пропускного пункту, що знаходиться при в`їзді на територію, оскільки ухвалою від 16.09.2024 (справа 463/8596/24) дозвіл на проведення огляду саме цієї території надано не було.

Заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши матеріали клопотання та додані до нього письмові документи, вважаю, що в клопотанні слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що в провадженні СВ ЛРУП№1ГУ НПу Львівськійобласті перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141360002676 від 06.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Підставою реєстрації кримінального провадження слугували матеріали Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про те, боржник ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» та його керівник ОСОБА_7 умисно систематично ухиляється від виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №380/17518/21 та вимог виконавчого листа, виданого для його примусового виконання.

В ході проведення досудового розслідування 30.09.2024 на підставі ухвали про надання дозволу на проведення огляду житла чи іншого володіння особи від 16.09.2024 (справа 463/8596/24) слідчим проведено огляд місця події, а саме: на території ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», що в АДРЕСА_3 в приміщенні пропускного пункту, що знаходиться при в`їзді на територію, в ході якого було виявлено та вилучено журнал записів про облік автомобілів, що мають право на паркування та записи про сплату за дані послуги грошових коштів, який упаковано до сейф-пакету НПУ №WAR1537759.

Старшим слідчим СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_3 прийнято рішення про визнання вказаних речей речовим доказом, про що винесено відповідну постанову.

Звертаючись до суду із зазначеним клопотанням та обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на вилучені в ході проведення огляду місця документи слідчий зазначає про те, що такі мають ознаки речових доказів у справі, а тому з метою забезпечення їх збереження виникла необхідність у накладенні арешту.

Оцінюючи вказані покликання слідчого на предмет їх відповідності обставинам кримінального провадження, а також доказового підтвердження слідчий суддя враховує наступне.

Згідно п.1 ч.2 ст.167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Відповідно до ч.1ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Крім цього, п.1 ч.2 ст.170КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу (речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2ст. 173 КПК України):

- правову підставу для арешту майна;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею, зокрема:

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення речових доказів);

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову);

- можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається з відповідною метою);

- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення цивільного позову).

Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1ст. 173 КПК України):

- необхідність такого арешту;

- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Як вже було зазначено, при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів слідчому судді належить перевірити відповідність майна критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України(ч. 3ст. 170 КПК України). При цьому позиція сторони обвинувачення (винесення постанови про визнання майна речовим доказом) у цьому контексті не має вирішального значення.

Кримінальний процесуальний закон визначає такі джерела доказів: показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2ст. 84 КПК України).

Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1ст. 99 КПК Українидокументом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В окремих випадках, якщо документи містять ознаки, зазначені в ч. 1ст. 98 КПК України, вони можуть бути визнані речовими доказами (ч. 2ст. 98 КПК України).

Отже, кримінальний процесуальний закон чітко розмежував ці різновиди джерел доказів за притаманними ним ознаками, а також визначив окремі порядки поводження з ними (ст. 100 КПК України).

Сторона обвинувачення не навела доводів про те, що ці документи були знаряддям вчинення кримінального правопорушення або зберегли на собі його сліди. Також вони не були об`єктом протиправних дій та не належать до грошей чи цінностей, набутих протиправним шляхом.

З повідомлених слідчим обставин вбачається, що наведені документи можуть містити відомості, які мають значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, разом з тим такі відомості зафіксовані в них за допомогою письмових знаків, а самі документи є матеріальними об`єктами (аркушами паперу), створеними саме з метою збереження цих відомостей.

Отже, за сукупністю ознак зазначені документи є саме документами як окремим джерелом доказів у розумінніст. 99 КПК Українита не відповідають критеріям речових доказів.

За таких обставин відсутні підстави для накладення на них арешту (ч. 3ст. 170 КПК України).

Крім того, захід забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно є втіленням засади недоторканності права власності, яка передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом (ч. 1ст. 16 КПК України).

Разом з тим, вилучення документів обмежує право власності особи лише у випадках, коли такі документи мають ознаки майна відповідно до положень цивільного законодавства, тобто, є об`єктами цивільних прав, мають історичну, художню, наукову, літературну, економічну або іншу істотну цінність, зокрема, для особи, у якої вони вилучені.

У решті випадків, коли вилучений документ не має ознак майна, у його арешті не має практичної необхідності, він долучається слідчим, прокурором до матеріалів кримінального провадження та зберігається в цих матеріалах протягом усього часу кримінального провадження, як це передбачено ч. 2ст. 100 КПК України.

Крім того, за клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії (ч. 3ст. 100 КПК України).

Таким чином, накладення арешту на документи, які не є майном (об`єктом цивільного права), не відповідатиме правовій природі цього процесуального інституту, адже не пов`язане з оцінкою правомірності втручання у право власності.

Аналогічну позицію неодноразово висловлювала Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (ухвала від 23 серпня 2022 року у справі 991/2850/22, від 06 лютого 2023 року у справі № 991/140/23).

Підсумовуючи, слідчий суддя констатує, що наведені у клопотанні документи:

- не відповідають ознакам речових доказів, а отже відсутня можливість досягти мети арешту у вигляді забезпечення їх збереження;

- не є майном, яке має істотну цінність, а тому утримання їх стороною обвинувачення не пов`язане з втручанням у право власності особи та не потребує судового контролю у межах засади недоторканості права власності.

Кримінальний процесуальний закон визначає окремий порядок поводження з документами як джерелом доказів, містить механізм додержання прав особи, у якої їх було вилучено, а тому відсутня мета, яку можна було досягти шляхом застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Відповідно до ч. 1ст. 173 КПК Українислідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

За таких обставин суд вважає покликання слідчого, зазначені у поданому клопотанні, про необхідність накладення арешту на документи з метою збереження речового доказу формальними та належним чином необгрунтованими.

Зважаючи на вищенаведене та з урахуванням того, що слідчим не доведено мотивованості та обгрунтованості поданого клопотання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно. А тому в клопотанні суд відмовляє.

Керуючись вимогами ст. ст.117,170-173,309,395 КПК України, -

постановив:

В задоволенніклопотання старшого слідчого СВ ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024141360002676 від 06.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1