Постанова

від 02.10.2024 по справі 520/11904/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5589/24

Справа № 520/11904/19

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Одеської міської ради, третя особа: ОСОБА_10 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , про встановлення порядку користування земельними ділянками та усунення перешкод у їх володінні та користуванні,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви ОСОБА_1 .

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовами до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , державного реєстратора Одеської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. (далі Одеська обласна філія КП «Центр державної реєстрації»), Одеської філії КП «Центр державної реєстрації», треті особи: ОСОБА_10 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , про виділ у натурі частки із спільної часткової власності, визнання права власності, визначення порядку користування земельною ділянкою, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, усунення перешкод у користуванні власністю, земельною ділянкою, стягнення майнової та немайнової шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що їй на праві приватної власності належить 3/50 частин домоволодіння, яке знаходиться на АДРЕСА_1 .

Позивач зазначала, що з метою поліпшення житлових умов нею було зведено прибудову до 3/50 частин (квартира АДРЕСА_2 згідно з технічним паспортом від 26 червня 2008 року), до якої входили реконструйоване приміщення (веранда), площею 5, 7 кв. м; житлове приміщення 6, площею 9, 4 кв. м; житлове приміщення 7, площею 11, 8 кв. м; житлове приміщення 8, площею 13, 3 кв. м. У її фактичному користуванні перебувають такі приміщення під літ. «А»: 4-1 веранда, площею 5, 7 кв. м; 4-2 кухня, площею 8, 8 кв. м; 4-3 житлова кімната, площею 10, 5 кв. м; 4-4 ванна кімната, площею 4, 1 кв. м; 4-5 туалет, площею 1, 5 кв. м; 4-6 житлова кімната, площею 9, 4 кв. м; 4?7 житлова кімната, площею 11, 8 кв. м; 4-8 житлова кімната, площею 13, 3 кв. м. Загальна площа приміщень становить 65, 1 кв. м.

Також у її володінні та користуванні до вересня 2017 року знаходилась літня кухня під літ. «Ж», площею 12, 9 кв. м. Проте, відповідачі згоди на виділ у натурі не надають, у зв`язку з тим, що не визнають її право власності на цю літню кухню, яка входить до складу належної їй частини домоволодіння.

Позивач вказувала, що літня кухня під літ. «Ж», яка входить до складу частини домоволодіння, що належить їй на праві приватної власності, фактично була зруйнована 07 травня та 14 травня 2019 року зі знищенням її особистих речей, які знаходились у цьому приміщенні. Належність їй спірної літньої кухні також встановлена висновком судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи від 28 лютого 2019 року № 023/2019.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила:

1) виділити їй у домоволодінні АДРЕСА_3 в натурі реконструйовану частку у розмірі 3/50 частин домоволодіння, що складається з житлового будинку під літ. «А» у складі: 4-1 веранди, площею 5, 7 кв. м; 4-2 кухні, площею 8, 8 кв.м; 4-3 житлової кімнати, площею 10, 5 кв. м; 4-4 ванної кімнати, площею 4, 1 кв. м; 4-5 туалету, площею 1, 5 кв. м; 4-6 житлової кімнати, площею 9, 4 кв. м; 4-7 житлової кімнати, площею 11, 8 кв. м; 4-8 житлової кімнати, площею 13, 3 кв. м, загальною площею 65, 1 кв. м. та літньої кухні під літерою «Ж», площею 12, 9 кв. м;

2) виділити у користування частину земельної ділянки, яка відповідає належній їй частці (3/50), а також частину будівель і споруд, що належить їй;

3) визнати за нею право власності на вказану частину домоволодіння як окрему одиницю та припинити право часткової власності на цю частину домоволодіння;

4) зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 не чинити їй перешкоди у користуванні надвірною спорудою під літ. «Ж», площею 12 кв. м, на АДРЕСА_3 та звільнити територію розташування зазначеної надвірної споруди під літ. «Ж»;

5) стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 на її користь майнову шкоду у розмірі 21 787 грн та немайнову шкоду у розмірі 100 000 грн.

6) визнати дії державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. з реєстрації 1/100 частки домоволодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 протиправними, та скасувати рішення державного реєстратора.

Процесуальний рух справи:

у суді першої та апеляційної інстанції:

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, визнано дії державного реєстратора Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. щодо реєстрації 1/100 частки домоволодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 протиправними в частині включення до об`єктів нерухомості, яка знаходиться у власності зазначених осіб, надвірних споруд (в різних документах літньої кухні або сараю) літ. «Ж». Скасовано частково рішення державного реєстратора Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскрова О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37.536.524 від 12 жовтня 2017 року, щодо реєстрації 1/100 частки домоволодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , 1/100 частки домоволодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 із зазначенням в об`єктах нерухомості надвірних споруд (сараю) літ. «Ж». Скасовано частково запис про право власності ОСОБА_4 від 09 жовтня 2017 року № 22792190, зроблений державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскровим О. В., в частині реєстрації права власності на надвірну споруду (в різних документах літньої кухні або сараю) літ. «Ж». Скасовано частково запис про право власності ОСОБА_3 від 09 жовтня 2017 року № 22792071, зроблений державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрацій» Іскровим О. В. в частині реєстрації права власності на надвірну споруду (в різних документах літньої кухні або сараю) літ. «Ж». Скасовано частково запис про право власності ОСОБА_2 від 09 жовтня 2017 року № 22791979, зроблений державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрацій» Іскровим О. В. Скасовано запис про право власності ОСОБА_2 від 09 жовтня 2017 року № 22791099, зроблений державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскровим О. В. в частині реєстрації права власності на надвірну споруду (в різних документах літньої кухні або сараю) літ. «Ж». Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні надвірною спорудою (в різних документах визначено як літня кухня або сарай) літ. «Ж» площею 12 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , та звільнити територію розташування зазначеної надвірної споруди літ. «Ж» за вказаною адресою. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про виділ з домоволодіння АДРЕСА_3 в натурі реконструйованої частини у розмірі 3/50 часток домоволодіння, що складається з житлового будинку під. літ. «А»: 4-1 веранди площею 5,7 кв. м; 4-2 кухні 8, 8 кв. м; 4-3 житлової кімнати 10, 5 кв. м; 4-4 ванної 4, 1 кв. м; 4-5 туалету 1, 5 кв. м; 4-6 житлової кімнати 9, 4 кв. м; 4-7 житлової кімнати 11, 8 кв. м; 4-8 житлової кімнати 13, 3 кв. м, загальною площею 65, 1 кв. м та літньої кухні під літ. «Ж» 12 кв. м, та припинення права спільної часткової власності на вказану частину домоволодіння; визнання права власності на виділену частину домоволодіння; виділ у користування частини земельної ділянки, що відповідає частці 3/50 із загальної земельної ділянці за адресою: АДРЕСА_3 ; визначення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні виділеною земельною ділянкою та стягнення майнової шкоди та відшкодування немайнової шкоди. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

у суді касаційної інстанції:

Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року в частині вирішення первісних позовних вимог про виділ частки домоволодіння зі спільної часткової власності, визнання на цю частку права власності та припинення спільної часткової власності на виділену частку залишено без змін. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року в частині вирішення первісних позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у користуванні нею скасовано, справу направлено в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

у суді першої інстанції під час нового розгляду:

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Одеської міської ради, третя особа: ОСОБА_10 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про встановлення порядку користування земельними ділянками та усунення перешкод у їх володінні та користуванні задоволено частково. Виділено у користування ОСОБА_1 частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та відповідає належній їй 3/50 частині у домоволодінні, а саме:

- перша ділянка, загальною площею 0,0042 га: - від точки 5, по прямій лінії на відстані 3,93м (до точки 6); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 6,71 їй (до точки 22); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 0,49 м (до точки 23); - з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 4,48 м (до точки 24); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,66 м (до точки 25); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 4,15 м (до точки 26); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 0,17 м (до точки 27; - з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 6,57 м до первісної точки відліку;

- друга ділянка, загальною площею 0,0021 га: - від точки 28, по прямій лінії на відстані 3,0 м. (до точки 29); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,98 м (до точки 30); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 5,22 м (до точки 31); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,96 м (до точки 32); - з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 2,38 м (до первісної точки відліку (до точки 28) відповідно до висновку №023/2019 судової будівельно технічної та земельно-технічної експертизи.

Усунено ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 0,0063га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , у тому числі: перша земельна ділянка, площею 0,0042га, друга ділянка загальною площею 0,0021 га.

В решті позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмовлених позовних вимог та постановити у цій частині нове судове рішення, яким:

1)виділити у користування ОСОБА_1 частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та відповідає належній їй 3/50 частині у домоволодінні площею 0,0074 га без описування меж та усунути перешкоди шляхом звільнення самовільно захопленої частини земельної ділянки у розмірі 0,0074 га відповідно до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 28 лютого 2019 року №023/2019;

2)у разі технічної неможливості виділу в натурі частини земельної ділянки площею 74 кв.м. частки 3/50 із спільного майна, врахувати можливість права на одержання позивача ОСОБА_1 від інших співвласників та відповідачів грошової вартості її частки - 0,0074 га відповідно до висновку №069/2019 від 28.05.2019 оціночно-будівельного та оціночно-земельного експертного дослідження для подання до суду (а.с. 148, т.1).

посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позовних вимог.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення першої інстанції досліджується в межах доводів і вимог апеляційної скарги, а тому підлягає перегляду виключно у вказаній частині.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 10 жовтня 1994 року ОСОБА_20 набула право власності на 3/50 частки домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 10.10.1994 року, виданого на підставі розпорядження органу приватизації №49114 від 10.10.1994 року (т.1 а.с. 14).

Під час приватизації вказаної частки Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації на адресу приватизаційного агентства була надана довідка №20981 від 02.09.1994 року, відповідно до якої 3/50 частки домоволодіння, яке належить ОСОБА_20 , складається з приміщень: 4-1 веранда, 4-2 кухня, 4-3 житлова кімната, 4-4 коридор та сарай 4 х 3 метри = 12 кв.м. (т.1 а.с. 15).

Згідно довідки про склад сім`ї ОСОБА_20 , яка отримувалася для приватизації, за наймачем закріплено, в тому числі, сарай 12 кв.м. (т.1 а.с. 17).

27 жовтня 2004 року ОСОБА_20 відчужила квартиру АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_21 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Запольскою О.В. за р.№8737 (т.1 а.с. 18).

09 листопада 2006 року ОСОБА_21 відчужила квартиру АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_22 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Запольскою О.В. зар.№6003 (т.1 а.с. 21).

19 вересня 2007 року ОСОБА_23 розірвала шлюб із ОСОБА_24 , після чого позивачу було присвоєно прізвище ОСОБА_25 (т.1 а.с. 24).

За змістом листа від 24.10.2017 року №489545.36 на ім`я ОСОБА_1 від КП «БТІ ОМР» повідомлено, що згідно архівної справи за адресою: АДРЕСА_3 літня кухня літ. «Ж» складається з 3-х частин: літня кухня літ. «Ж» площею забудови 12,9 кв.м (4,30 х 3,0 м), прибудова до літньої кухні літ. «Ж1» площею забудови 16,0 кв.м, прибудови до літньої кухні літ. «Ж2» площею забудови 7,0 кв.м.

Відповідно до листа КП «БТІ ОМР» від 19.01.2018 року за №491543.36.18 згідно журналу зовнішніх обмірів від 06.02.1971 року літ. «Ж» складалась з основної частини, площею забудови 12,9 кв.м (4,30 х 3,0 м.) та прибудови «ж1», площею забудови 16,0 кв.м (4,0 х 4,0 м) загальною площею 28,9 кв.м, зазначений у довідці ОМБТІ від 02.09.1994 року №20981 на підставі якою було оформлено право власності на 3/50 частину домоволодіння зазначений сарай розміром 4,0 х 3,0 + 12 кв.м, відповідає літній кухні літ. «Ж», розмірами 4,30 х 3,0 м, та під час поточної інвентаризації домоволодіння АДРЕСА_3 07.06.2007 року складено ескіз та 26.06.2008 року абрис земельної ділянки де на плані відмічено, що була обстежена саме літня кухня літ. «Ж», а прибудови літ. «2ж1» та «ж2» були обстежені під час технічної інвентаризації 05.07.1996 року за замовленням та забезпеченням до них іншим співвласником (т.1 а.с. 54). Абрис прибудови під літ. «ж» підтверджується а.с. 57 т.1.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47022602 від 24.05.2019 року, прийняте державним реєстратором КП «Юридичний департамент реєстрації» (Одеська область) Кротовою С.О. за ОСОБА_1 зареєстроване 3/50 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з приміщень: 4-1 веранда; 4-2 кухня; 4-3 житлова кімната; 1/2 4-4 коридору, літня кухня літ. «Ж» розміром 4,30 на 3,0 кв.м (т.2 а.с. 90 зв.).

Підставою виникнення права власності зазначено: договір дарування, серія та номер: 6003, виданий 09.11.2006 приватним нотаріусом Запольською О.В.; довідка, серія та номер 491543.36.18 виданий 19.01.2018 КП «БТІ ОМР».

Згідно розпорядження органу приватизації від 09.10.1996 року №85218, у власність чотирьох осіб передано 1/25 частин будівлі АДРЕСА_3 у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 23,5 кв.м. (т.1 а.с. 51).

За змістом довідки Одеського Міжміського Бюро Технічної Інвентаризації від 05.09.1996 року за №4109 наданого до приватизаційного агентства зазначено, що в домоволодінні АДРЕСА_3 ідеальна частка для квартири АДРЕСА_5 складає 1/25 частину домоволодіння і містить: 1- коридор, 2-кухня, 3-житлова, сараю літ. «ж1», тамбура літ. «ж2» (т.1 а.с. 48).

Згідно довідки ФОП ОСОБА_26 №126/121223-15, від 06.10.2017 року за даними поточної інвентаризації квартири АДРЕСА_6 від 06.10.2017 р. слід вважати що 1/25 частина домоволодіння складається з надвірних споруд сараю літ. «ж1», тамбуру літ. «ж2», літньої кухні літ. «Ж» та квартири АДРЕСА_5 загальною площею 23,5 кв.м. (т.1 а.с. 49).

Рішенням державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В. 09.10.2017 року під номером запису 22791979 здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37536524 від 12.10.2017 року по реєстрації 1/100 частки домоволодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , 1/100 частки домоволодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 , із зазначенням що 1/100 частина нерухомого майна складається з квартири АДРЕСА_5 загальною площею 23,50 кв.м., житловою площею 12,80 кв.м., та з літ. «Ж»- сарай, літ. «Ж1» - літня кухня, літ. «ж2» - тамбур (т.1 а.с. 43), 1/100 частки домоволодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 , із зазначенням що 1/100 частина нерухомого майна складається з квартири АДРЕСА_5 загальною площею 23,50 кв.м., житловою площею 12,80 кв.м., та з літ. «Ж»- сарай, літ. «Ж1» - літня кухня, літ. «ж2» - тамбур (т.1 а.с. 45), 1/100 частки домоволодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 із зазначенням що 1/100 частина нерухомого майна складається з квартири АДРЕСА_5 загальною площею 23,50 кв.м., житловою площею 12,80 кв.м., та з літ. «Ж»- сарай, літ. «Ж1» - літня кухня, літ. «ж2» - тамбур (т.1 а.с. 46).

Підставою виникнення права власності зазначено: лист, серія та номер 4109, виданий 05.09.1996 Одеським міжміськім бюро технічної інвентаризації; довідка, серія та номер 126/121223-15, виданий 06.10.2017 ФОП ОСОБА_26 ; свідоцтво про право власності , серія та номер 4-10223, виданий 09.10.1996 управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів.

Згідно із відповіді на адвокатський запит ФОП ОСОБА_26 листом №16 від 16.06.2020 року повідомив, що їм не видавалась довідка від 06.10.2017 року 3126/121223-15, не проводились будь які обміри, обстеження тощо щодо домоволодіння з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_3 та не виготовлявся технічний паспорт від 06.10.2017 року щодо квартири АДРЕСА_5 у зазначеному домоволодінні (т.8 а.с. 114).

У висновку №023/2019 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 28.02.2019 року, складеного судовим експертом ОСОБА_27 (т.1 а.с. 81) зазначено, що до складу 3/50 частин, розташованих по АДРЕСА_3 , які належать ОСОБА_1 повинні входити наступні приміщення житлового будинку та господарські споруди, а саме: частина житлового будинку літ «А», загальною площею 27,4 кв.м., у складі приміщень: приміщення 4-1 веранда, площею 8,8 кв.м; приміщення 4-2 кухня, площею 8,1 кв.м.; приміщення 4-3 житлова, площею 10,5 кв.м.; літня кухня літ «Ж», площею забудови 12,9 кв.м. (т.1 а.с. 92).

З вказаного висновку також вбачається, що у фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходяться земельні ділянки, загальною площею 0,0063 га, межі яких описуються в наступному порядку: з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 0,49м (до точки 23); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 4,48м (доточки24); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,66 м. (до точки 25); з подальшим поворотом вправо пo прямій лінії на відстані 4,15м. (до точки 26); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 0,17 м. (до точки 27); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 6,57 м. до первісної точки відліку. Друга ділянка, загальною площею 0,0021 га: від точки 28, по прямій лінії на відстані 3,0 м. (до точки 29); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,98м. (до точки 30); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 5,22 м. (до точки 31); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,96 м. (до точки 32); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 2,38 м. (до первісної точки відліку (до точки 28). Третя ділянка площею 0,0074 га без описування меж.

Визначаючи площі третьої земельної ділянки, експерт виходив із того, що площа другої земельної ділянки менша на 0,0074 га від площі, яка має належати ОСОБА_1 відповідно до її ідеальної частки.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.05.2019 року прийнятим державним реєстратором Кротовою С.О. за ОСОБА_1 зареєстроване 3/50 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з приміщень: 4-1 веранда; 4-2 кухня; 4-3 житлова кімната; 1/2 4-4 коридору, літня кухня літ «Ж» розміром 4,30 на 3,0 кв.м (т.2 а.с. 90 зв.).

Надаючи оцінку позовним вимогам в частині встановлення порядку користування земельними ділянками суд керується наступними нормами матеріального права.

Як вбачається із реєстраційної справи щодо майна ОСОБА_1 (а.с 107-114, Т.3) позивач є власником 3/50 частин домоволодіння, яке знаходиться за спірною адресою.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

При застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності (постанови Верховного Суду від 13.05.2020, справа №700/670/16-ц; від 12.10.2016, справа №6-2225цс16).

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який, хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018, справа №910/18560/16).

Таким чином, ОСОБА_1 набула право користування на земельну ділянку, на якій розташовані спірні частини домоволодіння, в тому числі літ. «Ж».

Ч. 1 ст. 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається, насамперед, їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або житловий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.

Отже, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (ч. 5 ст. 319 ЦК України).

Таким чином, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном. Відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Зазначені положення щодо користування власністю застосовуються і до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

Такий правовий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 14 листопада 2022 року у справі № 201/9554/16-ц.

Під час судового розгляду, з урахуванням пояснень учасників справи, заяв по суті та доказів, судом встановлено, що між сторонами не досягнуто згоди щодо порядку користування земельною ділянко та існує спір з цього питання.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем було надано до суду висновок експерта №023/2019 (а.с.81, т.1) відповідно до якого пропонується певний порядок користування земельними ділянками.

Відповідачами, у свою чергу, не надано до суду будь-який інший висновок чи доказ, який спростовує допустимість чи достовірність висновку №023/2019.

У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою підлягають частковому задоволенню, оскільки третя земельна ділянка, площею 0,0074 га не є індивідуально визначеним майном. Крім цього, із самого висновку вбачається, що виділити площу, відповідно до ідеальної частки ОСОБА_1 можливо лише після визначення порядку користування земельною ділянкою для усіх співвласників.

Разом із цим, вказане застереження не стосується земельних ділянок, які розташовані безпосередньо під об`єктами нерухомого майна, які належать ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні вказаними земельними ділянками суд першої інстанції обґрунтовано виходив із такого.

Відповідно до ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом ст. 391 України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У матеріалах справи наявні:

1) заяви ОСОБА_1 на адресу Таїровського ВП щодо перешкоджання ОСОБА_28 та іншими особами володінню та користуванню спірною кухнею та земельною ділянкою (а.с. 125-129, т.1).

2) клопотання ОСОБА_1 , в якому вона повідомляє про дії, які спрямовані на руйнування літньої кухні (а.с.62, т.2).

3) заява ОСОБА_1 від 02.09.2019 року до Таїровського ВП Київського ВП у м. Одесі щодо протиправних дій відповідачів (а.с.73-77, т.2).

4) звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_10 щодо протиправних дій щодо обмеження позивача у праві володіння та користування майном (а.с.14-15, 19-25, 58-64 т.3);

5) заяви та скарги до органів процесуального керівництва щодо бездіяльності правоохоронних органів щодо належного розгляду заяв ОСОБА_1 на протиправні дії відповідачів (а.с.85-105, т.4).

6) колективна скарга, адресована на голові Одеської міської ради, в якій йдеться про протиправний характер дій відповідачів щодо перешкод ОСОБА_1 у володінні та користуванні її майном (а.с.97-100, т.5).

7) колективні звернення на адресу СУ ГУНП в Одеській області (а.с.20-29, т.6);

8) фотофіксація (а.с.54-63, т.7) та письмові пояснення до фотофіксації, в яких повідомляється, що там зображені робітники, які здійснювали протиправний демонтаж майна, яке належить ОСОБА_1 . На вказаних фото зображена і ОСОБА_28

9) ухвала Київського районного суду м. Одеси від 09.01.2020 року та витяг із ЄРДР за заявою ОСОБА_1 (а.с.140-141, т.7).

10) протокол допиту потерпілого від 02.03.2019 року, в якому, в тому числі, зазначається про факти перешкоджання ОСОБА_1 у володінні її майном (а.с.130 142, т.8).

Надаючи оцінку вказаним доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 чиняться перешкоди у володінні та користуванні майном, яке їй належить, а тому її позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню у зв`язку із тим, що доказів перешкоджання у володінні та користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться під житловим будинком матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Апеляційний суд зауважує, що цивільна справа перебувала на розгляді у суді касаційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року в частині вирішення первісних позовних вимог про виділ частки домоволодіння зі спільної часткової власності, визнання на цю частку права власності та припинення спільної часткової власності на виділену частку залишено без змін. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року в частині вирішення первісних позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у користуванні нею скасовано, справу направлено в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, під час нового розгляду у суді першої інстанції і відповідно межами оскарження в апеляційній інстанції є тільки первісні позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у користуванні.

Водночас в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить:

1) виділити у користування ОСОБА_1 частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та відповідає належній їй 3/50 частині у домоволодінні площею 0,0074 га без описування меж та усунути перешкоди шляхом звільнення самовільно захопленої частини земельної ділянки у розмірі 0,0074 га відповідно до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 28 лютого 2019 року №023/2019;

2) у разі технічної неможливості виділу в натурі частини земельної ділянки площею 74 кв.м. частки 3/50 із спільного майна, врахувати можливість права на одержання позивача ОСОБА_1 від інших співвласників та відповідачів грошової вартості її частки - 0,0074 га відповідно до висновку №069/2019 від 28.05.2019 оціночно-будівельного та оціночно-земельного експертного дослідження для подання до суду (а.с. 148, т.1).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Фактично, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявляє нові позовні вимоги, які не були предметом розгляду ні в суді першої інстанції при першому розгляді, ні в суді апеляційної інстанції, ні в суді касаційної інстанції, ні в суді першої інстанції при новому розгляді. Крім того нові позовні вимоги виходять за межі нового розгляду суду першої інстанції, на які зауважував суд касаційної інстанції у своїй постанові від 31 травня 2023 року.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 жовтня 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк