Ухвала

від 11.10.2024 по справі 711/7870/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7870/24

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2024 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме перебування фізичної особи на утриманні, -

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернулася у Придніпровський районний суд м.Черкаси із заявою, у якій просить встановити факт, що неповнолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувають на утриманні її чоловіка ОСОБА_4 . Заінтересованою особою вказано: Службу у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації.

Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Наталія Миколаївна визначена для розгляду судової справи № 711/7870/24, провадження № 2-о/711/212/24.

Як вбачається з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суддею встановлено, що заяву подано з порушенням вимог цивільно-процесуального законодавства.

Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Враховуючи аналогію закону, заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Згідно частин 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Вивчивши подану заяву та додані до неї документи, вбачається, що зазначені положення закону не виконані.

Згідно ч. 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Заявником у заяві визначено заінтересованою особою Службу у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації, однак не зазначено, які саме інтереси указаної особи зачіпаються при встановленні даного факту, що має юридичне значення.

Зі змісту заяви випливає, що встановлення факту перебування неповнолітніх синів заявника на утриманні її чоловіка ОСОБА_4 необхідно, оскільки від встановлення даного факту залежить виникнення у останнього прав та обов`язків щодо її дітей, так як заявниця є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 на посаді бухгалтера (звання старший солдат).

Отже, заявник фактично просить встановити юридичний факт, щодо виникнення певного кола обов`язків (перебування на утриманні дітей) щодо іншої особи, яка не визначена учасником цієї справи. При цьому не обґрунтовано, які права і обов`язки виникнуть у ОСОБА_4 .

Більш того, не вказано як встановлений факт вплине, змінить, припинить та які саме особисті чи майнові права заявниці ОСОБА_1 .

Крім того, в поданій заяві не зазначено, чому в інший спосіб неможливе встановлення зазначеного факту, не зазначені, які юридичні наслідки для заявниці має встановлення даного факту, яка мета встановлення такого факту, та у зв`язку з цим неможливо визначитись із колом заінтересованих осіб у цій справі.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 1постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, однією з умов встановлення факту в рамках окремого провадження є відсутність спору про право, тобто якщо встановлення такого факту підтвердить наявність чи відсутність саме неоспорюваних прав.

У поданій заяві зазначається, що між заявницею та батьком її неповнолітніх дітей шлюб розірвано 23.05.2013 та жодних стосунків вони не підтримують.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

При цьому, у відповідності до положень ч .ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Як визначено ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 4 ст. 157 СК України).

Отже, Сімейним кодексом України чітко передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У постанові від 13.10.2022 у справі №755/1938/22 Верховний Суд зазначив, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні.

Жодних відомостей, щодо позбавлення рідного батька дітей батьківських прав до заяви про встановлення юридичного факту не додано.

Крім того, факт розірвання шлюбу між батьками не позбавляє їх обов`язку утримувати неповнолітніх дітей.

Також у заяві не вказані обставини, які перешкоджають заявниці у встановленому законом порядку отримувати допомогу на утримання неповнолітніх дітей від батька дітей ОСОБА_5 і не зазначені відповідні докази.

Окрім цього слід зазначити, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, який був затверджений Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався та триває в Україні дотепер.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, який був затверджений Верховною Радою України, оголошено загальну мобілізацію в Україні. Правовий режим загальної мобілізації продовжувався та триває в Україні до теперішнього часу.

Згідно із п. 4 ч. 1ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі,а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до Положення «Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України, вони, відповідно до покладених на них завдань, в т.ч. ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Варто звернути увагу на те, що на підставі можливого рішення суду у даній справі про встановлення юридичного факту, ймовірно чоловік заявника ОСОБА_4 буде мати підстави звернення до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на обліку в якому він перебуває, з метою отримання відстрочки від призову на військову службу, тому рішення у справі може вплинути на обов`язки відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з оформлення такої відстрочки заявнику.

За таких підстав, заявникам слід усунути зазначені в ухвалі недоліки. Без підтвердження вказаних обставин, суддя не може вирішити питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє заявника та надає йому строк на усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 10, 133, 174-177, 185, 259-261, 293-294 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Служба у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме перебування фізичної особи на утриманні залишити без руху.

Заявнику необхідно усунути, вказані в мотивувальній частині ухвали недоліки, в строк, який не може перевищувати п`ять днів з дня отримання ухвали.

У випадку неусунення вказаних недоліків заява буде визнана не поданою та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н. М. Кондрацька