Рішення

від 02.10.2024 по справі 709/1373/24

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №709/1373/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

02 жовтня 2024 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

секретаря судового засідання - Дем`яненко Н.М.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнобай в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватне сільськогосподарське тпідприємство "Нива", про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,-

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов`язків керівника Золотоніської окружної прокуратури звернувся до суду з вказаним позовом.

Мотивує його тим, що за результатами вивчення матеріалів щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин Золотоніською окружною прокуратурою встановлено, що у приватній власності громадянки російської федерації ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 2,6389 га. ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 19.11.2002 серії ЧР №046767 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 7125185200:06:000:0289 площею 2,6389 га, що розташована в адміністративних межах Лукашівської сільської ради.

Підставою видачі Державного акту є рішення Лукашівської сільської ради «Про надання земельних ділянок та видачу державних актів на право приватної власності на землю громадянам - власникам сертифікатів на право земельну частку/пай» від 07.11.2002 № 4-3.

Разом з цим, згідно з інформацією Управління Державної міграційної служби України від №6.5-5454/6-24 від 27.05.2024 ОСОБА_2 за наявними обліками територіальних органів Державної міграційної служби України не значиться, а є громадянкою російської федерації, що підтверджується копією паспорта громадянина російської федерації.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 отриману у власність земельну ділянку добровільно упродовж встановленого ст. 81 ЗК України річного строку не відчужила, земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду, у порядку передбаченому ч. 4 ст. 145 ЗК України.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна земельна ділянка перебуває у оренді ПСП «Нива».

В обгрунтування позову зазначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям. Правовідносини, пов`язані з набуттям прав на землі сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину нерезидентами, у тому числі іноземними громадянами, врегульовано ч. 4 ст. 81 ЗК України, якою передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. ОСОБА_2 упродовж року, з часу переходу права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування, з 19.11.2002 її не відчужила, тому право власності на зазначену земельну ділянку слід припинити примусово. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права (ч. 1 ст. 145 ЗК України); у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (ч. 2 ст. 145 ЗК України). Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику (ч. 4 ст. 145 ЗК України).

Враховуючи, що ОСОБА_2 спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення упродовж встановленого законодавством річного строку не відчужила, земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Виконувач обов`язків керівника Золотоніської окружної прокуратури в позові обґрунтовує також підстави для представництва прокурором порушених інтересів держави, питання суб`єкта, який уповноважений здійснювати функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, питання залучення третьої особи, на права та обов`язки якої може вплинути судове рішення, розподілу судових витрат.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 серпня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Від представника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшли письмові пояснення. Зазначає, що за інформацією Державного земельного кадастру відповідач ОСОБА_2 не відчужила належну їй земельну ділянку. Враховуючи це право власності відповідача на цю земельну ділянку підлягає конфіскації за рішенням суду.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання не з`явився. В письмових поясненнях підтримав позов прокуратури, просив його задовольнити, розгляд здійснювати без участі представника Головного управління.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПСП «Нива», належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, заяви, клопотання до суду не направив.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася.

У зв`язку зі збройною агресією та масованим вторгненням збройних сил рф в Україну було розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією. Посольство України в москві та консульські установи України на території рф припинили виконання своїх функцій.

Законом України «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 2022 року», зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 2022 року у відносинах з російською федерацією.

Відповідно до ст. 36-001.2, 17-143 та 17-219 Регламенту всесвітньої поштової конвенції, Укрпошта припинила обмін поштовими відправленнями з 24 лютого 2022 року до/з російської федерації. Тобто з 24.02.2022 року не здійснюється пересилання відправлень до російської федерації.

У зв`язку з вищевказаним, про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_2 повідомлено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада». Відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 не подала, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направила, причини неявки суду не повідомила.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити їх з підстав, зазначених у позовній заяві. Прокурор не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Виходячи з приписів ст.ст.43,223,280 ЦПК України, суд постановив слухати справу за відсутності осіб, які не з`явились, та ухвалити заочне рішення.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 389179012 від 01.08.2024, громадянка російської федерації ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7125185200:06:000:0289, площею 2,6389 га (а.с. 35).

Державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку підтверджує також Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV ЧР №046767 від 19 листопада 2002 року. В ньому зазначено, що його видано громадянину України - ОСОБА_2 (а.с. 37).

Судом встановлено, що право власності громадянкою України ОСОБА_2 набуте на цю земельну ділянку на підставі рішення Лукашівської сільської ради народних депутатів від 07 листопада 2002 року №3-4. В цьому рішенні вказано, що розглянувши заяви громадян-власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) в бувшій агрофірмі «Нива», і у відповідності до ст. 9, 17 Земельного кодексу України, на виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 сесія сільської ради вирішила, зокрема: надати земельні ділянки громадянам у приватну власність в розмірі земельних часток (паїв) згідно технічної документації по наданню земельних ділянок громадянам власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) за рахунок земель спільної часткової власності бувшої агрофірми «Нива», згідно додатку. В додатку за номером 269 зазначено « ОСОБА_2 , місце проживання

с. Лукашівка, № сертифіката ЧР 0294105, № ділянки 289» (а.с. 48-51).

За даними фонду документації із землеустрою, відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, технічна документація із землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером власником якої рахується ОСОБА_2 , у місцевому фонді документації відділу відсутня (лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, від 24.06.2024 №10-23-0.62-4395/2-24, а.с. 28).

ОСОБА_2 станом на квітень 2004 року являлась громадянкою російської федерації, що підтверджується копією паспорта громадянина російської федерації, виданого їй 26 квітня 2004 року. В копії її паспорта зазначено зареєстроване місце проживання: « АДРЕСА_1 », визначити населений пункт з наданої копії неможливо. Дата реєстрації місця проживання 23 жовтня 1997 року. (а.с. 60-61).

Згідно листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 27.05.2024, за наявними обліками територіальних органів Державної міграційної служби України (крім ГУДМС України в АР Крим, УДМС України в місті Севастополь та окремих територіальних підрозділів ГУДМС України в Донецькій області та УДМС України в Луганській області, які тимчасово не здійснюють свої повноваження, і територіальних підрозділів ДМС, які знаходяться на територіях, де ведуться активні бойові дії), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться. Разом з тим, облік осіб, які набули громадянство інших держав, не належить до установлених ст. 24 Закону України «Про громадянство України» повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства (а.с. 24).

02 січня 2011 року між ОСОБА_2 та ПСП «Нива» укладено договір оренди землі, угоду про зміну і доповнення договору оренди землі. Відповідно до них ОСОБА_2 надала ПСП «Нива» в оренду земельну ділянку кадастровий номер 7125185200:06:000:0289, площею 2,6389 га, строком на 20 років. (договір та угода, а.с. 52-56, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, а.с. 57-58).

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормамирозділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннямиЦК УкраїнитаЗК України.

Положення статей13,14 Конституції Українивизначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право»право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 вищевказаного закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України.

Згідно з ч. 5ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно зі ст.ст.319,321 ЦК Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зіст. 80 Земельного кодексу Українивизначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших нормЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також і іноземці та особи без громадянства.

Зокрема, іноземці та особи без громадянства відповідно до ч. 2ст. 81 Земельного кодексу Україниможуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексуУкраїни іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

Згідно з ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Згідно з пунктом «е» ч. 1 ст.ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 ст.41Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.145ЗК України у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч. 1 ст.346ЦК України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Аналіз вищевказаних норм Земельного кодексуУкраїни дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення, прийняту у спадщину, протягом 1 року. Саме у зв`язку з невиконанням цього обов`язку протягом визначеного строку, земельна ділянка конфісковується за рішенням суду. І саме таку правову підставу визначено прокурором в обгрунтування позову.

Разом з тим, судом встановлено, що спірну земельну ділянку ОСОБА_2 отримала не у спадщину, а на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

А відтак, вказані посилання прокурора є безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 145 Земельного кодексу України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Суд приходить до висновку, що з наданих прокурором доказів неможливо встановити, громадянкою якої держави була ОСОБА_2 на момент набуття права власності на спірну земельну ділянку. Адже з рішення Лукашівської сільської ради від 07 листопада 2002 року

№3-4 та Державного акту на право приватної власності на землю від 19 листопада 2002 року вбачається, що ОСОБА_2 громадянка України. З паспорта громадянина російської федерації можна зробити висновок, що вона громадянка російської федерації, паспорт отримала 26 квітня 2004 року, її місце проживання зареєстровано 23 жовтня 1997 року. Суд зауважує, що отримання паспорта не завжди обумовлено отриманням громадянства держави (наприклад, новий паспорт видається особі при втраті чи викраденні старого паспорта, зміні прізвища тощо).

Тобто прокурором не встановлено і суду не доведено дату набуття ОСОБА_2 громадянства російської федерації і не надано відомостей щодо втрати ОСОБА_2 громадянства України.

З наданих доказів неможливо встановити, чи ОСОБА_2 отримала земельну ділянку незаконно, будучи громадянкою рф, чи отримала земельну ділянку як громадянка України, та згодом змінила громадянство.

З огляду на це не доведено як законність набуття нею права власності на спірну земельну ділянку (чи були правові підстави у Лукашівської сільської ради надавати ОСОБА_2 право власності на землю, тобто законність рішення сільської ради в частині виділення їй землі), так і підстави припинення права власності особи на даний час.

Положення статті1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини іосновоположних свобод, ратифікованої Україною17.07.97, кожна фізична абоюридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто неможе бути позбавлений своєї власності інакше як вінтересах суспільства іна умовах, передбачених законом ізагальними принципами міжнародного права.

Управовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа №5-92 цс13) зазначено, щоосновною метою статті1 Першого протоколу доКонвенції єпопередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації таінших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому усвоїх рішеннях Європейський суд зправ людини постійно вказує нанеобхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства танеобхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від23вересня1982року усправі «Спорронґ іЛьоннрот проти Швеції», від 22лютого2005року «Новоселецький проти України», від1червня2006року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено вструктурі статті1, зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами тапереслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи їївласності.

ЄСПЛ у пункті 71 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96) зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності. Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися «справедливої рівноваги» між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення ЄСПЛ від 20 листопада 1995 року у справі «Прессоз компанія Нав`єра С. А.» та інші проти Бельгії» (Pressos Compania Naviera S. A. and Others v. Belgium)).

Будь-яке втручання органу влади у безперешкодне володіння майном повинне бути «законним», позбавлення майна можливе лише «на умовах, передбачених законом» (рішення ЄСПЛ від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії»).

Таким чином, особу може бути позбавлено їївласності лише вінтересах суспільства, наумовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства таправами власника.

Суд також приходить до висновку, що позбавлення права власності на землю неможливе із застосуванням аналогії права чи аналогії закону. За аналогією не можуть застосовуватися норми права, що спрямовані на обмеження прав людини. Це пояснюється необхідністю додержання принципу правової визначеності, який гарантує захист свободи індивідів від свавільного вручання державної влади.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3ст.3ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1ст. 13 ЦПК України).

Частина 3ст. 12 ЦПК Українипередбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1ст. 81 ЦПК Українипередбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1ст. 89 ЦПК України).

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для його задоволення, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається прокурор як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не доведені прокурором, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПКсудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову позивачу відмовлено у повному обсязі, судовий збір до стягнення з відповідача не підлягає.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватне сільськогосподарське тпідприємство "Нива", про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Черкаського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач-1: Золотоніська окружна прокуратура, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02911119, місцезнаходження: вул. Шевченка, 153, м. Золотоноша Черкаської області.

Позивач-2: Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39765890, місцезнаходження вул. Смілянська, 131, м. Черкаси;

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03793478, місцезнаходження: с. Лукашівка Золотоніського району Черкаської області.

Повний текст рішення виготовлено 11.10.2024 року.

Суддя І.М.Кваша