Постанова

від 16.01.2025 по справі 709/1373/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м.Черкаси

Справа № 709/1373/24Провадження № 22-ц/821/103/25Категорія: 302000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Карпенко О.В.

суддів Новікова О.М, Василенко Л.І.

за участюсекретаря Ярошенка Б.М.

прокурора Олійник І.А.

учасники справи:

позивач: Золотоніська окружна прокуратурав інтересахдержави вособі Головногоуправління Держгеокадаструв Черкаськійобласті,

особа, що подає апеляційну скаргу: заступник керівника Черкаської обласної прокуратури Станіслав Торопчин,

відповідач: ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство «Нива»,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Черкаси апеляційнускаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Станіслава Торопчина на заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Кваші І.М. в приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області, повний текст рішення виготовлено 11 жовтня 2024 року ) у цивільній справізапозовом Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство «Нива», про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

02 серпня 2024 року Золотоніська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ПСП «Нива» про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами вивчення матеріалів щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин Золотоніською окружною прокуратурою встановлено, що у приватній власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 2,6389 га.

ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 19.11.2002 серії ЧР №046767 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 7125185200:06:000:0289 площею 2,6389 га, що розташована в адміністративних межах Лукашівської сільської ради.

Підставою видачі Державного акту є рішення Лукашівської сільської ради «Про надання земельних ділянок та видачу державних актів на право приватної власності на землю громадянам - власникам сертифікатів на право земельну частку/пай» від 07.11.2002 № 4-3.

Разом з цим, згідно з інформацією Управління Державної міграційної служби України від №6.5-5454/6-24 від 27.05.2024 ОСОБА_1 за наявними обліками територіальних органів Державної міграційної служби України не значиться, а є громадянкою російської федерації, що підтверджується копією паспорта громадянина російської федерації.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 отриману у власність земельну ділянку добровільно упродовж встановленого ст. 81 ЗК України річного строку не відчужила, земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 145 ЗК України.

За данимиДержавного реєструречових правна нерухомемайно,спірна земельнаділянка перебуваєу орендіПСП «Нива».

Щодо підстав для представництва прокуратурою інтересів держави зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, наділений повноваженнями на звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Звенигородська окружна прокуратура зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, яке листом від 13.06.2024 № 51/2-174вих-24 відповідно повідомлено про порушення вимог законодавства.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24.06.2024 №10-23-0.62-4395/2-24 ним самостійно заходи представницького характеру щодо конфіскації земельної ділянки не вживалися у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

Вказує, що указана причина невжиття відповідних заходів реагування не є поважною та свідчить про бездіяльність уповноваженого на захист інтересів держави органу та є підставою для подачі позову прокуратурою.

На підставі наведеного, позивач просив суд постановити рішення, яким припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7125185200:06:000:0289 площею 2,6389 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адімністративних межах Лукашівської сільської ради Золотонісього району Черкаської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2024 року в задоволенні позову Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ПСП «Нива» про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що з наданих прокурором доказів неможливо встановити, громадянкою якої держави була ОСОБА_1 на момент набуття права власності на спірну земельну ділянку. Адже з рішення Лукашівської сільської ради від 07 листопада 2002 року

№3-4 та Державного акту на право приватної власності на землю від 19 листопада 2002 року вбачається, що ОСОБА_1 громадянка України. З паспорта громадянина російської федерації можна зробити висновок, що ОСОБА_1 громадянка російської федерації, паспорт отримала 26 квітня 2004 року, її місце проживання зареєстровано 23 жовтня 1997 року. Суд зауважує, що отримання паспорта не завжди обумовлено отриманням громадянства держави (наприклад, новий паспорт видається особі при втраті чи викраденні старого паспорта, зміні прізвища тощо).

Прокурором не встановлено і суду не доведено дату набуття ОСОБА_1 громадянства російської федерації і не надано відомостей щодо втрати ОСОБА_1 громадянства України.

З наданих доказів неможливо встановити, чи ОСОБА_1 отримала земельну ділянку незаконно, будучи громадянкою рф, чи отримала земельну ділянку як громадянка України, та згодом змінила громадянство.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 11 листопада 2024 року, заступник керівника Черкаської обласної прокуратури С. Торопчин, вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції постановленим із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга,зокрема,мотивована тим,що відповідно до фактичних обставин справи, 26.04.2004 ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина рф № НОМЕР_1 , виданий відділом внутрішніх справ Ленінградського району м. Калінінграда.

Згідно даних Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України за наявними обліками територіальних органів Державної міграційної служби України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться, отже відомості щодо видачі останній документів, які підтверджують громадянство України, відсутні.

Проте, у договорі оренди землі від 02.11.2011, укладеного між ПСП «Нива» та ОСОБА_1 , остання є громадянкою рф, а в якості документу на посвідчення особи вказано дані паспорту № НОМЕР_1 , виданого відділом внутрішніх справ Ленінградського району м. Калінінграда.

Вказує, що вказані доводи беззаперечно підтверджують факт того, що ОСОБА_1 є іноземною громадянкою.

Нормами Земельного кодексу України чітко визначена неможливість іноземців мати у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення та обов`язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.

ОСОБА_1 безпідставно залишається власником земельної ділянки, яка не може перебувати у її власності згідно вимог Закону.

Зазначення в Державному акті на право приватної власності ОСОБА_1 на землю від 19.11.2002 серії ІV-ЧР №046767, що він виданий громадянину України, жодним чином не доводить факт перебування ОСОБА_1 в громадянстві України, оскільки це підтверджується документами, вичерпний перелік яких визначений ст. 5 Закону України «Про громадянство України», до якого Державний акт на право приватної власності на землю не входить.

Вказує, що суд першої інстанції, виходячи з даних державного акту на право приватної власності на землю, який в силу вимог ЗК України посвідчує лише відповідне право власності, а не встановлює або підтверджує інші обставини, припустив, що ОСОБА_1 є громадянкою України, що є порушенням норм ст.ст. 77, 78 ЦПК України.

Посилаючись на характер спірних правовідносин, можливість у визначеному законом порядку отримання відповідачем відшкодування вартості конфіскованого у неї майна, прокурор не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини та вважає, що вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду 21 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року розгляд справи призначено на 19 грудня 2024 року о 14:30 год.

Судове засідання 19 грудня 2024 року не відбулося і розгляд справи перенесено на 16 січня 2025 року о 15:00 год.

16 грудня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від Черкаської обласної прокуратури надійшло клопотання про приєднання доказів, в якому просить визнати поважними пропущений процесуальний строк на подання доказів у даній справі та поновити строк на їх подання, а також приєднати до справи копії запитів Золотоніської окружної прокуратури від 12.11.2024 №51-3277вих.-24, 51-3278вих.-24, інформацій Державної міграційної служби України від 12.12.2024 № 6.5-14378/6-24, виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради від 13.12.2024 №№142, 143.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 389179012 від 01.08.2024, громадянка російської федерації ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7125185200:06:000:0289, площею 2,6389 га (а.с. 35).

Державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку підтверджує також Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV ЧР №046767 від 19 листопада 2002 року. В ньому зазначено, що його видано громадянину України - ОСОБА_1 (а.с. 37).

Судом встановлено, що право власності громадянкою України ОСОБА_1 набуте на цю земельну ділянку на підставі рішення Лукашівської сільської ради народних депутатів від 07 листопада 2002 року №3-4. В цьому рішенні вказано, що розглянувши заяви громадян-власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) в бувшій агрофірмі «Нива», і у відповідності до ст. 9, 17 Земельного кодексу України, на виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 сесія сільської ради вирішила, зокрема: надати земельні ділянки громадянам у приватну власність в розмірі земельних часток (паїв) згідно технічної документації по наданню земельних ділянок громадянам власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) за рахунок земель спільної часткової власності бувшої агрофірми «Нива», згідно додатку. В додатку за номером 269 зазначено « ОСОБА_1 , місце проживання

АДРЕСА_1 » (а.с. 48-51).

За даними фонду документації із землеустрою, відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, технічна документація із землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером, власником якої рахується ОСОБА_1 , у місцевому фонді документації відділу відсутня (лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, від 24.06.2024 №10-23-0.62-4395/2-24, а.с. 28).

ОСОБА_1 станом на квітень 2004 року являлась громадянкою російської федерації, що підтверджується копією паспорта громадянина російської федерації, виданого їй 26 квітня 2004 року. В копії її паспорта зазначено зареєстроване місце проживання: « АДРЕСА_2 », визначити населений пункт з наданої копії неможливо. Дата реєстрації місця проживання 23 жовтня 1997 року. (а.с. 60-61).

Згідно листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 27.05.2024, за наявними обліками територіальних органів Державної міграційної служби України (крім ГУДМС України в АР Крим, УДМС України в місті Севастополь та окремих територіальних підрозділів ГУДМС України в Донецькій області та УДМС України в Луганській області, які тимчасово не здійснюють свої повноваження, і територіальних підрозділів ДМС, які знаходяться на територіях, де ведуться активні бойові дії), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться. Разом з тим, облік осіб, які набули громадянство інших держав, не належить до установлених ст. 24 Закону України «Про громадянство України» повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства (а.с. 24).

02 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ПСП «Нива» укладено договір оренди землі, угоду про зміну і доповнення договору оренди землі. Відповідно до них ОСОБА_1 надала ПСП «Нива» в оренду земельну ділянку кадастровий номер 7125185200:06:000:0289, площею 2,6389 га, строком на 20 років (договір та угода, а.с. 52-56, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, а.с. 57-58).

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріалисправи, перевірившизаконність іобґрунтованість рішеннясуду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що з наданих прокурором доказів неможливо встановити, громадянкою якої держави була ОСОБА_1 на момент набуття нею права власності на спірну земельну ділянку, адже з рішення Лукашівської сільської ради від 07 листопада 2002 року №3-4 та Державного акту на право приватної власності на землю від 19 листопада 2002 року вбачається, що ОСОБА_1 є громадянкою України. З паспорта громадянина російської федерації можна зробити висновок, що вона громадянка російської федерації, паспорт отримала 26 квітня 2004 року, її місце проживання зареєстровано 23 жовтня 1997 року. Суд зауважує, що отримання паспорта не завжди обумовлено отриманням громадянства держави (наприклад, новий паспорт видається особі при втраті чи викраденні старого паспорта, зміні прізвища тощо).

Прокурором не встановлено і суду не доведено дату набуття ОСОБА_1 громадянства російської федерації і не надано відомостей щодо втрати ОСОБА_1 громадянства України.

З наданих доказів неможливо встановити, чи ОСОБА_1 отримала земельну ділянку незаконно, будучи громадянкою рф, чи отримала земельну ділянку як громадянка України, та згодом змінила громадянство.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції по наступних підставах.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, прокурор просив припинити право власності відповідача на спірну земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_1 є громадянкою рф, а земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть належати лише громадянам України.

Конституція України (стаття 13) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним Кодексом України.

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст.1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Частина 5ст. 22 ЗК Україниу взаємозв`язку із ч.1ст. 130 цього Кодексупередбачає, що набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава.

Згідно зіст. 125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Отже, законною підставою отримання у власність іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначенняє прийняття спадщини.

За змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Особливостей (уточнень) щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення особами, які отримали у власність ці ділянки за часів перебування у громадянстві України, а згодом змінили таке громадянство, статті 22, 81 та ін. Земельного кодексу України не містять.

Разом з тим слід зазначити, що статтею 145 цього Кодексу встановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.

Так, відповідно до статті 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати лише тільки громадянину України.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до пункту «в» ч.1ст. 143 ЗК України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (ч.2ст. 145 ЗК України).

У відповідності до ч.4ст. 145 Земельного кодексу Україниконфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 Земельного кодексу Українипередбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92цс 13), основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

НормамиЗемельного кодексу Україничітко визначена неможливість іноземців мати у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення та обов`язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.

Судом встановлено, що право власності громадянкою України ОСОБА_1 набуте на спірну земельну ділянку на підставі рішення Лукашівської сільської ради народних депутатів від 07 листопада 2002 року № 3-4.

Також встановлено, що 26 квітня 2004 року ОСОБА_1 отримала паспорт громадянки рф, що підтверджується копією паспорта громадянина рф.

Таким чином,після отримання ОСОБА_1 громадянства рф 26.04.2004, позивачка мала б протягом року відчужити належну їй земельну ділянку громадянину України.

Статтею 378 ЦК України передбачено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог п.п. «д, е» ч. 1 ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду: не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку у відповідності до п.п. «в» ч. 1 ст. 143 ЗК України здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Пунктом 10 ч. 1ст. 346 ЦК Українивизначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Норма частини 5ст. 41 Конституції Українипередбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Частиною першої статті 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна, його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірну земельну ділянку ОСОБА_1 отримала не у спадщину, а на підставі рішення органу місцевого самоврядування, проте дійшов помилкового висновку, що прокурором не встановлено та не доведено дату набуття ОСОБА_1 громадянства рф і не надано відомостей щодо втрати ОСОБА_1 громадянства України.

Підстави втрати громадянства України зазначенні встатті 19 Закону України «Про громадянство України», зокрема, добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 станом на квітень 2004 року являється громадянкою рф, що підтверджується копією паспорта громадянина рф , виданого 26.04.2004.

Отже, із наведеного слідує, що відповідачка з моменту отримання громадянства іншої держави протягом року мала б здійснити відчуження спірної земельної ділянки громадянину України, проте цього не зробила та передала спірну земельну ділянку в оренду ПСП «Нива», тому слід припинити право власності примусово шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених коштів, із вирахуванням витрат,пов`язаних з її відчуженням.

Крім того, слід зазначити, що, з урахуванням статті 348 ЦК України, відчуження спірної земельної ділянки без компенсації відповідачці вартості спірної земельної ділянки буде порушенням її права власності, оскільки законом передбачено саме припинення права власності зі збереженням права на отримання повного відшкодування вартості спірної земельної ділянки.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 23.01.2018 у справі № 513/444/15-ц, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Звертаючись до суду з позовом про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, прокуратура просила припинити право власності відповідача на спірну земельну ділянку шляхомїї конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, однак, колегія суддів враховує, що примусова конфіскація спірної земельної ділянки без компенсації відповідачці її вартості не відповідає приписам ст. 348 ЦК Українита буде порушенням права власності.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури належить стягнути судовий збір в розмірі 3028,00 грн за подання позовної заяви та 4542,00 грн за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.258,374,376,381-384ЦПК України,апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Станіслава Торопчина - задовольнити.

Заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2024 року у цивільній справізапозовом Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство «Нива», про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство «Нива», про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації - задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7125185200:06:000:0289 площею 2,6389 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених від продажу коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 7570,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М. Новіков

Л.І. Василенко

/повний текст постанови суду виготовлений 17 січня 2025 року/