КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7391/2024
Справа № 761/48660/19
П О С Т А Н О В А
Іменем України
09 жовтня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , та апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Фролової І.В. в м. Київ 02 лютого 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітком», ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу прав вимоги недійсним, про визнання права вимоги та визнання права іпотекодержателя, скасування рішень державних реєстраторів,
та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані», Товарної Біржі «Земельна Універсальна Промислова Біржа», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Омега Банк» Караченцева Артема Юрійовича, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» про визнання результатів торгів недійсними,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
в с т а н о в и в :
В грудні 2019 року позивач ТОВ «Файненс Компані» звернувся до суду із даним позовом, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2018 року, укладений ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтковським В.С., зареєстрованим в реєстрі за № 1682, визнати за ТОВ «Файненс Компані» право вимоги за кредитним договором № 622, укладеним 23 квітня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ТОВ «Елітком», ОСОБА_3 в сумі 20 172 831,19 грн., з яких заборгованість по кредиту 10 934 400,23 грн., заборгованість по відсоткам 9 084 450,64 грн., комісія 153 980,32 грн.; визнати за ТОВ «Файненс Компані» право вимоги та право іпотекодержателя згідно з іпотечним договором № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про проведену державну реєстрацію прав іпотекодержателя, припинення іпотеки, припинення обтяжень, що вчинені з 31 грудня 2014 року, а також всі відповідні їм записи щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ; покласти на відповідачів судові витрати.
Позов мотивовано тим, що 23 квітня 2008 року ЗАТ «Сведбанк», правонаступником якого був ПАТ «Омега Банк», та ТОВ «Елітком», ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 622 від 23 квітня 2008 року, за яким банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання, передбачені договором. Згідно п. 1.2 кредитного договору, загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією 450 000 доларів США. Згідно п. 1.3 кредитного договору, строк кредитної лінії з 23 квітня 2008 року по 22 квітня 2015 року включно. Відповідно до п. 1.4 кредитного договору, процентна ставка за користування коштами кредиту встановлюється в розмірі 14 % річних. На забезпечення виконання умов кредитного договору № 622 від 23 квітня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк», правонаступником якого був ПАТ «Омега Банк», та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року, за умовами якого в іпотеку банку було передано об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі постанови Правління НБУ від 02 березня 2015 року № 152 у ПАТ «Омега Банк» було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Омега Банк», який на сьогоднішній день перебуває у ліквідації. Під час здійснення процедури ліквідації банку ФГВФО прийнято рішення про затвердження умов продажу активів ПАТ «Омега Банк», до пулу активів якого, в тому числі, входили права вимоги за іпотечним та кредитним договорами. 18 лютого 2019 року відбувся аукціон, за результатами проведення якого сформовано протокол електронного аукціону № UA-EA-2019-02-12-000004-b, відповідно до якого, переможцем аукціону було визнано ТОВ «Файненс Компані».
07 березня 2019 року ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» було укладено договір № 1 про відступлення прав вимоги, у відповідно до п. 1 якого за цим договором банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває прав вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодаців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору. Відповідно до додатків № 1 та № 2 до договору № 1 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 622 від 07 березня 2019 року, передбачено відступлення банком на користь нового кредитора прав вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року та іпотечним договором № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року. Відтак, єдиним законним кредитором за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року та іпотекодержателем за іпотечним договором № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року є ТОВ «Файненс Компані».
Як стало відомо позивачу, 31 грудня 2014 року між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, яким передбачено відступлення банком на користь ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» прав вимоги за кредитним договором, а також майнові права за іпотечним договором. 04 липня 2015 року ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» уклало договір купівлі-продажу прав вимоги з ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», яким передбачено відступлення на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» права вимоги за кредитним договором, а також майнові права за іпотечним договором.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04 вересня 2018 року в справі № 910/10364/16 задоволено позов, а саме визнано договори купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року та від 04 липня 2015 року недійсними. Також даним рішенням було застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину та недійсного правочину та зобов`язано відповідачів повернути ПАТ «Омега Банк» всі документи, які засвідчували права, що передавалися, та інформацію, що була важливою для їх здійснення. За наслідками перегляду даної справи касаційним судом, договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року є нікчемним та не створює будь-яких юридичних наслідків як для його сторін, так і для інших осіб. В зв`язку з цим, всі наступні договори купівлі-продажу прав вимоги, в тому числі договір від 04 липня 2015 року, а також інші правочини, що укладені внаслідок укладення нікчемного правочину та предметом яких є передача або відчуження вказаних активів, не несуть жодних правових наслідків.
Разом із тим, незважаючи на недійсність вказаних договорів, 25 травня 2018 року ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» неправомірно укладено з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.Є., зареєстрований в реєстрі за № 1682. Крім того, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.Є. на підставі заяви ОСОБА_1 05 червня 2018 року було внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про припинення іпотеки.
Вказував, що належним способом захисту в даному випадку буде визнання за ТОВ «Файненс Компані» права вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року та іпотечним договором № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року.
В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати результати відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-02-12-000004-b від 18 лютого 2019 року з продажу лоту № F160GL40257 недійсними в частині реалізації (продажу) прав вимоги по іпотечному договору № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року, укладеного ОСОБА_1 (іпотекодавцем) та ЗАТ «Сведбанк Інвест» (іпотекодержателем), посвідченого приватним нотаріусом Івановою С.М. за зареєстрованого в реєстрі за № 2540 (а. с. 25 - 29 т. 3).
Позов мотивовано тим, що на час вчинення первісного позову в даній справі зобов`язання по кредитному договору № 622 від 23 квітня 2008 року повністю виконані боржниками перед кредитором, внаслідок чого припинено 05 червня 2018 року іпотеку по іпотечному договору № 622/ІП від 23 квітня 2008 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру від 20 січня 2020 року № 196931434. Порушення її прав та інтересів полягають в тому, що одержані нею за відплатним договором права вимоги не визнаються ТОВ «Файненс Компані», який вважає власником цих прав себе на підставі договору № 1 від 07 березня 2019 року про відступлення прав вимоги.
Вказувала, що з вивчення публічно доступної у мережі Інтернет інформації, зокрема змісту рішення ФГВФО № 82 від 17 січня 2019 року, вбачається, що до пулу активів право вимоги за іпотечним договором № 622/ІП від 23 квітня 2008 року не входило. Згідно протоколу електронного аукціону, лот було реалізовано за ціною 10 921 909 грн., з яких активи ПАТ «Омега Банк» складають 4 795 793,97 грн., в той час як визначена тільки в іпотечному договорі № 622/ІП ціна предмету іпотеки становить еквівалент 676 891,97 доларів США, що станом на 17 квітня 2008 року складає еквівалент 3 418 304,47 грн. Таким чином, до складу лоту № F160GL40257 права вимоги за іпотечним договором № 622/ІП не входили, у протоколі від 18 лютого 2019 року електронного аукціону № UA-EA-2019-02-12-000004-b такий актив не значиться.
Щодо невключення 18 лютого 2019 року на аукціоні № UA-EA-2019-02-12-000004-b до пулу активів прав вимог за забезпечувальними договорами, в тому числі іпотеки, підтверджується рішенням в господарській справі № 916/2392/15 з постановою Верховного Суду від 11 лютого 2020 року.
Оскільки до складу лоту № F160GL40257, що було виставлено 18 лютого 2019 року на електронний аукціон UA-EA-2019-02-12-000004-b, не було включено право вимоги по іпотечному договору № 622/ІП від 23 квітня 2008 року, то результати відкритих торгів (аукціону) в цій частині є недійсними.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2024 року первісний позов ТОВ «Файненс Компані» задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2018 року, укладений ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським B.C., зареєстрований в реєстрі за № 1682. Визнано за ТОВ «Файненс Компані» право вимоги за кредитним договором № 622, який був укладений 23 квітня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ТОВ «Елітком», ОСОБА_3 в сумі 20 172 831,19 грн., з яких заборгованість по кредиту 10 934 400,23 грн, заборгованість по відсоткам 9 084 450,64, комісія 153 980,32 грн. Визнано за ТОВ «Файненс Компані» право вимоги та права іпотекодержателя згідно з іпотечним договором № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року на об`єкт нерухомого майна: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Скасовано рішення про проведену державну реєстрацію прав іпотекодержателя, припинення іпотеки, припинення обтяжень, що вчинені з 31 грудня 2014 року, а також всі відповідні їм записи щодо об`єкту нерухомого майна: чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 :
- рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А.В. № 21595638 від 26 травня 2015 року: Іпотекодержатель: ЗАТ «Сведбанк Інвест», код ЄДРПОУ: 21658672, адреса: Україна, 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 42/4 змінено на Іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІПОТЕКА КРЕДИТ», код ЄДРПОУ: 35141063, адреса: Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135;
- рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А.В. № 22599349 від 05 липня 2015 року: Іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІПОТЕКА КРЕДИТ», код ЄДРПОУ: 35141063, адреса: Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135 змінено на Іпотекодержатель: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «СКАЙ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ», яке діє від власного імені та за рахунок Закритого венчурного недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Фонд Дельта - венчурні проекти» (код за ЄДРІСІ 233689), код ЄДРПОУ: 34729245, адреса: Україна, 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 30/39, оф. 24;
- рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. № 41292217 від 25 травня 2018 року: Іпотекодержатель: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «СКАЙ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ», яке діє від власного імені та за рахунок Закритого венчурного недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Фонд Дельта - венчурні проекти» (код за ЄДРІСІ 233689), код ЄДРПОУ: 34729245, адреса: Україна, 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 30/39, оф. 24 змінено на Іпотекодержатель: ОСОБА_1 ;
- рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. № 41441064 від 05 травня 2018 року про припинення іпотеки;
- рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. № 41440819 від 05 червня 2018 року про припинення обтяження (заборона на нерухоме майно). Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ТОВ «Фінансова компанія» Іпотека кредит», ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» на користь ТОВ «Файненс Компані» судовий збір у розмірі 7 684 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2024 року в частині первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, викладала суть спору, вказувала, що позивачу ТОВ «Файненс Компані» не були і не могли бути передані права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, оскільки суди своїми рішеннями в справі № 910/10364/16 залишили без розгляду позовні вимоги про застосування наслідків недійсності договорів та не вирішили питання про таке застосування в частині витребування чи повернення прав вимоги, а тому права вимоги не повернулися до ПАТ «Омега Банк», а відтак не могли і бути відступлені до ТОВ «Файненс Компані». Іпотека в реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструвалася за ПАТ «Омега Банк» після ухвалення зазначеного судового рішення, а відтак ПАТ «Омега Банк» не було іпотекодержателем (кредитором за іпотечним зобов`язанням) і відповідно не мало жодних прав на відступлення прав вимоги за іпотечним зобов`язанням до ТОВ «Файненс Компані».
Вказувала, що в даному випадку підлягає застосуванню позиція Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/12525/20 від 15 вересня 2022 року, оскільки у ПАТ «Омега Банк», яке за документами відступало права вимоги до ТОВ «Файненс Компані», не було прав кредитора і іпотекодержателя, і такі права не були зареєстровані в реєстрі речових прав, не повернулися до банку, оскільки за судовими рішеннями суду господарської юрисдикції не були застосовані наслідки недійсності правочинів. ПАТ «Омега Банк» не могло також володіти правами кредитора, оскільки такі права були відступлені на іншу особу ОСОБА_1 , та були припинені, і тільки після цього з`явилися рішення судів відносно недійсності правочинів, а відтак вони жодним чином не могли повертатися, оскільки вже не існували.
Вказувала, що кредитне та іпотечне зобов`язання, позовні вимоги відносно яких заявляються, є припиненими внаслідок належного виконання та поєднання в одній особі іпотекодержателя та іпотекодавця, а тому відносно зазначених зобов`язань не можуть виникати права вимоги.
Зазначала, що на момент укладення договору купівлі-продажу прав вимоги з ОСОБА_1 25 травня 2018 року жодних судових рішень, які б набрали законної сили про визнання недійсними попередніх договорів купівлі-продажу з ланцюга відступлень прав вимоги не існувало, а також не існувало судових рішень на момент укладення договору поділу майна від 18 грудня 2018 року, за яким ОСОБА_1 отримала квартиру в приватну власність. Таким чином, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем як прав вимоги за іпотечним та кредитним зобов`язанням, так і добросовісним набувачем квартири, відносно якої права вимоги за іпотечним зобов`язанням існували, а відтак оскаржуваний правочин порушує права позивача як добросовісного набувача, згідно позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17.
Зазначала, що позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію та визнання недійсним договору відступлення прав вимоги є неефективним способом захисту, що викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19.
Наголошувала, що мотиви суду зводяться до визнання судом преюдиційним рішення по справі № 910/10346/16, якими були визнані недійсними попередні договори з ланцюгу відступлення прав вимоги. Однак дане рішення не може бути преюдиційним для ОСОБА_1 , яка не була залучена до цього судового розгляду.
Додатково зазначала, що рішеннями в справі № 910/10346/16 залишено без розгляду вимоги про застосування наслідків недійсності договорів та не вирішено питання про таке застосування в частині витребування чи повернення прав вимоги, а тому права вимоги не повернулися до ПАТ «Омега Банк», а відтак не могли і відступатися до ТОВ «Файненс Компані». Отже, були всі підстави для відмови в задоволенні первісного позову, оскільки на момент підписання договору з ТОВ «Файненс Компані» ПАТ «Омега Банк» не мало прав іпотекодержателя, на цей час кредитне та іпотечне застереження були припинені відповідно до законодавства і скаржник є добросовісним набувачем прав вимоги та права власності відносно договору іпотеки.
Третя особа ОСОБА_3 , також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2024 року, після усунення недоліків первісного позову ТОВ «Файненс Компані» закрити провадження в частині вимог скасування рішень/записів від 26 травня 2015 року № 21595638, від 05 липня 2015 року № 22599349 та залишити без розгляду вимогу про визнання вимоги за кредитним договором № 622 в сумі 20 172 831,19 грн. через зловживання правом; в решті позовних вимог ТОВ «Файненс Компані» відмовити і покласти на нього всі судові витрати, зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції було неправомірно відкрито провадження ухвалою від 28 грудня 2019 року, оскільки первісним позивачем не було сплачено судовий збір в належному обсязі за позовні вимоги майнового характеру та немайнові вимоги, в зв`язку з чим позов належить залишити без руху з наданням строку для усунення недоліків, а у випадку недоплати судового збору залишити без розгляду.
Крім того, провадження відкрите з порушенням правил юрисдикції в частині вимог скасування рішення про проведену державну реєстрацію прав іпотекодержателя, припинення обтяжень, вчинених з 31 грудня 2014 року та всіх відповідних їм записів щодо об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Оспорювані реєстраційні дії проведено за наслідками нікчемного (від 31 грудня 2014 року) та визнаного недійсним (04 липня 2015 року) правочинів про відступлення прав вимог за участі юридичних осіб - сторін господарської справи № 910/10364/16 за позовом ПАТ «Омега Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека кредит», ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмет». Саме в межах вказаної господарської справи, де оспорювалися майнові права за договорами, мали розглядатися і похідні вимоги щодо реєстрації майнових прав і реєстраційних дій, які з цих договорів випливали. Будь-якого спору щодо договорів від 31 грудня 2014 року, 04 липня 2015 року, похідними від яких є вимоги первісного позивача щодо реєстраційних дій, що Шевченківського районного суду м. Києва не передано. 15 лютого 2021 року відповідачем за первісним позовом подано клопотання про закриття у справі провадження щодо частини вимог, заперечень щодо якого не надходило, однак судом це клопотання не розглянуто, будь-які мотиви його не розгляду в матеріалах справи відсутні.
Вважав, що у ТОВ «Файненс Компані» відсутнє право вимоги визнавати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги на підставі зазначених ним положень ст. 215, 216 ЦК України, оскільки станом на 25 травня 2018 року були відсутні підстави для визнання цього правочину недійсним, також були відсутні порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу позивача. До набрання законної сили рішенням суду в господарській справі № 910/10364/16 договір від 04 липня 2015 року був оспорюваним, а не недійсним. В процесі розгляду справи № 910/10364/16 постановою суду від 23 квітня 2019 року констатовано відсутність порушення прав та інтересів ТОВ «Файненс Компані». Натомість, ОСОБА_4 є добросовісним набувачем прав вимоги, які не можуть бути від неї витребувані на підставі ст. 388 ЦК України, що насправді є належним (ефективним) способом захисту прав та інтересів особи, яка вважає, що саме у неї вони (права) існують, але кимось не визнаються. При цьому ТОВ «Файненс Компані» не доведено, що права вимоги за договором від 31 грудня 2014 року вибули з володіння ПАТ «Омега Банк» поза його волею, не встановлено такої обставини і рішенням суду в господарській справі.
Вказував, що судом першої інстанції проігноровано ухвалу адміністративного суду від 30 вересня 2015 року в справі № 826/12348/15, яка є чинною, відтак, у сторін договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2018 року були відсутні підстави вважати нікчемним договір від 31 грудня 2014 року та ставити під сумнів презумпцію правомірності цього правочину. Додатковим підтвердженням законності укладення договору від 31 грудня 2014 року є рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року в справі № 761/23522/16-ц, яке набрало законної сили.
Зазначав, що оскаржуваним рішенням наслідки недійсності правочину від 04 липня 2015 року поширено не на його сторони (ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» та ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент»), а на ОСОБА_1 , іншу особу, яка не була ані стороною цього договору, ані учасником господарської справи № 910/10364/16, в якій він визнаний недійсним через 11 місяців після укладення договору від 25 травня 2018 року про набуття ОСОБА_1 прав вимоги. Отже, судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 216 ЦК України та порушено ст. 54 ЦПК України.
Наголошував, що в позові відсутнє обґрунтування щодо визнання права вимоги за кредитним договором саме на суму 20 172 831,19 грн. Судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 20 лютого 2010 року в справі № 5011-34/273-2012 було стягнуто з ТОВ «Елітком» на користь ПАТ «Сведбанк» 1 438 741,27 грн. заборгованості за кредитним договором та 28774,83 грн. судового збору. Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року в справі № 761/26554/13-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Омега Банк» 4 942 665,33 грн. заборгованості за кредитним договором. Отже, існує розбіжність між сумою заборгованості і сумою, вказаною ТОВ «Файненс Компані» у первісному позові. Та навіть якщо виходити з припущення існування вимоги на суму 20 172 831,19 грн. за кредитним договором, така вимога не могла бути предметом купівлі-продажу за рішенням ФГВФО від 17 січня 2019 року, оскільки сплинув шестимісячний строк дії оціночного звіту. Крім того, з огляду на те, що за твердженням позивача існує заборгованість по відсоткам 9 084 450,64 грн., що суттєво більше розміру заборгованості по відсоткам, встановленого судовим рішенням, то такі відсотки нараховувалися всупереч вимог закону. Також позовна вимога про визнання права вимоги за кредитним договором адресована до осіб, які не можуть виступати належними відповідачами, позаяк ними мають бути ОСОБА_3 та ТОВ «Елітком».
Вказував, що за відсутності державної реєстрації іпотеки ніякого права іпотекодержателя не існує, а тому воно не може бути визнане за позивачем. В мотивувальній частині оскаржуваного рішення будь-які міркування щодо неукладеного договору № 1 від 07 березня 2019 року відсутні. Заміни сторони за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року з усіма додатковими угодами не відбулося, оскільки така заміна є неможливою без державної реєстрації правочину про відступлення прав вимоги по іпотечному договору.
Зазначав, що вимога про скасування усіх рішень з 31 грудня 2014 року не підлягає задоволенню, оскільки є нечіткою і неконкретно сформульованою. До вимог про скасування рішень приватного нотаріуса Літвінова А.В. за 2015 рік в порядку ч. 4 ст. 267 ЦК України підлягає застосуванню позовна давність, про що 17 березня 2020 року заявлено у відзиві та поясненнях до суду. Вимога про скасування рішення приватного нотаріуса Войтовського В.С. від 25 травня 2018 року є похідною від першої позовної вимоги, яку в даних правовідносинах не може бути задоволено. Підставою для рішень приватного нотаріуса Войтовського В.С. від 05 червня 2018 року була неоспорювана заява (волевиявлення) ОСОБА_1 , а не договір від 25 травня 2018 року між нею і ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», тому у вимогах в цій частині слід відмовити як безпідставних. При цьому судом задоволено вимогу щодо неіснуючого рішення від 05 травня 2018 року.
Щодо зустрічного позову, вказував, що відповідно до рішення ФГВФО від 17 січня 2019 року пул активів не складався з прав вимоги та інших майнових прав за іпотечними та забезпечувальними договорами, що підтверджується змістом оголошення про обсяг прав, які були виставлені на електронні торги, та публічно доступним протоколом електронного аукціону, в якому про будь-які права вимоги за іпотечним договором не йдеться. При вирішенні зустрічного позову просив врахувати висновки постанов Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 910/8852/20 та від 14 листопада 2018 року в справі № 922/2784/17.
В решті судом не наведено мотивованих оцінок кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, мотивів незастосування норм права, на які посилалися відповідач і треті особи, які суд не застосував, а також правових висновків Верховного Суду.
Щодо розподілу судових витрат, то судом першої інстанції в порушення ст. 141 ЦПК України стягнуто судовий збір з трьох відповідачів замість п`яти.
Заявляв про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу до 5 % від частини ціни позову у 20 172 831,19 грн.
Від позивача ТОВ «Файненс Компані» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач викладав фактичні обставини справи, наводив власні заперечення проти доводів апеляційної скарги, зокрема щодо тверджень про те, що до ТОВ «Файненс Компані» не перейшло право вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року та іпотечним договором № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року, щодо тверджень про не реєстрацію ПАТ «Омега Банк» і ТОВ «Файненс Компані» прав іпотекодержателя за іпотечним договором, щодо тверджень заявника про припинення зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами, щодо тверджень заявника про те, що вона є добросовісним набувачем права вимоги за кредитним та іпотечним договорами та добросовісним набувачем квартири, щодо тверджень заявника про те, що позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію та визнання недійсним договору відступлення прав вимоги є неефективним способом захисту.
Також від позивача ТОВ «Файненс Компані» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Наводив власні заперечення проти доводів апеляційної скарги, зокрема щодо тверджень про необхідність залишення апеляційним судом позову без руху з причини необхідності доплати судового збору, щодо тверджень про необхідність закриття провадження за позовом в частині вимог про скасування рішень/записів від 26 травня 2015 року № 21595638 та від 05 липня 2015 року № 22599349, щодо заперечень скаржника з приводу задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2018 року, укладеного між ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» і ОСОБА_1 , щодо посилань скаржника на судові рішення в справі № 826/12348/15, щодо заперечень скаржника проти задоволення позовної вимоги про визнання за ТОВ «Файненс Компані» права вимоги за кредитним договором від 23 квітня 2008 року в сумі 20 172 831,19 грн., щодо заперечень скаржника стосовно позовної вимоги про визнання права вимоги та прав іпотекодержателя за іпотечним договором, стосовно заперечень скаржника про задоволення вимоги про скасування рішень державних реєстраторів, стосовно тверджень про необхідність задоволення зустрічного позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Судом встановлено, що 23 квітня 2008 року ЗАТ «Сведбанк Інвест» (правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк»), ТОВ «Елітком» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 622, за умовами якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання, передбачені договором. Строк дії кредитної лінії з 23 квітня 2008 року по 22 квітня 2015 року включно (а. с. 21 - 28 т. 1).
23 квітня 2008 року ОСОБА_1 та ЗАТ «Сведбанк Інвест» уклали іпотечний договір № 622/ІП-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2540, зі змінами, за умовами якого іпотекодавець як майновий поручитель передає, і іпотекодержатель приймає у іпотеку предмет іпотеки, визначений розділом 2 іпотечного договору, на забезпечення зобов`язань позичальника, що випливають із кредитного договору від 23 квітня 2008 року № 622, що укладено між ЗАТ «Сведбанк Інвест», ТОВ «Елітком» та ОСОБА_3 , які виступають разом на стороні позичальника. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 (а. с. 29 - 32 т. 1).
31 грудня 2014 року ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1898, за умовами якого продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну (а. с. 56 - 58 т. 1). Згідно додатку до цього договору, було відступлено в тому числі права вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року (а. с. 59 т. 1 зворот).
Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А.В. № 21595638 від 26 травня 2015 року замінено іпотекодержателя з ЗАТ «Сведбанк Інвест» на ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» (а. с. 16 т. 1, 134 т. 2 зворот).
На підставі постанови Правління НБУ від 02 березня 2015 року № 152 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 52 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Омега Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Омега Банк».
Відповідно до постанови Правління НБУ від 06 липня 2015 року № 437 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 06 липня 2015 року № 127 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Омега Банк» строком на 1 рік з 06 липня 2015 року до 05 липня 2016 року включно.
04 липня 2015 року ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» та ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 9121, за умовами якого продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну (а. с. 63 - 67 т. 1). Згідно додатку до цього договору, було відступлено в тому числі права вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року (а. с. 70 т. 1).
Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А.В. № 22599349 від 05 липня 2015 року замінено іпотекодержателя з ЗАТ «Сведбанк Інвест» на ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» (а. с. 16 т. 1, 137 т. 2 зворот).
25 травня 2018 року ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1682, за умовами якого продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну. Згідно додатку до цього договору, було відступлено права вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року та договором іпотеки № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року (а. с. 80 т. 1).
Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. № 4129217 від 25 травня 2018 року замінено іпотекодержателя ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» на ОСОБА_1 (а. с. 146 т. 2).
04 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. із заявою, в якій, в зв`язку з повним виконанням боржниками ОСОБА_3 та ТОВ «Елітком» за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року, в забезпечення якого було укладено договір іпотеки та передано в іпотеку квартиру за адресою АДРЕСА_1 , набрання законної сили судовими рішеннями за позовами ПАТ «Омега Банк», поєднанням іпотекодавця та кредитора в одній особі, не заперечує проти зняття заборони відчуження, державної реєстрації припинення іпотеки та державної реєстрації припинення обтяження щодо вищевказаної квартири (а. с. 149 т. 2).
Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. № 41441064 від 05 червня 2018 року припинено іпотеку (а. с. 153 т. 2).
Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. № 41440819 від 05 червня 2018 року знято заборону на нерухоме майно (а. с. 16 т. 1 зворот).
Судом також встановлено, що Рішенням Господарського суду м. Києва від 04 вересня 2018 року в справі № 910/10364/16 визнано договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладений між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №1898 із змінами та доповненнями - недійсним. Визнано недійсним договір купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» та ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №912 із змінами та доповненнями.
Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину та недійсного правочину та зобов`язано ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» та ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» повернути ПАТ «Омега Банк» всі документи, які засвідчували права, що передавались, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а саме, що були ними отримані на виконання: договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим A.B., зареєстрованим в реєстрі за №1898 із змінами та доповненнями; договору купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» та ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим A.B. та зареєстрованого за № 912 із змінами та доповненнями (а. с. 39 - 44 т. 1).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року в справі № 910/10364/16 апеляційну скаргу ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2018 року у справі №910/10364/16 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2018 року у справі №910/10364/16 скасовано частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: « 1. Заяву Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про збільшення розміру позовних вимог залишити без розгляду. 2. Позов задовольнити. 3. Визнати договір купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" (04080, м.Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18, літера В, код ЄДРПОУ 19356840) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135, код ЄДРПОУ 35141063), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №1898 із змінами та доповненнями - недійсним. 4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135, код ЄДРПОУ 35141063) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" (04071, м. Київ, вул. Верхній вал, буд. 68, офіс 211, код ЄДРПОУ 34729245), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №912 із змінами та доповненнями» (а. с. 45 - 51 т. 1).
Постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року в справі № 910/10364/16 касаційну скаргу ПАТ «Омега Банк» залишено без задоволення. Касаційну скаргу ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року зі справи №910/10364/16 скасовано в частині задоволення позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, який укладений між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №1898 із змінами та доповненнями. Ухвалено у відповідній частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, який укладений між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №1898 із змінами та доповненнями. У решті постанову апеляційної інстанції залишено без змін (а. с. 52 - 55 т. 1).
В п. 4.9 вказаної постанови Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року із змінами та доповненнями є нікчемним відповідно до пункту 3 частин 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно п. 4.20 вказаної постанови, беручи до уваги те, що судами обох інстанцій правильно встановлені ознаки нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, а відповідно до ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України такий правочин не створює для сторін чи інших осіб юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, Верховний Суд погодився з висновками судів, що наступний договір купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року слід визнати недійсним відповідно до ч. 5 ст. 216, ст. 658 ЦК, як такий, що укладений у процесі виконання нікчемного правочину особою, що не є власником активів і не має право продажу цих активів.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 листопада 2018 року № 3062 визначено активи ПАТ «Омега Банк», що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), а саме пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з юридичними та фізичними особами, та майнових прав за дебіторською заборгованістю, зокрема до лоту № 1 включено договір № 622, заборгованість по якому станом на 01 жовтня 2018 року зазначено в розмірі 17 860 710,10 грн. та 3 658 144,33 грн. (а. с. 138 т. 1).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 січня 2019 року № 82 визначено активи ПАТ «Омега Банк», що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), а саме пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з юридичними та фізичними особами, та майнових прав за дебіторською заборгованістю, зокрема до лоту № 1 включено договір № 622, заборгованість по якому станом на 01 грудня 2018 року зазначено в розмірі 17 918 810,37 грн. та 3 668 688,94 грн. (а. с. 143 т. 1 зворот).
На а. с. 160 - 161 т. 1 знаходиться протокол електронного аукціону № UA-EA-2019-02-12-000004-b від 18 грудня 2019 року з продажу лоту F160GL40257, найменування активів (майна) лоту (склад лоту): право вимоги та інші майнові права за кредитними договорами, що укладені ПАТ «Омега Банк» з суб`єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю, яким переможцем визнано ТОВ «Файненс Компані».
07 березня 2019 року ПАТ «Омега Банк», від імені якого діє уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Омега Банк» Караченцев А.Ю., та ТОВ «Файненс Компані» укладено договір про відступлення прав вимоги відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-02-12-000004-b від 18 грудня 2019 року, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, виключаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатках № 1 та № 2 до цього договору. Договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО Колесник О.І. та зареєстровано в реєстрі за № 714 (а. с. 34 т. 1).
Згідно додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «Файненс Компані» передано право вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року, укладеним з ТОВ «Елітком», який забезпечено договором іпотеки № 622/ІП-1, укладеним з ОСОБА_1 (а. с. 37 т. 1).
На а. с. 159 т. 1 знаходиться копія повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Омега Банк» про розрахунки за активи (майно) ПАТ «Омега Банк», а саме, що покупцем завершено проведення розрахунків за придбання активів (майна), номер лоту F160GL40257, пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю, в тому числі права вимоги за кредитним договором № 622.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1)).
Задовольняючи позов ТОВ «Файненс Компані» в частині вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання права вимоги та права іпотекодержателя, суд першої інстанції виходив із того, що з огляду на встановлений судами в інших справах факт недійсності договору купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», у ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» були відсутні права кредитора за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року та іпотечним договором № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року, право вимоги щодо яких передавалися ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 25 травня 2018 року.
Відмовляючи ОСОБА_1 у зустрічному позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували порушення порядку проведення електронних торгів та слугували б підставою для визнання їх недійсними. Відсутні в матеріалах справи і докази того, що вказані порушення вплинули на результат проведення торгів.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Частинами 4, 5 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Так, судом першої інстанції встановлено, що Верховний Суд у постанові від 24 липня 2019 року в справі № 910/10364/16 погодився з висновками судів попередніх інстанцій у рішенні Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2018 року та у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року, що договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року із змінами та доповненнями, укладений між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованим в реєстрі за №1898, є нікчемним відповідно до пункту 3 частин 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Також судом першої інстанції було досліджено рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року у справі №761/26554/13-ц, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Омега Банк» 4 942 665 грн. 33 коп. заборгованість за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року.
В подальшому постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 у справі № 761/26554/13-ц, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року, було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її заяви про заміну сторони позивача (стягувача) правонаступником у справі за позовом ПАТ «Омега Банк» до ОСОБА_3 , третя особа ТОВ «Елітком» про стягнення заборгованості.
У даній постанові Верховним Судом, переглядаючи касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зазначено, що враховуючи факт визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04 липня 2015 року, ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» не мало право розпоряджатися правом вимоги за кредитним договором від 23 квітня 2008 року № 622, укладеним між закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», та ОСОБА_3 , ТОВ «Елітком», а тому колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну позивача в справі шляхом заміни стягувача його правонаступником у справі № 761/26554/13-ц за позовом ПАТ «Омега Банк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, у справі, що переглядається, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, не спростованого доводами апеляційних скарг, що оскільки договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року є нікчемним, він не створює будь-яких юридичних наслідків як для його сторін, так і для інших осіб, в зв`язку з чим, всі наступні договори купівлі-продажу прав вимоги, в тому числі договір від 04 липня 2015 року, за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року та іпотечним договором № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року, а також інші правочини, що укладені внаслідок укладення нікчемного правочину та предметом яких є передача або відчуження вказаних активів, не несуть жодних правових наслідків.
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що мотиви суду зводяться до визнання судом преюдиційним рішення по справі № 910/10346/16, якими були визнані недійсними попередні договори з ланцюгу відступлення прав вимоги, однак дане рішення не може бути преюдиційним для ОСОБА_1 , яка не була залучена до цього судового розгляду.
Також судом першої інстанції встановлено, що 25 травня 2018 року між ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., зареєстрований в реєстрі за № 1682, за умовами якого було передано до ОСОБА_1 право вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року та іпотечним договором № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року.
Оскільки в справах № 910/10364/16 та № 761/26554/13-ц було підтверджено той факт, що договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року є нікчемним та не створює жодних юридичних наслідків як для сторін правочину, так і для інших осіб, апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, що ні ТОВ «ФК «Іпотека Кредит», ні ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» не набули у встановленому законом порядку прав вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року та іпотечним договором № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року.
У відповідності до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За положеннями статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається».
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно виснував, з чим погоджується апеляційний суд, що договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2018 року, укладений ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтковським В.С., зареєстрований в реєстрі за № 1682, підлягає визнанню недійсним відповідно до вимог ч. 5 ст. 216, ст. 658 ЦК України як такий, що укладений в процесі виконання нікчемного правочину від 31 грудня 2014 року (договору купівлі-продажу права вимоги, укладеного ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «ФК «Іпотека Кредит») та недійсного правочину від 04 липня 2015 року (договору купівлі-продажу права вимоги, укладеного ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» та ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент») особою, що не є власником активів і не має права продажу цих активів.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 липня 2019 року в справі № 910/10364/16, визнаючи недійсним вищезазначений договір купівлі-продажу права вимоги між ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» та ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» від 04 липня 2015 року.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є (в тому числі): гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.
Тобто, під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру, які вважаються достовірними та можуть використовуватись у спорі з третьою особою, поки не будуть скасовані у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Судом першої інстанції встановлено, що за період, протягом якого виконувались недійсні договори купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, від 04 липня 2015 року, від 25 травня 2018 року, приватними нотаріусами Київського міського нотаріального округу Войовським В.С. та Літвіновим А.В. як державними реєстраторами було вчинено ряд реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна, яке є предметом іпотеки (квартира за адресою АДРЕСА_1 ) щодо послідовної заміни іпотекодержателів (ТОВ «ФК «Іпотека Кредит», ТОВ «КУА «СКАЙ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ», ОСОБА_1 ) за договором іпотеки від 23 квітня 2008 року № 622/ІП-1, а в подальшому (05 червня 2018 року) - припинення іпотеки та обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно.
Станом на сьогоднішній день, не дивлячись на недійсність договорів купівлі-продажу прав вимоги, в державному реєстрі залишаються відомості про реєстраційні дії, вчинені без достатніх законних і правових підстав, які не могли бути проведені без наявності згоди законного іпотекодержателя - ПАТ «Омега Банк», правонаступником якого є ТОВ «Файненс Компані», у зв?язку з якими позивач не в змозі реалізувати свої права як законного іпотекодержателя за договором іпотеки.
Встановивши, що існування в державному реєстрі вказаних реєстраційних дій суттєво ускладнює, а в деяких випадках унеможливлює реалізацію позивачем своїх законних прав іпотекодержателя, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, щодо задоволення позовних вимог в частині скасування рішень державних реєстраторів про проведену державну реєстрацію прав іпотекодержателя, припинення іпотеки, припинення обтяжень, що вчинені з 31 грудня 2014 року.
Судом першої інстанції вмотивовано відхилено доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що остання є добросовісним набувачем прав вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року та Іпотечним договором № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року, зазначивши, що інститут добросовісного набувача стосується речових прав, зокрема відповідні статті 330 і 388 ЦК України знаходяться у Книзі третій ЦК України «Право власності та інші речові права», а відносини щодо передачі прав вимоги регулюються зобов`язальним правом (ст. 512 ЦК України), а саме Книгою п`ятою ЦК України «Зобов`язальне право».
Крім того, посилання на добросовісність ОСОБА_1 в апеляційній скарзі є безпідставними, адже у даному випадку вона уклала договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2018 року з ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», яке не мало у власності права вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року та іпотечним договором № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року, і на момент укладення вказаного договору існував спір у справі № 910/10364/16 щодо недійсності договорів купівлі-прав вимоги, за підставі яких ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2018 року з ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент».
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію та визнання недійсним договору відступлення прав вимоги є неефективним способом захисту, що викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19, відхиляються апеляційним судом як помилкові, позаяк у справі № 925/1351/19 судами розглядався віндикаційний позов ліквідатора юридичної особи про витребування майна з чужого незаконного володіння, отже у цій справі правовідносини були відмінними від справи, що переглядається.
Судом першої інстанції встановлено, що право вимоги ТОВ «Файненс Компані» за іпотечним договором № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року не визнається відповідачами, які укладали відносно прав вимоги за цим договором власні правочини, ініціювали припинення іпотеки та обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, а також намагалися оскаржити правомірність договору про відступлення прав вимоги від 07 березня 2019 року, на підставі якого позивачем ТОВ «Файненс Компані» було ці права вимоги за іпотечним договором № 622/ІП-1 набуто.
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21).
В постанові Верховного Суду від 05 січня 2024 року в справі № 761/11950/20 (провадження № 61-11944св23) зроблено правовий висновок, що такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 зроблено висновок, що виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру не впливає на чинність іпотеки. Іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; - запис про іпотеку не може бути відновлений із моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; - за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають; - у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя; - у справі з належною вимогою (зокрема, про визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
Оскільки у справі, що переглядається, ТОВ «Файненс Компані» вважало себе іпотекодержателем за чинною іпотекою, та вказувало, що його права іпотекодержателя порушені внаслідок незаконного виключення відомостей про іпотеку із державного реєстру, і оскільки судом першої інстанції перевірено та відхилено доводи ОСОБА_1 щодо добросовісності набуття нею цих прав, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту, який правомірно задоволено судом першої інстанції та визнано за ТОВ «Файненс Компані» право вимоги за іпотечним договором.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що за відсутності державної реєстрації іпотеки ніякого права іпотекодержателя не існує, а тому воно не може бути визнане за позивачем, відхиляються апеляційним судом, з огляду на те, що саме дії відповідачів, внаслідок яких до Державного реєстру іпотек були внесені відомості про заміну іпотекодержателів, а в подальшому виключено відомості про іпотеку, позбавляють ТОВ «Файненс Компані» можливості здійснити державну реєстрацію належного йому згідно договору від 07 березня 2019 року про відступлення прав вимоги права іпотекодержателя.
Відхиляючи доводи ОСОБА_1 у заяві про застосування позовної давності до вимог ТОВ «Файненс Компані», суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що позовну давність слід відраховувати саме з 24 липня 2019 року з дня прийняття постанови Верховного Суду у справі № 910/10364/16, адже саме тоді позивачу стало відомо, що прийняття вказаних рішень та внесення відповідних записів до державного реєстру здійснено на підставі нікчемного та недійсного правочинів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо необхідності застосування строку позовної давності до вимог про скасування рішень державних реєстраторів від 26 травня 2015 року № 21595638, від 05 липня 2015 року № 22599349, які приймались та вносились до державного реєстру на підставі договорів від 31 грудня 2014 року, 04 липня 2015 року, недійсність та нікчемність яких остаточно встановлено в постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року в справі № 910/10364/16.
Крім того, апеляційний суд враховує, що в даній справі ОСОБА_3 за первісним позовом ТОВ «Файненс Компані» є третьою особою та не наділений правом відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України заявляти про сплив позовної давності, в зв`язку з чим його твердження в цій частині є безпідставними.
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок).
Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
У постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 Верховний Суд України зазначив, що дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, - це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні торгів, повинно бути встановлене порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Таку саму правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16 та від 24 січня 2023 року у справі № 522/10845/19, які були правильно враховані судом першої інстанції.
Судом першої інстанції перевірено доводи зустрічного позову ОСОБА_1 про те, що оскільки до складу лоту № 160GL40257, що було виставлено 18 лютого 2019 року на електронний аукціон UA-EA-2019-02-12-000004-b, не було включено право вимоги по Іпотечному договору № 622/ІП від 23 квітня 2008 року, то результати відкритих торгів (аукціону) в цій частині є недійсними, та вмотивовано їх відхилено, встановивши, що паспорт електронного аукціону UA-EA-2019-02-12-000004-b містить інформацію про те, що актив - кредитний договір № 622 від 23 квітня 2008 року є забезпеченим, а саме забезпечений нерухомістю, що підтверджується роздруківкою публічного паспорту активу.
Також суд першої інстанції вірно не погодився з аргументами ОСОБА_1 , яка вказувала, що ТОВ «Файненс Компані» не набуло прав вимоги за іпотечним договором № 622/1П-1 від 23 квітня 2008 року, визнавши дане твердження безпідставним, адже у п. 13 додатку № 2 до договору № 1 від 07 березня 2019 року, укладеному ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані», вказано, що право вимоги за іпотечним договором № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року перейшло до ТОВ «Файненс Компані».
Доводи ОСОБА_3 у апеляційній скарзі, що відповідно до рішення ФГВФО від 17 січня 2019 року пул активів не складався з прав вимоги та інших майнових прав за іпотечними та забезпечувальними договорами, що підтверджується змістом оголошення про обсяг прав, які були виставлені на електронні торги та публічно доступним протоколом електронного аукціону, в якому про будь-які права вимоги за іпотечним договором не йдеться, не ґрунтуються на доказах, наявних у справі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом як безпідставні.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, що позивачем за зустрічною позовною заявою не надано до матеріалів доказів, які підтверджували б порушення порядку проведення електронних торгів та слугували б підставою для визнання їх недійсними. Відсутні в матеріалах справи і докази того, що вказані порушення вплинули на результат проведення торгів.
Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції в сукупності з доводами апеляційних скарг та відзивів на них, апеляційний суд також враховує наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року в справі № 761/24371/21 (провадження № 61-9489св23) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Файненс Компані», ТБ «Земельна універсальна промислова біржа», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання результатів торгів та правочину недійсними, рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в позові, залишено без змін.
У вказаній справі Верховний Суд зазначив наступне: «суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» не було належним власником вказаних прав вимоги, оскільки вони ним придбані у ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит», яке в свою чергу також не було їх власником, оскільки правочин - договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, що укладений між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» в силу вимог частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 ЦК України є нікчемним.
Отже, доводи позивача про те, що ПАТ «Омега Банк» не могло відчужити право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, а ТОВ «Файненс компані» не могло їх набути за договором відступлення прав вимоги від 07 березня 2019 року, є неспроможними та спростовують вищевикладеним.
Посилання заявника на те, що ТОВ «Файненс компані» не були і не могли бути передані права вимоги за іпотечним зобов`язанням, оскільки іпотека в реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструвалась за ПАТ «Омега Банк» й, відповідно, останнє не могло вважатись іпотекодержателем, відхиляються колегією суддів, оскільки вказана обставина не може вважатися безумовною підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ «Файненс компані» у визначеному законом порядку набуло право вимоги за кредитним договором 23 квітня 2008 року № 622 та договором іпотеки від 23 квітня 2008 року № 622/IП-1, тому відсутні підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним».
Таким чином, питання правомірності результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-02-12-000004-b від 18 лютого 2019 року з продажу лоту № F160GL40257, недійсними в частині реалізації (продажу) прав вимоги по іпотечному договору № 622/ІП-1 від 23 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) і ЗАТ «Сведбанк Інвест» (іпотекодержателем), посвідченого приватним нотаріусом Івановою С. М. і зареєстрованого в реєстрі за № 2540, остаточно вирішено Верховним Судом.
Також, враховуючи вищевикладене, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що позивачу ТОВ «Файненс Компані» не були і не могли бути передані права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, оскільки суди своїми рішеннями в справі № 910/10364/16 залишили без розгляду позовні вимоги про застосування наслідків недійсності договорів та не вирішили питання про таке застосування в частині витребування чи повернення прав вимог, а тому права вимоги не повернулися до ПАТ «Омега Банк», а відтак не могли і бути відступлені до ТОВ «Файненс Компані»; що у ПАТ «Омега Банк», яке за документами відступало права вимоги на ТОВ «Файненс Компані», не було прав кредитора і іпотекодержателя, і такі права не були зареєстровані в реєстрі речових прав, не повернулися до банку, оскільки за судовими рішеннями суду господарської юрисдикції не були застосовані наслідки недійсності правочинів; що ПАТ «Омега Банк» не могло також володіти правами кредитора, оскільки такі права були відступлені на іншу особу ОСОБА_1 , та були припинені, і тільки після цього з`явилися рішення судів відносно недійсності правочинів, а відтак вони жодним чином не могли повертатися, оскільки вже не існували.
Доводи ОСОБА_3 , що оскільки первісним позивачем не було сплачено судовий збір в належному обсязі за позовні вимоги майнового характеру та немайнові вимоги, в зв`язку з чим позов належить залишити без руху з наданням строку для усунення недоліків, а у випадку недоплати судового збору - залишити без розгляду, не ґрунтуються на вимогах ЦПК України, яким не передбачено залишення позовної заяви без руху на стадії апеляційного перегляду, та відхиляються апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , що вимоги про скасування рішень державних реєстраторів від 26 травня 2015 року № 21595638 та від 05 липня 2015 року № 22599349 підлягали розгляду в порядку господарського судочинства, відхиляються апеляційним судом, оскільки відповідачем у спорах щодо оскарження рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно є власник відповідного майна, яким у даній справі є фізична особа ОСОБА_1 , тобто відповідні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Є безпідставними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , що судом першої інстанції проігноровано ухвалу адміністративного суду від 30 вересня 2015 року в справі № 826/12348/15, яка є чинною, відтак, у сторін договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2018 року були відсутні підстави вважати нікчемним договір від 31 грудня 2014 року та ставити під сумнів презумпцію правомірності цього правочину, та що додатковим підтвердженням законності укладення договору від 31 грудня 2014 року є рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року в справі № 761/23522/16-ц, яке набрало законної сили, з огляду на те, що в справі № 826/12348/15 був інший предмет позову, а саме визнання протиправними дій та рішення Уповноваженої особи ФГВФО щодо визнання нікчемним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, а у справі № 761/23522/16-ц ОСОБА_1 просила визнати договір купівлі - продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року та додатковий до нього договір від 09 січня 2015 року, що укладені між відповідачами ПАТ «Омега Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека кредит» недійсними в частині прав та обов`язків позивача, відтак встановлені судами обставини в цих справах не можуть вважатися преюдиційними до справи, що переглядається.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що наслідки недійсності правочину від 04 липня 2015 року поширено не на його сторони (ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» та ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент»), а на ОСОБА_1 , іншу особу, яка не була ані стороною цього договору, ані учасником господарської справи № 910/10364/16, в якій він визнаний недійсним через 11 місяців після укладення договору від 25 травня 2018 року про набуття ОСОБА_1 прав вимоги, не приймаються апеляційним судом, з огляду на те, що ОСОБА_1 у справі, що переглядається, відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України не спростувала в загальному порядку обставини, встановлені в справі № 910/10364/16, щодо нікчемності та недійсності правочинів, а також враховуючи, що дані обставини встановлювалися також у цивільній справі № 761/26554/13-ц за заявою ОСОБА_1 , заінтересованих осіб публічне акціонерне товариство «Омега Банк», ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітком», товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» про заміну сторони позивача (стягувача) правонаступником у справі за позовом ПАТ «Омега Банк» до ОСОБА_3 , третя особа ТОВ «Елітком» про стягнення заборгованості.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , що підставою для рішень приватного нотаріуса Войтовського В.С. від 05 червня 2018 року була неоспорювана заява (волевиявлення) ОСОБА_1 , а не договір від 25 травня 2018 року між нею і ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», тому у вимогах в цій частині слід відмовити як безпідставних, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, з огляду на те, що ОСОБА_1 , до якої не могли перейти права іпотекодержателя за недійсним договором, не могла і розпоряджатися (висловлювати волевиявлення) таким правом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд також не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , що кредитне та іпотечне зобов`язання, позовні вимоги відносно яких заявляються, є припиненими внаслідок належного виконання та поєднання в одній особі іпотекодержателя та іпотекодавця, а тому відносно зазначених зобов`язань не можуть виникати права вимоги.
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , що судом задоволено вимогу щодо неіснуючого рішення державного реєстратора від 05 травня 2018 року, з огляду на те, що позивач просив скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. № 41441064 від 05 червня 2018 року про припинення іпотеки, а вимога про скасування рішення № 41440819 про припинення обтяження (заборона на нерухоме майно) є похідною від неї, при цьому матеріали справи містять докази припинення іпотеки та обтяження саме 05 червня 2018 року (а. с. 16 т. 1 зворот), відтак помилкове зазначення в судовому рішенні дати 05 травня 2018 року (з урахуванням правильного зазначення номеру рішення державного реєстратора 41441064) є очевидною опискою, яка може бути виправлена в порядку ст. 269 ЦПК України і не є саме по собі підставою для скасування рішення з формальних підстав.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , що вимога про скасування усіх рішень з 31 грудня 2014 року не підлягає задоволенню, оскільки є нечіткою і неконкретно сформульованою, не приймається апеляційним судом, оскільки в позовних вимогах ТОВ «Файненс Компані» в межах цієї ж вимоги зазначено конкретні рішення державних реєстраторів, які позивач просив скасувати, і які було скасовано судом першої інстанції.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що судом не наведено мотивованих оцінок кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, мотивів незастосування норм права, на які посилалися відповідач і треті особи, які суд не застосував, а також правових висновків Верховного Суду, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).
Оскаржене судове рішення в наведеній частині є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо обставин, які мають значення для вирішення спору. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування у викладеній вище частині з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Разом із тим, рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі в повному обсязі, враховуючи таке.
У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952 в редакції, чинній до 16 січня 2020 року, було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.
За змістом зазначеної правової норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Законом України від 05 грудня 2019 року № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону № 1952 викладено в новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону № 1952 в редакції, чинній з 16 січня 2020 року, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
За змістом наведеної правової норми в чинній редакції, на відміну від положень статті 26 Закону України № 1952 в попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Викладене дає підстави для висновку про те, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права Закон № 1952 не передбачав.
За змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Тому, починаючи з 16 січня 2020 року, вказаний спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.
Подібні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 03 лютого 2021 року у справі №278/3367/19 (провадження № 61-13586св20), від 23 липня 2024 року у справі № 520/15816/19 (провадження № 61-8278 св 23), від 14 серпня 2024 року у справі № 204/1146/22 (провадження № 61-4392св23).
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції безпідставно задоволено вимогу ТОВ «Файненс Компані» про скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.
Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено наступний правовий висновок: «Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача».
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції помилково задоволено вимоги до відповідачів - приватних нотаріусів, позаяк це суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15 (провадження № 14-94цс19), яка у справі з подібними правовідносинами зазначила, що нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Крім цього, у цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності на квартиру має розглядатися як спір, який пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на квартиру іншою особою, за якою зареєстроване відповідне право. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис у Держреєстр. Приватний нотаріус не може бути належним відповідачем за заявленими позовними вимогами.
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16 (провадження № 14-661цс18) за позовом іпотекодавця до нотаріуса, третя особа - особа, право на майно якої оспорюється, зазначивши, що у вказаних правовідносинах належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності.
Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17.
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом першої інстанції обставини справи дають підстави для висновку, що належними відповідачами у такому спорі є особи, речове право на майно яких оспорюється та стосовно яких державними реєстраторами прийнято рішення та здійснено записи про проведену державну реєстрацію прав іпотекодержателя, припинення іпотеки, припинення обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, тому приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С. та Літвінов А.В. є неналежними відповідачами у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог до цих відповідачів ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові до приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. та Літвінова А.В .
Однак, враховуючи, що позовних вимог безпосередньо до приватних нотаріусів заявлено не було, суд першої інстанції правомірно поклав судові витрати по сплаті судового збору на інших відповідачів ( ОСОБА_1 , ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека кредит», ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент») пропорційно до задоволення позовних вимог, відтак апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , що судом першої інстанції в порушення ст. 141 ЦПК України стягнуто судовий збір з трьох відповідачів замість п`яти.
Крім того, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Задовольняючи вимоги про визнання за ТОВ «Файненс Компані» права вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року, який було укладено ЗАТ «Сведбанк Інвест», ТОВ «Елітком» та ОСОБА_3 , суд першої інстанції даних положень процесуального закону та правових висновків Великої Палати Верховного Суду не врахував, залишив поза увагою, що зазначені права вже належить ТОВ «Файненс Компані» на підставі договору від 07 березня 2019 року № 1 про відступлення прав вимоги, укладеного ним з ПАТ «Омега банк», який не визнано недійсним, не розірвано і який підлягає виконанню, отже майнові права, належні ТОВ «Файненс Компані» на підставі даного договору, не підлягали додатковому захисту і визнанню судом.
Таким чином, з аналізу предмету даного позову та встановлених судом обставин вбачається, що додаткове заявлення вимог про визнання права вимоги за кредитним договором, яке вже належить позивачу на підставі договору від 07 березня 2019 року № 1 про відступлення прав вимоги, є надмірним та не призведе до ефективного захисту порушених прав позивача.
Також судом першої інстанції не враховано, що позовна вимога ТОВ «Файненс Компані» про визнання права вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року фактично звернута до ТОВ «Елітком» та ОСОБА_3 , які є сторонами такого договору, однак не є відповідачами у справі, що переглядається, а залучені до участі в справі в якості третіх осіб, відтак процесуально не можуть відповідати за позовом.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині скасування записів про державну реєстрацію прав, вирішення вимог до приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. та Літвінова А.В. , а також в частині визнання за позивачем права вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування в цій частині, а також в частині стягнення судового збору, з прийняттям нової постанови про відмову в позові.
В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і не підлягає зміні чи скасуванню з підстав, зазначених в апеляційних скаргах.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат, покладає судовий збір за задоволення трьох вимог в розмірі 5763 грн. в рівних частках по 1921 грн. на відповідачів ОСОБА_1 , ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека кредит» та ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», та оскільки за наслідками апеляційного перегляду в задоволенні однієї немайнової вимоги позивачу ТОВ «Файненс Компані» відмовлено, понесені відповідачем ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в загальному розмірі 2881,50 грн. пропорційно до задоволення апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на її користь.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , та апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2024 року скасувати
в частині задоволення вимог про визнання права вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року, який був укладений 23 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітком», ОСОБА_3 ,
в частині скасування записів щодо об`єкту нерухомого майна: чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , про проведену державну реєстрацію прав іпотекодержателя, припинення іпотеки, припинення обтяжень, що вчинені з 31 грудня 2014 року;
в частині вирішення вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича,
в частині стягнення судового збору,
та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» в позові.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2024 року залишити без змін.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» (м. Київ вул. Володимирська 5 код ЄДРПОУ 41090620) з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека кредит» (Чернігівська область м. Чернігів вул. Всіхсвятська 3 код ЄДРПОУ 35141063), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» (м. Київ вул. Верхній Вал 18 код ЄДРПОУ 34729245) судовий збір в розмірі 1921 грн. з кожного.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2881,50 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2024 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 09.10.2024 |
Оприлюднено | 15.10.2024 |
Номер документу | 122251138 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них купівлі-продажу |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Кашперська Тамара Цезарівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні