Ухвала

від 05.10.2024 по справі 711/7856/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7856/24

Номер провадження 1-кс/711/2057/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2024 року

м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі Придніпровськогорайонного судум.Черкаси,клопотання старшого слідчого ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12024250000000220 від 06.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаського району, Черкаської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинувальний акт відносно якого за ч.3 ст.190 КК України 02.03.2023 скеровано до Придніпровського районного суду м. Черкаси

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , звернулася до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси із клопотанням в якому просить застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб,з поміщенням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Клопотання обґрунтовує тим, що відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Так, згідно з ст.1 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався.

У такий спосіб, з моменту видання первинного Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України» на території України почав діяти режим воєнного стану (особливий період), який триває і до теперішнього часу.

Згідно ст.1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі Закон) бенефіціаром єнабувач благодійноїдопомоги (фізичнаособа,неприбуткова організаціяабо територіальнагромада),що одержуєдопомогу відодного чикількох благодійниківдля досягненняцілей,визначених цимЗаконом. Благодійником є дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності. Благодійна діяльність це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» визначено, що цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах. Сферами благодійної діяльності є, зокрема допомога постраждалим внаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах; сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану тощо.

Відповідно до ст.6 Закону благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.

Статтею 11 Закону передбачено, що метою благодійних організацій не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов`язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» безоплатна допомога (пересилка, виконання робіт, надання послуг) - це надання гуманітарної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсацій донорам.

Гуманітарна допомога це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв`язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема, внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров`я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об`єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог ст. 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Відповідно статті 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» отримувачі гуманітарної допомоги зобов`язані передати безоплатно набувачам, гуманітарну допомогу.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про гуманітарну допомогу», не відносяться до гуманітарної допомоги підакцизні товари, крім:

- автомобілів швидкої медичної допомоги, легкових автомобілів спеціального призначення для Міністерства внутрішніх справ України, органів Національної поліції;

- транспортних засобів, що надходять у період проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях для отримання і використання Збройними Силами України, Національною гвардією України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Державною спеціальною службою транспорту, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України для забезпечення проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

- транспортних засобів, призначених для перевезення більше ніж вісім осіб, та автомобілів, обладнаних для перевезення осіб з інвалідністю з ураженням опорно-рухового апарату, що передаються для використання установам соціального захисту населення, державним закладам охорони здоров`я і навчальним закладам, громадським організаціям осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, Товариству Червоного Хреста України та його обласним організаціям, державним закладам системи реабілітації, фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт»;

- легкових автомобілів, які на момент ввезення на митну територію України були вперше зареєстровані не пізніше ніж вісім років тому, з об`ємом двигуна не більш як 1800 куб. см, що отримуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласною, Київською, Севастопольською міською державною адміністрацією або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, для подальшої передачі особам з інвалідністю, які перебувають у встановленому порядку на обліку для отримання спеціального автотранспорту, на строк, визначений законодавством;

- транспортних засобів спеціального та спеціалізованого призначення (крім таксі, автомобілів інкасації) для підприємств, установ та організацій, що утримуються за рахунок бюджетів, уповноважених ними державних установ та органів місцевого самоврядування для забезпечення соціально-економічних потреб територіальних громад.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 901-VIII від 23.12.2015 Закону України «Про гуманітарну допомогу» транспортні засоби, які набули статусу гуманітарної допомоги можуть отримувати Збройними Силами України, Національною гвардією України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Державною спеціальною службою транспорту, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України для забезпечення проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про гуманітарну допомогу» товари (предмети), що ввозяться (пересилаються) як гуманітарна допомога, підлягають першочерговому безкоштовному спрощеному декларуванню митними органами відповідними установами та організаціями незалежно від форми власності, з обов`язковим проставленням у товаросупровідних документах, вантажних митних деклараціях клейма «Гуманітарна допомога», «Продаж заборонено», завіреного печаткою митника.

Так, згідно з Постановою КМУ №174 від 01.03.2022 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги від донорів (у значенні Закону України «Про гуманітарну допомогу») здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Пропуск через митний кордон України товарів гуманітарної допомоги, наведених у додатку 2, здійснюється відповідно до абзацу першого цього пункту за умови подання до митних органів гарантійного листа кінцевого користувача товарів за формою, наведеною в додатку 3. Зазначений лист оформлюється кінцевим користувачем товарів гуманітарної допомоги, яким є орган військового управління, визначений Міністерством оборони, правоохоронним органом, інше військове формування, утворене відповідно до закону, Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації чи підпорядкований підрозділ, визначений нею, військові адміністрації, утворені відповідно до законодавства або інший суб`єкт, що здійснює боротьбу з тероризмом відповідно до закону, та засвідчується його печаткою.

В період дії воєнного стану, в червні 2024 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) у ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виник спільний злочинний умисел, спрямований на отримання прибутку, шляхом продажу автотранспортних засобів, ввезених на територію України як гуманітарної допомоги.

На виконання зазначеного злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про гуманітарну допомогу» та Постанови КМУ № 174 від 01.03.2022, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розробили та впровадили в дію злочину схему, щодо продажу транспортних засобів, ввезених на митну територію України як гуманітарна допомога та наданих фізичними особами (донорами) на користь Благодійної організації Благодійний фонд «Покров України» (код ЄДРПОУ 44928131), зареєстрована 06.02.2023, видом діяльності якої є надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, н.в.і.у., юридична адреса: АДРЕСА_2 , засновником та керівником якої є ОСОБА_8 .

Відповідно до розробленого ОСОБА_4 та ОСОБА_7 злочинного плану автотранспортні засоби, ввезені на територію України як гуманітарна допомога Збройним силам України для виконання бойових завдань, щодо захисту держави від російського окупанта та укріплення кордону України без сплати обов`язкових митних платежів при розмитненні автомобілів, а саме: ввізного мита 10% від вартості автомобіля, відповідно до статті 271 Митного кодексу України, Закону України «Про митний тариф України», акцизного податку (який складається з базової ставки х коефіцієнт об`єму двигуна х коефіцієнт віку транспортного засобу), податку на додану вартість 20% відповідно до Податкового кодексу, та пенсійного збору при першій постановці автомобіля на облік у розмірі 3% від вартості автомобіля, відповідно пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», у подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_7 продавались за грошові кошти громадянам та військовослужбовцям Збройних сил України.

Так, за невстановлених в ході проведення досудового розслідування обставин та в невстановлений період часу, але не пізніше 03.10.2024 донорами на митну територію України ввезені наступні автотранспортні засоби, які відповідно до Декларацій про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою - визнані гуманітарною допомогою, та безоплатно передані Благодійній організації Благодійний фонд «Покров України» (код ЄДРПОУ 44928131), як отримувачу, а саме:

- автомобіль марки « VolkswagenTOURAN», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки «MercedesBens», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- автомобіль марки «BMW Х5», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_5 , 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Так, зазначені вище автотранспортні засоби, які відповідно до Декларацій про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою - визнані гуманітарною допомогою, та безоплатно передані Благодійній організації Благодійний фонд «Покров України» (код ЄДРПОУ 44928131) після ввезення на митну територію України були поміщені та зберігались на прилеглій території приміщень майстерні по ремонту легкових автомобілів та магазину «Автозапчастини», що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , які на праві приватної власності належить ОСОБА_7 .

В подальшому, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на продаж зазначених автотранспортних засобів, ввезених на територію України як гуманітарна допомога, направленого на отримання прибутку, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , 03.10.2024 приблизно о 10 годині 54 хвилин, на прилеглій території приміщень майстерні по ремонту легкових автомобілів та магазину «Автозапчастини», що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , зустрілися з ОСОБА_10 ,якийздійснював пошуктранспортних засобівдля власнихпотреб,де надалидо огляду три автомобілі, а саме: автомобіль марки «Volkswagen TOURAN», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки «Mercedes Bens», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобіль марки «BMW Х5», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_5 , 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , та повідомили про можливість продажу зазначених транспортних засобів за 14 000 доларів США, з подальшою можливістю оформлення та складання документів для оформлення вказаних транспортних засобів.

Після чого ОСОБА_10 ,який діявпід контролемправоохоронних органів,погодився наїх пропозицію,щодо продажуавтомобілів марки «Volkswagen TOURAN», «Mercedes Bens» та «BMW Х5» за узгоджену суму в розмірі 14 000 доларів США та останні домовились про повторну зустріч з метою передачі грошових коштів за придбання вищевказаних транспортних засобів.

В подальшому, того ж дня близько 16 год. 44 хв., на виконання свого злочинного умислу, направленого на продаж зазначених транспортних засобів, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , під час повторної зустрічі на прилеглій території приміщень майстерні по ремонту легкових автомобілів та магазину «Автозапчастини», що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , з ОСОБА_10 ,який діявпід контролемпрацівників правоохороннихорганів,надали дляповторного оглядутри автомобілі, а саме: автомобіль марки«VolkswagenTOURAN»,ідентифікаційний номертранспортного засобу: НОМЕР_1 ,2004року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_2 ,автомобіль марки«MercedesBens»,ідентифікаційний номертранспортного засобу: НОМЕР_3 , 2004року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобільмарки «BMWХ5»,ідентифікаційний номертранспортного засобу: НОМЕР_5 ,2002року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_6 ,з можливістюперевірки вказанихтранспортних засобівна технічнусправність підчас руху,та узгодившиподальші дії,щодо оформленнядокументів,та навиконання свогозлочинного умислуспрямованогона отримання прибутку, шляхом продажу автотранспортних засобів, ввезених на територію України як гуманітарної допомоги, вказав ОСОБА_10 , передати грошові кошти в сумі 14000 доларів США в якостіоплати запридбання вищевказанихтранспортних засобівдовіреній особі, а саме гр. ОСОБА_11 , який за вказівкою ОСОБА_4 , мав перевірити грошові кошти надані ОСОБА_10 в якості оплати за придбані транспортні засоби, з метою підтвердження справжності купюр грошових коштів. Після чого, за вказівкою ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , разом з ОСОБА_11 направився до Черкаського обласного відділення № 177ТОВ «МФК Аверс» за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Незалежності, 67-А, де і передав грошові кошти як оплатувартості придбаннявказаних транспортнихзасобівгр. ОСОБА_11 .

Таким чином ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , з метою отримання прибутку, достовірно знаючи, що автомобіль марки «Volkswagen TOURAN», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки «Mercedes Bens», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобіль марки «BMW Х5», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_5 , 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ввезені на територію України як гуманітарна допомога, здійснили їх продаж за грошові кошти в сумі 14000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 03.10.2024 становить 577857 грн., тобто у значному розмірі, під час воєнного стану.

03.10.2024 о 18 годині 05 хвилин за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 було затримано в порядку статті 208 КПК України.

04.10.2024 на підставі зібраних доказів ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України - у продажі товарів гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчинених за попередньою змовою групою осіб, у значному розмірі, під час воєнного стану.

Причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину підтверджується зібраними в ході проведення доказами, а саме: даними протоколу № 5/2/3635 від 16.08.2024 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо, -відеоконтролю відносно ОСОБА_4 , даними протоколу № 5/2/3641 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_4 , даними протоколу № 5/2/3640 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_4 , даними протоколу № 5/2/3638 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді накладення арешту на кореспонденцію, огляду і виїмки кореспонденції ОСОБА_4 , даними протоколу допитів свідків, даними протоколу огляду місця події від 03.10.2024, даними протоколу огляду місця події від 03.10.2024, даними протоколу огляду документів від 04.10.2024, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.177 КК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

є забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч. ст.177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу за ч.2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті.

Так, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3ст.201-2 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна,у зв`язку з цим останній усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване кримінальне правопорушення, у разі необрання запобіжного заходу, матиме реальну можливість змінити місце проживання, та враховуючи, той факт, що на даний час підозрюваний притягується до кримінальної відповідальності за вчинення інших тяжких злочинів, так зокрема, відносно останнього 02.03.2023 та 31.07.2024 скеровано обвинувальні акти за ч.3 ст.190 КК України до суду, а тому існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування, суду, що вказує на ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

В даному кримінальному провадженні суворість покарання, що може бути призначене підозрюваному, має значення для оцінки ризику його переховування.

Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, зокрема на осіб, які були залучені при проведенні слідчих (розшукових) дій за участі останнього, а також на свідків у кримінальному провадженні, зокрема на свідка, який повідомив про протиправну діяльність останнього, та на свідка ОСОБА_10 (особа із зміненими анкетними даними, яка надала добровільну згоду на проведення за її участі негласних слідчих розшукових дій), який виступив в ролі покупця, та якому останній здійснив продаж гуманітарної допомоги у вигляді трьох транспортних засобів, у зв`язку з чим останній перебуваючи на волі, матиме змогу контактувати з ними та незаконно впливати на них, схиляючи до дачі завідомо неправдивих показань, в тому числі шляхом погроз, підкупу, а також останній зможе контактувати з іншими особами, ймовірно причетними до вчинення злочину, причетність яких до вчинення злочину встановлюється на даний час, а також із іншими підозрюваним в даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 , з яким матиме змогу контактувати та незаконно впливати на нього, схиляючи до дачі завідомо неправдивих показань з метою побудови власної версії, виправдання своїх дій та вживати таким чином заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного розслідування кримінального провадження, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно, до зібраних матеріалів кримінального провадження, вбачається, що протиправна діяльність ОСОБА_4 носить системний характер, оскільки відносно останнього 02.03.2023 та 31.07.2024 скеровано до суду обвинувальні акти за ч.3 ст.190 КК України, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а також те, що останній належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та продовжує вчиняти злочини з корисливих мотивів, а тому підозрюваний, перебуваючи на волі, може продовжити таку злочинну діяльність, вчиняючи нові корисливі злочини у цій сфері, що вказує на ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, на цей час не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення злочину (окрім як ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ), у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у тому числі осіб, які безпосередньо здійснювали перевезення гуманітарної допомоги у вигляді транспортних засобів, в тому числі трьох транспортних засобів, які були продані 03.10.2024 ОСОБА_4 покупцеві - ОСОБА_10 , а тому перебуваючи на волі, він матиме можливість спілкуватись з такими особами, чим буде перешкоджати встановленню всіх обставин даного злочину, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Виходячи з усього вище перерахованого, слідчий приходить до висновку, що жоден із м`якших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого злочину, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду, шляхом незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити вчиняти правопорушення у якому підозрюється, та перешкодити встановленню всіх обставин даного злочину виникла необхідність у обранні відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Вказані вище обставини свідчать про недостатність застосування найбільш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Особиста порука також не може бути застосована до підозрюваного, оскільки до суду не надійшло звернень від осіб, які б заслуговували на довіру, про те, що вони можуть поручитись за підозрюваного.

Обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не забезпечить його належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти вказаним ризикам. Тяжкість інкримінованого злочину та усвідомлення підозрюваним ймовірність призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, свідчать про ризик того, що підозрюваним буде переховуватись суду та може продовжувати злочинну діяльність.

Таким чином, запобігти вищезазначеним ризикам не можливо за допомогою більш м`яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання та пояснив, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024250000000220 від 06.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України. Встановлено, що ОСОБА_4 за попередньою змовою з іншими особами здійснили дії з метою отримання прибутку шляхом продажу автомобілів, ввезених на територію України як гуманітарну допомогу. Ними були ввезені три автомобілі, які зберігаються на території магазину на СТО, що належить ОСОБА_7 . В подальшому, вони намагалися збути три автомобілі особі, яка була введена працівниками правоохоронних органів для контролю за вчинення злочину. Були передані кошти в розмірі 14 000 доларів США за три автомобілі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Тому підозра є обґрунтованою. Також наявні ризики, передбачені п.п.1,3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Сторона обвинувачення вважає, що необхідно застосувати найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Просить застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Встановлено також, що відносно ОСОБА_4 здійснюється розгляд двох кримінальних проваджень різними судами, де йому також обирали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на даний час він під заставою.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 вважає, що підозра незаконна та необґрунтована. КПК України передбачає вимоги до підозри, зокрема в анкетних даних на особу зазначено, що кримінальне провадження 02.03.2023 року скеровано до Придніпровського районного суду м. Черкаси. Однак, не про всі обставини наявності обвинувачень зазначено в підозрі, відчуття таке, що орган досудового розслідування бажає "впихнути" ОСОБА_4 в СІЗО. Захист не вбачає наявності доказів обґрунтованості підозри. Клопотання має відповідати положенням передбаченим ст.184 КПК України. Відсутні докази ієрархії в інкримінованій групі. Група має два члени, відповідно до підозри, однак хто за що відповідає не доводять вказані докази. Вподальшому, зазначено, що грошові кошти ОСОБА_13 були передані ОСОБА_11 . Тобто, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 не вчинили жодних дій, щоб свідчили про наявність в їхніх діях матеріального складу злочину. До клопотання надані документи на автомобілі, які не стосуються справи. Щодо доказів, то працівники УСБУ розслідували справу, що не віднесена до їхньої загальної підсудності. При цьому, доказів наявності ухвали слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області для надання дозволу на НСРД, що ставить під сумнів допустимість вказаних доказів. Звернув увагу на ч.1 ст.41 та вказав, що вони не вправі здійснювати дії за власною ініціативою. Щодо ризиків ОСОБА_4 не може вплинути на роботу правоохоронних органів, а також ніяк не може впливати на законспірованого свідка, не знаючи його особисто та його особу, з матеріалами справи ще не знайомий. Відносно ОСОБА_4 розглядається два обвинувальні акти, що вказує на належне ним дотримання обов`язків. Просить відмовити у задоволенні клопотання. А якщо частково задовольнити, врахувати особу підозрюваного та застосувтаи запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника із кожних підстав, додав, що співпрацює із фондом, допомагає військовослужбовцям, надають авто хто його потребує. Дійсно, відносно нього розглядається справи у судах, що підтверджує, що він не переховується. Дітей немає, просить врахувати його допомогу, особу і обрати інший запобіжний захід не пов`язаний із вартою.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

У судовому засіданні встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.201-2 КК України, які відноситься до тяжких злочинів, за вчинення яких санкцією статті передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

03.10.2024 ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України.

04.10.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

З положень п.1 ч.1 ст.178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Слідчий суддя також зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованості підозри, враховуючи ст.8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п.48 рішення "Чеботарь проти Молдови" №35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри, то вони повністю спростовуються підозрою та достатніми даними, які підтверджують підстави для оголошення підозри особі ОСОБА_4 . Що стосується наведеної інформації по доказам, на які посилається сторона обвинувачення, які здобуті позапроцесуальним шляхом та є недопустимими, слід звернути увагу що ухвали, які були підставами для отримання результатів НСРД на даний час засекречені та не можуть бути надані слідчому судді за відсутності допуску до певного грифу, тому має бути застосована процедура розтаємнення та ознайомлення із всім обсягом матеріалів сторони захисту на певній стадії кримінального провадження, дані заяви мають бути предметом перевірки при розгляді справи по суті та перевірки доказами у суді першої інстанції, аналогічних тверджень стосується і згадувана діяльність працівників СБУ при розслідуванні, оперативному супроводі кримінального провадження, про що було повідомлено прокурором в судовому засіданні. Доводи щодо повідомлення органом досудового розслідування про скерування обвинувального акту до суду в анкетних відомостях підозрюваного не впливають на оголошену підозру та на її необґрунтованість.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому в провину злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення воліна строквід 05до 07років з позбавленнямправа обійматипевні посадиабо займатисяпевною діяльністюна строкдо трьохроків таз конфіскацієюмайна, у зв`язку з цим останній усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване кримінальне правопорушення, у разі необрання запобіжного заходу, матиме реальну можливість змінити місце проживання, та враховуючи, той факт, що на даний час підозрюваний притягується до кримінальної відповідальності за вчинення інших тяжких злочинів, так зокрема, відносно останнього 02.03.2023 та 31.07.2024 скеровано обвинувальні акти за ч.3 ст.190 КК України до суду, а тому існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування.

Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, зокрема на осіб, які були залучені при проведенні слідчих (розшукових) дій за участі останнього, а також на свідків у кримінальному провадженні, зокрема на свідка, який повідомив про протиправну діяльність останнього, та на свідка ОСОБА_10 (особа із зміненими анкетними даними, яка надала добровільну згоду на проведення за її участі негласних слідчих розшукових дій), який виступив в ролі покупця, та якому останній здійснив продаж гуманітарної допомоги у вигляді трьох транспортних засобів, у зв`язку з чим останній перебуваючи на волі, матиме змогу контактувати з ними та незаконно впливати на них, схиляючи до дачі завідомо неправдивих показань, в тому числі шляхом погроз, підкупу, а також останній зможе контактувати з іншими особами, ймовірно причетними до вчинення злочину, причетність яких до вчинення злочину встановлюється на даний час, а також із іншими підозрюваним в даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 , з яким матиме змогу контактувати та незаконно впливати на нього, схиляючи до дачі завідомо неправдивих показань з метою побудови власної версії, виправдання своїх дій та вживати таким чином заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного розслідування кримінального провадження, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст.23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Відповідно до зібраних матеріалів кримінального провадження, вбачається, що протиправна діяльність ОСОБА_4 носить системний характер, оскільки відносно останнього 02.03.2023 та 31.07.2024 скеровано до суду обвинувальні акти за ч.3 ст.190 КК України, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а також те, що останній належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та продовжує вчиняти злочини з корисливих мотивів, з метою власного збагачення та що джерелом його доходів є протиправна діяльність, а тому підозрюваний, перебуваючи на волі, може продовжити таку злочинну діяльність, вчиняючи нові корисливі злочини у цій сфері, що вказує на ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Що стосується посилання органу досудового розслідування на наявність ризику, передбаченого п.4 даного положення, слідчий суддя не знаходить підтвердження його наявності, а посилання на нього містить абстрактний характер та перехрещується із пунктом, що стосується можливості впливу на свідків. Наявності даного ризику не доведено належними доказами у судовому засіданні.

Слідчий суддя також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, має зареєстроване місце проживання, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність зазначених стороною захисту обставин, не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення взагалі при наявності двох обвинувальних актів та нової підозри відносно нього.

Також належно оцінено при застосуванні виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і значення для суспільства кримінального правопорушення, у якому підозрюється останній, щодо можливості розпоряджатися майном не за призначенням у разі ввезення його на територію України під виглядом гуманітарної допомоги та власного збагачення в умовах воєнного стану.

Тому, на даний час застосування такого запобіжного заходу є вкрай виправданим у світлі нинішніх подій. Таким чином, взяття особи під варту може також бути виправдано, якщо наявні підстави вважати, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, якщо вони реально переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч.1 ст.178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, вік, стан здоров`я, сімейний стан.

В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбаченихстаттею 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваної таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт.

Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення (місце, мету, спосіб, засоби вчинення, участь у його вчиненні, тощо), вбачається, що особисте зобов`язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваному, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо спілкування підозрюваного зі свідками у даному кримінальному провадженні, а також можливості вчинення інших протиправних діянь.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

На момент розгляду клопотання стороною захисту не надано доказів неможливості застосування тримання під вартою за станом здоров`я та серйозного його погіршення.

Водночас, згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених цим Кодексом. До даного рішення слідчий суддя приходить, врахувавши доводи сторони захисту щодо наявності скерованих обвинувальних актів відносно підозрюваного до суду, та застосування відносно останнього альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в сумі 208000 грн. А також, що кримінальні провадження вже розглядаються протягом тривалого часу, обвинувачений в них належно виконує обов`язки, відсутні докази притягнення його до відповідальності з даного приводу, тому, враховуючи діяння, яке йому інкримінується, приходжу до висновку про можливість застосування застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст.183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст.177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2024 рік" на 1 січня поточного року, тобто 3028 грн.

За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а саме те що підозрюваний, не є інвалідом, не одружений, та встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_14 визначити заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840 грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст.194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов`язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України. Позитивні характеристики та доводи сторони захисту враховані слідчим суддею при обранні розміру застави для підозрюваного.

Що стосується визначеного розміру застави, вона має бути, в першу чергу, помірною та відповідати можливості належного дотримання обов`язків підозрюваним. Взято до уваги, що підозрювані, навіть при вчиненні кримінальних дій, дійсно здійснювали допомогу військовослужбовцям, які її потребували у вигляді ремонту, передавання автомобілів, що не спростовано органом досудового розслідування, тобто в сукупності здійснювалися і кримінальнокарані діяння, які потребують ще належного доведення у судовому засіданні та благодійні дії, спрямовані на надання допомоги військовослужбовцям для наближення перемоги. Також, взято до уваги, що підозрюваним вже сплачено 208000 грн. застави в іншому кримінальному провадженні, в даному кримінальному провадженні направлені дії на отримання незначного прибутку в розмірі 14000 доларів США групою осіб, також взято до уваги, що витрачені власні кошти на закупівлю автомобілів, так як орган досудового розслідування не доводить, на даній стадії, що витрачені кошти були отримані із Благодійного фонду шляхом пожертв чи донатів.

Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув`язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст.197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваного ОСОБА_4 було затримано 03.10.2024, про що свідчить відповідний протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу до 01.12.2024 включно.

Строк дії ухвали визначити до 01 грудня 2024 року, включно, що, відповідно до положень КПК України має стосуватися виключно застосування тримання під вартою.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12024250000000220 від 06.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 01.12.2024, включно.

Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання 03 жовтня 2024 року.

Визначити заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90840 (девяносто тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_4 , з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача- НОМЕР_7 ; Код банку отримувача (МФО) 820172; банк отримувача- ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №12024250000000265 від 19.07.2024.

У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора і суду;

- не відлучатися за межі Черкаської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/чи роботи;

- заборонити спілкування (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) з підозрюваним ОСОБА_7 та свідками у даному кримінальному провадженні, доведених органом досудового розслідування до його відома, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_4 у присутності слідчого чи прокурора;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд за межі України.

Роз`яснити, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного на строк 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави, в межах строку досудового розслідування. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити,що уразі невиконанняобов`язківзаставодавцем,а також,якщо підозрюваний,будучи належнимчином повідомлений,не з`явитьсяза викликомдо слідчого,прокурора,слідчого судді,суду безповажних причинчи неповідомить пропричини своєїнеявки,або якщопорушить іншіпокладені нанього призастосуванні запобіжногозаходу обов`язки,застава звертаєтьсяв дохіддержави тазараховується доспеціального фондуДержавного бюджетуУкраїни йвикористовується упорядку,встановленому закономдля використаннякоштів судовогозбору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Строк дії ухвали визначити до 01 грудня 2024 року, включно.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ та/або ІТТ №1 м.Черкаси.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення копії.

Повний текст ухвали складено та проголошено 11.10.2024.

Слідчий суддя: ОСОБА_1