Ухвала

від 30.10.2024 по справі 711/7856/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/396/24 Справа № 711/7856/24 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

підозрюваного - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,

в с т а н о в и в :

05 жовтня 2024 року старший слідчий ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , звернулася до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Просив застосувати щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з поміщенням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2024 року клопотання старшого слідчого ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 , подане в рамках кримінального провадження №12024250000000220 від 06.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково.

Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 01.12.2024, включно.

Вирішено строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання 03 жовтня 2024 року.

Визначено заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90840 грн, у разі внесення якої необхідно звільнити ОСОБА_8 , з-під варти.

Роз`яснено підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі.

Вирішено, що у випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, необхідно покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора і суду;

- не відлучатися за межі Черкаської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/чи роботи;

- заборонити спілкування (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) з підозрюваним ОСОБА_10 та свідками у даному кримінальному провадженні, доведених органом досудового розслідування до його відома, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_8 у присутності слідчого чи прокурора;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд за межі України.

Роз`яснено, що обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, покладені на підозрюваного на строк 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави, в межах строку досудового розслідування. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснено, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Строк дії ухвали визначено до 01 грудня 2024 року, включно.

Ухвала мотивована тим, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

На момент розгляду клопотання стороною захисту не надано доказів неможливості застосування тримання під вартою за станом здоров`я та серйозного його погіршення.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважав за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Визначаючи розмір застави слідчий суддя враховував майновий та сімейний стан підозрюваного, а саме те що підозрюваний, не є інвалідом, не одружений, та встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, Черкаською обласною прокуратурою подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2024 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 діб з можливістю внесення застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605600 грн.

Взяти ОСОБА_8 під варту в залі суду з подальшим його утриманням у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала слідчого судді в частині визначення розміру застави підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження.

Суд не врахував, що відповідно до ст. 182 КПК України, до особи, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Крім того, суд не врахував, що на сьогоднішній день в Україні введено воєнний стан, в умовах якого вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину набуває більшого суспільно небезпечного резонансу, оскільки він здійснював продаж транспортних засобів ввезених на територію України як гуманітарну допомогу.

Також судом не в повній мірі враховано факти того, що відносно ОСОБА_8 на розгляді перебувають дві кримінальні справи та відносно останнього судом також обрані альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Вважає, що враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , вбачається необхідним для належного виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, визначити йому заставу у 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання покладених на нього обов`язків.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечили проти її задоволення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя в повній мірі дотримався зазначених положень кримінального процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При цьому слідчий суддя, суд повинен врахувати підстави, які вказані в ч. 2 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини вказані в зазначеній статті.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин («Cebotari v. Moldova», п. 48).

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що в період дії воєнного стану, в червні 2024 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_8 та ОСОБА_10 розробили та впровадили в дію злочину схему, щодо продажу транспортних засобів, ввезених на митну територію України як гуманітарна допомога та наданих фізичними особами (донорами) на користь Благодійної організації Благодійний фонд «Покров України» (код ЄДРПОУ 44928131), зареєстрованої 06.02.2023, видом діяльності якої є надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, н.в.і.у., юридична адреса: АДРЕСА_1 , засновником та керівником якої є ОСОБА_11 .

03.10.2024 ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

04.10.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Згідно з вказаною підозрою за злочинною схемою щодо продажу транспортних засобів, в період дії воєнного стану, в червні 2024 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) у ОСОБА_8 та ОСОБА_10 виник спільний злочинний умисел, спрямований на отримання прибутку, шляхом продажу автотранспортних засобів, ввезених на територію України як гуманітарної допомоги.

На виконання зазначеного злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про гуманітарну допомогу» та Постанови КМУ № 174 від 01.03.2022, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 розробили та впровадили в дію злочину схему, щодо продажу транспортних засобів, ввезених на митну територію України як гуманітарна допомога та наданих фізичними особами (донорами) на користь Благодійної організації Благодійний фонд «Покров України» (код ЄДРПОУ 44928131), зареєстрованої 06.02.2023, видом діяльності якої є надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, н.в.і.у., юридична адреса: АДРЕСА_1 , засновником та керівником якої є ОСОБА_11 .

Відповідно до розробленого ОСОБА_8 та ОСОБА_10 злочинного плану автотранспортні засоби, ввезені на територію України як гуманітарна допомога Збройним силам України для виконання бойових завдань, щодо захисту держави від російського окупанта та укріплення кордону України без сплати обов`язкових митних платежів при розмитненні автомобілів, а саме: ввізного мита 10% від вартості автомобіля, відповідно до ст. 271 Митного кодексу України, ЗУ «Про митний тариф України», акцизного податку (який складається з базової ставки х коефіцієнт об`єму двигуна х коефіцієнт віку транспортного засобу), податку на додану вартість 20% відповідно до Податкового кодексу, та пенсійного збору при першій постановці автомобіля на облік у розмірі 3% від вартості автомобіля, відповідно п. 7 ст. 1 ЗУ «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», у подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_10 продавались за грошові кошти громадянам та військовослужбовцям Збройних сил України.

Так, за невстановлених в ході проведення досудового розслідування обставин та в невстановлений період часу, але не пізніше 03.10.2024 донорами на митну територію України ввезені наступні автотранспортні засоби, які відповідно до Декларацій про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою - визнані гуманітарною допомогою, та безоплатно передані Благодійній організації Благодійний фонд «Покров України» (код ЄДРПОУ 44928131), як отримувачу, а саме:

- автомобіль марки «Volkswagen TOURAN», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки «Mercedes Bens», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- автомобіль марки «BMW Х5», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_5 , 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Так, зазначені вище автотранспортні засоби, які відповідно до Декларацій про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою - визнані гуманітарною допомогою, та безоплатно передані Благодійній організації Благодійний фонд «Покров України» (код ЄДРПОУ 44928131) після ввезення на митну територію України були поміщені та зберігались на прилеглій території приміщень майстерні по ремонту легкових автомобілів та магазину «Автозапчастини», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які на праві приватної власності належить ОСОБА_10 .

В подальшому, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на продаж зазначених автотранспортних засобів, ввезених на територію України як гуманітарна допомога, направленого на отримання прибутку, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 , 03.10.2024 приблизно о 10 годині 54 хвилин, на прилеглій території приміщень майстерні по ремонту легкових автомобілів та магазину «Автозапчастини», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , зустрілися з ОСОБА_13 , який здійснював пошук транспортних засобів для власних потреб, де надали до огляду три автомобілі, а саме: автомобіль марки «Volkswagen TOURAN», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки «Mercedes Bens», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобіль марки «BMW Х5», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_5 , 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , та повідомили про можливість продажу зазначених транспортних засобів за 14000 доларів США, з подальшою можливістю оформлення та складання документів для оформлення вказаних транспортних засобів.

Після чого ОСОБА_13 , який діяв під контролем правоохоронних органів, погодився на їх пропозицію, щодо продажу автомобілів марки «Volkswagen TOURAN», «Mercedes Bens» та «BMW Х5» за узгоджену суму в розмірі 14000 доларів США та останні домовились про повторну зустріч з метою передачі грошових коштів за придбання вищевказаних транспортних засобів.

В подальшому, того ж дня близько 16 год. 44 хв., на виконання свого злочинного умислу, направленого на продаж зазначених транспортних засобів, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10 , під час повторної зустрічі на прилеглій території приміщень майстерні по ремонту легкових автомобілів та магазину «Автозапчастини», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , з ОСОБА_13 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, надали для повторного огляду три автомобілі, а саме: автомобіль марки «Volkswagen TOURAN», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки «MercedesBens», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобіль марки «BMW Х5», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_5 , 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , з можливістю перевірки вказаних транспортних засобів на технічну справність під час руху, та узгодивши подальші дії, щодо оформлення документів, та на виконання свого злочинного умислу спрямованого на отримання прибутку, шляхом продажу автотранспортних засобів, ввезених на територію України як гуманітарної допомоги, вказав ОСОБА_13 , передати грошові кошти в сумі 14 000 доларів США в якості оплати за придбання вищевказаних транспортних засобів довіреній особі, а саме гр. ОСОБА_14 , який за вказівкою ОСОБА_8 , мав перевірити грошові кошти надані ОСОБА_13 в якості оплати за придбані транспортні засоби, з метою підтвердження справжності купюр грошових коштів. Після чого, за вказівкою ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , разом з ОСОБА_14 направився до Черкаського обласного відділення № 177ТОВ «МФК Аверс» за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Незалежності, 67-А, де і передав грошові кошти як оплату вартості придбання вказаних транспортних засобів гр. ОСОБА_14 .

Таким чином ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , з метою отримання прибутку, достовірно знаючи, що автомобіль марки «Volkswagen TOURAN», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки «Mercedes Bens», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобіль марки «BMW Х5», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_5 , 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ввезені на територію України як гуманітарна допомога, здійснили їх продаж за грошові кошти в сумі 14000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 03.10.2024 становить 577857 грн, тобто у значному розмірі, під час воєнного стану.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з`ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, що підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які долучені до матеріалів клопотання.

Крім того, слідчим суддею належним чином досліджено клопотання слідчого та матеріали провадження, встановлена наявність передбачених законом обставин, які пов`язують можливість застосування у відношенні ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і прийнято обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із застосуванням застави.

Переглядаючи законність прийнятого рішення в межах доводів поданої апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що визначений розмір застави в повній мірі узгоджується з положеннями ст. 182 та ч. 3, ч. 4 ст. 183 КПК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Згідно з положень ч. 4 вказаної статті, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

За змістом ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, визначаючи розмір застави взяв до уваги обставини, встановлені ст. ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182, 183 КПК України, позицію Європейського суду з прав людини та обґрунтовано визначив заставу в розмірі - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який не є найменшою межею, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів та є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Слід зазначити, що старший слідчий ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 в поданому до суду клопотанні просив слідчого суддю застосувати щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з поміщенням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор». При цьому клопотання не містить обґрунтування можливості застосування застави щодо підозрюваного, стосовно якого заявлено вимогу застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і її розміру.

Крім того, покликання прокурора в апеляційній скарзі на те, що визначений слідчим суддею розмір застави 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є необґрунтованим, а тому враховуючи ризики, які наявні, до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням 200 прожиткових мінімумів доходів громадян, не ґрунтується на вимогах закону.

Так, згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава це один із запобіжних заходів, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

У випадку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застава є альтернативним запобіжним заходом, що має відповідати двом умовам: 1) розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та 2) не може бути завідомо непомірним для нього.

Тобто застава не є каральним інструментом. Водночас, її надмірний розмір може перетворити заставу на безальтернативне ув`язнення особи. Саме тому законодавцем заборонено визначати підозрюваному, обвинуваченому завідомо непомірний розмір застави.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала слідчого суді залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2024 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4