Рішення

від 01.10.2024 по справі 569/9224/24

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 569/9224/24

провадження № 2/570/1032/2024

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2024 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

секретаря судового засідання Полюхович М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ цивільну справу за позовом Рівненського обласного центру зайнятості в особі Рівненської філії Рівненського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

покликаючись на неповернення відповідачем коштів, виплачених як допомога по безробіттю, представник позивача директор ОСОБА_3 у поданій до Рівненського міського суду Рівненської області 16 травня 2024 року позовній заяві просить стягнути виплачені відповідачу кошти в сумі 38 649 грн. 36 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

20травня 2024 року справа передана за підсудністю до Рівненського районного суду Рівненської області.

05 серпня 2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, оскільки за час його перебування на обліку у центрі зайнятості він не був зареєстрований як самозайнята особа і не отримував будь-яких доходів, а позивач не довів його вину у формі прямого умислу, спрямованого на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги по безробіттю. Крім того, 30 вересня 2024 року відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності.

У відповідіна відзив представник позивача директор ОСОБА_3 стверджує, що за весь час перебування відповідача на обліку в статусі безробітного він не повідомив про те, що 25 березня 2011 року він отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, а саме на відповідачеві лежить обов`язок повідомляти про обставини, що впливають на умови виплати йому грошового забезпечення.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Зазначає, що згідно з даними реєстру державної служби зайнятості відповідач перебував на обліку як безробітний з 17 квітня 2015 року до 19 червня 2015 року попри те, що мав право на зайняття адвокатською діяльністю згідно з свідоцтвом від 25.03.2011, дія якого не була призупинена. У травні 2023 року позивачу стало відомо про те, що відповідач надавав правову допомогу Костопільській міській раді згідно з договором про правову допомогу та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, що стало підставою для проведення розслідування обґрунтованості виплат допомоги по безробіттю. Відповідач порушив вимоги податкового законодавства, оскільки був зобов`язаний стати на облік в органах Державної фіскальної служби як самозайнята особа, або ж подати заяву про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю, однак при взятті його на облік у центрі зайнятості як безробітного, він не повідомив про наявність вказаних обставин, які виключають можливість перебувати на обліку у центрі зайнятості та отримувати відповідні виплати.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вважає позов необґрунтованим, дискредитаційним і просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю, а також за спливом строків позовної давності.

По суті спору показав, що з 25 січня 2010 року до 14 квітня 2015 року він працював як найманий працівник у ТОВ "Рівнетеплоенерго" на повний робочий день, роботодавець сплачував за нього податки, тому він, отримавши свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25 березня 2011 року, не реєструвався як самозайнята особа. Після звільнення він став на облік у центрі зайнятості, отримав одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності і був зареєстрований як ФОП, у зв`язку з чим був знятий із обліку як безробітний. В подальшому він припинив підприємницьку діяльність і створив Адвокатське об`єднання "Істина", в складі якого він здійснює адвокатську діяльність і до цього часу. Посадові особи Рівненського міського центру зайнятості могли перевірити вказані обставини, а тому посилання на те, що позивачу стало відомо про здійснення ним адвокатської діяльності після укладення ним 01 березня 2023 року договору із Костопільською міською радою про надання правової допомоги не заслуговують на увагу.

Суд встановив такі обставини.

17 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, в якій просив зареєструвати його як безробітного відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та призначити йому виплату допомоги по безробіттю у розмірі, передбаченому ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 8-го дня після реєстрації, а також зазначив, та засвідчив власним підписом те, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, а також, що ознайомлений з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного, що визначені ЗУ "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

На підставі вищевказаної заяви ОСОБА_2 17.04.2015 надано статус безробітного, та призначено виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття - допомоги по безробіттю з 24.04.2015 по 17.04.2016.

22 травня 2015 року між Рівненським міським центром зайнятості та ОСОБА_2 укладений договір №175015050700214 щодо направлення його на професійне навчання за програмою "Підприємець-початківець", зі строком навчання 0,60 міс. з 26.05.2015 до 12.06.2015 з метою сприяння подальшому працевлаштуванню. Витрати на навчання склали 229 грн. 00 коп.

Під час перебування на обліку в Рівненському міському центрі зайнятості в статусі безробітного ОСОБА_2 отримав за період з 15.05.2015 по 19.06.2015 допомогу по безробіттю, в тому числі одноразову її виплату для організації ним підприємницької діяльності, в сумі 38 420 грн. 36 коп., в зв`язку з чим його реєстрацію як безробітного припинено 19 червня 2015 року.

Відповідно до листа Ради адвокатів Рівненської області від 21 листопада 2023 року №245 та Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії ВК №002193 від 17 листопада 2023 року, ОСОБА_2 25 березня 2011 року отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №778, видане Рівненською обласною КДКА, та згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Михайлова В.О. не зупинялося/не припинялося.

Згідно листа ГУ ДПС у Рівненській області № 95/ЗПІ/17-00-12-01-07 від 16 липня 2024 року від ОСОБА_2 не надходила заява про взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, не подавалася податкова звітність за період ведення адвокатської діяльності індивідуально.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Ст.13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Згідно з ст.4 Закону України "Про зайнятість населення" в редакції станом на 17.04.2015р., до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п.п.4 ч.2 ст.44 Закону України "Про зайнятість населення" безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини, припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Оскільки, станом на день отримання ОСОБА_2 статусу безробітного - 17.04.2015р та в період його перебування на обліку в службі зайнятості в статусі безробітного, отримання виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття - допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації ним підприємницької діяльності, та надання соціальних послуг з 17.04.2015 по 19.06.2015, ОСОБА_2 мав право на зайняття адвокатською діяльністю, згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №778, виданого Рівненською обласною КДКА 25.03.2011р., а також оскільки, його право як адвоката на заняття адвокатською діяльністю не призупинялося/не припинялося, відповідно він належав до зайнятого населення та не мав правових підстав для отримання в Рівненському міському центрі зайнятості статусу безробітного, а також для призначення йому виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття - допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації підприємницької діяльності, та надання соціальних послуг. Крім того, це зобов`язувало ОСОБА_2 своєчасно повідомити службу зайнятості про обставини, що впливають на умови надання статусу безробітного, виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття - допомоги по безробіттю та надання соціальних послуг.

Під час перебування на обліку в Рівненському міському центрі зайнятості в статусі безробітного, ОСОБА_2 отримав за період з 15.05.2015 по 19.06.2015 допомогу по безробіттю, в тому числі одноразову її виплату для організації ним підприємницької діяльності, в сумі 38 420 гри. 36 коп.

Також, в період перебування на обліку в Рівненському міському центрі зайнятості гр. ОСОБА_2 пройшов професійне навчання за програмою "Підприємець-початківець" з 26.05.2015 до 12.06.2015, витрати на яке склали 229 грн. 00 коп.

Отже, загальна сума коштів, виплачена ОСОБА_2 , складає 38 649 грн. 36 коп.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку, що в наявності є порушене право позивача, за захистом якого спрямоване його звернення до суду, а тому позов підлягає до задоволення.

Щодо застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивної можливістю цієї особи знати про ці обставини (зазначений висновок був сформований ще в Постанові Верховного суду від 29 жовтня 2014 року у справі №6-152цс14).

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідалася" та "могла довідатися", що містяться в статті 76 ЦК Української РСР, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі №200/19766/16-ц від 15.01.2020 року.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року № 6-17цс17.

Між тим, для визначення початку перебігу виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори. При цьому, правило ч.1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Аналогічні правові позиції Верховного суду викладені у справах №6-2469цс16 від 16.11.2016; №6-832цс15 від 28.09.2016; №6-2165цс15 від 14.09.2016; №6-152цс14 від 29.10.2014; №6-1503цс16 від 21.12.2016; №6-3029цс16 від 08.06.2016.

Таким чином, відповідно норм матеріального права початок перебігу строків звернення до суду обумовлюється ознаками виникнення таких юридичних фактів:

1) обізнаністю особи про порушення свого права;

2) обізнаністю про особу, яка порушила право;

3) наявності суб`єктивної можливості дізнатися про порушення свого права;

4) отримання інформації саме про порушення права, яке належить особі, а не загальних відомостей щодо можливого порушення.

Водночас, із самого розуміння позовної давності (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) випливають додаткові критерії обчислення початку перебігу строку позовної давності, які розкривають її процесуальний зміст.

Отримання особи відомостей про порушення свого права (особу, яка порушила право), наявність можливості дізнатися про порушення своїх прав повинні надавати можливість звернутися за захистом до суду з дотримання визначеної законом процесуальної форми.

Обізнаність особи має надавати можливість сформувати предмет позовних вимог, який забезпечить захист порушеного права. Тобто, сформовані особою позовні вимоги мають забезпечувати належний та ефективний спосіб захисту. Таким чином, право звернення до суду, обумовлено моментом отримання інформації про порушене право або наявністю об`єктивних обставин, котрі вказують на можливість довідатись про таке порушення, таке право кореспондує процесуальним можливостям звернення до суду, що обов`язково супроводжується виконання процесуального порядку подачі позову.

У постанові від 13.02.2018 р. Верховним Судом (справа №910/9452/17) зазначено, що в розумінні ст.256 ЦК України позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права. Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушеного права.

Тобто, перебіг строку позовної давності обумовлено не лише наявністю у особи загальних відомостей про порушення прав, або наявністю можливості отримати загальну інформацію про таке порушення, а також можливість пред`явити до суду позовну вимогу конкретизовану підставами, якими вона обґрунтовується.

На підставі викладеного вище, суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущений.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При вирішенні питання про розподіл судовихвитрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позову понесені позивачем судові витрати підлягають до стягнення з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

задоволити цивільний позов Рівненського обласного центру зайнятості в особі Рівненської філії Рівненського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Рівненського обласного центру зайнятості 41 677 грн. 36 коп., з них 38 420 грн. 36 коп. як допомога по безробіттю, в т.ч. одноразової її виплати для організації підприємницької діяльності, 229 грн. 00 коп. - витрати на професійне навчання, 3 028 грн. 00 коп. як сплачений судовий збір.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Рівненський обласний центр зайнятості, місцезнаходження вул.Кавказька, 9-а, м.Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 05430879.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення виготовлене 05 жовтня 2024 року.

Суддя: Кушнір Н.В.