Постанова

від 07.10.2024 по справі 484/1094/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 484/1094/23

провадження № 61-13970св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест»;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Коломієць В. В., Серебрякової Т. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (далі - ТОВ «Південь Агро Інвест») про розірвання договору оренди, скасування державної реєстрації речових прав, повернення земельної ділянки, стягнення орендної плати та пені.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок з кадастровими номерами: 4825486300:07:000:0171, 4825486300:07:000:0507, 4825486300:07:000:0076, 4825486300:07:000:1254, які розташовані в межах Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

25 лютого 2009 між колишнім власником ОСОБА_2 та ПСП «ім. Т.Г.Шевченка» було укладено договір оренди вказаних земельних ділянок загальною площею

6,49 га строком на 5 років.

В подальшому 03 вересня 2018 року між ОСОБА_1 , ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» і ТОВ «Південь Агро Інвест» було підписано додаткову угоду до договору оренди землі, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2025 року.

12 березня 2019 року було підписано додаткову угоду до договору оренди землі і збільшено розмір орендної плати до 15,15% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (пункт 4.1 угоди). Зазначеною угодою сторонами обумовлено, що орендна плата має вноситися орендарем в такому розмірі не пізніше 01 вересня поточного року (пункт 4.5 угоди).

Відповідно до пункту 4.7 зазначеної угоди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені угодою, справляється пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідач систематично порушує строки сплати орендної плати та її розмір за договорами за 2020 та за 2021 роки, а за 2022 рік взагалі не виплатив орендну плату.

При цьому позивачка вказувала, що для обчислення розміру орендної плати відповідач використав нормативно-грошову оцінку землі за 2019 рік, хоча мав застосувати нормативно-грошову оцінку, зазначену у витягу Держгеокадастру за 2020 рік, яка більша.

Також орендар не надав їй додаткових послуг, передбачених договором оренди.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила суд:

- розірвати договір оренди землі б/н від 25 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Південь Агро Інвест» (ПСП «ім. Т.Г. Шевченка»), який зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права за номером 21024910, 21025486, 21026068, 21025754 від 16 червня 2017 року;

- скасувати державну реєстрацію іншого речового права за номером 21024910, 21025486, 21026068, 21025754 від 16 червня 2017 року;

- зобов`язати ТОВ «Південь Агро Інвест» повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0171, 4825486300:07:000:0507, 4825486300:07:000:0076, 4825486300:07:000:1254 в належному агротехнічному стані власниці ОСОБА_1 ;

- стягнути з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в розмірі 35 333,47 грн, пеню 6 659,33 грн, а всього 41 992,80 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від

19 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну виплату орендної плати за 2020-2022 роки у розмірі 4 573,68 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що орендна плата позивачці виплачена за 2020, 2021, 2022 роки повністю, але з порушенням строків виплати, внаслідок чого на підставі п. 4.7 додаткової угоди має бути нарахована пеня.

Оскільки, затримки у 2020 та 2021 роках суд вважав таким, що не були суттєвими, а тому не вважав такі порушення умов договору істотними. Щодо орендної плати за 2022 рік, суд встановив, що дійсно мала місце її невиплата, але таке порушення умов договору є одиночним, тобто відсутня систематичність порушення умов договору.

Суд погодився з позицією відповідача про те, що при обчисленні розміру орендної плати не може бути застосована нормативно грошова оцінка станом на 09 лютого 2023 року, яку у своїх розрахунках використала позивачка, тому що такий розмір нормативно грошової оцінки визначений після закінчення періоду, у якому нараховувалась орендна плата.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 червня 2023 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір оренди земельних ділянок площею 5,66 га, кадастровий номер 4825486300:07:000:0171, площею 0,8266 га, кадастровий номер 4825486300:07:000:0507, площею 0,38 га, кадастровий номер 4825486300:07:000:0076, площею 0,0125 га, кадастровий номер 4825486300:07:000:1254, які розташовані у межах Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, укладений 25 лютого 2009 року між ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , та ТОВ «Південь Агро Інвест» (ПСП «ім. Т. Г. Шевченка»), який зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права за №№ 21024910, 21025486, 21026068, 21025754 від 16 червня 2017 року та повернуто ОСОБА_1 ці земельні ділянки.

Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2021 рік у розмірі 39,83 грн, пеню за порушення строків виплати орендної плати у розмірі 5 029,38 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації іншого речового права відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що орендна плата за 2020, 2021 та 2022 роки орендарем не виплачувалась у строки, визначені умовами договору, що відповідно до норм права є суттєвими порушеннями умов договору, з огляду на майновий стан позивача, та такими, що позбавили позивачку права на те, на що вона розраховувала погоджуючись на укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України). Отже, такі порушення утворюють системність порушень умов договору та дають підстави для розірвання договорів оренди.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що розмір пені судом першої інстанції помилково розрахований із суми заборгованості 20 058,72 грн, та зроблено висновок, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та при оцінці доказів, наданих сторонами, порушив норми процесуального права, а тому безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі, поверненні земельних ділянок та стягнення орендної плати за 2021 рік, а при розрахунку пені допустив помилку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2023 року ТОВ «Південь Агро Інвест» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник просить оскаржуване судове рішення скасувати й залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі

№ 183/262/17, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

07 листопада 2023 року справа № 484/1094/23 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Південь Агро Інвест» мотивована тим, що 12 березня

2019 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Південь Агро Інвест» (орендар) було укладено додаткову угоду до договору відповідно до пункту 4.1. якої, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 15,15 % від нормативно грошової оцінки земельних ділянок.

Так відповідно до документів, наданих до позовної заяви та апеляційної скарги, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що орендна плата була виплачена не у повному обсязі, без урахування нормативно грошової оцінки земельної ділянки. На підтвердження чого надає витяг про нормативно грошову оцінку від 09 лютого

2023 року.

Вважає, що не є належним та допустимим доказом надання до позовної заяви витягів про нормативно грошову оцінку станом на 19 лютого 2023 року, тому не можливо використовувати його для перерахунку орендної плати за попередні роки.

Суд першої інстанції в своєму рішенні дослідив вказані відповідачем доводи та прийшов до правильного висновку, що з виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що за 2020 рік вона отримала орендну плату 09 жовтня 2020 року в розмірі 22 058,72 грн, за 2021 рік 30 вересня 2021 в розмірі 22 026,64 грн, але такий доказ не можна вважати достовірним, тому що позивачкою ці дані про рух коштів по рахунку зроблені на власний розсуд позивачкою. Крім того, суду не надано договору про умови надання банківських послуг, внаслідок чого суду невідомо чи стягнуто з нарахованих сум комісію банком.

Вважає, що достовірним, допустимим і належним доказом щодо строків виплати, періодів і розміру орендної плати є саме інформація з державного реєстру фізичних осіб - платників податків, така довідка містить інформацію про те, що відповідач сплатив орендну плату за 2022 рік в розмірі 22 058,70 грн - 17 березня 2023 року.

Судом першої інстанції було встановлено відсутність заборгованості по сплаті орендної плати, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі.

Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про неналежне виконання орендарем умов договору, оскільки вони не відповідають реальним обставинам справи та вимогам податкового законодавства, тому що до виплати підлягає сума без урахування податків та зборів. ТОВ «Південь Агро Інвест» в даному випадку з огляду на положення податкового законодавства та умов договору виступає податковим агентом, а отже всі податкові зобов`язання покладені на підприємство.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

ТОВ «Південь Агро Інвест» від ОСОБА_1 , мотивований тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 25 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» було укладено договір оренди земельних ділянок загальною площею 6,49 га строком на 5 років (а. с. 9,10).

Земельні ділянки належали ОСОБА_2 на підставі Державних актів на право приватної власності на землю, виданих 25 грудня 2007 року.

07 вересня 2009 року ОСОБА_2 передав, а ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» прийняло від нього в користування в натурі на місцевості земельні ділянки загальною площею 6,49 га, що підтверджується актом приймання-передачі земельних ділянок (а. с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

05 серпня 2014 року ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами: 4825486300:07:000:0171 площею 5,6595 га, 4825486300:07:000:0507 площею 0,8266 га, 4825486300:07:000:0076 площею 0,3826 га, 4825486300:07:000:1254 площею 0,0125 га, розташовані в межах Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, та до неї перейшли права та обов`язки власника земельних ділянок.

Додатковою угодою від 03 вересня 2018 року до договору оренди землі, укладеною між ОСОБА_1 , ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» та ТОВ «Південь Агро Інвест», сторонами були внесені зміни, якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2025 року (а. с. 11-12).

Пунктом 2.5 цієї угоди сторони передбачили грошову оцінку земельних ділянок, яка становить: ділянка № 1 - 148 818, 32 грн з урахуванням коефіцієнту індексації 4,796 та коефіцієнту для ріллі 1,756; ділянка № НОМЕР_1 - 21 733,00 грн з урахуванням коефіцієнту індексації 4,796 та коефіцієнту для ріллі 1,756; ділянка № НОМЕР_2 - 9 991,34 грн з урахуванням коефіцієнту індексації 4,796 та коефіцієнту для ріллі 1,756; ділянка № НОМЕР_3 - 328,66 грн з урахуванням коефіцієнту індексації 4,796 та коефіцієнту для ріллі 1,756.

Пунктом 4.7 угоди сторони узгодили у разі невнесення орендної плати у строки визначені договором, справлення пені у розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Зазначеною угодою сторонами обумовлено, що орендна плата має вноситися орендарем в зазначеному розмірі не пізніше 01 вересня поточного року (пункт 4.5).

12 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Південь Агро Інвест» укладено додаткову угоду до договору оренди землі, якою збільшено розмір орендної плати до 15,15% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає: ділянка № НОМЕР_4 537,10 грн за рік оренди; ділянка НОМЕР_5 - 3 291, 66 грн за рік оренди; ділянка НОМЕР_6 - 1 523, 58 грн за рік оренди; ділянка НОМЕР_7 - 49, 78 грн за рік оренди (пункт 4.1).

За даними відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 01 березня 2023 року ТОВ «Південь Агро Інвест» нарахувало ОСОБА_1 у 2020 - 2022 роках орендну плату, а саме в 2020 році в сумі 27 402,11 грн, в 2021 році - 27 362,20 грн, але не виплаченого в сумі 39,83 грн, в 2022 році нараховано 27 402,11 грн, (а. с. 43).

Розрахунок орендної плати обчислений з розміру нормативно-грошової оцінки земельних ділянок станом на 2018 рік, як зазначено в договорі. З таких сум вирахувано і сплачено податки за 2020 році - 4 932, 38 грн, за 2021 рік - 4 925, 21 грн та 7,17 грн, за 2022 рік -4 932, 38 грн.

З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що за 2020 рік вона отримала орендну плату 09 жовтня 2020 року в розмірі 22 058, 72 грн, за 2021 рік - 30 вересня 2021 року в розмірі 22 026, 64 грн.

Згідно платіжної інструкції № 1608 від 17 березня 2023 року позивачу перераховано 22 058, 70 грн орендної плати по договору оренди землі за 2022 рік, тобто після подачі до суду позовної заяви (а. с. 66).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга ТОВ «Південь Агро Інвест» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанцій

в оскаржуваній частині відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір

не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного

або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звертаючись до суду із позовом, серед іншого, просила суд розірвати договір оренди землі б/н від 25 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Південь Агро Інвест» (ПСП «ім. Т.Г. Шевченка»), який зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права за номером 21024910, 21025486, 21026068, 21025754 від 16 червня 2017 року посилаючись на те, що відповідач систематично порушує строки сплати орендної плати та її розмір за договорами за 2020 та за 2021 роки, а за 2022 рік взагалі не виплатив орендну плату.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що орендна плата за 2020, 2021 та

2022 роки орендарем не виплачувалась у строки, визначені умовами договору, що відповідно до наведених норм права є суттєвими порушеннями умов договору, з огляду на майновий стан позивача, та такими, що позбавили позивача права на те, на що вона розраховувала погоджуючись на укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України). Отже, такі порушення утворюють системність порушень умов договору та дають підстави для розірвання договорів оренди.

Крім того, тільки 17 березня 2023 року позивачу перераховано орендну плату по договору оренди за 2022 рік, тобто після подачі до суду позовної заяви, чого не заперечував відповідач, що свідчить про неналежне виконання ним умов договору.

Оскільки позивачка мотивувала позовні вимоги тим, що ТОВ «Південь Агро Інвест» вчасно не сплачувало орендну плату за 2020-2022 роки, тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивачки про несплату орендної плати в обумовлений в договорі термін до 01 вересня поточного року, чого ним зроблено не було.

Суд апеляційної інстанції дослідив надані сторонами докази, та встановив, що після відрахування податків та обов`язкових платежів розмір орендної плати становить 22 058 грн 72 коп.

Взявши до уваги, що за умовами договорів орендодавець має право на отримання пені за затримку у виплаті орендної плати у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 4.7 договорів оренди землі), з урахуванням наданих доказів щодо дати виплати орендної плати, суд обґрунтовано зазначив, що пеня підлягає обрахуванню за наступні періоди: за 2020 рік за 18 днів, за 2021 рік - 29 днів, за 2022 рік - 181 день.

Повно та всебічно дослідивши обставини у справі та надані докази, суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та повернення позивачці орендованих земельних ділянок.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі

№ 183/262/17 є безпідставними, оскільки висновки у цій справі стосувалися систематичної несплати орендної плати у відробітковій та натуральній формі, а у справі, яка переглядається, орендарем не виплачувалась орендна плата в грошовій формі у строки, визначені умовами договору.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанцій, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Суд апеляційної інстанції, повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із висновками суду, направлені на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара