Постанова

від 09.10.2024 по справі 756/1591/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 756/1591/21

провадження № 61-9040св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Медіа-ДК», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року у складі судді Шевчука А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Євграфової Є. П., Поливач Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (далі - ПАТ «Українська інноваційна компанія») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Медіа-ДК» (далі - ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК») про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування позовних вимог представник ПАТ «Українська інноваційна компанія» зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті інтернет-видання «НВ», що належить ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», у розділі «Бізнес» опубліковано інтерв`ю директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1. під назвою (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_3». Дана інформація була розповсюджена за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

У вказаному інтерв`ю розповсюджена неправдива інформація щодо ПАТ «Укрінком» такого змісту (мовою оригіналу): «У нас есть огромная проблема - банки-зомби. Это порядка 20 банков (то есть, около 25 % всех, переданных в Фонд), по которым идут процессы в той или иной стадии по оспариванию правомерности введения временной администрации и ликвидации. Таким образом бывшие акционеры, во-первых, пытаются получить контроль над активами и при этом избавиться от обязательств, - это то, что мы увидели по Укринбанку и потом по Златобанку; во-вторых - пытаются отбелить свою репутацию, показав, что Национальный банк неправомерно принимал решения. Фонд гарантирования неправомерно выводил их с рынка» та «Если говорить о «банках-зомби», то по Укринбанку это 1,7 миллиарда грн, которые нам не вернулись».

Інформація розповсюджена відповідачами є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, шкодить діловій репутації та порушує особисте немайнове право «Українська інноваційна компанія» на недоторканість ділової репутації, оскільки у осіб, які ознайомилися з розповсюдженою відповідачем інформацією, може скластися негативна думка про те, що ПАТ «Укрінбанк», набувачем прав і обов`язків якого є позивач, перебуває під загрозою втрати активів та у шахрайський спосіб ухиляється від виконання своїх зобов`язань.

Розповсюджена ОСОБА_1 інформація про наявність заборгованості товариства перед Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 1,7 мільярда гривень не відповідає дійсності.

З урахуванням зазначеного, представник ПАТ «Українська інноваційна компанія» просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, яка розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті інтернет-видання «НВ», що належить ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», в розділі «Бізнес» у інтерв`ю директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1. під назвою (російською мовою): «ІНФОРМАЦІЯ_3». Дана інформація була розповсюджена за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 такого змісту (мовою оригіналу): «У нас есть огромная проблема - банки-зомби. Это порядка 20 банков (то есть, около 25 % всех, переданных в Фонд), по которым идут процессы в той или иной стадии по оспариванию правомерности введения временной администрации и ликвидации. Таким образом бывшие акционеры, во-первых, пытаются получить контроль над активами и при этом избавиться от обязательств, - это то, что мы увидели по Укринбанку и потом по Златобанку; во-вторых - пытаются отбелить свою репутацию, показав, что ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «Если говорить о «банках-зомби», то по Укринбанку это 1,7 миллиарда грн, которые нам не вернулись»;

- зобов`язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію аналогічним способом - шляхом розміщення на веб-сайті інтернет-видання «НВ», спростування такого змісту: ОСОБА_1 спростовує недостовірну інформацію, оприлюднену ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті інтернет-видання «НВ», що належить ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», в розділі «Бізнес» у інтерв`ю директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 під назвою (російською мовою): « ІНФОРМАЦІЯ_3». Дана інформація була розповсюджена за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 такого змісту: « Унас есть огромная проблема - банки-зомби. Это порядка 20 банков (то есть, около 25 % всех, переданных в Фонд), по которым идут процессы в той или иной стадии по оспариванию правомерности введения временной администрации и ликвидации. Таким образом бывшие акционеры, во-первых, пытаются получить контроль над активами и при этом избавиться от обязательств, - это то, что мы увидели по Укринбанку и потом по Златобанку; во-вторых - пытаются отбелить свою репутацию, показав, что Национальный банк неправомерно принимал решения. Фонд гарантирования неправомерно выводил их с рынка» та Если говорить о «банках-зомби», то по Укринбанку это 1,7 миллиарда грн, которые нам не вернулись».

Протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року до участі у справі залучено співвідповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року у задоволенні позову ПАТ «Українська інноваційна компанія» відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 як до фізичної особи, допустив дефект суб`єктивного складу сторін спору про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, а тому у задоволенні позовних вимог ПАТ «Українська інноваційна компанія» до ОСОБА_1 слід відмовити з підстав їх пред`явлення до неналежного відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Української інноваційної компанії» до ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК» та Фонду гарантування вкладів фізичних осібпро захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації щодо ПАТ «Укрінбанк», суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів порушення своїх прав оспорюваною інформацією.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 рокуапеляційну скаргу ПАТ «Українська інноваційна компанія» залишено без задоволення, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Українська інноваційна компанія», оскільки позивач не довів порушення своїх прав оспорюваною інформацією, так як до ПАТ «Українська інноваційна компанія» не перейшли права ПАТ «Укрінбанк», у зв`язку із тим, що ця особа не є правонаступником банку відповідно до положень чинного законодавства.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції належним чином дослідив постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19), у якій досліджені питання, які мають бути враховані у цій справі, зважаючи на підстави цього позову, у зв`язку з чим мають значення для правильного вирішення цієї справи. Та обставина, що суд першої інстанції, фактично дійшовши висновку про відсутність порушення прав та законних інтересів позивача, унаслідок встановлених обставин, вдався до оцінки інформації, яку просив спростувати позивач, правового значення не має, оскільки на правильність вирішення справи не впливає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2024 року ПАТ «Українська інноваційна компанія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції помилково посилалась на обставини, встановлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19), не врахували, що висновок суду щодо правонаступництва є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення.

Суди не врахували, що ПАТ «Укрінком», ОСОБА_1 , ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК» не були учасника справи № 925/698/16. Велика Палата Верховного Суду у справі № 925/698/16 не досліджували обставин щодо правовідносин, які виникли між ПАТ «Укрінком» та Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо запровадження процедур проблемності, тимчасової адміністрації та ліквідації.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 192/309/18, від 04 вересня 2018 року у справі № 904/5857/17, від 21 липня 2021 року у справі № 922/2144/16, від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також заявник зазначає обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

У серпні 2024 року представник ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК» -Демідова О. І. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки суди дійшли правильного висновку про те, що позивач не довів порушення своїх прав оспорюваною інформацією, що є самостійною достатньою підставою для відмови в позові, а перелічені у касаційній скарзі постанови Верховного Суду за своїм змістом не подібні до правовідносин, які виникли у справі, що переглядається.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 жовтня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнята постанова № 659/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «УКРІНБАНК» до категорії проблемних», якою віднесено ПАТ «Український інноваційний банк» до категорії проблемних банків.

Постановою Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк віднесено до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Український інноваційний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та згідно з рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» в цьому банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 25 грудня 2015 року до 24 березня 2016 року (включно) та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для здійснення цих повноважень.

Надалі вказані рішення Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були оскаржені до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року у справі № 826/1162/16, яказалишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року, визнані незаконними та скасовані з моменту їх прийняття Постанова Національного банку України про неплатоспроможність банку та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про тимчасову адміністрацію, суд зобов`язав Національний банк України надати 95 днів на відновлення платоспроможності цього банку.

Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року у справі № 826/1162/16 скасовані судові рішення судів попередньої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування Постанови Національного банку України про неплатоспроможність банку та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про тимчасову адміністрацію.

22 березня 2016 року Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Укрінбанк» ухвалено постанову № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалено рішення № 385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Вказані рішення державного регулятора в сфері банківської діяльності та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були оскаржені до адміністративного суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі № 826/5325/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року, скасовано зазначені розпорядчі акти та зобов`язано Національний банк України вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний Банк» в якості банківської установи в обсязі та стані, який існував до прийняття оскаржуваної постанови.

Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року у справі № 826/1162/16 скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі та у задоволенні позовних вимог відмовлено.

15 лютого 2018 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» № 536 строком на один рік з 23 березня 2018 року до 22 березня 2019 року включно.

21 березня 2019 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 622 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» строком на один рік з 23 березня 2019 року до 22 березня 2020 року включно».

Також судами встановлено, що 30 липня 2016 року за рішенням загальних зборів акціонерів товариство ПАТ «Укрінбанк» перейменовано в ПАТ «Укрінком», а також викладено статут у новій редакції та змінено місцезнаходження товариства. Відповідні зміни щодо назви внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 13 липня 2016 року за номером реєстраційної дії 10741070127038947.

28 березня 2017 року за рішенням загальних зборів акціонерів товариства ПАТ «Укрінком» перейменовано в ПАТ «Українська інноваційна компанія», викладено статут в новій редакції. Зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені 03 квітня 2017 року.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у Державному реєстрі юридичної особи з назвою «Український інноваційний банк» не існує. Під ідентифікаційним кодом юридичної особи 05839888 в реєстрі зареєстроване ПАТ «Українська інноваційна компанія» та зазначено про відсутність відомостей про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа.

ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті інтернет-видання «НВ», що належить ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», у розділі «Бізнес» опубліковано інтерв`ю директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1. під назвою (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Дана інформація була розповсюджена за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

У вказаному інтерв`ю розповсюджена інформація такого змісту (мовою оригіналу): «У нас есть огромная проблема - банки-зомби. Это порядка 20 банков (то есть, около 25 % всех, переданных в Фонд), по которым идут процессы в той или иной стадии по оспариванию правомерности введения временной администрации и ликвидации. Таким образом бывшие акционеры, во-первых, пытаются получить контроль над активами и при этом избавиться от обязательств, - это то, что мы увидели по Укринбанку и потом по Златобанку; во-вторых - пытаются отбелить свою репутацию, показав, что Национальный банк неправомерно принимал решения. Фонд гарантирования неправомерно выводил их с рынка» та «Если говорить о «банках-зомби», то по Укринбанку это 1,7 миллиарда грн, которые нам не вернулись».

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно із частиною першою статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Частиною першою статті 94 ЦК України передбачено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

З метою захисту свого особистого немайнового права, в тому числі права на ділову репутацію, юридична особа може застосовувати як загальні способи захисту (глава 3 ЦК), так і спеціальні способи захисту особистих немайнових прав, які передбачені у главі 20 ЦК, зокрема, вимагати спростування поширеної недостовірної інформації, дати відповідь на цю інформацію тощо.

З урахуванням принципу розумності, абзац 3 частини четвертої статті 277 ЦК України потрібно тлумачити в контексті змісту частини першої статті 91 ЦК України та частини першої статті 94 ЦК України. Тобто, оскільки юридична особа, хоча вона й є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, має універсальну правоздатність, юридичній особі належить право на ділову репутацію, то для захисту цього права юридична особа може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. В такій ситуації юридична особа по суті немає іншого правового механізму захисту права на ділову репутацію.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судуу постанові від 11 грудня 2023 року в справі № 504/4099/16-ц (провадження № 61-11424сво23).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитися у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні),встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для ухвалення судом рішення про відмову у позові (постанова Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 461/606/18 (провадження № 61-5655св19)).

Звернувшись до суду з позовом, ПАТ «Українська інноваційна компанія» зазначало про порушення його немайнових прав розповсюдженою ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті інтернет-видання «НВ», що належить ТОВ «Видавничий дім «Медіа-ДК», в розділі «Бізнес» у інтерв`ю директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1., недостовірною інформацією щодо ПАТ «Укрінбанк», посилаючись на те, що набувачем прав і обов`язків ПАТ «Укрінбанк» є ПАТ «Українська інноваційна компанія».

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Українська інноваційна компанія», суд апеляційної інстанції виснував, що позивач не довів порушення своїх прав оспорюваною інформацією.

Колегія суддів погоджується з цим висновком з огляду на таке.

При вирішенні спору про визнання недостовірною та спростування інформації підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20).

Суд може робити висновки безпосередньо щодо предмета спору та доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги лише за позовом належного позивача (постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19).

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 755/10537/21 (провадження № 61-4609св23) вказано, що: «належними сторонами в цивільному процесі є суб`єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. При цьому, належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Відповідно, неналежними сторонами у справі є ті особи, які не є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку. Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Разом із тим, суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги (особа, права якої не порушені та не оспорені), суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21 (провадження № 61-5246св22).

У справі, яка переглядається, установлено, що позивачем є ПАТ «Українська інноваційна компанія», а оспорювана інформація стосується ПАТ «Укрінбанк».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 січня 2019 року справу № 925/698/16 за позовом ПАТ «Український інноваційний банк» (в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український інноваційний банк») до ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат» та інших про стягнення грошових коштів передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України (справа містить виключну правову проблему, вирішення якої має суттєве значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики). Зокрема, у цій справі (№ 925/698/16) необхідно встановити обсяг прав та обов`язків позивача як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносинах, визначивши чи відбулась зміна назви банку та виключення банківської діяльності з його видів діяльності, чи реалізація цього відповідає вимогам Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про банки), чи можна з урахуванням висновків щодо зазначеного вважати ПАТ «Українська інноваційна компанія» правонаступником відповідного банку, що передбачає право ТОВ «ФК «Інвест ресурс» вимагати з відповідачів сплати заборгованості за кредитним договором від 05 лютого 2007 року. Виключна правова проблема полягає у визначеності в цій справі щодо застосування до припинення юридичної особи та її зобов`язань вимог статті 104, глави 50 (припинення зобов`язань) ЦК України та статей 2, 15, 17 Закону про банки.

Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 925/698/16 та зробила висновок щодо застосування норми права при вирішенні питання щодо правонаступництва ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав ПАТ «Український інноваційний банк»(постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19).

Так, у розділі (1.3) «Щодо переходу прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «Українська інноваційна компанія»», Велика Палата Верховного Суду досліджувала питання законності припинення ПАТ «Український інноваційний банк» шляхом зміни найменування 13 липня 2016 року з ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком» та 28 березня 2017 року з ПАТ «Укрінком» на ПАТ «Українська інноваційна компанія» та дійшла до таких висновків:

«226. Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «Укрінком» та наступних осіб, які заявляли про своє отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не відповідають вимогам банківського законодавства.»;

«229. Враховуючи те, що ПАТ «Український інноваційний банк» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ «Укрінком», а відтак й ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло прав банку»;

«231. Водночас у рамках цього спору Великій Палаті Верховного Суду необхідно вирішити, який суб`єкт є належним позивачем у справі, тобто якій особі належить право вимоги за кредитним договором від 05 лютого 2007 року та договором поруки № 2, за захистом якої звернувся позивач у судовій справі № 925/698/16. Відповідно до цього, враховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що таким суб`єктом був та залишається банківська установа - ПАТ «Український інноваційний банк», відповідне право якого не переходило ані до ПАТ «Укрінком»/ПАТ «Українська інноваційна компанія», ані до ТОВ «ФК «Інвест ресурс»;

Також Велика Палата Верховного Суду не знайшла преюдиційних обставин, встановлених у справі № 826/11199/16, які б підтверджували безспірність переходу прав ПАТ «Український інноваційний банк» як банку до ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке не є банком, поза процедурами регулювання банківської діяльності спеціальним законодавством. Відповідно до матеріалів справи ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Укрінком» (ПАТ «Українська інноваційна компанія») мають один й той самий ідентифікаційний код юридичної особи № 0583988. Дата реєстрації цих юридичних осіб, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний реєстр), також збігається. Однак в Єдиному реєстрі відсутній запис про те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк» (пункт 29 частини першої статті 9 Закону про держреєстрацію), такий запис міститься лише в статуті цієї юридичної особи (пункти 169, 170 постанови Велика Палата Верховного Судувід 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19)).

Суди попередніх інстанцій правильно врахували правові висновкищодо питання правонаступництва ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав ПАТ «Український інноваційний банк», викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19), оскільки вони стосуються позивача у справі, яка переглядається, - ПАТ «Українська інноваційна компанія» тамають значення для правильного вирішення цієї справи.

З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій помилково посилалися на обставини, встановлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19).

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів порушення своїх прав оспорюваною інформацією, оскільки інтерв`ю директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1. стосувалось процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, зокрема ПАТ «Укрінбанк». Даних про те, що оспорювана інформація стосувалась позивача ПАТ «Українська інноваційна компанія» матеріали справи не містять.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Українська інноваційна компанія» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку,

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

Посилання у касаційній скарзі на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16(провадження № 12-17гс19), колегія суддів відхиляє, оскільки заявником не наведено мотивів та аргументів для такого відступу, судова практика з указаного питання стала та сформована, а тому колегія суддів не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у вказаній постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович