Рішення

від 30.09.2024 по справі 331/5513/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 331/5513/23

Провадження №: 2/336/1583/2024

30.09.24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Звєздової Н.С.,

при секретарі судового засідання - Іванченко О.С.,

за участю представника відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за попереднім договором про намір купівлі-продажу квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з вказаною позовною заявою, в якій, посилаючись на ст.ст. 608, 1218, 1219, 1273, 12181-1282, 1296 ЦК України, просив стягнути з відповідачки на свою користь грошові кошти у сумі 5 936 доларів США, з яких: аванс за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 05.09.2019 5300 доларів США, 3% річних 936 доларів США та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 05.09.2019 у простій письмовій формі позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , яка була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , але постійно мешкала за адресою: АДРЕСА_2 , - уклали попередній договір про намір про купівлю-продаж двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , - за ціною, що еквівалентна 10 600 доларів США у строк до 02.04.2020. Проте, до теперішнього часу договір купівлі-продажу вказаної квартири неукладений, а отримані в якості передоплати кошти - позивачу не повернуті. Однією з передумов виконання обов`язку за договором від 05.09.2019 - ОСОБА_5 зазначила про свій намір до 31.03.2020 оформити та зареєструвати свої права в порядку спадкування на запропоновану до продажу квартиру АДРЕСА_3 , яку вона успадкувала після смерті своєї матері - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не встигла оформити та зареєструвати своє право на успадковане після смерті матері ОСОБА_6 майно. Згідно з п.3 Договору від 05.09.2019, потенційний продавець ОСОБА_4 отримала від майбутнього (потенційного) покупця ОСОБА_2 в якості грошового забезпечення кошти, що еквівалентні 5300 доларів США, які є завдатком та підлягають заліку в ціну предмета договору. У строк до 02.04.2020 договір купівлі-продажу спірної квартири між позивачем та ОСОБА_4 укладено не було, внаслідок смерті останньої. Відповідачка ОСОБА_3 , яка доводиться рідною сестрою ОСОБА_5 за спільним походженням від батька - ОСОБА_7 , від спадщини не відмовлялась, а навпаки - здійснила право на прийняття спадщини, звернувшись протягом встановленого ст.1270 ЦК України строку із заявою про прийняття спадщини до П`ятої Запорізької Державної нотаріальної контори, у зв`язку чим була заведена спадкова справа №122-2020. З інформації нотаріальної контори вбачається, що інших спадкоємців за законом або за заповітом у спадкодавця немає, заповіт від її імені не посвідчувався. Відповідачка захистила своє право на спадщину в рамках цивільної справи №336/6023/20 (пр. №2/336/106/2022), за наслідками якої рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2022, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 11.07.2023, за ОСОБА_3 (як спадкоємцем ОСОБА_4 ) в порядку спадкування за законом визнано право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 та на двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 . Зазначені квартири витребувані з чужого незаконного володіння добросовісних набувачів: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Ухвалою суду від 29.08.2023 матеріали сказаної справи направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023, матеріали сказаної справи надійшли в провадження судді Карабак Л.Г. (провадження №2/336/3782/23).

Ухвалою суду від 06.11.2023 позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 19.12.2023 з Міністерства соціальної політики України витребувано інформацію стосовно відповідачки ОСОБА_3

25.12.2024 представником позивача адвокатом Губарєвим К.С., який діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 04.12.2023 серії АР №1151695 (а.с.71,93-94), Договору про надання правової допомоги №04-12-23 від 04.12.2023, через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

На виконання вимог Розпорядження керівника апарата Шевченківського районного суду міста Запоріжжя №110 від 16.01.2024, Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024, матеріали цивільної справи №331/5513/23 (провадження №2/336/1583/2024) передано в провадження судді Звєздовій Н.С.

Ухвалою суду від 17.01.2024 справу прийнято до свого провадження та залишено позов без розгляду.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 23.01.2024, інформація щодо ОСОБА_3 станом на 18.01.2024 відсутня.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 13.02.2024 матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів до попереднім договором купівлі-продажу квартири направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи, інформацію щодо ОСОБА_3 не знайдено.

Ухвалою суду від 06.03.2024 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Виклик відповідачки ОСОБА_3 вирішено здійснювати через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. У Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України витребувано інформацію із баз даних про перетинання відповідачкою державного кордону України за період з 01.01.2022 по теперішній час.

Відповідачкою відзив на позов не подано.

20.03.2024 на електронну пошту (25.03.2024 на офіційну пошту) суду надійшла відповідь з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідно до якої перетин державного кордону України було здійснено декілька разів, востаннє: на виїзд 23.06.2023 о 01.28 год., пункт пропуску: Устилуг, транспортним засобом: НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 01.05.2024 у П`ятої запорізької державної нотаріальної контори витребувано завірені копії матеріалів спадкової справи №122/2020, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

30.05.2024 на електронну пошту суду представником позивача подано клопотання про розгляд справи, призначений на 30.05.2024 без присутності позивача. На задоволенні позову наполягає, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

30.05.2024 представником відповідачки адвокатом Уткіним О.Є., який діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 22.05.2023 серії АР №1150281 подано заяву від імені відповідачки ОСОБА_3 про визнання позовних вимог, розгляд справи без її участі та вирішення питання щодо розподілу судових витрат. Договору про надання правової допомоги №81 від 22.05.2020, на підставі якого було видано вищевказаний ордер та яким визначено повний перелік повноважень адвоката, до матеріалів справи не додано.

05.08.2024 представником відповідачки подано заяву про визнання позову, аналогічну за змістом тій, що була подана 30.08.2024.

06.08.2024 з П`ятої запорізької державної нотаріальної контори надійшли матеріали спадкової справи №122/2020.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Позивач викликався шляхом направлення поштової кореспонденції за адресою, зазначеною у позові (конверти поверталися без вручення з відміткою «За закінченням строку зберігання», «Адресат відсутній за вказаною адресою»), а також шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефону, зазначений у позові. Згідно Довідок про отримання SMS-повідомлення, позивач про розгляд справи був повідомлений завчасно. Крім того, матеріали справи місять заяву адвоката Губарєва К.С. від 30.05.2024 про розгляд справи без участі сторони позивача.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася. Викликалася до суду шляхом направлення поштової кореспонденції за адресою, зазначеною у позові (конверти поверталися без вручення з відміткою «За закінченням строку зберігання»), а також шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефону, зазначений у позові. Згідно Довідок про отримання SMS-повідомлення, відповідачка про розгляд справи була повідомлена завчасно. Крім того, матеріали справи місять поштове повідомлення (а.с.158), з відміткою про вручення ОСОБА_3 судової повістки про виклик на 30.05.2024 та позов з додатками. Також відповідачка повідомлялася про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному порталі сайту «Судова влада України».

З огляду на вказане, судом були вжиті всі можливі та необхідні засоби щодо належного та завчасного сповіщення сторін про розгляд справи.

Представник відповідачки адвокат Уткін О.Є. в судовому засіданні підтримав заяву про визнання позовних вимог, просив її задовольнити та вирішити розподіл судових витрат.

Вислухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1,3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями ч.1 ст.608 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч.2 ст.1269 ЦК України, заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст.1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч.1). Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною (ч.5). Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (ч.6)

Відповідно до положень ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно ч.1 ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Згідно ч.1,3 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину/

Судом встановлено, що згідно долученої до позову копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 21.06.2022 Комунарським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01.06.1995 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .(а.с.9-10, 60)

Згідно долученої до позову копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 21.01.1998 Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 15.06.1996 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .(а.с.8)

Відповідачка по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були рідними сестрами по батьку, яким є ОСОБА_7 , що підтверджується долученими до позову копіями свідоцтва про народження відповідачки серії НОМЕР_4 від 19.05.2020, та свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_5 від 28.12.1963. (а.с. 13,13 зворот).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5 , її матір`ю зазначено ОСОБА_10 .

ОСОБА_11 , уклавши шлюб з ОСОБА_12 , змінила дівоче прізвище на « ОСОБА_13 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 15.03.1986. (а.с.13, зворот)

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 19.05.2020. (а.с.14)

05.08.2019 померла ОСОБА_6 , яка була матір`ю ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 від 05.06.2019 (а.с.14, зворот)

Факт того, що померла ОСОБА_14 та ОСОБА_10 є однією тією ж самою особою повністю підтверджується матеріалами витребуваної судом спадкової справи. (а.с.202-212)

Згідно п.1 долученої до позову копії (мовою оригіналу) «Договора намерений при покупке квартиры» від 05.09.2019, рідна сестра відповідачки по батьку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з однієї сторони та ОСОБА_2 , 1980 року народження, з іншої сторони домовились про те, що Продавець ( ОСОБА_4 ) зобов`язалася оформити спадок (кв. АДРЕСА_3 ), яка їй належить за заповітом після смерті матері ОСОБА_14 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), після чого не пізніше 31.03.2020 продати (передати у власність) ОСОБА_2 Покупцю.

Згідно п. 2 Договору, ОСОБА_2 (Покупець) зобов`язався придбати (купити) в майбутньому у ОСОБА_4 (після оформлення с терміни до 31.03.2020) 2-во кімнатну квартиру АДРЕСА_7 .

Згідно п.3 Договору, в забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань Покупець ( ОСОБА_2 ) передав майбутньому Продавцю ( ОСОБА_4 ) в якості Завдатка (в рахунок домовленої вартості 10600 доларів США) за квартиру, що купується у сумі 5300 доларів США. Решту суми (еквівалентну) 5300 доларів США в рахунок вартості квартири ОСОБА_2 зобов`язався передати ОСОБА_4 в день укладання нотаріального договору купівлі-продажу квартири.

Згідно п.4 Договору, ОСОБА_4 (майбутній продавець квартири) отримала від майбутнього покупця ОСОБА_2 в якості завдатка (в рахунок обумовленої вартості 10600 доларів США) за квартиру, що буде придбана в сумі 5300 доларів США.

Згідно п.5 Договору, Покупець та Продавець зобов`язалися виконати взяті на себе обов`язки та укласти Договір купівлі-продажу квартири у строк не пізніше 01.04.2020.

Згідно п.6 Договору, вартість квартири у зазначеному вище розмірі еквівалентом 10600 доларів США є кінцевою та зміні не підлягає.

Відповідно до долученої до справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 від 19.05.2020, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

20.03.2020 та ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , як рідна по батькові сестра померлої ОСОБА_4 , звернулася до П`ятої запорізької державною нотаріальною контори з заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим 31.03.2020 було заведено спадкову справу №122-2020, що підтверджується Витягом із Спадкового реєстру №60245381 від 20.05.2024, копію якого долучено до позову а також витребуваними ухвалою суду матеріалами вказаної спадкової справи.

Крім того, матеріали справи містять заяву ОСОБА_3 від 13.07.2020, в якій остання як рідна по батькові сестра померлої ОСОБА_4 , звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гавриленко Наталії Юріївни з заявою (зареєстровано в реєстрі за №182) про прийняття спадщини. (а.с.12,63) В заяві зазначено, що інші спадкоємці за законом відсутні. До складу спадкового майна увійшли квартири: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 . У вказаній заяві справжність підпису ОСОБА_3 було посвідчено нотаріально.

З матеріалів справи та витребуваних судом матеріалів спадкової справи вбачається, що 02.04.2020 до П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 з заявою претензією до спадкоємців «Про повернення боргу». (а.с. 15,212, зворот)

У вказаній заяві-претензії зазначив, що померла ОСОБА_4 є боржником по зобов`язанню, що виникло в результаті невиконання нею своїх обов`язків за Договором від 05.09.2019 про наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , а тому просив державного нотаріуса довести вказану вимогу до спадкоємців ОСОБА_4 .

Листом від 14.04.2024 (№722/02-14/122-2020) П`ята запорізька державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_3 про наявність вищевказаної претензії кредитора та було запропоновано звернутись до ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_8 для врегулювання виниклого питання.(а.с. 217, 217 зворот)

Постановою від 16.09.2024 №1925/02-31 державним нотаріусом П`ятої запорізької державної нотаріальної контори Уткіну О.Є. в особі представника за Довіреністю від імені ОСОБА_3 , було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_4 на майно, що складається з квартири АДРЕСА_4 , а також квартири АДРЕСА_7 .

Скориставшись своїм правом, ОСОБА_3 15.10.2020 звернулася до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , треті особи - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова Олена Володимирівна, П`ята запорізька державна нотаріальна контора, товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про визнання правочинів недійсними, встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем, визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна з чужого володіння.

Рішенням суду від 25.11.2022 (справа №336/6023/20, провадження №2/336/106/2023) позов задоволено.

Вказаним рішенням: встановлено факт постійного проживання ОСОБА_4 разом зі спадкодавицею ОСОБА_14 на день смерті останньої, яка мала місце 2 серпня 2019 року, в квартирі АДРЕСА_7 ; визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом смерті ОСОБА_4 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_7 на квартиру АДРЕСА_7 та квартиру АДРЕСА_4 ; встановлено, що договір купівлі-продажу квартири № Н-2893 від 24.12.2001 квартири АДРЕСА_4 , укладений на Запорізькій товарній біржі «Торг-Інвест» між ОСОБА_15 одного боку, та ОСОБА_4 і ОСОБА_16 , іншого, - є нікчемним; встановлено, що договір купівлі-продажу квартири № Н-2989 від 04.01.2002 квартири АДРЕСА_7 , укладений на Запорізькій товарній біржі «Торг-Інвест» між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , є нікчемним; витребувано у ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_4 ; витребувано у ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_7 ; стягнуто з ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 по 1443,00 грн. - судового збору. (а.с.46-51)

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11.07.2023, апеляційна скарга ОСОБА_8 в особі представника адвоката Никоненка О.О. та ОСОБА_9 - залишені без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2022 по цій справі без змін. (а.с. 52-59)

Вивчаючи долучені до позову та витребувані судом письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто, вказана норма права не покладає на суд обов`язку витребовувати той чи інший доказ за власної ініціативи, а дає таке право суду у разі сумніву в добросовісності здійснення учасником справи процесуальних прав.

Так, з метою всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи, суд звернувся до Єдиного державного реєстру судових рішень, з якого встановив, що постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 (провадження №61-11523сво23), задоволено касаційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2022 справі №336/6023/20 (провадження №2/336/106/2023) і постанову Запорізького апеляційного суду від 11.07.2023 в частині:

встановлення факту постійного проживання ОСОБА_4 разом із спадкодавицею ОСОБА_14 на день смерті останньої, яка мала місце 2 серпня 22019 року в квартирі АДРЕСА_7 ;

визнання за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_7 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка сталася 13 жовтня 2019 року;

визнання за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка сталася 13 жовтня 2019 року;

встановлення, що договір купівлі-продажу квартири № Н-2893 від 24 грудня 2001 року квартири АДРЕСА_4 , укладений на Запорізькій товарній біржі «Торг-Інвест» між ОСОБА_15 , з одного боку та ОСОБА_4 і ОСОБА_16 , з іншого, є нікчемним:

встановлення, що договір купівлі-продажу квартири № Н-2989 від 04 січня 2002 року квартири АДРЕСА_7 , укладений на Запорізькій біржі «Торг-Інвест» між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , є нікчемним;

витребування у ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_4 ;

витребування у ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_7 , стягнення судових витрат.

Вказаною постановою Верховного суду відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 про:

встановлення факту постійного проживання ОСОБА_4 разом із спадкодавицею ОСОБА_14 на день смерті останньої, яка мала місце 2 серпня 2019 року, у квартирі АДРЕСА_7 ;

визнання за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_7 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка сталася 13 жовтня 2019 року;

визнання за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_17 , яка сталася 13 жовтня 2019 року;

витребування у ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_4 ;

витребування у ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_7 .

Окремо постановою стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 15188,48 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 13 627,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 24384,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

В постанові зазначено, що з моменту її прийняття, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2022 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 11 липня 2023 року в скасованих частинах втрачають законну силу та події виконанню не підлягають. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Враховую правову позицію, висловлену постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 (провадження №61-11523сво23), за приписами статей 2, 81, 89 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що право власності на спірні квартири, в тому числі і квартиру, яку в майбутньому мав намір придбати позивач ( АДРЕСА_2 ) на момент укладення Договору про наміри від 05.09.2019 вже не належало ОСОБА_14 , а відтак як спадкоємиці останньої - ОСОБА_4 . Вказана обставина не спростована жодним рішенням, що набрало законної сили.

Так, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.09.2020 за №224153089, власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_15 , право власності якого на вказану квартиру виникло на підставі Договору купівлі-продажу Н-2989 від 04.01.2002 вчиненого Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест». В Державному реєстрі прав власності вказане право власності було зареєстровано приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою Оленою Володимирівною.(а.с.238-239)

Також, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.09.2020 за №224153386, власником квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_9 , право власності якої на вказану квартиру виникло на підставі Договору купівлі-продажу №157, вчиненого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою Оленою Володимирівною, яка і зареєструвала право власності на вказану квартиру в Державному реєстрі прав власності.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 визнана спадкоємицею після померлої ОСОБА_4 , а відтак повинна в силу вимог ч.1 ст.1282 ЦК України, задовольнити вимоги кредитора.

Позивачем не надано свідоцтва про право власності в порядку спадкування, виданого на ім`я відповідачки, а рішення суду, на яке він посилався як на головну підставу обґрунтованості своїх позовних вимог саме до ОСОБА_3 , постановою Верховного Суду скасоване.

Отже, матеріали справи не містять жодного доказу, з якого б випливало, що відповідачка набула право власності в порядку спадкування після померлої ОСОБА_18 .

Щодо подання представником відповідачки заяви про визнання позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч.1). До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.2). У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ч.3). У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч.4). Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч.5).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Касаційний цивільній суд у постанові від 25.05.2022 у справі №675/2136/19 зазначив, що суди не вправі покладати в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставин справи.

КЦС зауважив, що згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності або добровільності їх визнання. Отже визнання обставин, які не підлягають доказуванню, можливе, зокрема, за умов їх визнання усіма учасниками справи та відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Враховуючи, що у матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували той факт, що відповідачка набула право власності на майно в порядку спадкування після померлої ОСОБА_4 , а відтак в силу положень ст.1283 ЦК України повинна відповідати перед кредиторами померлої, суд не приймає до уваги як доказ заяву представника відповідачки адвоката Уткіна О.Є про визнання позову.

Крім того, суд звертає окрему увагу на той факт, що за час перебування справи на розгляді у суді, представником відповідачки не було надано ні в оригіналі, ні належним чином засвідченої копії Договору про надання правової допомоги №81 від 22.05.2020, на підставі якого було видано відповідний Ордер та в якому було б зазначено повний перелік повноважень адвоката, щодо дій, які він має право вчиняти в інтересах відповідачки, як про це йдеться в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 811/1507/18, від 29.05.2019 у справі № 202/5348/18.

Крім того, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №320/5420/18 від 01.07.2020, Ордер є достатнім документом лише для підтвердження повноважень адвоката представляти інтереси особи, але тільки у Договорі зазначається весь перелік повноважень, наданих стороною адвокату.

З огляду на вказане, у суду немає беззаперечних доказів того, що представник відповідачки мав повноваження щодо подання до суду заяви про визнання позову.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано та не доведено позовні вимоги, в зв`язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

З огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом було сплачено судовий збір у сумі 2171,00 грн., вказані витрати залишаються за позивачем і розподілу не підлягають.

Стороною відповідачки не заявлялося вимог щодо відшкодування судових витрат.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенніпозову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за попереднім договором про намір купівлі-продажу квартири відмовити.

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повний текст рішення складено 09.10.2024.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_10 , місце проживання (зареєстроване) АДРЕСА_9 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_11 , місце проживання (останнє відоме зареєстроване): АДРЕСА_10 .

Суддя: Н.С. Звєздова