Рішення

від 14.10.2024 по справі 683/1828/24

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/1828/24

2/683/855/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

з участю: представника позивачки ОСОБА_1 -

адвоката Короля П.В.

представника органу опіки та піклування виконавчого

комітету Старокостянтинівської міської ради -

Лубчинської Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в режимі відеоконференції цивільну справу №683/1828/24, 2/683/855/2024 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третіх осіб - служби у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_3 . Батьком дитини є ОСОБА_2 , з яким вона тривалий час перебувала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.

Декілька місяців після народження дитини ОСОБА_2 проживав разом із нею та сином, після чого оформив на неї онлайн кредит та зник із їхнього з сином життя. З того часу відповідач не намагається проявити по відношенню до сина будь-якої батьківської турботи та любові, а також утримується від надання на добровільних засадах матеріальної допомоги на утримання сина.

Вказує, що вона не має наміру в примусовому порядку стягувати з відповідача аліменти, оскільки не хоче, щоб їх пов`язували будь-які відносини, в тому числі аліментні.

На даний час вона твердо переконана, що позитивної тенденції на зміну поведінки відповідача по відношенню до їх малолітнього сина очікувати не слід, оскільки він усвідомлено дав їй зрозуміти, що збереження їхнього союзу, а тим більше його офіційна реєстрація, не входить у його життєві пріоритети.

Крім того, ОСОБА_2 з моменту народження сина ніяким чином не допомагав їй у догляді за сином, хоча вона цього потребувала, оскільки пологи проводились шляхом застосування кесаревого розтину.

Така поведінка відповідача, який залишив її одну із місячною дитиною, без будь-якої підтримки, свідчить про його байдужість до неї та долі їхнього сина. Оскільки ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та матеріального забезпечення сина, тому просить позбавити відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з підстав ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 червня 2024 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у загальному порядку.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2024 року постановлено провести по справі заочний розгляд.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Король П.В. позов підтримав та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказує, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню сина, оформив на позивачку онлайн кредит та залишив її із сином через декілька місяців після народження дитини. З того часу він дитиною не цікавиться, матеріально не допомагає та не дбає про сина, й у майбутньому не бажає цього робити. Натомість ОСОБА_1 має постійне місце проживання, є фізичною особою - підприємцем, має постійний дохід і взмозі самостійно утримувати та виховувати сина, а тому позбавлення відповідача батьківських прав ніяким чином не погіршить становище дитини.

Відповідач ОСОБА_2 , який повідомлений про час і місце розгляду справи в порядку, визначеному п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив, у визначений судом строк відзив на позов не подавав.

Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Лубчинська Н.Л. при вирішенні спору покладається на думку суду та підтримує наданий висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, до суду свого представника не направила, в матеріалах справи наявна заява в.о. начальника служби про розгляд справи у відсутності представника.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 15 серпня 2023 року матір`ю дитини є ОСОБА_1 , а батьком - ОСОБА_2 .

Малолітній ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить останній на праві власності згідно договору дарування від 06 грудня 2023 року.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак за місцем реєстрації не проживає, його фактичне місце проживання не відоме.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №63/54-42-1746/2024 від 05 липня 2024 року ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, не бере участі в утриманні дитини, а тому позбавлення його батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_3 є доцільним і таким, що відповідає інтересам дитини.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області №696 від 27 серпня 2024 року ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а тому позбавлення його батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 є доцільним і таким, що відповідає інтересам дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістом частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу статті 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до роз`яснень, даних у пунктах 15 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, пункт 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що проживання дитини разом із батьками в сім`ї відповідає якнайкращим її інтересам, оскільки дитина має право на особисте піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Розлучення дитини з батьками може бути обумовлене лише виключними обставинами, в тому числі неправомірною поведінкою батьків, яка призводить до грубого порушення економічних, соціальних і культурних прав дитини, створює загрози для безпечних умов її проживання та розвитку, перешкоджає належному матеріальному забезпеченню дитини.

Позбавлення батьківських прав є одним із заходів сімейно-правової відповідальності, яка спрямована на захист прав та інтересів дитини, настає при винній поведінці батьків на підставах і у порядку, передбачених законом, та породжує настання невигідних для батьків наслідків, у тому числі втрату права, заснованого на спорідненості з дитиною.

Однією з підстав позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійний характер.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі № 638/6919/16-ц).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24.06.2020 року у справі № 344/6374/18, від 08.04.2020 року у справі № 645/731/18, від 29.01.2020 року у справі № 127/31288/18, від 29.01.2020 року у справі № 643/5393/17, від 17.01.2020 року у справі № 712/14772/17, від 25.11.2019 року у справі № 640/15049/17, від 24.04.2019 року у справі № 331/5427/17, від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц.

Відповідно до положень статей 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Так, відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або

відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Відповідач записаний батьком цієї дитини.

У цьому випадку, походження дитини від батька було визначено на підставі пункту 1 частини 2 статті 125 СК України, яка передбачає, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини.

Отже, під час реєстрації народження дитини відповідач звертався до Білоцерківського відділу ДРАЦС із заявою про своє батьківство по відношенню до дитини ОСОБА_3 , тим самим відповідач визнав останнього своїм сином та бажав бути для нього батьком.

На час звернення до суду із даним позовом малолітньому ОСОБА_3 виповнилось лише 10 місяців.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що декілька місяців після народження дитини ОСОБА_2 проживав разом із позивачкою та сином, однак надалі оформив на позивачку онлайн кредит, залишив їх з сином і з того часу не виконує своїх батьківських обов`язків.

При цьому, вказуючи, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів, які б підтверджували ці обставини.

Фактично доводи позивачки про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків базуються лише на її твердженнях.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить про те, що батько дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між батьками дитини конфлікту, що може мати тимчасовий характер, також не є підставою для позбавлення цих прав.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Позивачкою, не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що батько дитини особливо неблагонадійний і спілкування з ним буде суперечити інтересам дитини.

З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 зловживає алкоголем чи вживає наркотичні засоби, притягувався до адміністративної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов`язків, застосував насильство щодо дитини чи негативно впливає на духовний та фізичний її розвиток.

Таким чином, надані позивачкою та досліджені судом докази жодним чином не вказують на наявність в діях ОСОБА_2 . винної поведінки або свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, або жорстокого поводження з дитиною, які б давали підстави суду застосувати до нього крайній захід впливу у виді позбавлення батьківських прав. Також відсутні дані про негативний вплив ОСОБА_2 на дитину.

Оцінюючи в сукупності усі докази, наявні в матеріалах справи, суд критично оцінює висновки органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради

Хмельницької області №63/54-42-1746/2024 від 05 липня 2024 року та органу опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області №696 від 27 серпня 2024 року, згідно яких позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним і таким, що відповідає інтересам дитини. Дані висновки не містять достатнього обґрунтування щодо необхідності безумовного позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина, не містять даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка взагалі не здійснює своїх батьківських обов`язків. Вказані висновки ґрунтуються лише на показаннях позивачки ОСОБА_1 та письмових доказах, що додані нею до позову, яким суд надав оцінку та визнав недостатніми для висновку про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Крім того, в судовому засіданні представник служби у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Лубчинська Н.Л. зазначила, що ОСОБА_2 на засіданні комісії не було. З ним по телефону спілкувалась працівниця служби у справах дітей Сторожук О.О. , якій ОСОБА_2 повідомив, що не бажає виконувати батьківські обов`язки.

Зі змісту висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області також вбачається, що ОСОБА_2 на засідання комісії не з`явився, однак в телефонному режимі повідомив працівнику служби, що він підтримує позов щодо позбавлення його батьківських прав.

Разом тим, у суду виникає обґрунтований сумнів, що особою, з якою спілкувались працівники служби у справах дітей, був саме ОСОБА_2 , оскільки ідентифікувати незнайому особу, з якою спілкуєшся по телефону, практично не можливо.

При цьому, будь-яких заяв до суду, зокрема, про визнання позову, ОСОБА_2 не подавав.

Вказані висновки оцінюються судом у сукупності з іншими доказам і самі по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.

Згідно ст.12 Конвенції ООН «Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною у 1991 році, держави учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до положень ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

На час розгляду справи малолітньому сину сторін виповнилось лише один рік, що позбавляє суд можливості виконати вимоги ст.171 СК України.

Таким чином, оцінюючи усі надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачка не довела належними та допустимим доказами, що батько дитини ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, в зв`язку із чим її позов про позбавлення батьківських прав суд визнає необґрунтованим, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги

всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, місце знаходження: вул. Острозького,70, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, 31100, код ЄДРПОУ 04060766.

Третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, місце знаходження: вул. Павла Скоропадського,8 м. Біла Церква Київської області, 09107, код ЄДРПОУ 35615529.

Повний текст рішення складено 14 жовтня 2024 року.

Суддя: