Ухвала

від 23.09.2024 по справі 559/701/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 559/701/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/741/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 14 березня 2024 року стосовно ОСОБА_7 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченої ОСОБА_7

встановила:

цією ухвалою задоволено клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_7 ОСОБА_8 підтримане обвинуваченою ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016180000000049 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України, повернуто прокурору Рівненської обласної прокуратури у зв`язку з невідповідністю вимогамКПК Українидля усунення недоліків.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд, зокрема, зазначив, що, у обвинувальному акті по даному кримінальному провадженню, не вбачається в інтересах якої саме третьої особи чи осіб діяла ОСОБА_7 , чи виключно в своїх, в наслідок чого обвинувачення сформульовано не конкретно, а зазначена кваліфікація її дій не належна.

На дану ухвалу прокурор Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просить оскаржувану ухвалу скасувати, і призначитиновий розгляду судіпершої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що в ході досудового слідства достеменно не встановлено, кому саме з прокурорів Луцької місцевої прокуратури, обвинувачена мала б висловити пропозицію неправомірної вигоди, проте зазначено таку ознаку службової особи, яка займає відповідальне становище - прокурорам Луцької місцевої прокуратури. Крім того, вказана ознака вказана у множині, оскільки підтримання публічного обвинувачення здійснювала прокурор Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_9 , яка підпорядковується безпосередньому керівництву вказаної прокуратури, проте, кому саме з прокурорів дана пропозиція мала б бути висловлена, в ході досудового слідства не встановлено.

Наголошує, що суд не взяв до уваги вказані обставини, а також те, що при вчиненні особою замаху на пропозицію неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за відсутності доказів, не було необхідності зазначення в обвинувальному акті конкретних прокурорів Луцької місцевої прокуратури.

На думку прокурора, суд безпідставно вказав в ухвалі про не зазначення в обвинувальному акті третьої особи чи осіб в інтересах якої діяла ОСОБА_7 , оскільки згідно диспозиції статті 369 КК України, остання обвинувачується у підбурюванні до закінченого замаху на пропозицію службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, тобто прокурору Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_9 та іншим прокурором цієї прокуратури.

Підкреслює, що обрана ОСОБА_7 кваліфікуюча ознака підбурювання до пропозиції, а не до надання неправомірної вигоди службовій особі надати їй або третій особі неправомірної вигоди, не може свідчити про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України та не потребує додаткової кваліфікації.

Вважає, що висновки суду про неможливість роз`яснення суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_7 є також незаконними та безпідставними.

Наголошує, що під час судового розгляду справи в попередньому складі, як у підготовчому судовому засіданні так і при завершенні судового слідства, сторона на захисту не зазначала про неконкретність висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, та суд першої інстанції згідно вироку не встановив таких недоліків в обвинувальному акті.

Підкреслює, що згідно постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 01.12.2022 та ухвали Волинського апеляційного суду від 14.03.2023 (останньою скасовано виправдувальний вирок Лубенського міськрайонного суду від 08.01.2019 відносно ОСОБА_7 ), зазначено про необхідність усунення порушень вимог кримінального процесуального закону, які зазначені згідно апеляційної скарги прокурора та проведення судового слідства. Будь-яких висновків, щодо неконкретності пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, вищевказані судові рішення не місять.

Вказує, що судом першої інстанції під час винесення ухвали порушено вимоги ч. 2 ст. 439 КПК України відповідно до якої, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку захисника та обвинуваченої, які подану прокурором апеляційну скаргу заперечили, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до п.13 ч.1ст.3 КПК Україниобвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно частини 4статті 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до вимог ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Таким чином, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Відповідно до змісту ст. 291 КПК України, обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом досудового слідства, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення, та в якому викладається його сутність і підстави, дається юридична оцінка та кваліфікація дій обвинуваченого, визначаються межі судового розгляду.

Вказаною нормою встановлено процесуальний порядок складення обвинувального акта у кримінальному провадженні та ряд відомостей, що їх має містити обвинувальний акт. Зокрема, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого; анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України,обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Підставою для повернення обвинувального акта відносно ОСОБА_7 в ухвалі суду першої інстанції, зокрема, вказано, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки у обвинувальному акті по даному кримінальному провадженню, не вбачається в інтересах якої саме третьої особи чи осіб діяла ОСОБА_7 , чи виключно в своїх, в наслідок чого обвинувачення сформульовано не конкретно, а зазначена кваліфікація її дій не належна.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,у обвинувальномуакті укримінальному провадженні№42016180000000049від 24.03.2016р.відносно обвинуваченої ОСОБА_7 за ч.2ст.15,ч.4ст.27,ч.3ст.369КК України, послідовно викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відтак, твердження суду першої інстанції про відсутність у обвинувальному акті належного формулювання обвинувачення є безпідставними.

При складанні та затвердженні обвинувального акта щодо ОСОБА_7 прокурором дотримано вимоги ст.291 КПК України, тобто обвинувальний акт містить як формулювання обвинувачення, так і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

З огляду на вищенаведене, вказані в оскаржуваній ухвалі суду порушення вимог ст.291 КПК України колегія суддів апеляційного суду не вважає істотними, які б перешкодили суду першої інстанції виконати вимоги ст.ст.315, 316 КПК України та провести підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.

За таких обставин колегія суддів не може погодитися з наведеними в ухвалі суду першої інстанції висновками про те, що органом досудового розслідування порушено вимоги ст.291 КПК України при складанні обвинувального акта, які б унеможливлювали провести підготовче судове засідання в суді першої інстанції на підставі обвинувального акта.

При цьому, слушними є доводи прокурора про те, що згідно постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 01.12.2022 та ухвали Волинського апеляційного суду від 14.03.2023 (останньою скасовано виправдувальний вирок Лубенського міськрайонного суду від 08.01.2019 відносно ОСОБА_7 ), зазначено про необхідність усунення порушень вимог кримінального процесуального закону, які зазначені згідно апеляційної скарги прокурора та проведення судового слідства. Будь-яких висновків, щодо неконкретності пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, вищевказані судові рішення не місять.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність повернення обвинувального акта є слушними та підлягають до задоволення, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.409 КПК України необхідно оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, , та призначити новий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні №42016180000000049 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України у суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 404, 405,407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_6 задоволити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 14 березня 2024 року про повернення прокурору Рівненської обласної прокуратури у зв`язку з невідповідністю вимогамКПК Українидля усунення недоліків обвинувального акта з додатками у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016180000000049 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акта у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4