Ухвала

від 14.10.2024 по справі 293/1466/24

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 293/1466/24

Провадження № 2/293/613/2024

УХВАЛА

14 жовтня 2024 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1

до 1. Міністерства оборони України

2. Головного Управління пенсійного фонду України в Житомирській області,

3. Черняхівського відділу ДРАЦС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

про визнання батьківства

ВСТАНОВИВ:

10.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, Головного Управління пенсійного фонду України в Житомирській області, Черняхівського відділу ДРАЦС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), за змістом якої просить:

- визнати батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- зобов`язати Черняхівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести до державного акту цивільного стану про народження ОСОБА_2 №105 від 22.08.2024 року яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні зміни: в графі "Батько" зазначити " ОСОБА_3 ", в графі "Прізвище, ім"я, по батькові" дитини зазначити " ОСОБА_4 ".

Дослідивши зміст поданої позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі за таких підстав.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги; позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, у порушення норм п. 4 ч.3 ст. 175 ЦПК України позивач не зазначає зміст позовних вимог до кожного з відповідачів.

Передумовою звернення до суду в порядку позовного провадження є наявність спірних правовідносин та необхідність захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Спір про право характеризує такий стан відносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав і обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання.

Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача.

Відповідачем є та процесуальна особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Однак, визначивши процесуальний статус відповідачів, позивач не зазначила та жодним чином не обґрунтувала, якими саме діями чи бездіяльністю зазначених відповідачів порушуються, не визнаються чи оспорюються будь-які її права, як позивача за заявленими вимогами та якими доказами це підтверджується.

Заразом, позивач не зазначила та жодним чином не обґрунтувала заявлений нею зміст позовних вимог у визначений спосіб, а саме шляхом визнання батьківства, зважаючи на той факт, що особа, яку позивач уважає батьком дитини помер.

При цьому, суд звертає увагу, що законодавець розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства - про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою (ст. 128 СК України), та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник уважає батьком дитини (ст. 130 СК України).

Як роз`яснено у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Зазначене кореспондується з п. 7 постанови Пленум Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", де вказано, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) як заінтересовані особи.

Водночас суд вказує, що встановлення факту, що має юридичне значення, в окремому провадженні можливе за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У разі наявності спору про право при встановленні того чи іншого факту, зокрема, як і факту батьківства, позивачу слід врахувати, що суб`єктний склад відповідачів по справі визначається в залежності від мети встановлення факту.

Частиною 4 ст. 177 ЦПК Українивизначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п.п.2 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1211,20 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, згідно із заявленими вимогами позивача, позовна заява має бути оплачена судовим збором за дві вимоги немайнового характеру, що у загальному розмірі становить 2422,40 грн.

Однак, при звернені до суду заявник сплатила судовий збір у розмірі 1211, 20 грн, що вказує на неповну оплату заяви судовим збором за заявленим вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд звертає увагу, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачам строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Керуючись ст. ст.175,177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Головного Управління пенсійного фонду України в Житомирській області, Черняхівського відділу ДРАЦС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання батьківства - залишити без руху.

2. Надати позивачу строк в 7 (сім) днів з дня отримання нею цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

3. Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута заявнику.

Інформацію щодо справи учасники справи можуть отримати на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: https://cr.zt.court.gov.ua/sud0624/

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвала складена та підписана: 14.10.2024.

Суддя Людмила ЛОСЬ