Рішення

від 10.10.2024 по справі 754/2836/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2479/24

Справа №754/2836/24

РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

судді Саламон О.Б.

з участю секретаря судового засідання Рябенка В.О.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представників Любаренка І.О. , Зелінської Н.М.

третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 та ОСОБА_1 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позиції учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Любаренка І.О., позивач ОСОБА_5 , в інтересах якої діє мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_1 звернулися з позовом до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_2 з вимогами щодо визнання за нею та її донькою ОСОБА_5 право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги позову обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (дідусь) отримав ордер на поселення в житловому приміщенні, двокімнатна квартира, за адресою АДРЕСА_1 разом із членами своєї родини дружиною ОСОБА_7 (бабуся) та сином ОСОБА_8 (батько). ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 (дідусь). ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_8 народився син ОСОБА_1 (позивач, онук). ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_7 (бабуся). ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 (син) одружився із ОСОБА_1 (позивач по справі). 21 серпня 2012 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_1 народилося донька ОСОБА_5 (онучка). ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_8 одружився з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_8 (батько). У квартирі АДРЕСА_2 проживають: вдова ОСОБА_2 (дружина батька ОСОБА_8 ) проживає в одній із дох кімнат та ОСОБА_1 (син померлого батька ОСОБА_8 ) проживає в другій кімнаті разом із своєю дружиною ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_5 (онучка). Факт проживання дитини в кв. АДРЕСА_2 підтверджується беззаперечними доказами, а саме обслуговуванням її за вказаною адресою у лікаря та довідками, про місце проживання дитини від закладів навчання. Тобто батьки дитини разом із малолітньою дитиною проживали із дідусем (члени сім`ї наймача) в кв. АДРЕСА_2 ще до його смерті позивач вказує, що разом із своєю родиною всі ці роки сплачували комунальні рахунки в повному обсязі, закупляли меблі за свої власні кошти, укомплектували побутовими речами, замінили вікна та зробили косметичний ремонт, провели кабельне телебачення та інтернет. Повністю несли на собі тягар утримання нерухомого майна.

Скориставшись правом подачі відзиву, 19 березня 2024 року представником відповідача надано до суду відзив, в якому адміністрація не погоджується з позовними вимогами, викладеними у позовній заяві, вважає їх необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Посилались на те, що на підставі розпорядження Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації від 30.01.2015 № 48 «Про закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» за вказаним КП на праві господарського відання закріплене майно, у тому числі буд. АДРЕСА_3 . Як вбачається з матеріалів справи, право на зайняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було надано ОСОБА_6 на сім`ю у складі трьох осіб: ОСОБА_6 , дружина - ОСОБА_7 , син - ОСОБА_8 , на підставі ордеру на жиле приміщення від 16.10.1973 № Г2 19244, виданого виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих. У 1986 році ОСОБА_6 помер, у зв`язку з чим 04.03.1986 був виписаний із спірної квартири. За результатами розгляду заяви дружини померлого - ОСОБА_7 , видано розпорядження від 05.08.1994 №858 «Про зміну договору найму житлових приміщень громадянам Ватутінського району», на підставі якого відповідному ЖЕКу дозволено змінити договір найму двокімнатної квартири АДРЕСА_2 та укласти його з ОСОБА_7 , склад сім`ї якої: вона, син ОСОБА_8 . Після смерті квартиронаймача ОСОБА_7 договір найму спірної квартири у порядку та на підставах, визначених нормами статті 106 ЖК України, з ОСОБА_8 не укладався, відповідно і не був наймачем квартири. У 2023 році ОСОБА_8 помер, у зв`язку з сим 24.03.2023 був знятий з реєстрації за місцем проживання. З того часу по даний час у спірному жилому приміщенні ніхто не зареєстрований, при цьому ні позивачі ані відповідач ОСОБА_2 у спірній квартирі не зареєстровані і зареєстровані у ній не були, права на її зайняття в установленому законом порядку не набували, при цьому позивач разом з чоловіком мають інше зареєстроване місце проживання, де за ними зберігається право користування. Квартира АДРЕСА_2 не приватизована, отже належить до комунальної власності територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради. У період з 2000 року по 2023 рік у квартирі був зареєстрований лише ОСОБА_8 , нарахування комунальних послуг також проводилось на 1 особу. Жодних доказів того, що за життя ОСОБА_8 вчиняв будь-які дії, спрямовані на вселення та реєстрацію позивачів, не надано, а також відсутні докази того, що родина позивача ОСОБА_8 весь цей час постійно проживали у квартирі, сплачували житлово-комунальні послуги, робили ремонт тощо, оскільки наявна заборгованість. Посилаючись на викладені обставини та відсутність будь-яких належних доказів та правових підстав для задоволення вимог, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову.

08 квітня 2024 року до суду надійшов відзив представника відповідача Київської міської ради - Марченко Г.А., у якому заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що позовні вимоги не підтвердженні належними та допустимими доказами, оскільки процедура вселення та укладення договорів найму регулюється житловим законодавством України, зокрема ЖК України. При цьому, Київська міська рада погоджується з доводами Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації викладеними у відзиві на позовну заяву. Посилаючись на викладене, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову.

11 вересня 2024 року від представника позивача - адвоката Любаренка І.О. через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, у яких вказує, що під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання. Факт постійного проживання в квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_5 підтверджується доказами долученими до позовної заяви, включаючи квитанції про утримання квартири, сплату комунальних послуг, наявністю в квартирі особистих речей позивачів, довідками про місце обслуговування позивачів. Тому, враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просив про їх задоволення.

Представник відповідача Київської міської ради в судове засідання не з`явилась, у відзиві просить розглядати справу в її відсутність.

Представник відповідача Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Зелінська Н.М. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечували.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, надавши листа, в якому просить розглянути справу в його відсутність та постановити рішення з урахуванням якнайкращих інтересів дитини.

Процесуальні дії та рішення суду.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 28 лютого 2024 року відкрито провадження у вказаній справі та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 24 квітня 2024 року постановлено витребувати від Деснянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) інформацію про перебування в шлюбі/розірвання шлюбу, який був укладений 20 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 у період з 2011 року по 20 березня 2024 року та про укладення/розірвання в період з 2011 року по 20 березня 2024 року шлюбу ОСОБА_1 або ОСОБА_1 .

Відповідно до ухвали, постановленої шляхом внесення до протоколу судового засідання від 24 квітня 2024 року закрито підготовчий розгляд, призначивши справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінки аргументів сторін.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.

16 жовтня 1973 року ОСОБА_6 (дідусь) отримав ордер на поселення в житловому приміщенні, двокімнатна квартира, за адресою АДРЕСА_1 разом із членами своєї родини дружиною ОСОБА_7 (бабуся) та сином ОСОБА_8 (батько).

Шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 від 30 січня 1958 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 27 липня 1960 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 (дідусь), що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 08 січня 1986 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_8 народився син ОСОБА_1 (позивач, онук), що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_7 (бабуся), що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 04 лютого 2000 року.

20 серпня 2011 року ОСОБА_1 (син ОСОБА_8 , онук ОСОБА_6 ) одружився із ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_6 від 20 серпня 2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_9 у ОСОБА_1 народилося донька ОСОБА_5 (онучка), що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_7 від 05 січня 2013 року.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_8 одружився з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_8 від 18 вересня 2014 року.

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_8 (батько), що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_9 від 24 березня 2023 року.

У квартирі АДРЕСА_2 проживають:

1. Вдова ОСОБА_2 (дружина батька ОСОБА_8 ) проживає в одній із дох кімнат.

2. ОСОБА_1 (син померлого батька ОСОБА_8 ) проживає в другій кімнаті разом із своєю дружиною ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_5 (онучка).

В судовому засіданні також встановлено, що у спірній квартирі ніхто не зареєстрований, квартира не приватизована та перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

З копії паспортів та витягів з Реєстру територіальної громади м. Києва вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 24.05.2011 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідач ОСОБА_10 з 22.12.1992 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 . Третя особа ОСОБА_1 з 04.10.1990 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 . Позивач малолітня ОСОБА_5 не має зареєстрованого місця проживання.

Позивачі просять задовольнити їх вимоги, вказуючи на те, що на даний час у квартирі проживають їх родина в складі трьох осіб та відповідач ОСОБА_10 . Саме родина ОСОБА_1 несе витрати по утриманню квартири, сплачують комунальні послуги, зробили ремонт, є постійними користувачами житла, а тому вважають, що набули право користування спірним житлом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.

За приписами ст. 47 Конституції України, ст. 1, ч. 4 ст. 9 ЖК України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду, а також ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статею 48 Конституції України встановлено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Частиною 1 ст. 270 ЦК України визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування.

Згідно зі статтею 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.61, ст. 64 та 65 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявність згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між згаданими особами, наймачем і членами сім`ї, які проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, які мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні ч. 2 ст. 64 ЖК України може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом із наймачем.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2020 року у справі № 205/6201/17, від 18 травня 2022 року у справі № 463/2277/20-ц.

Член сім`ї наймача в розумінні Житлового кодексу - це особа яка перебуває з наймачем жилого приміщення у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними зв`язками/стосунками), або шлюбними відносинами; постійним проживанням з наймачем та членами його сім`ї; ведення з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при розгляді конкретної справи в суді щодо визначенні членом сім`ї та визнання наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача, у зв`язку з його смертю. (Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 щодо офіційного тлумачення поняття "член сім`ї ").

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмові згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному житловому приміщенні, було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року в справі № 755/16392/17 (провадження № 61-310св19), від 15 квітня 2020 року в справі № 466/5057/17 (провадження № 61-42617св18).

У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 зроблено висновок, що у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

У постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 759/9229/19 (провадження № 61-11242св20) Верховний Суд за подібних фактичних обставин справи зазначив, що належними та допустимими доказами для встановлення факту спільного проживання є, зокрема, докази ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків, інших обставин, які засвідчують реальність спільного проживання.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з їх оплати. Згідно з ч. 3 ст. 815 ЦК України та ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла, квартирну плату та плату за комунальні послуги.

На підтвердження своїх позовних вимог стороною позивача в якості доказів надано копії декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу позивачам та третій особі по справі, однак, вказані копії не містять дати укладення таких декларацій, укладених з сімейним лікарем (без дати) із зазначенням місця проживання у спірній квартирі; виписку з Медичного центру ТОВ «Мінімакс», із зазначенням адреси спірної квартири, від 22.08.2023; довідку про навчання ОСОБА_5 у Спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 207 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва; квитанції про сплату за житлово-комунальні послуги за спірну квартиру; розрахункову книжку по сплаті за квартиру, комунальні та інші послуги та електроенергію; письмові пояснення, відібрані адвокатом, у сусідів (допитано), а саме: ОСОБА_11 (мешканець) квартири за адресою: АДРЕСА_7 ; ОСОБА_12 (мешканець) квартири за адресою: АДРЕСА_8 .

Позивач вказує, що разом із своєю родиною всі ці роки сплачували комунальні рахунки в повному обсязі та повністю несли на собі тягар утримання нерухомого майна.

Вказані докази, як окремо, так і в сукупності, жодним чином не свідчать про те, що позивачі вселилися в спірну квартиру як член сім`ї останньої зареєстрованої в ній особи ОСОБА_8 та за наявності на це його згоди, проживали разом із наймачем у зазначеному житловому приміщенні, несли витрати на утримання житла. Практично усі докази датовані 2023 роком, тобто вже після смерті ОСОБА_8 . Посилання ж позивачів на факт сплати родиною ОСОБА_1 житлово-комунальних послуг за спірну квартиру не тільки не підтверджено наданими стороною позивача квитанціями, в яких відсутнє зазначення платником.

Право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім`ї наймача в установленому законом порядку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 200/17337/17 (провадження № 61-865сво21)).

Разом із тим, аналіз змісту ст. 65 ЖК України у системному зв`язку з іншими нормами права дає підстави для висновку, що за особою не може бути визнано право користування житловим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання (право користування) в іншому житловому приміщенні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 12 квітня 2021 року в справі № 127/26104/18 (провадження № 61-23331св19), від 03 лютого 2021 року в справі № 643/3624/16 (провадження № 61-5000св19), від 01 вересня 2021 року в справі № 641/7103/19 (провадження № 61-6885св20), від 06 жовтня 2021 року у справі № 646/660/19 (провадження № 61-17363св20, від 18 травня 2022 року у справі № 463/2277/20-ц (провадження № 61-2027св22.

Таким чином, під час судового розгляду не встановлено доказів, які б вказували на наявність згоди наймача спірного житлового приміщення на вселення позивачів, як членів сім`ї, їх спільного проживання, несення витрат на утримання спірного житла, що вказує на недоведеність набуття позивачами права користування квартирою. Також, відсутні докази того, що спірна квартира є єдиним постійним місцем проживання позивачів.

При цьому суд враховує обставини того, що позивач ОСОБА_1 зберігає право користування на інше житло за адресою: АДРЕСА_4 , в якому вона зареєстрована. Право ж користування житлом малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 визначається з місцем проживання її батьків відповідно до вищенаведених норм СК України.

Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Виходячи з положень ст. 33 Конституції України про гарантування громадянам свободи пересування і вільного вибору місця проживання сама по собі наявність чи відсутність прописки не може бути підставою як для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка вселилася до наймача, так і для відмови в цьому.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд зауважує, що за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому житловому приміщенні.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 вересня 2023 року у справі № 712/11721/21.

Відтак, суд приходить до висновку відсутність правових підстав та належих доказів для визнання за позивачами права на проживання та користування кв. АДРЕСА_2 відповідно до встановленого ст.ст.64, 65, 156 ЖК України порядку.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі № 235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції".

З огляду на викладене, обставини та доводи, викладені у позовній заяві та встановлені в ході розгляду справи по суті є такими, що не підтверджені належними та допустимими докази, а отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.47 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 5, 12-13, 15-16, 76-81, 89, 258-260, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.9, 61, 63-65, 103, 106, 107 ЖК України, ст. 3 СК України, ст.ст. 810, 816 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 та ОСОБА_1 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Повний текст рішення складено 14.10.2024.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон