Постанова

від 14.11.2007 по справі 24/132-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/132-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 листопада 2007 р.                                                                                   № 24/132-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Поляков Б.М., –головуючого

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Ткаченко Н.Г.

розглянувши  касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на постановугосподарського суду міста Києва від 28.02.2007

у справігосподарського суду№ 24/132-бміста Києва

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Левен»

провизнання банкрутом

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника касаційної скаргиКуракін Ю.В. (дов.№12206/9/10-009 від 19.09.2006)

від заявникане з'явились

В С Т А Н О В И В  :

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2007 було порушено провадження по справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Левен» (далі –боржник) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом»(а.с. 1-2).

Постановою господарського суду міста Києва від 28.02.2007 року боржника було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Шупік В.О., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу протягом п'яти днів оголошення про визнання боржника банкрутом та надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції постановою, Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (надалі –Інспекція) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 23, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частин 2 і 3 статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Відтак, чинне законодавство про банкрутство пов'язує набуття кредиторами прав учасників провадження у справі про банкрутство в порядку статті 51 Закону за наслідком розгляду поданих ними грошових вимог в місячний строк після офіційної публікації про порушення провадження у справі.

Як було встановлено судами, постановою господарського суду міста Києва від 28.02.2007 року боржника було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Шупік В.О., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу протягом п'яти днів оголошення про визнання боржника банкрутом та надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

          Оскільки на час винесення постанови про визнання боржника банкрутом на підставі статті 51 Закону конкурсні кредитори у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником відсутні, право на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом належить лише боржнику та ліквідатору, адже інших учасників справи на цей час ще немає.

Відтак, доводи касатора про порушення його прав при винесенні зазначеної постанови колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.

Разом з тим, колегія суддів ВГСУ зазначає про право скаржника на оскарження прийнятих у справі послідуючих судових актів після подання ним грошових вимог у порядку визначеному статтею 51 Закону, оскарження дій ліквідатора на предмет відхилення грошових вимог кредитора, оскарження судових актів в ході ліквідаційної процедури та за її наслідками, якщо такими актами порушуватимуться права та законні інтереси податкового органу.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування постанови господарського суду міста Києва від 28.02.2007 у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду міста Києва від 28.02.2007 залишити без змін.

Головуючий                                                                             Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                Н. Ткаченко