Рішення

від 11.10.2024 по справі 601/2533/24

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №601/2533/24

Провадження № 2-а/601/47/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2024 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Клим Т.П., за участі секретаря судового засідання Коляди О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременець адміністративну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гурника Віктора Олександровича до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гурник В.О. звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про поновлення пропущеного строку та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 16.07.2024 серії ЕНА №2618068, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 510,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що зі змісту постанови вбачається: 16 липня 2024 року водій, керуючи транспортним засобом, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті. Таким чином, працівник поліції стверджує, що в діях Позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП України.

Із винесеною постановою позивач не згідний, оскільки правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 не порушував. Вважає, що вказана вище постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена незаконно, упереджено, з порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, що призвело до незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Зазначає, що у водія виникає обов`язок вмикати світловий покажчик повороту у таких випадках: початок руху та зупинка, перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Позивач рухався прямо по головній дорозі вул. Спортивної у с. Великі Млинівці Тернопільської області. Вважає, що працівник поліції протиправно виніс оскаржувану постанову, адже ОСОБА_1 рухався прямо у напрямку до м. Почаїв, траєкторію руху не змінював, такі маневри як: поворот, розворот чи перестроювання не здійснював. Пункт 9.2 ПДР України не містить закону вимогу до водія вмикати світловий покажчик повороту при з`їзді з головної дороги на другорядну. Водію забороняється під час руху подавати сигнал, якщо він може бути незрозумілим для інших учасників руху. Оскільки Позивач рухався прямо у напрямку до м. Почаїв, ввімкнення правого або лівого покажчика повороту могло створити враження в інших учасників руху, що ОСОБА_1 мав намір здійснити поворот на дорогу 1 або 2 як вказано у схемі, доданій до цієї позовної заяви. Такі дії створюють передумови для хибної інтерпретації сигналу, що в наслідку може призвести до аварійної ситуації чи ДТП. Відсутність сигналу повороту дає зрозуміти водіям на другорядній дорозі, що водій не змінює напрямок руху і продовжує рух прямо.

З урахуванням вимог діючих Правил дорожнього руху України, позивач не мав обов`язку вмикати світловий покажчик повороту, оскільки фактично поворот (тобто зміну напрямку руху праворуч чи ліворуч), розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім, перестроювання він не здійснював. ПДР не вимагають подачі сигналу повороту у випадку продовження руху прямо, і відсутність сигналу повороту не створила небезпеки для інших учасників дорожнього руху.

Під час винесення оскаржуваної постанови працівником поліції роз`яснено Позивачу, що він має право на правову допомогу та захист. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 заявив усне клопотання про надання йому безоплатного адвоката. У свою чергу працівники поліції відмовили у задоволенні клопотання. Свою позицію обґрунтували наступним: законодавством не передбачено процедуру залучення безоплатного адвоката самими працівниками поліції під час винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Також додали, що Позивач зможе скористатися послугами професійного адвоката при оскарженні постанови у судовому порядку.

Ухвалою судді від 19.08.2024 відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

30.08.2024 судом отримано відзив на позов, згідно якого Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Під час здійснення патрулювання поліцейськими Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області було помічено даний транспортний засіб, який при повороті в селі Великі Млинівці, Тернопільської області, не ввімкнув покажчик повороту. Тому ними було прийнято рішення про з`ясування обставин здійснення позивачем даного правопорушення.

Факт вчинення правопорушення підтверджується відео з нагрудної камери працівників поліції, де зафіксовано як після повідомлення причини зупинки позивач виправдовує не увімкнення світлового покажчика повороту власним трактуванням ПДР України, тобто фактично визнає вину у вчиненому правопорушенні (відео файл додасться). Після встановлення особи позивача, було розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, заслухано усні пояснення по факту вчиненого ним правопорушення, повідомлено яка справа розглядається та що він буде притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч2 ст.122 КУпАП. ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України. варто зазначити, що працівники поліції при розгляді справ у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху не наділені важелями забезпечення чи виклику адвоката для особи, яка порушила ПДР України, а ОСОБА_1 вільний сам обирати собі особу, яка може надати правову допомогу.

30 серпня 2024 року від представника позивача адвоката Гурника В.О. надійшла відповідь на відзив. Згідно якого, він не погоджується з викладеними аргументами у відзиві. Відповідач зазначає, що факт імовірного правопорушення зафіксовано на відео з нагрудної камери працівника поліції.

Позивач не погоджується з даним твердженням відповідача з огляду на наступні обставини. На відеоматеріалах, доданих представником відповідача до відзиву, не зафіксований сам факт вчинення імовірного порушення, а лише сама процедура розгляду адміністративної справи по відношенню до ОСОБА_1 .. Відеоматеріалами не зафіксований факт визнання Позивачем своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП України. Більше того, ОСОБА_1 надає пояснення, що не мав наміру здійснювати поворот, а продовжував рух прямо. Інші докази, а саме фото чи показання свідків, які б могли підтвердити, що Позивач здійснив поворот, а не рухався прямо у матеріалах справи - відсутні.

У самому відзиві на позовну заяву, представник відповідача стверджує, що суть адміністративного правопорушення, що вмінюється Позивачу, полягає у не ввімкненні світлого покажчика при зміні напрямку руху, а саме при виконанні маневру «поворот». Разом з цим, зміна напрямку руху передбачає вчинення водієм одного з таких маневрів як: поворот, розворот, обгін, перестроювання. Поворот: водій змінює напрямок руху, повертаючи ліворуч або праворуч. Розворот: водій змінює напрямок руху на протилежний. Обгін: водій змінює напрямок руху, щоб обігнати інший транспортний засіб. Перестроювання: водій змінює напрямок руху, переходячи на іншу смугу руху. Зміна напрямку руху за ПДР включає будь-який маневр, який змінює траєкторію транспортного засобу на дорозі, включаючи повороти, розвороти, обгони та перестроювання. Це охоплює як зміну смуги руху, так і будь-які дії, що призводять до зміни напрямку руху транспортного засобу. Особливу увагу суду звертаю на те, що у випадку Позивача при продовжені руху прямо при з`їзді з головної дороги на другорядну, транспортний засіб ОСОБА_1 не змінював траєкторію руху, а тому обов`язок щодо ввімкнення повороту - відсутній. Більше того, хибне ввімкнення повороту без наміру здійснення такого маневру може призвести до неправильного тлумачення даного сигналу іншими учасниками дорожнього руху. У відзиві відповідач зазначає, що ОСОБА_1 підтверджує, що з`їжджав з головної на другорядну дорогу, а згідно з п. 16.14 ПДР України, якщо головна дорога на перехресті змінює напрямок, водії транспортних засобів, які рухаються по ній, повинні керуватися між собою правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг. Цим правилом повинні керуватися між собою і водії, які рухаються по другорядних дорогах. Представник відповідача у відзиві посилається на п. 16.14 ПДР України. Разом з цим, як зазначалося вище, головна дорога змінювала напрямок «прямо і наліво», а Позивач у свою чергу рухався прямо, при цьому з`їжджаючи з головної дороги на другорядну.

В судове засідання представник позивача адвокат Гурник В.О. надіслав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явилась, у відзиві на позов просила у задоволенні позову відмовити і справу слухати у її відсутності.

Враховуючи думку сторін, розглянувши адміністративну справу, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Згідно з ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Судом встановлено, що 16 липня 2024 року інспектором Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Гранкіним Д.Ю. складено постанову серії ЕНА №2618068 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у якій зазначено, що 16 липня 2024 року водій, керуючи транспортним засобом, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.б ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.122КУпАП.

Даною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

За приписами частини другої статті 19КонституціїУкраїни органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23ЗаконуУкраїни«Про Національнуполіцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до п. 9.2.б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 72КАСУкраїни доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, на спростування доводів позивача стороною відповідача надано суду матеріалами відеозапису із нагрудної камери поліцейського.

Проте, дослідивши в судовому засіданні відеозапис, судом, поза розумним сумнівом, не встановлено порушення позивачем п. 9.2б ПДР України. Позивач рухався прямо по головній дорозі вул. Спортивної у с. Великі Млинівці Тернопільської області. ОСОБА_1 рухався прямо у напрямку до м. Почаїв, траєкторію руху не змінював, такі маневри як: поворот, розворот чи перестроювання не здійснював.

Стаття 62 КонституціїУкраїни встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

З огляду на зазначене, вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не доведена та не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до положень частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний, зокрема, має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Тому, керуючись приписами наведених норм права, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо складання оскаржуваної постанови, та вважає, що постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Щодо поновлення пропущеного строку на подання адміністративного позову на думку суду, є поважними, є підстави для поновлення цього строку виходячи з наступного.

Статтею 289 КУпАП України передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

За змістом ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Згідно до статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Позивачем оскаржується постанова серії ЕНА № 2618068 від 16.07.2024 про накладення адміністративного стягнення, при цьому позовну заяву направлено до суду 16.08.2023. Тобто позивачем пропущено строк оскарження постанови.

Враховуючи клопотання позивача про поновлення строку звернення із адміністративним позовом до суду, причини пропуску зазначеного строку суд вважає поважними, так як про оскаржувану постанову позивач дізнався на початку серпня, коли у за стосунку Дія надійшло сповіщення про відкрите виконавче провадження, а тому даний строк підлягає поновленню.

В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7000 гривень суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з пунктами 6, 7статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 по справі № 820/4263/17.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Факт надання адвокатом Гурником В.О. послуг позивачу підтверджується наступними доказами:

- договором про надання правової допомоги від 18.07.2024, укладеним між адвокатом Гурником В.О. та Кучеруком В.А. за умовами якого, виконавець зобов`язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту замовника по адміністративній справі про скасування постанови про скоєння адміністративного правопорушення. Орієнтовний розрахунок суми гонорару - 7000 гривень.

З огляду на викладене, враховуючи надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також те, що справа, яка розглядається, відноситься до справ незначної складності, враховуючи фактично виконану адвокатом роботу (надані послуги), час витрачений на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг наданих робіт (послуг), суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 7000 грн. є необґрунтованою.

Виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, реальності наданої та оплаченої позивачем правничої допомоги адвоката, а також те, що позов задоволено, суд приходить до переконання, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката підлягає сума в розмір 4000 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Поновити пропущений строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2618068 від 16 липня 2024 року.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2618068, винесену інспектором Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Гранкіним Денисом Юрійовичем від 16 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. та правову допомогу у розмірі 4 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Т. П. Клим