Ухвала

від 11.10.2024 по справі 346/5318/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/5318/24

Провадження № 1-в/346/512/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

представника адміністрації колонії ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання засудженого про звільнення від покарання та пом`якшення покарання на підставі ч.ч. 2,3 ст. 74 КК України засудженого

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-12.08.2019 Пустомитівським районним судом Львівської області за ч.1 ст.263 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;

засудженого вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02.07.2021 року за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 т.15 ч.2 ст.361, 70, 71 КК України, який скасований вироком Вінницького апеляційного суду від 13.10.2021 в частині призначення покарання, врешті вирок залишено без змін, остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

В С Т А Н О В И В:

30.09.2024 року засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаним клопотанням (заявою), у якому посилається на те, що Законом України №3886-ІХ введена декриміналізація крадіжки та в десять разів збільшився поріг кримінальної відповідальності за заподіяну майнову шкоду, а саме до 3028 грн., на підставі ст.74 КК України, просить суд скасувати призначену йому вироком суду міру покарання.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 підтримав клопотання та просить його задовольнити.

Представник колонії не заперечував проти задоволення клопотання.

Прокурор заперечувала проти задоволенні клопотання засудженого, оскільки відсутні підстави для звільнення його від покарання.

Суд, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали, надані в обґрунтування клопотання, особову справу засудженого дійшов наступних висновків.

Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74 Кримінального кодексу України(п. 13 ч. 1ст. 537 КПК України).

Згідно п. 2 ч. 2ст. 539 КПК Україниклопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті57, частини першої статті58, частини першої статті62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537цього Кодексу.

Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання у ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)», за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02.07.2021 року за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 т.15 ч.2 ст.361, 70, 71 КК України, який скасований вироком Вінницького апеляційного суду від 13.10.2021 в частині призначення покарання, врешті вирок залишено без змін.

Так, вироком Вінницького апеляційного суду від 13.10.2021 ОСОБА_6 засуджений за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, за ч.3 ст.15 ч.2 ст.361 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбута частина покарання за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.08.2019 за ч.1 ст.263 КК України та остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 07.02.2020 по 11.02.2020, з 02.07.2021 по 13.10.2021 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Початок строку покарання рахувати з 13.10.2021.

Судомвстановлено,що відповіднодо вирокуЖмеринського міськрайонногосуду Вінницькоїобласті від02.07.2021року ОСОБА_5 за попередньою змовою з іншою особою 07.02.2020 року вчинив замах на заволодіння коштами в сумі 220800 гр., які знаходилися в банкоматі АТ «Ощадбанку», але свій злочинний умисел не довів до кінця від причин, що від нього не залежали, оскільки був затриманий працівниками поліції на місці вчинення злочину. Дії ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане із проникненням у сховище за попередньою змовою групою осіб.

09.08.2024 року набрав чинностіЗакон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»(надаліЗакон №3886-ІХ).

Відповідно до вказаногоЗакону №3886-ІХ,стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушеннябула викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденнямчужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Верховний Суд у постанові від 23 травня 2023 року у справі № 940/225/21 вказав, що для відмежування таємного викрадення чужого майна (крадіжки) як кримінального проступку від дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, яке є адміністративним правопорушенням (ст. 51 КУпАП), вирішальною є вартість викраденого майна.

При цьому вартість чужого майна, яка вважається дрібною, встановлюється у ст. 51 КУпАП, а не в Особливій частині КК України. Тобто, без застосування норм статті 51 КУпАП неможливо визначити кримінальну протиправність діяння, яке має ознаки крадіжки, а отже норми статті 51 КУпАП є невід`ємною складовою законодавства України про кримінальну відповідальність в аспекті застосування статті 185 КК України.

Відповідно до ч.6ст.3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цьогоКодексута/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХПерехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексудля відповідного року.

Відповідно до пп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будьякого платника податку.

Отже, після набрання чинностіЗакону України №3886-ІХ дрібним викраденням чужого майна вважається, зокрема, крадіжка, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 5 КК Українизакон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Указане положення цілком узгоджується із вимогамист. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Вказане узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися уККраніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».

Відповідно до ч. 2ст. 74 КК Україниособа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Отже Законом України №3886-ІХ від 18 липня 2024 року, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтямиКримінального кодексуУкраїниза принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що станом на час вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.15ч.3ст.185КК Українивідповідно довироку Жмеринськогоміськрайонного судуВінницької областівід 02.07.2021року,а саместаном на 07.02.2020 два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян становило 2102 грн. В той час як вартість майна, на викрадення якого ОСОБА_5 був здійснений замах складає 220800 грн., що перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, а тому не є дрібним викраденням і не виключає кримінальну відповідальність за це діяння.

Отже, відсутні підстави для задоволення клопотання засудженого про звільнення від призначеного покарання.

На підставі ст.5, ч.2 ст.74 КК України,Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст.537,539 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошено 11.10.2024 о 15 год. 45 хв.

Головуючий суддя : ОСОБА_1