Ухвала

від 26.11.2024 по справі 346/5318/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/5318/24

Провадження № 11-кп/4808/531/24

Категорія ст. 74 ч. 2 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря с/з ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_8 ,

розглянувши в режимі відеоконференції в м. Івано-Франківську апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 11.10.2024 року про відмову у звільненні від покарання та пом`якшення покарання засудженого ОСОБА_8 , -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 11.10.2024 року у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про його звільнення від покарання та пом`якшення покарання на підставі ч.2, 3 ст.74 КК України відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX, визначено, що дрібним викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, вважається, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Засуджений переконаний, що ним не було завдано матеріальних збитків, оскільки він вчинив замах на крадіжку, а тому є підстави для звільнення його від призначеного судом покарання.

В судовому засіданні засуджений підтримав подану ним апеляційну скаргу.

Прокурор вважав апеляційну скаргу засудженого необґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін кримінального провадження, обговоривши доводи і мотиви апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_8 засуджений вироком Вінницького апеляційного суду за ст.15 ч.3 ст.185 ч.3, ст.15 ч.2 ст.361 ч.2, ст.70, ст.71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Згідно обвинувачення визнаного судом доведеним, ОСОБА_8 вчинив замах на крадіжку грошових коштів в сумі 220800 грн., що перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, а тому не є дрібним викраденням і не виключає кримінальну відповідальність за це діяння.

Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_8 в задоволенні його клопотання, виходив з того, що станом на 07.02.2020р. (час вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.15 ч.3 ст.185 ч.3 КК України), два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян становили 2102 грн., а тому відсутні підстави для задоволення клопотання засудженого про звільнення від призначеного покарання.

З такими висновками погоджується і апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Доводи засудженого, що оскільки він вчинив лише замах, його дії не є кримінально караними у зв`язку із змінами в законодавстві, не заслуговують на увагу апеляційного суду.

Так, згідно змісту Закону України №3886-ІХ, дрібним викраденням чужого майна вважається, крадіжка, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна дорівнює або перевищує два неоподатковувані мінімуми доходів громадян, встановлені на дату скоєння відповідного правопорушення.

Відповідно до п.5 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до п\п 169.1.1, п.169.1 ст.169 розділу IV Податкового кодексу, така податкова соціальна пільга встановлена у розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, кримінальна відповідальність за крадіжку вчинену у 2020 році настає у разі, якщо вартість викраденого майна становить більше 2102 грн.

Як визначено ст.16 КК України, кримінальна відповідальність за замах на кримінальне правопорушення настає за статтею 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчене кримінальне правопорушення.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції відповідають наведеним нормам матеріального права, а тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 537, 539 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 11.10.2024 року про відмову у звільненні від покарання та пом`якшення покарання засудженого ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_3

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_5