Постанова

від 13.12.2007 по справі 1/15-22/8

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/15-22/8

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 грудня 2007 р.                                                                                    № 1/15-22/8  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н. О., - головуючого,

Рибака В.В.,Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиВАТ “Львівське АТП-24654”

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 року

у справі господарського суду  Львівської області

за позовомТОВ “Компанія ОВАККО Лтд”

доВАТ “Львівське АТП-24654”

про

та за зустрічним позовомдопрозобов'язання вчинити дії, які перешкоджають здійсненню підприємницькій діяльності ВАТ “Львівське АТП-24654”ТОВ “Компанія ОВАККО Лтд”визнання недійсним договору оренди та виселення,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Кузан Р.І.,

- відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2007 року ТОВ “Компанія ОВАККО Лтд” звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ “Львівське АТП-24654” про зобов'язання припинити дії, що перешкоджають здійсненню підприємницької діяльності шляхом надання автотранспортних послуг населенню, в тому числі облаштування платної стоянки за адресою: м. Львів, вул. Джерельна, 69.

У лютому 2007 року ВАТ “Львівське АТП-24654” подало до господарського суду зустрічний позов до ТОВ “Компанія ОВАККО Лтд” про визнання недійсним договору оренди від 27.12.2000 року на підставі ч.1 ст. 92 ЦК України та виселення із земельної ділянки покритої асфальтом площею 0,25 га, розташованої за адресою: м. Львів, вул. Джерельна, 69.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.04.2007 року у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю.

Доповідач: Черкащенко М.М.

Визнано недійсним договір оренди, укладений 27.12.2000 року між ВАТ “Львівське АТП-24654” та ТОВ “Компанія ОВАККО Лтд” на майбутнє. Зобов'язано ТОВ “Компанія ОВАККО Лтд” виселитись із земельної ділянки покритої асфальтом площею 0,25 га, розташованої за адресою: м. Львів, вул. Джерельна, 69. Рішення мотивовано тим, що договір оренди був укладений у простій письмові формі, що є порушенням ч.3 ст. 13 Закону України “Про оренду землі”, а тому в силу ст. 215 ЦК України він є недійсним.  

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 року рішення місцевого господарського суду від 13.04.2007 року скасовано повністю. Прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено. Зобов'язано ВАТ “Львівське АТП-24654 усунути перешкоди в користуванні ТОВ “Компанія ОВАККО Лтд” об'єктом оренди згідно договору від 27.12.2000 року. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що асфальтоване покриття, згідно Інструкції “Про застосування плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій”, затв. наказом Мінфіна України № 291 від 30.11.1999 року є спорудою, а  тому у сторін відсутній в силу  ст. 793 ЦК України обов'язок нотаріально посвідчувати спірний договір.    

Не погоджуючись з прийнятою постановою ВАТ “Львівське АТП-24654” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 року скасувати, рішення господарського суду Львівської області від 13.04.2007 року залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом              неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.12.2000 року між ВАТ “Львівське АТП-24654” (орендодавець) та ТОВ “ОВАККО” (орендар) було укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавець передав в тимчасове користування орендаря частину площадки покриту асфальтом; розмір ділянки, що передається у користування 0,25 га та знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Джерельна, 69.

Від імені ВАТ “Львівське АТП-24654” договір був підписаний головою правління Мощец І.Й.

Згідно ст.  ст. 63 ЦК УРСР, який діяв на дату укладення спірного договору, угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише у разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту укладення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ВАТ “Львівське АТП-24654” своїми діями в подальшому схвалило укладений договір оренди, таке схвалення вбачається виставленням рахунків на оплату орендної плати, отримання орендованих платежів, внесення 01.04.2006 року змін до договору від 27.12.2000 року.

Враховуючи зазначені вище обставини, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про відсутність підстав передбачених ч.1 ст. 92 ЦК України для визнання недійсного договору оренди.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України “Про оренду землі” (в редакції чинної на момент укладання договору), договір    оренди    земельної    ділянки    посвідчується нотаріально за її місцезнаходження.

Оскільки, спірний договір оренди укладений у простій письмовій формі, а недодержання сторонами під час укладання угоди нотаріальної форми договору є підставою в силу ст. 48 ЦК УРСР та 220 ЦК України для визнанні такого договору недійсним, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання недійсним договору.

Також, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про визнання договору оренди від 27.12.2000 року недійсним на майбутнє, оскільки згідно змісту договору, права та обов'язки передбачалися на майбутнє.

Виходячи з того, що договір оренди є недійсним на майбутнє, місцевий господарський суд правомірно відмов у задоволенні первісного позову про зобов'язання відповідача припинити дії, що перешкоджають здійсненню підприємницької діяльності шляхом надання автотранспортних послуг населенню.

Висновок суду апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору з огляду на те, що предметом спірного договору є споруда, а тому на дані правовідносини не поширюється дія Закону України “Про оренду землі” і обов'язковість нотаріальної форми договору є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про оренду землі”, оренда землі –це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Об'єктом оренди можуть бути земельні ділянки з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, що розташовані на них, якщо це передбачено договором оренди (п.2 ст. 4 Закону).

Згідно п.1.1 договору, об'єктом оренди є частина площадки покрита асфальтом.

Відповідно до п.1.3 договору, розмір ділянки, що передається у користування: 0,25 га та розташована за адресою: м. Львів, вул. Джерельна, 69.

Статтею 2 договору передбачено, що метою договору є надання автотранспортних послуг населенню, в т.ч. облаштування платної стоянки.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що предметом спірного договору є земельна ділянка, а не асфальтоване покриття і даний договір є прихованою формою договору оренди землі.

Висновок апеляційної інстанції, що асфальтоване покриття є спорудою –помилковий, оскільки чинне законодавство не містить чіткого визначення поняттю споруди чи асфальтованого покриття, не містить ж визначення і Інструкція № 291 від 30.11.1999 року “Про застосування плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій”, на яку послався суд апеляційної інстанції. Дана Інструкція також не містить положення про віднесення асфальтованого покриття до споруд.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що предметом спірного договору є земельна ділянка, а відповідно до даних правовідносин слід застосовувати вимоги земельного законодавства.

Оскільки, суд апеляційної інстанцій дійшов до протилежного висновку, судова колегія приходить до висновку про скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 року та залишення рішення місцевого господарського суду без змін, з підстав відповідності його всім обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України   

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу задовольнити.

          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 року у справі № 1/15-22/8 скасувати.

          Рішення господарського суду Львівської області від 13.04.2007 року з даної справи залишити без змін.

          Доручити господарському суду Львівської області видати відповідні накази згідно ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

          Головуючий                                                                        Н. Кочерова

Судді:                                                                                 В. Рибак

                                                                                           М. Черкащенко