Рішення

від 13.04.2007 по справі 1/15-22/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/15-22/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

13.04.07                                                                                           Справа№ 1/15-22/8

за позовною заявою ТзОВ  “Компанія ОВАККО ЛТД”, м.Львів

до відповідача ВАТ “Львівське автотранспортне підприємство –24654”, с.Брюховичі

про зобов'язання вчинити дії, які перешкоджають здійсненню підприємницької діяльності

за  зустрічною позовною заявою ВАТ “Львівське автотранспортне підприємство -24654”, с.Брюховичі

до відповідача ТзОВ “Компанія ОВАККО ЛТД”, м.Львів

про визнання недійсним договору оренди та виселення

                                                                           Суддя  М.Желік

Представники:

Від ТзОВ „Компанія ОВАККО ЛТД”: Кузан Р.І. - представник.

Від ВАТ „Львівське автотранспортне підприємство –24654”: Хмельовський Т.О. - представник.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю мале підприємство “Компанія ОВАККО ЛТД”, м. Львів, звернулось із позовом до відкритого акціонерного товариства “Львівське автотранспортне підприємство –24654”, с. Брюховичі, Львівська область, про зобов'язання вчинити дії, які перешкоджають здійсненню підприємницької діяльності. Відкрите акціонерне товариство “Львівське автотранспортне підприємство –24654”, с. Брюховичі, Львівська область, звернулось із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства “Компанія ОВАККО ЛТД”, м. Львів, про визнання договору оренди недійсним та виселення.

Ухвалою суду від 16.01.2007 р. було порушено провадження по справі та призначено розгляд на 25.01.2007 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 25.01.2007 р., 13.02.2007 р., 06.03.2007 р., 20.03.2007 р.. В судових засіданнях 29.03.2007 р. та 11.04.2007 р. оголошувались перерви.

Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній доказами.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, відзиві на зустрічний позов і поясненнях, та пояснив, зокрема, що позивач орендує у відповідача частину площадки покритої асфальтом за адресою м. Львів, вул. Джерельна, 69 на якій позивач облаштував автостоянку. Однак, відповідач розклеює оголошення про припинення роботи автостоянки, вживає заходів до перекриття в'їзду. Просить позов задовольнити. Зустрічний позов заперечив за безпідставністю.

Представник відповідача первісний позов заперечив, а зустрічний підтримав з мотивів, зазначених у відзиві, зустрічній позовній заяві, поясненнях. Ствердив, що строк оренди, встановлений договором із позивачем, сплив. Крім того, договір оренди був пролонгований без рішення спостережної ради відповідача –з перевищенням повноважень голови правління та без дотримання нотаріальної форми, встановленої ст. 793 ЦК України.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд встановив наступне.

27.12.2000 р. між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) було укладено договір оренди. Вважаючи цей договір недійсним як такий, що укладений представником відповідача із перевищенням повноважень, відповідач посилається на п. 8.4.5. статуту відповідача, зареєстрованого 08.07.1998 р., згідно із яким спостережна рада товариства вправі приймати рішення про передачу в оренду майна, якщо розмір угоди або вартість майна, яке становить предмет угоди, не перевищує 25% статутного фонду товариства. Згідно із п. 8.5.2. вказаного статуту, правління відповідача вправі вирішувати усі питання діяльності товариства крім тих, що входять до компетенції загальних зборів чи спостережної ради.

З матеріалів справи вбачається, що рішення про надання позивачу в оренду земельної ділянки площею 0,25 га приймалось правлінням позивача, що підтверджується витягом з протоколу засідання правління ВАТ "Львівське АТП 24654" №36 від 29.11.2000 р.; а також спостережною радою, що підтверджується протоколом №27 від 18.12.2000 р. засідання Спостережної Ради відкритого акціонерного товариства "Львівське автотранспортне підприємство 24654". Відповідач посилався на те, що долучена позивачем до матеріалів справи копія протоколу №27 від 18.12.2000 р. не була належно завірена позивачем, однак, не заперечив належними доказами факт прийняття такого рішення спостережною радою та складання зазначеного протоколу.

Крім того, згідно із ст. 63 ЦК УРСР, який діяв на дату укладення спірного договору, угода, укладене від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише у разі дальшого схвалення угоди цією особою. Однак, наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту укладення. Матеріали справи свідчать, що договір оренди від 27.12.2000 р. схвалювався товариством, яке не перешкоджало використанню орендованого майна, отримувало орендну плату, посилалось на нього у листуванні, що підтверджується, зокрема, листом відповідача №24/11-01 від 24.11.2006 р., а також  вносило до договору зміни, що підтверджується, зокрема, додатком №1 від 01.04.2006 р..

ЦК УРСР, який діяв на дату укладення спірного договору, не вимагав його укладення в нотаріальній формі.

Згідно із п. п. 1, 2 вказаного договору орендар отримав у тимчасове володіння частину розташованої за адресою м. Львів, вул. Джерельна, 69, площадки, покритої асфальтом, площею 0,25 га для надання автотранспортних послуг населенню, в т.ч. облаштування автостоянки. З матеріалів справи та пояснень сторін випливає, що об'єкт оренди був фактично переданий позивачу та використовувався ним.

Згідно із п. 4.1. договору, термін оренди складає п'ять років. Відповідно до п. 4.2., якщо жодна сторона в термін один місяць до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на той самий термін. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що жодна сторін у термін, встановлений договором не зверталась до свого контрагента про намір припинити орендні відносини. Доказів зворотного суду не надано, сторони на цю обставину не посилались. Крім того, позивач продовжував орендувати майно, а відповідач приймати відповідне виконання. Не зважаючи на те, що долучені до матеріалів справи платіжні доручення містять посилання на іншу дату договору як на підставу платежу, зазначений у платіжних дорученнях договір суду не наданий, сторони на його існування не посилались, а відповідач не стверджував про порушення відповідачем умов договору оренди взагалі та в частині сплати орендної плати зокрема. Згідно із ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається  поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Посилання відповідача на те, що пролонгація являє собою нове укладення договору не ґрунтується на законодавстві. Згідно із п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності ЦК України, застосовуються правила цього кодексу лише щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. З норм ЦК України не вбачається обов'язку пролонгації договору оренди у нотаріальній формі.

Належних доказів, передбачених ст. ст. 22, 23 ЗК України від 18.12.1990 р. (який діяв на час укладення договору) належності предмета оренди відповідачу суду не надано. Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Водночас, як випливає з п. 1 договору оренди від 27.12.2000 р., предметом договору є земельна ділянка площею 0,25 га (п. 1.3.), яка являє собою частину площадки, покритої асфальтом (п. 1.1.), розташована за адресою м. Львів, вул. Джерельна, 69 (п. 1.2.). Таким чином, предметом договору оренди є головна річ із приналежностями. Згідно із ст. 132 ЦК УРСР, який діяв на час існування спірних відносин, приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв'язана з нею спільним господарським призначенням. При цьому, за загальним правилом, приналежність наслідує долю головної речі. Така ж норма міститься і у ст. 186 ЦК України. Належних доказів обумовлення іншого режиму головної речі чи приналежностей суду не надано, враховуючи неможливість їх окремого використання. А відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на дату укладення спірного договору, договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням. З матеріалів справи вбачається, що договір укладено лише у простій письмовій формі.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР, який діяв на дату існування спірних відносин і в силу п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на спірні відносини, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою ст. 48 ЦК УРСР. Такі ж наслідки передбачає і норма ст. 220 ЦК України.

Посилання позивача на ту обставину, що недотримання нотаріальної форми угоди тягне за собою нікчемність правочину та не вимагає визнання його недійсним судом не стосуються суті спору та не впливають на правову характеристику спірних відносин, оскільки поняття недійсного правочину є родовим поняттям по відношенню до нікчемного правочину. Ч. 2 ст. 115 ЦК України не забороняє визнання нікчемного правочину судом недійсним, залишивши позивачеві право обрати відповідний спосіб захисту цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 48 ЦК УРСР, ч. 1 ст. 203 ЦК України, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Відповідно до ст. 59 ЦК УРСР, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє. Така ж норма передбачена і у ст. 236 ЦК України. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що договір оренди від 27.12.2000 р. слід визнати недійсним на майбутнє.

Враховуючи наведене, права використовувати земельну ділянку покриту асфальтом, отриману в оренду з порушенням закону позивач не має. Крім того, позивачем у встановленому порядку не доведено чинення йому перешкод у використанні орендованого майна відповідачем. Переконливих належних доказів того, що оголошення розклеюються відповідачем, суду не надано. Твердження про намагання відповідача перекрити доступ до орендованого майна не підтверджуються матеріалами справи. Як випливає з матеріалів справи, доступ до площадки станом на дату розгляду справи судом відкритий. Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищенаведене, підставність позовних вимог сторін не доведена суду у встановленому порядку належними доказами. Судові витрати покладаються на сторони. Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.          Зустрічний позов задовольнити повністю. Визнати недійсним договір оренди, укладений 27.12.2000 р. між відкритим акціонерним товариством "Львівське автотранспортне підприємство 24654" (ЄДРПОУ 03417626) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ОВАККО" (ЄДРПОУ 19162120) на майбутнє.

3.          Виселити товариство з обмеженою відповідальністю мале підприємство “Компанія ОВАККО ЛТД”, (м. Львів, вул. Костелівка, 8/3, ЄДРПОУ 19162120) із земельної ділянки, покритої асфальтом площею 0,25 га, розташованої за адресою м. Львів, вул. Джерельна, 69.

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства “Компанія ОВАККО ЛТД”, (м. Львів, вул. Костелівка, 8/3, ЄДРПОУ 19162120) на користь відкритого акціонерного товариства "Львівське автотранспортне підприємство 24654" (ЄДРПОУ 03417626) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя