Постанова

від 11.09.2024 по справі 904/4346/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4346/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від позивача: Брилевський А.Д.

від відповідача: Кармійченко А.В., Зеленова О.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "Житлокомплекс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023 року у справі №904/4346/23 (суддя Панна С.П.)

за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), 50103, м.Кривий Ріг, вул.Героїв АТО, 92, код ЄДРПОУ 43877118

до Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "Житлокомплекс", 52100, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м.П`ятихатки, вул.Поштова, будинок 85, код ЄДРПОУ 39276924

про стягнення збитків,-

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "Житлокомплекс" про стягнення збитків в розмірі 4 540 407,47 грн. внаслідок використання відповідачем водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023 року у справі №904/4346/23 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "Житлокомплекс" на користь Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) збитки в розмірі 4 540 407,47 грн. внаслідок використання водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Стягнуто з Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "Житлокомплекс" на користь Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) судовий збір в розмірі 68 106,11грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що є доведеними обставини забору відповідачем води з Макортівського водосховища на річці Саксагань в період з 2014 року по 07.07.2020 року в об`ємі 5 470 700 м 3 без дозволу на спецводокористування, що є підставою для нарахування збитків. Суд не застосував позовну давність, про яку заявлену відповідачем, у зв`язку з триваючим характером правопорушення.

Не погодившись з рішенням суду, Комунальне підприємство П`ятихатської міської ради "Житлокомплекс" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023 року у справі №904/4346/23 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- підприємство відповідача здійснює забір води з водозабірних труб, що знаходяться на балансі іншого підприємства - ДПП "Кривбаспромводопостачання", отже, підприємство відповідача є по суті вторинним водокористувачем і отримує воду на підставі договору про водопостачання без отримання дозволу на спеціальне водокористування;

- відповідач не здійснював самовільний забір води, а отримував воду як результат послуги з постачання технічної води та сплачував таку послугу;

- відповідач є добросовісним учасником у правовідносинах з державою, ним не було допущено жодного умислу щодо порушення правил спеціального водокористування, отже, вина відповідача в заподіянні збитків відсутня, як відсутня і його протиправна поведінка.

Також відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності. Вважає, що позивач міг довідатись про відсутність дозволу у відповідача з моменту подання ним звітів 2ТП за 2015 рік з 10.01.2016 року, за 2016 рік - з 25.01.2017 року, за 2017 рік - з 16.01.2018 року, за 2018 рік - з 14.01.2019 року, за 2019 рік. - з 10.01.2020 року, отже, строк позовної давності є пропущеним. Додатковим підтвердженням такого висновку є та обставина, що згідно п. 6 Опису виявлених порушень вимог законодавства Акту перевірки № 426/2.3-2.5-7/21, складеного 28.10.2021 року, виявлено відсутність у відповідача дозволу на спецводокористування в період з 2018 року до 06.07.2020 року. Інформація за період з 25.06.2014 року по 2018 рік під час складання акту не розглядалась і такий факт в акті перевірки встановлений не був, а була така інформація отримана пізніше за письмовими запитами позивача, вже після складання акту перевірки.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Предметом спірного договору, укладеним з ДПП "Кривбаспромводопостачання", на який посилається відповідач, є послуги з постачання води з Макортівського водосховища до забірних пристроїв, насосних станцій замовника. Отже, після надходження води до забірних пристроїв відповідач здійснює забір води.

Крім цього, у статистичній звітності за формою № 2ТП-водгосп за 2015-2020 роки підприємство надало інформацію щодо об`ємів води, забраної із водного об`єкта, що враховані засобами вимірювальної техніки первинних водокористувачів.

Також відповідно до Поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води, які погоджені листом Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА від 11.06.2020 року № 3-3670/0/261-20, КП ПМР "Житлокомплекс" здійснює підйом поверхневої води із Макортівського водосховища, її очищення на водопровідних очисних спорудах і постачання споживачам.

Також позивач звертає увагу, що в подальшому відповідачем було отримано для ведення своєї діяльності дозвіл на спеціальне водокористування № 93/ДП/49д-20, терміном дії з 07.07.2020 року по 07.07.2023 року.

За доводами позивача, із вищевказаного чітко вбачається, що відповідач здійснював спеціальне водокористування без дозволу, як первинний водокористувач.

Також позивач звертає увагу, що за самовільне водокористування постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.11.2021 року директора підприємства Корнійченка А.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 765,00 грн., який було сплачено у повному обсязі.

Позивач не погоджується з доводами відповідача про пропущені строки позовної давності. Щодо цього вказує, що перебіг строку позовної давності у спорах, пов`язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складання акта про відповідне порушення, а у разі несвоєчасного складання акту - з дня, коли цей акт відповідно до вимог законодавства мав бути складений. У даному випадку акт перевірки складено 28.10.2021 року, а Інспекція скерувала позов до суду у серпні 2023 року, тобто, в межах строків позовної давності.

Відповідач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що зміст припису позивача від 04.11.2021 року не містить вимог, тотожних тим, які розглядаються у даній справі, а щодо акту перевірки зауважує, що він не породжує правових наслідків для суб`єкта господарювання, оскільки акти є носіями доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Щодо постанови про накладення адміністративного стягнення на Корнійченко А. В. представник скаржника зазначає, що встановлені нею обставини не мають преюдиціальної сили. Крім того, і в акті перевірки (п. 6 Опис виявлених порушень) і в постанові про накладення адміністративного стягнення мова йшла про інший період (з 2018 року по 2020 року), ніж той, за який здійснено розрахунок збитку (з 25.06.2014 року по 06.07.2020 року).

Відповідач зазначає, що перелік підприємств, установ та організацій, що забезпечують перерозподіл (перекидання) водних ресурсів, у тому числі у маловодні регіони, затверджений Постановою КМУ від 30.05.1997 року № 524, серед яких значиться і Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання". Отже останнє, без наявності дозволу на спеціальне водокористування у відповідача, не могло б і укласти договір про постачання води з відповідачем, як первинним водокористувачем.

Підприємство відповідача здійснює забір води з водозабірних труб, що знаходяться на балансі іншого підприємства - ДПП "Кривбаспромводопостачання", отже, підприємство відповідача є по суті вторинним водокористувачем і отримує воду на підставі договору про водопостачання без отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Факт отримання відповідачем дозволу на спеціальне водокористування в липні 2020 року терміном дії по 07.07.2023 року не спростовує вказані обставини.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та надані заперечення, заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з метою проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) 22.10.2021 року позивачем був оформлений наказ "Про проведення позапланового заходу в частині охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "Житлокомплекс" (т.1 а.с.7-8).

В ході перевірки було встановлено, що 07.07.2020 року підприємство відповідача отримало дозвіл на спецводокористування № 93/ДП/49-д-20, виданий Державним агенством водних ресурсів України з терміном дії по 07.07.2023 року, а в період з 2014 року по 07.07.2020 року підприємство відповідача здійснювало забір та водовідведення у поверхневий водний об`єкт без дозволу на спецводокористування.

За результатами перевірки був складений акт № 426/2.3.-2.5-7/21 від 28.10.2021 року за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (т.1 а.с.10-17).

Як встановлено матеріалами справи, між Комунальним підприємством П`ятихатської міської ради "Житлокомплекс" (замовник) та Державним промисловим підприємством "Кривбаспромводопостачання" (виконавець) були укладені договори на послуги з постачання технічної води, а саме:

- договір 2/1 т/б від 16.12.2014 року з графіком подачі води по місяцях на 2015 рік, який складає 2 040 000 м 3 (п.2.1. договору). На момент укладення даного договору тариф на послуги водопостачання складає: 0,13грн. (без ПДВ) за 1 м 3 . Орієнтована сума договору на момент його укладення на підставі передбачених п.2.1. договору обсягів з постачання технічної води складає: 318 240,00 грн. (з ПДВ) (п.4.1. договору). Даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, діє з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року та вважається погодженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде письмово заявлено однією із сторін про відмову від цього договору, або його перегляд. (п.8.1. договору) (т.1 а.с. 158-160);

- договір 5/1 т/б від 28.08.2014 року з графіком подачі води по місяцях на 2014 рік, який складає 850 000 м 3 . (п.2.1. договору). На момент укладення даного договору тариф на послуги водопостачання складає: 0,13грн. (без ПДВ) за 1 м 3 . Орієнтована сума договору на момент його укладення на підставі передбачених п.2.1. договору обсягів з постачання технічної води складає: 110 500,00 грн. (без ПДВ) (п.4.1. договору). Даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, діє з 21.07.2014 року по 31.12.2014 року та вважається подовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде письмово заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. (п.8.1. договору) (т.1 а.с. 161-163);

- договір 2/1 т/б від 16.12.2014 року з графіком подачі води по місяцях на 2015 рік, який складає 2 040 000 м 3 . (п.2.1. договору). На момент укладення даного договору тариф на послуги водопостачання складає: 0,13 грн. (без ПДВ) за 1 м 3. Орієнтована сума договору на момент його укладення на підставі передбачених п.2.1. договору обсягів з постачання технічної води складає: 318 240,00 грн. (з ПДВ) (п.4.1. договору). Даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, діє з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року та вважається погодженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде письмово заявлено однією із сторін про відмову від цього договору, або його перегляд. (п.8.1. договору) ( т.1 а.с. 158-160);

- договір 5/1 т/б від 28.08.2014 року з графіком подачі води по місяцях на 2014 рік, який складає 850 000 м 3 (п.2.1. договору). На момент укладення даного договору тариф на послуги водопостачання складає: 0,13грн. (без ПДВ) за 1 м 3. Орієнтована сума договору на момент його укладення на підставі передбачених п.2.1. договору обсягів з постачання технічної води складає: 110 500,00 грн. (без ПДВ) (п.4.1. договору). Даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, діє з 21.07.2014 року по 31.12.2014 року та вважається подовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде письмово заявлено однією із сторін про відмову від цього договору, або його перегляд (п.8.1. договору) (т.1 а.с. 161-163);

- договір № 1 т/б від 18.12.2015 року з графіком подачі води по місяцях на 2016 рік, який складає 576 000 м 3 (п.2.1. договору). Ціна за послуги з постачання технічної води встановлюється згідно із погодженими тарифами, які на момент укладення договору складають за 1 м 3 - 0,19 грн. (без ПДВ) (п.4.1. договору). Орієнтована сума договору на момент його укладення на підставі передбачених п.2.1. договору обсягів з постачання технічної води складає 131 328,00 грн. (з ПДВ) (п.4.2. договору). Даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, діє до 31.12.2016 року та вважається погодженим на кожний наступний рік, якщо до 1 грудня поточного року відсутній факт волевиявлення однієї із сторін в письмовому вигляді щодо зміни, розірвання, відмови або перегляду умов договору (п.9.1. договору) (т.1 а.с.154-157).

15.07.2016 року сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору № 1 т/б від 18.12.2015 року на послуги з постачання технічної води, відповідно до якої графік подачі води на 2016 рік складає 3 288 000 м 3 (п.2.1. договору). На момент укладання даного договору тариф на послуги з постачання технічної води складає: 0,19 грн. (без ПДВ) за 1 м 3 , а з 01.07.2016 року тариф на послуги з постачання технічної води складає: 0,21 грн. (без ПДВ) за 1 м 3 (п.4.1. договору). Орієнтована сума договору на підставі передбачених п.2.1. договору обсягів з постачання технічної води складає 821 664,00грн. (з ПДВ) (п.4.2. договору) (т.1 а.с.153);

- договір № 3 Т/Б від 09.12.2016 року з графіком подачі води по місяцях на 2017 рік, який складає 1 360 596 м 3 (п.2.1. договору). Ціна за послуги з постачання технічної води встановлюється згідно із погодженими тарифами, які на момент укладення договору складають за 1 м 3 - 0,21грн. (без ПДВ) (п.4.1. договору). Орієнтована сума договору на момент його укладення на підставі передбачених п.2.1. договору обсягів з постачання технічної води складає 342 870,19грн. (з ПДВ) (п.4.2. договору). Даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, діє до 31.12.2017 року (п.10.1. договору) (т.1 а.с.149-152).

20.12.2017 року сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору № 3 Т/Б від 09.12.2016 року на послуги з постачання технічної води, відповідно до якої графік подачі води на 2018 рік складає 1 080 000 м 3 (п.2.1. договору). Ціна за послуги з постачання технічної води встановлюється згідно із погодженими тарифами, які на момент укладення договору складають за 1 м 3 - 0,44грн. (без ПДВ) (п.4.1. договору). Орієнтована сума договору на момент його укладення на підставі передбачених п.2.1. договору обсягів з постачання технічної води складає 570 240,00 грн. (з ПДВ) (п.4.2. договору). Даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, діє до 31.12.2018 року (п.10.1. договору) (т.1 а.с.148).

21.12.2018 року сторонами укладена додаткова угода № 2 до договору № 3 Т/Б від 09.12.2016 року на послуги з постачання технічної води відповідно до якої графік подачі води на 2019 рік складає 900 000 м 3 (п.2.1. договору). Ціна за послуги з постачання технічної води встановлюється згідно із погодженими тарифами, які на момент укладення договору складають за 1 м 3 - 0,44грн. (без ПДВ) (п.4.1. договору). Орієнтована сума договору на момент його укладення на підставі передбачених п.2.1. договору обсягів з постачання технічної води складає 475 200,00 грн. (з ПДВ) (п.4.2. договору). Даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, діє до 31.12.2019 року. (п.10.1. договору) (т.1 а.с.147).

19.12.2019 року сторонами укладена додаткова угода № 4 до договору № 3 Т/Б від 09.12.2016 року на послуги з постачання технічної води, відповідно до якої графік подачі води на 2019 рік складає 840 000 м 3 (п.2.1. договору). Ціна за послуги з постачання технічної води встановлюється згідно із погодженими тарифами, які на момент укладення договору складають за 1 м 3 - 0,47 грн. (без ПДВ) (п.4.1. договору). Орієнтована сума договору на момент його укладення на підставі передбачених п.2.1. договору обсягів з постачання технічної води складає 473 760,00грн. (з ПДВ) (п.4.2. договору). Даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, діє до 31.12.2020 року (п.10.1. договору) (т.1 а.с.146);

- договір № 5 ТБ від 08.12.2020 року з графіком забору води по місяцях на 2021 рік, який складає 960 000,00 м 3 . (п.2.1. договору). Ціна за послуги з постачання технічної води встановлюється згідно із погодженими тарифами, які на момент укладення договору складають за 1 м 3 - 0,47 грн. (без ПДВ) (п.4.1. договору). Орієнтована сума договору на момент його укладення на підставі передбачених п.2.1. договору обсягів з постачання технічної води складає 541 440,00 грн. (з ПДВ) (п.4.2. договору). Даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, діє до 31.12.2021 року (п.9.1. договору) (а.с.138-141);

- договір № 5 ТБ від 16.12.2021року з графіком забору води по місяцях на 2022 рік, який складає 960 000,00 м 3 (п.2.1. договору). Ціна за послуги з постачання технічної води встановлюється згідно із погодженими тарифами, які на момент укладення договору складають за 1 м 3 - 0,47 грн. (без ПДВ) (п.4.1. договору).Орієнтована сума договору на момент його укладення на підставі передбачених п.2.1. договору обсягів з постачання технічної води складає 541 440,00 грн. (з ПДВ) (п.4.2. договору). Даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, діє до 31.12.2022 року (п.9.1. договору) (а.с.142-145).

Про здійснення відповідачем розрахунку за послуги за вказаними вище договорами свідчать платіжні доручення та акти звірки взаєморозрахунків між ДПП "Кривбаспромводопостачання" та відповідачем за період з 01.01.2014 року по жовтень 2023 року, які підписані та скріплені печатками обох сторін. (а.с.204-207, 213-223).

Як вбачається зі статистичних звітностей за формою 2ТП водгосп за період з 2015 по 2020 роки відповідач використав без дозволу на спеціальне водокористування 5 470 700 м 3 (за 2015 рік - 771,8 тис. м 3, за 2016 рік - 1684,5 тис. м 3, за 2017 рік - 1177,5 тис. м 3, за 2018 рік - 872,1 тис. м 3, за 2019 рік - 626,7 тис. м 3, за 6 місяців 2020р. - 338,1 тис. м 3).

З листа Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 11.06.2020 року № 3-3670/0/261-20 вбачається, що відповідач здійснює постачання (реалізацію) води питної якості населенню м.П`ятихатки, Грушеватка та Нерудсталь, а також послуги з водовідведення міста П`ятихатки. Джерелом водопостачання на підприємстві є Макортівське водосховище, система водопостачання - прямоточна. (а.с.177-179).

Згідно листа ДПП "Кривбаспромводопостачання" № 11/1270 від 23.11.2023 року вбачається, що підприємство є балансоутримувачем Макортівського гідротехнічного вузла і всі складові частини - споруди (гребля, башта, донний водовипуск, камера переключень) та конструктивні елементи (трубопроводи, запірна арматура, решітки, ремонтні щити) перебувають на балансі підприємства підповідача.

Згідно проектної документації інституту "Гідроенергопроект" призначення Макортівського водосховища полягає не тільки в пропуску та регулюванні стоку води річки Саксагань, а також в заборі та подачі води для потреб питного водопостачання. Для цього на спорудах гідровузла були прокладені водозабірні труби. На башті донного водовипуску на двох горизонтах розташовані отвори в кількості 4 шт. для забору води, далі дві металеві труби 0 800 мм кожна прокладені в штольні в тілі греблі разом з трубою донного водовипуску. В нижньому б`єфі труби заходять в камеру переключень і відводяться до насосної станції, а труба донного водовипуску в відвідний канал.

В нижньому б`єфі впритул до стіни камери переключень розташована камера, яка належить підприємству і в яку далі відводяться водозабірні труби на шляху до насосної станції. Межею розподілу майнової належності водозабірних труб вважається стіна камери переключень підприємства.

Таким чином, початкова ділянка водозабірних труб, що розташована на спорудах гідровузла, перебуває на балансі ДПП "Кривбаспромводопостачання", утримується ним в робочому стані (ремонти трубопроводів та запірної арматури) і використовується підприємством відповідача для забору води з Макортівського водосховища за допомогою насосної станції для потреб питного водопостачання.

До вказаного вище листа ДПП "Кривбаспромводопостачання" було додано креслення з зображенням водозабірних труб від місця водозабору в башті донного водовипуску і до камери переключень.

Позивач посилається на те, що відповідачем було здійснено забір води з Макортівського водосховища на річці Саксагань в межах с.Макорти Софіївського району Дніпропетровської області, басейн р.Саксагань, притока р.Інгулець, район басейну р.Дніпро в період з 2014 року по 07.07.2020 року в об`ємі 5 470 700 м 3 без дозволу на спецводокористування.

Позивачем був зроблений розрахунок розміру збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) на підставі "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України" від 20.07.2009 року № 389, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів № 119 від 16.02.2021 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.05.2021 року за № 678/36300, яка розраховується за формулою 23 зазначеної Методики, а саме:

Зсам = 5*W*Тар, де W об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів, м3; Тар розмір, грн./100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води.

Позивач на адресу відповідача направив претензію від 02.12.2021року про відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) разом з розрахунком, в якій просив сплатити в місячний термін з дня одержання претензії шкоду, заподіяну державі порушенням вимог природоохоронного законодавства в розмірі 4 540 407,47грн.

Відповідачем вказана вище претензія була отримана 07.12.2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення. (а.с.75).

Завдання відповідачем збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутністю дозвільних документів і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди.

Частинами 1 та 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі №912/823/18, від 03.11.2021 року у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 року у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 року у справі №920/821/18).

Згідно ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси (ч.1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

За змістом статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

За положеннями статті 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, а також отримують воду з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів.

Забір та використання води первинними водокористувачами з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на платній основі на підставі договору з підприємствами, установами та організаціями, що забезпечують перерозподіл (перекидання) водних ресурсів, у тому числі в маловодні регіони, та за наявності дозволу на спеціальне водокористування. Укладення договору є обов`язковим.

Перелік підприємств, установ та організацій, що забезпечують перерозподіл (перекидання) водних ресурсів, у тому числі у маловодні регіони, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, які не мають власних водозабірних споруд, отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води у системи таких первинних водокористувачів на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Вторинні водокористувачі здійснюють скидання стічних вод у водні об`єкти на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

Отже, ключовою правовою ознакою для визначення первинних водокористувачів є наявність у суб`єкта господарювання водозабірних споруд і відповідного обладнання для забору води.

Водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне (ст. 46 Водного кодексу України).

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів (ч. 1 ст. 47 Водного кодексу України).

За положеннями статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); скид води з водних об`єктів відповідно до встановлених для них режимів роботи для підтримання екологічних витрат у річці та з метою запобігання виникненню гідродинамічних аварій; подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання розчистки русел річок, каналів і дна водойм, будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин (крім підземних вод) і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; використання поверхневих вод для судноплавства; подача (перекачування) води каналами та водогонами зрошувальних і осушувальних систем, каналами та водогонами (водопроводами) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів для потреб водокористувачів; проведення робіт з експлуатаційного днопоглиблення; забір та/або використання води в об`ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (ч.ч. 1, 2 ст. 49 Водного кодексу України).

Верховний Суд у складі суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.02.2024 року по справі № 160/10310/20 дійшов наступних висновків:

Спеціальне водокористування включає такі правомочності: а) забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв; б) використання води; в) скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Тобто водокористування охоплює правомочності, які хоча й пов`язані між собою загальним об`єктом - водою, однак можуть реалізовуватися окремо одна від однієї, залежно від мети й виду діяльності підприємства.

Для прикладу, деякі підприємства здійснюють питне водопостачання, у тому числі нецентралізоване, яке пов`язане із забором води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв використання води, однак не мають необхідності у скиданні забруднюючих речовин у водні об`єкти.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Водночас водним законодавством не передбачено видачу окремих дозволів спеціального водокористування чи іншого виду дозвільних документів для забору води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв; використання води; скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Припущення про те, що спеціальне водокористування є таким виключно у випадках вчинення водокористувачем сукупно всіх правомочностей, зазначених у ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України, спростовується й іншими нормами вказаного Кодексу, зокрема ст. 42, якою передбачено, що вторинні водокористувачі (абоненти), які не мають власних водозабірних споруд та отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів, можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об`єкти на підставі дозволів на спеціальне водокористування. Тобто навіть вторинним водокористувачам, які самостійно здійснюють скидання стічних вод у водні об`єкти, необхідно мати спеціальний дозвіл.

Отже, визначальним у даній справі є саме встановлення обставин того, чи є водокористування відповідача спеціальним. Оскільки і первинні, і вторинні водокористувачі можуть здійснювати спеціальне водокористування, яке потребує отримання дозволів на спеціальне водокористування.

Як встановлено вище, відповідач проводить забір води у великих обсягах, оскільки здійснює постачання води питної якості населенню м.П`ятихатки, Грушеватка та Нерудсталь, а також надає послуги з водовідведення міста П`ятихатки. Джерелом водопостачання на підприємстві є Макортівське водосховище.

При цьому, предметом договорів, укладених відповідачем з Державним промисловим підприємством "Кривбаспромводопостачання" є послуги з постачання води з Макортівського водосховища до забірних пристроїв, насосних станцій замовника шляхом регулювання рівня води за допомогою гідроспоруд.

Тобто, відповідач здійснює забір води з відповідних джерел з використанням власних водозабірних споруд.

Отже, діяльність відповідач не належить до суб`єктів загального водокористування, тому позивач є суб`єктом спеціального водокористування, яке відповідно до Водного кодексу України здійснюється виключно за дозволом на спеціальне водокористування.

Факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування за законом є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2018 року у справі № 910/8682/16).

Аналіз викладених вище положень законодавства, з урахуванням встановлених судами обставин справи щодо здійснення відповідачем забору води з Макортівського водосховища в період з 25.06.2014 року по 06.07.2020 року в об`ємі 5470700 м 3 без дозволу на спеціальне водокористування свідчить, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків за порушенням вимог природоохоронного законодавства в розмірі 4 540 407,47грн.

Судова колегія звертає увагу, що зібрані у справі докази підтверджують порушення відповідачем природоохоронного законодавства у спірний період, що зафіксовано, зокрема, в акті перевірки від 28.10.2021 року № 426/2.3-2.5-7/21.

Відповідно до приписів статей 74, 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України скаржником встановлені у акті перевірки порушення не спростовано, що в свою чергу надає можливість притягнення відповідача до відповідальності у відповідності до статті 1166 Цивільного кодексу України (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.08.2021 року у справі № 920/739/19, від 09.09.2021 року у справі № 904/4941/20).

При цьому, нормами Водного кодексу України не передбачено обставин звільнення спеціального водокористувача, що здійснює забір води спеціальними пристроями, від обов`язку отримання дозволу на спеціальне водокористування у разі укладення угод про постачання води з іншими суб`єктами водокористування.

Відповідача також не можна віднести до вторинних водокористувачів у розумінні статті 42 цього кодексу, оскільки відповідач здійснює самостійний забір води за допомогою власних пристроїв.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність вказаних договорів на постачання води з Державним промисловим підприємством "Кривбаспромводопостачання" згідно зазначених приписів законодавства не звільняє відповідача від необхідності отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Здійснення ж спеціального водокористування без отримання дозволу відповідно до вимог п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України, з урахуванням приписів п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України, тягне за собою цивільно-правову відповідальність.

Відповідач заявив про сплив позовної давності та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства здійснювалося у період з 2014 року по 07.07.2020 року, що було встановлено перевіркою, проведеною Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області). Отже позивач дізнався про порушення відповідачем природоохоронного законодавства у період здійснення перевірки та виявлення правопорушення, за результатами якого складено акт перевірки від 28.10.2021 року.

У постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 910/10452/17 при розгляді аналогічної справи зроблено висновок, що перебіг позовної давності у спорах, пов`язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається із дня складення акта про відповідне порушення.

Враховуючи вищенаведене, та те, що акт перевірки складений позивачем 28.10.2021 року, отже й перебіг строку позовної давності розпочався з вказаної дати, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом 03.08.2023 року, тобто, в межах строків позовної давності, обрахованих із моменту виявлення такого порушення. Тому колегія суддів не вбачає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позивачем вимог про відшкодування шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції, Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що апелянт висновки оскаржуваного рішення не спростував, апеляційна скарга не доведена і не підлягає задоволенню. Судові витрати за її розгляд згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства П`ятихатської міської ради "Житлокомплекс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023 року у справі №904/4346/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2023 року у справі №904/4346/23 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.10.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков