Постанова

від 09.07.2024 по справі 904/4061/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4061/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від позивача: Когутенко М.Г., представник АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

від скаржника: Вагнер Д.В., представник АТ "Укртрансгаз";

від відповідача: Азаренков С.М., представник АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз";

представник третьої особи-2 не з`явився

розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 року у справі №904/4061/23 (суддя Фещенко Ю.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (м.Дніпро)

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (м. Київ)

та за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Дочірньої компанії "Газ України" "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

про зобов`язання повернути в натурі природний газ в обсязі 124 170,947 тис. куб. м,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", в якій просить суд зобов`язати Акціонере товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" повернути позивачу в натурі природний газ в обсязі 124 170,947 тис. куб. м.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 року у справі №904/4061/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі; судові витрати покладено на позивача.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обставинами недоведеності позивачем наявності складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки, вини та наявності шкідливого результату протиправної поведінки (збитків), що виключає застосування до відповідача такого заходу відповідальності як стягнення збитків.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровської області від 15.11.2023 року у справі №904/4061/23, в якій просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що у даних правовідносинах наявні підстави для притягнення АТ "Дніпропетровськгаз" до господарсько - правової відповідальності із застосуванням господарської санкції у вигляді відшкодування (стягнення) збитків, про що свідчить наявність складу цивільного правопорушення, а саме таких його складових:

1) наявність протиправної поведінки АТ "Дніпропетровськгаз":

Протиправна поведінка АТ "Дніпропетровськгаз" полягає у безпідставному відібранні з газотранспортної системи у квітні-червні 2006 року природного газу в обсязі 124 170, 947 тис. куб. м.;

2) наявність завданих збитків НАК "Нафтогаз України".

Внаслідок наведених протиправних дій АТ "Дніпропетровськгаз" були завдані збитки НАК "Нафтогаз України", які полягають у втраті НАК "Нафтогаз України" 124 170, 947 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується наступним:

НАК "Нафтогаз України" у грудні 2020 року на виконання претензії АТ "Укртрансгаз" від 23.12.2020 року № 1001ВИХ-Н-20-1108 здійснило повернення з власного ресурсу АТ "Укртрансгаз" 517 734, 748 тис. куб. м. природного газу, що включає 45 484,149 тис. куб. м., який помилково вважався спожитим населенням у квітні-червні 2006 року з ресурсу ВАТ "Укрнафта", що підтверджується актом приймання-передачі газу в ПСГ АТ "Укртрансгаз" № 1-ПР 538 від 29.12.2020 року та роздруківкою торгового сповіщення з інформаційної платформи оператора газосховищ від 29.12.2020 року;

3) наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою НАК "Нафтогаз України" та завданими збитками:

АТ "Укртрансгаз" на виконання розрахункових балансів надходжень та розподілу природного газу на травень, червень 2006 року здійснило транспортування 124 170, 947 тис. куб. м. природного газу до точок входу до газорозподільчих мереж в Дніпропетровської області.

Джерелом постачання в ГТС цих 124 170, 947 тис. куб. м. природного газу був ресурс власного видобутку ВАТ "Укрнафта", яке передало цей ресурс в ГТС для подальшого розпорядження.

На виконання судового рішення у справі № 6/521 та повернення ВАТ "Укрнафта" природного газу, який у квітні-червні 2006 року помилково вважався поставленим для забезпечення потреб населення України з ресурсу останнього, АТ "Укртрансгаз" здійснено повернення природного газу з власного ресурсу.

НАК "Нафтогаз України" на відшкодування врегулювання АТ "Укртрансгаз" дефіциту природного газу за результатами споживання газу населенням України у квітні-червні 2006 року здійснив повернення АТ "Укртрансгаз" природного газу в обсязі 517 734,748 тис. куб. м. (в т.ч. 124 170, 947 тис. куб. м.).

Водночас, саме АТ "Дніпропетровськгаз" здійснило відбір природного газу в обсязі 124 170, 947 тис. куб. м. без документального оформлення та не здійснило врегулювання дефіциту обсягів природного газу у квітні- червні 2006 року, що виник у зв`язку з цим.

4) наявність вини АТ "Дніпропетровськгаз":

Вина АТ "Дніпропетровськгаз" полягає у безпідставному невжитті заходів щодо врегулювання або компенсації вартості дефіциту обсягів природного газу, який виник у квітні- червні 2006 року у зв`язку з відбором природного газу для забезпечення потреб населення Дніпропетровської області.

Вищенаведене, на думку позивача, свідчить про наявність усіх підстав для стягнення з АТ "Дніпропетровськгаз" збитків в натурі, шляхом повернення НАК "Нафтогаз України" 124 170, 947 тис. куб. м. природного газу.

Проте, суд першої інстанції при прийнятті рішення не з`ясував обставин, що мають значення для справи, не надав належної правової оцінки доводам та доказам позивача, зокрема, щодо відбору відповідачем природного газу без оформлення, залишив поза увагою той факт, що відповідач безпідставно не вжив заходів щодо врегулювання або вартості дефіциту обсягів природного газу, який виник у квітні - червні 2006 року у постачальника природного газу для забезпечення потреб населення Дніпропетровської області, та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи.

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" також звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,

в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 року у справі №904/4061/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що у квітні-червні 2006 року склалася ситуація, коли природний газ обсягом 124 170, 947 тис. куб. м. був спожитий населенням Дніпропетровської області, проте такі обсяги природного газу ані ВАТ "Укрнафта", ані ДК "Газ України" для споживання населенням фактично не постачало. Із зазначеного слідує, що АТ "Дніпропетровськгаз" здійснило відбір та постачання природного газу населенню у квітні-червні 2006 року обсягом 124 170, 947 тис. куб. м. без документального оформлення з постачальником.

Оскільки НАК "Нафтогаз" в силу приписів абз.10 п.2 Постанови КМУ від 27.12.2001 року № 179 є постачальником природного газу для забезпечення потреб населення України, враховуючи факт виникнення дефіциту обсягів природного газу у НАК "Нафтогаз України", саме у НАК "Нафтогаз України" існує обов`язок щодо врегулювання такого дефіциту.

Відтак, НАК "Нафтогаз України" вимушено було відшкодувати АТ "Укртрансгаз" дефіцит природного газу, який виник внаслідок безпідставного відбору АТ "Дніпропетровськгаз" природного газу в обсязі 124 170, 947 тис. куб. м. Зазначене спричинило завдання НАК "Нафтогаз України" збитків у вигляді втрати означеного обсягу природного газу.

Скаржник вважає, що у даних правовідносинах наявні підстави для притягнення АТ "Дніпропетровськгаз" до господарсько-правової відповідальності із застосуванням господарської санкції у вигляді відшкодування (стягнення) збитків, про що свідчить наявність складу цивільного правопорушення

Відповідач подав відзиви на вищевказані апеляційні скарги, які мотивовані схожими доводами.

Так, відповідач зазначає, що беручи до уваги наявність договірних відносини по забезпеченню газом населення на 2006 рік, які існували між ВАТ "Дніпропетровськгаз" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на виконання постанови КМУ № 1729 від 27.12.2001 року, в діях АТ "Дніпропетровськгаз" відсутня вина у заподіянні шкоди НАК "Нафтогаз України", яка є одним з трьох елементів складу цивільного правопорушення, що унеможливлює застосування до відповідача цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків, отже правові підстави для задоволення позову відсутні.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що природний газ у квітні - червні 2006 року постачався населенню Дніпропетровської області за рахунок обсягів ВАТ "Укрнафта", не підписання актів приймання-передачі газу між АТ "Дніпропетровськгаз" та ДК "Газ України" не може бути підтвердженням обставин постачання його іншим постачальником, зокрема, ВАТ "Укрнафта" поза межами укладеного договору.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по ПАТ "Дніпропетровськгаз" ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" кошти, які зараховувалися на його розподільчий рахунок з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання в спірні періоди 2006 року за ресурс газу, спожитий населенням в спірні періоди 2006 року, на рахунок ВАТ "Дніпропетровськгаз" не повертало. Крім того, відповідно до оборотно-сальдової відомості по ПАТ "Дніпропетровськгаз" за договором постачання природного газу для потреб населення від 19.12.2005 року № 06/05-1843 борг станом на 01.05.2021 року складає 0,00 грн.

У справі №6/521 встановлено, що: по-перше, природний газ передавався ВАТ "Укрнафта" саме для зберігання, а не для реалізації населенню, у тому числі, через ВАТ "Харківгаз"; по-друге, відповідачами у справі №6/521 не було доведено факт відсутності в ПСГ та ГТС АТ "Укртрансгаз" природного газу ВАТ "Укрнафта" видобутку 2006 року в обсязі 2061805,134 тис.куб.м.

Саме у зв`язку з фактичною наявністю даного газу судом і була задоволена вимога про зобов`язання не чинити ВАТ "Укранафта" перешкоди у користуванні майном, яке було в наявності зберігача.

Зазначена обставина спростовує твердження НАК "Нафтогаз України" у даній справі про те, що відповідачем у квітні, травні, червні 2006 року було спожито природний газ не постачальника за договором №06/05-1843, а природний газ з видобутку ВАТ "Укрнафта".

Аналогічних висновків дійшов Східний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 13 лютого 2024 року по справі № 922/2873/23.

ДК "Газ України" "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відзиви на апеляційні скарги не надала, участь свого представника у судове засідання не забезпечила.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.12.2023 року витребувано у господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/4061/23; відкладено розгляд питання щодо руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2024 року апеляційні скарги залишено без руху, надано час для усунення недоліків скарг.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз", а ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", об`єднано скарги для спільного розгляду та призначено у судове засідання на 26.03.2024 року на 10:20.

У судовому засіданні 26.03.2024 року оголошено перерву на 28.05.2024 року на 11:10 год.

У судовому засіданні 28.05.2024 року розгляд апеляційних скарг відкладено на 09.07.2024 року о 12:30 год.

У судовому засіданні 09.07.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 (у редакції від 01.01.2006 року, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) потреба населення в природному газі задовольняється з ресурсів газу, видобутого підприємствами Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" та іншими господарськими товариствами, частка держави в статутному фонді яких перевищує 50 відсотків акцій, а також господарськими товариствами, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, та іншими господарськими товариствами, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, та з інших ресурсів природного газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснює реалізацію природного газу населенню, установам та організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, підприємствам комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень промислових підприємств (в обсягах, що використовуються на виробництво електричної енергії, а також теплової енергії для населення, бюджетних установ та організацій, за умови ведення ними окремого бухгалтерського обліку та приладового обліку тепла і гарячої води, поставлених зазначеним споживачам) через дочірню компанію Газ України, дочірнє підприємство "Газ-тепло" та суб`єктів господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" встановлено, що підприємства, частка держави у статутному фонді держави яких перевищує 50%, а також господарські товариства, більш ніж 50 % акцій яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, здійснюють продаж природного газу власного видобутку виключно для потреб населення.

Отже, на законодавчому рівні було встановлено, що НАК "Нафтогаз України" забезпечує потребу населення в природному газі з ресурсів газу, видобутого державними газовидобувними підприємствами (в т.ч. ВАТ "Укрнафта") та інших ресурсів природного газу НАК "Нафтогаз України". Натомість у державних газовидобувних підприємств був обов`язок здійснювати продаж природного газу власного видобутку виключно для потреб населення.

З матеріалів справи також вбачається, що на засіданні правління НАК "Нафтогаз України" були прийнято наступні рішення, оформлені протоколом № 54 від 14.04.2006 року (а.с.80-81 том 1):

"1.1. Заступнику голови правління Шперупу В. М., члену правління, начальнику Департаменту ресурсів нафти та газу Гончаруку М. Г, члену правління, голові правління ВАТ "Укрнафта" Палиці І. П. в балансі природного газу поточного року, починаючи з квітня, передбачати, що обсяги газу для забезпечення потреб населення Дніпропетровської, Полтавської та Сумської областей будуть здійснюватися з ресурсів поточного видобутку ВАТ "Укрнафта". В наступних звітних періодах (травень-грудень) перелік областей може бути розширений (з урахуванням нерівномірності сезонного споживання) за рахунок Івано-Франківської, Миколаївської та Черкаської областей.

1.2. ДК "Газ України" ( Болкісєв О. М. ) в дводенний термін довести до відома ВАТ "Дніпропетровськгаз", ВАТ "Полтавагаз" та ВАТ "Сумигаз", що з квітня п.р. постачання газу для потреб населення Дніпропетровської, Полтавської та Сумської областей будуть здійснюватися з ресурсів ВАТ "Укрнафта". Терміни постачання газу з цих же ресурсів для потреб населення Івано-Франківської, Миколаївської та Черкаської областей будуть визначені окремо.

1.3. ВАТ "Укрнафта" (Палиця І. П.) протягом 5 днів укласти договори з ВАТ "Дніпропетровська", ВАТ "Івано-Франківськгаз", ВАТ "Миколаївгаз", ВАТ "Полтавагаз", ВАТ "Сумигаз", ВАТ "Черкасигаз" на поставку у 2006 році, починаючи з квітня, газу для потреб населення з ресурсів поточного видобутку ВАТ "Укрнафта" (за винятком обсягів для власних технологічних потреб підприємств ВАТ "Укрнафта" та обсягів газу, видобутого по спільній діяльності), а згаданим ВАТ забезпечити 100-відсоткові розрахунки з ВАТ "Укрнафта" за відпущений газ.

1.4. Заступнику голови правління Шперупу В.М., члену правління, начальнику Департаменту ресурсів нафти та газу Гончаруку М.1., ВАТ "Укрнафта" (Палиця І. П.), ДК "Укргазвидобування" (Шимко Р. Я.), ДК "Газ України" (Болкісєв О. М.) при зведенні підсумкового балансу фактичного споживання газу за квітень та наступні місяці п.р. суворо дотримуватися розподілу ресурсів газу ВАТ "Укрнафта" відповідно до пункту 1.1. цього рішення".

НАК "Нафтогаз України" надала до ДК "Укртрансгаз" розрахункові баланси надходження та розподілу природного газу на квітень-червень 2006 року.

Так, зі змісту листа НАК "Нафтогаз України" № 6/1-556-3107 від 20.04.2006 року і розрахункового балансу надходження та розподілу природного газу на квітень 2006 року вбачається, що у квітні 2006 року розподіл природного газу для забезпечення потреб населення Дніпропетровської, Івано-Франківської, Полтавської, Сумської, Харківської та Чернігівської областей в обсязі 178,21 млн. куб. м. буде здійснюватися із ресурсів ВАТ "Укрнафта" (а.с.82-83 том 1);

Зі змісту листа НАК "Нафтогаз України" № 6/1-567 від 26.04.2006 року та розрахункового балансу надходження та розподілу природного газу на травень 2006 року вбачається, що у травні 2006 року розподіл природного газу для забезпечення потреб населення Полтавської, Чернігівської, Дніпропетровської, Сумської, Харківської, Івано-Франківської та Полтавської областей в обсязі 192,58 млн. куб. м. буде здійснюватися із ресурсів ВАТ "Укрнафта" (а.с.84-85 том 1);

Лист НАК "Нафтогаз України" № 6/1-714-3843 від 25.05.2006 року та розрахунковий баланс надходження та розподілу природного газу на червень 2006 року підтверджує, що у червні 2006 року розподіл природного газу для забезпечення потреб населення Дніпропетровської, Івано-Франківської, Київської, Львівської, Миколаївської, Полтавської, Сумської, Харківської, Чернівецької та Чернігівської областей в обсязі 188,79 млн. куб. м. буде здійснюватися з ресурсів ВАТ "Укрнафта" (а.с.86-87 том 1).

Позивач вказує, що з ресурсу ВАТ "Укрнафта" для забезпечення потреб населення в природному газі у квітні-червні 2006 року було спожито природний газ в обсязі 517 734,748 тис, куб. м, з них 124 170,947 тис. куб. м. було спожито населенням Дніпропетровської області, а саме:

- у квітні 2006 року населення Дніпропетровської області спожило 74 713,154 тис. куб. м.;

- у травні 2006 року населення Дніпропетровської області спожило 35 845,954 тис. куб. м.;

- у червні 2006 року населення Дніпропетровської області спожило 13 611,839 тис. куб. м.

Сторонами не оспорюється факт того, що спірні обсяги природного газу реалізовувалися населенню, а не для власних потреб АТ "Дніпропетровськгаз".

На підтвердження зазначених обставин до позовної заяви долучені наступні документи: листи ДК "Укртрансгаз" № 5899/64-04 від 15.05.2006 року, № 7221/64-04 від 15.06.2006 року, №8624/64-04 від 20.07.2006 року; інформація ОДУ ДК "Укртрансгаз" та ДК "Газ України" про реалізацію природного газу споживачам України за квітень, травень, червень 2006 року; інформація ОДУ ДК "Укртрансгаз" та ДК "Газ України" про споживання природного газу за регіонами України та окремими категоріями споживачів за квітень, травень, червень 2006 року (а.с.88-96 том1).

Позивач зазначає, що ВАТ "Укрнафта" не здійснювало постачання природного газу населенню у квітні - червні 2006 року, у зв`язку з цим у квітні-червні 2006 року склалася ситуація, коли природний газ обсягом 124 170,947 тис. куб. м. був спожитий населенням Дніпропетровської області, проте такі обсяги природного газу ВАТ "Укрнафта" для споживання населенням фактично не постачало.

Слід відзначити, що ВАТ "Укрнафта" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до АТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз України" з вимогою зобов`язати відповідачів не чинити перешкоди ВАТ "Укрнафта" у здійсненні його права власності на природний газ загальним обсягом 2 061 805,134 тис. куб. м., в т.ч. 517 734,748 тис.куб.м видобутку квітня-червня 2006 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року у справі № 6/521, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2014 року (реєстровий номер 38820055), позов ВАТ "Укрнафти" задоволено.

Позивач та АТ "Укртрансгаз" вказують, що у січні 2020 року АТ "Укртрансгаз" на виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року у справі № 6/521 здійснило повернення (з іншого ресурсу, ніж ресурс ПАТ "Укрнафта" 2006 року видобутку) ПАТ "Укрнафта" 2 061 805,134 тис. куб. м. природного газу, в підтвердження чого позивач надав акт № 2/01-20 про рух природного газу в газосховищах, що обліковуються на рахунку зберігання замовника (ПАТ "Укрнафта") (а.с.107 том 1).

АТ "Укртрансгаз" направило АТ НАК "Нафтогаз України" претензію № 1001ВИХ-Н-20-1108 від 23.12.2020 року про відшкодування завданої шкоди шляхом повернення природного газу в обсязі 517 734,748 тис. куб. м. природного газу (а.с.64-75 том 1).

АТ "НАК "Нафтогаз України" у відповіді на претензію визнало вказані вимоги обґрунтованими (а.с.108-110 том 1). Погодження визнання претензії підтверджено витягом з протоколу засідання правління АТ "НАК "Нафтогаз України" № 538 від 23.12.2020 року (а.с. 111-119 том 1).

29.12.2020 року АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" підписали акт приймання-передачі газу в ПСГ АТ "Укртрансгаз" № 1-ПР 538 від 29.12.2020 року про повернення до АТ "Укртрансгаз" 517 734,748 тис. куб. м. природного газу (а.с.120 том 1). В підтвердження вказаного позивач також надав роздруківку торгового сповіщення з інформаційної платформи оператора газосховищ від 29.12.2020 року (а.с.121 том 1).

Позивач зазначає, що таким чином у грудні 2020 року НАК "Нафтогаз України" були вчинені дії на врегулювання дисбалансу, який виник у зв`язку із споживанням населенням у квітні-червні 2006 року природного газу з ресурсу ВАТ "Укрнафта" в обсязі 517 734,748 тис. куб. м., з них 124 170,947 тис. куб. м. населенням Дніпропетровської області. Позивач зазначає, що постачальником вказаного природного газу населенню був АТ "Дніпропетровськгаз", отже саме АТ "Дніпропетровськгаз" здійснило відбір та постачання природного газу населенню у квітні-червні 2006 року обсягом 124 170,947 тис. куб. м. без документального оформлення. НАК "Нафтогаз України" вимушено було відшкодувати АТ "Укртрансгаз" дефіцит природного газу, який виник внаслідок безпідставного відбору АТ "Дніпропетровськгаз" природного газу в обсязі 124 170,947 тис. куб. м. Зазначене спричинило завдання НАК "Нафтогаз України" збитків у вигляді втрати вказаного обсягу природного газу.

На думку позивача, вина АТ "Дніпропетровськгаз" полягає у безпідставному невжитті заходів щодо врегулювання або компенсації вартості дефіциту обсягів природного газу, який виник у квітні-червні 2006 року у постачальника природного газу для забезпечення потреб населення Дніпропетровської області.

Наведене стало підставою для звернення з позовом про стягнення з АТ "Дніпропетровськгаз" збитків в натурі шляхом повернення НАК "Нафтогаз України" 124 170,947 тис. куб. м. природного газу.

Відповідно до частини другої статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються, зокрема, такий вид господарської санкцій, як відшкодування збитків.

При цьому, статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальне правило статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми. В іншому випадку відшкодування шкоди відбуватиметься за правилами вищезазначеної статті.

Аналіз положень статті 1166 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Правові висновки щодо елементів складу цивільного правопорушення; їх визначення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника; а також підстав та умов цивільної відповідальності містяться у численних постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 року у справі № 904/1448/20.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019 року, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018 року, №910/2018/17 від 04.04.2018 року, №910/5100/19 від 07.05.2020 року, №910/21493/17 від 04.12.2018 року, №914/1619/18 від 27.08.2019 року, №904/982/19 від 24.02.2021 року).

Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. ( Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.04.2020 року у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 року у справі № 902/320/17).

У відповідності до положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Правова позиція щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 року у справі №927/219/20, від 14.09.2021 року у справі №923/719/17, від 10.06.2021 року у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 року у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 року у справі №902/318/16, від 10.12.2020 року у справі №922/1067/17, від 10.06.2021 року у справі №5023/2837/11, від 16.02.2023 року у справі №910/14588/21, від 25.05.2023 року у справі №910/17196/21 тощо).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення у справі, що переглядається, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки, вини та наявності шкідливого результату протиправної поведінки (збитків), що виключає застосування до відповідача такого заходу відповідальності як стягнення збитків, а тому у задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів поділяє вказаний висновок суду першої інстанції та зазначає наступне:

З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2005 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та ВАТ "Дніпропетровськгаз" (правонаступником якого є AT "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз") укладений договір на постачання природного газу № 06/05-1843 з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей (далі - Договір № 06/05-1843) (а.с. 49-53 том1).

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору № 06/05-1843 постачальник (ДК "Газ України") зобов`язується передати у власність покупцю (ВАТ "Дніпропетровськгаз") у 2006 році природний газ з урахуванням обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), надалі газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

У пункті 10.1. Договору № 06/05-1843 сторони визначили, що договір набирає чинності з 01.01.2006 і діє в частині поставки газу до 31.12.2006, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Пунктом 1.3. Договору № 06/05-1843 передбачено, газ що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню та включає в себе обсяги розбалансування газу (відтоків/притоків). Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Пунктом 2.1. Договору № 06/05-1843 визначено, що постачальник передає покупцеві у 2006 році газ, з урахуванням обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), в обсязі до 993 585,000 тис. куб. м., в тому числі, зокрема, - квітень 68 162,000 тис. куб. м., травень 25 773,000 тис. куб. м., червень - 14 675,000 тис. куб. м.

За викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірні обсяги природного газу були отримані відповідачем у період дії договору №06/05-1843. Доказів внесення змін до договору у частині зміни місяців постачання газу, дострокового розірвання або припинення дії договору, чи повідомлення відповідача про те, що спірні обсяги природного газу транспортуються та передаються поза межами договору та фактично належать іншому постачальнику (ВАТ "Укрнафта") в матеріалах справи відсутні.

Матеріали справи не містять і укладених між ВАТ "Укрнафта" та ВАТ "Дніпропетровськгаз" договорів на поставку природного газу.

Також, ВАТ "Дніпропетровськгаз" не було ініціатором постачання у спірний період природного газу, належного ВАТ "Укрнафта".

Інші постачальники не укладали з ВАТ "Дніпропетровськгаз" договорів на поставку газу населенню у спірний період.

Відповідно до пункту 2.1. Порядку формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використаних обсягів газу учасниками газового ринку України, затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" від 27.01.2004 року № 45 (далі - Порядок № 45) НАК "Нафтогаз України" на підставі прогнозних обсягів видобування газу ДК "Укргазвидобування", ВАТ "Укрнафта", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та інших газодобувних підприємств, підтверджених наявних ресурсів у постачальників, а також планових обсягів газу, які Компанія отримує за зовнішньоекономічними контрактами та як плату за транзитне транспортування російського природного газу через територію України, до 22 числа місяця, що передує місяцю поставок газу, формує та затверджує баланс надходження та розподілу природного газу по Україні і надає його, зокрема, ОДУ ДК "Укртрансгаз".

Згідно з пунктом 2.2. Порядку № 45 постачальники газу (у т.ч. комісіонери) відповідно до затвердженого НАК "Нафтогаз України" балансу надходження та розподілу природного газу по Україні та в межах наявних у них ресурсів до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу (але не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку місяця поставки), надають ОДУ плановий розподіл ресурсів газу у розрізі регіонів та споживачів відповідно до укладених договорів про поставку газу за встановленою ОДУ формою.

АТ "НАК "Нафтогаз України" надавало до ДК "Укртрансгаз" розрахункові баланси надходження та розподілу природного газу на квітень-червень 2006 року (а.с.82-87 том 1).

Проте матеріали справи не містять докази отримання прогнозних та підтверджених обсягів видобування газу на квітень-червень 2006 року від ВАТ "Укрнафта".

В пункті 1.2. протоколу засідання правління НАК "Нафтогаз України" № 54 від 14.04.2006 року (а.с.80-81 том 1) вирішено ДК "Газ України" в дводенний термін довести до відома ВАТ "Дніпропетровськгаз", ВАТ "Полтавагаз" та ВАТ "Сумигаз", що з квітня п.р. постачання газу для потреб населення Дніпропетровської, Полтавської та Сумської областей будуть здійснюватися з ресурсів ВАТ "Укрнафта".

Також, в пункті 1.3. протоколу засідання правління НАК "Нафтогаз України" № 54 від 14.04.2006 (а.с.80-81 том 1) постановлено ВАТ "Укрнафта" (Палиця І.П.) протягом 5 днів укласти договори з ВАТ "Дніпропетровськгаз", ВАТ "Івано-Франківськгаз", ВАТ "Миколаївгаз", ВАТ "Полтавагаз", ВАТ "Сумигаз", ВАТ "Черкасигаз" на поставку у 2006 році, починаючи з квітня, газу для потреб населення і ресурсів поточного видобутку ВАТ "Укрнафта".

Позивач надав лист НАК "Нафтогаз України" від 25.04.2006 року № 37-1-202-3153, адресований, зокрема і ВАТ "Дніпропетровськгаз", в якому повідомлялося про рішення обсяги природного газу, видобуті ВАТ "Укрнафта", реалізовувати населенню через, зокрема, ВАТ "Дніпропетровськгаз" (а.с. 78-79 том 1). Проте, доказів надсилання цього листа відповідачу позивач суду не надав.

Відповідно, вказаний лист не є належним доказом повідомлення відповідача про зміну постачальника та умов постачання природного газу у квітні-червні 2006 року.

Договори між ВАТ "Укрнафта" та ВАТ "Дніпропетровськгаз", передбачені п. 1.3. протоколу, також укладені не були.

АТ "НАК "Нафтогаз України" зверталося з позовом до ВАТ "Укрнафта" про укладення договору поставки щодо придбання обсягів природного газу видобутку 2006 року в судовому порядку. Рішенням господарського суду м. Києва від 30.05.2006 року у справі № 18/228, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 року та постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2006 року, у задоволенні позову відмовлено (а.с.26-29 том 1).

Також, у подальшому ВАТ "Укрнафта" звернулася з позовом до AT "Укртрансгаз", в якому просила зобов`язати AT "Укртрансгаз" підписати акти приймання-передачі природного газу, направлені їй на підписання супровідними листами ВАТ "Укрнафта" від 21.06.2006 року № юр-1054, від 21.06.2006 року № юр-1055, від 20.07.2006 року № юр-1125, в яких зазначається про передачу до системи магістрального трубопроводу природного газу 639 686, 995 тис. м. куб. газу.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 32/290 від 10.08.2006 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2006 року та постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2006 року, вказаний позов ВАТ "Укрнафта" задоволено (а.с.30-36 том 1).

У справі № 32/290 суди дійшли висновку, що посилання ДК "Укртрансгаз" на невідповідність актів приймання-передачі природного газу вимогам протоколу № 54 правління НАК "Нафтогаз України" від 14.04.2006 року як на підставу відмови від виконання зобов`язань, передбачених угодою № 29/11-462/100а-Г від 02.04.2002 року, є необґрунтованим, оскільки дане рішення є актом органу управління НАК "Нафтогаз України", а не актом чинного законодавства України.

Внаслідок зазначеного ВАТ "Укрнафта" не було укладено з НАК "Нафтогаз України" договір на продаж газу власного видобутку для потреб населення у 2006 році, а видобутий газ був переданий на зберігання до підземних сховищ газу.

Крім того, позивач як на підставу виникнення у нього збитків посилався на рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року у справі №6/521, яке було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2014 року.

У справі №6/521 встановлено, що: по-перше, природний газ передавався ВАТ "Укрнафта" саме для зберігання, а не для реалізації населенню, у тому числі через ВАТ "Дніпропетровськгаз"; по-друге, відповідачами у справі №6/521 не було доведено факт відсутності в ПСГ та ГТС АТ "Укртрансгаз" природного газу ВАТ "Укрнафта" видобутку 2006 року в обсязі 2061805,134 тис.куб.м. Саме у зв`язку з фактичною наявністю даного газу судом і була задоволена вимога про зобов`язання не чинити ВАТ "Укранафта" перешкоди у користуванні майном, яке було в наявності зберігача.

Зазначена обставина спростовує твердження НАК "Нафтогаз України" у справі, що розглядається, про те, що відповідачем у квітні-червні 2006 року було спожито природний газ не постачальника за Договором № 06/05-1843, а природний газ з видобутку ВАТ "Укрнафта".

У січні 2020 року АТ "Укртрансгаз" на виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року у справі № 6/521 здійснило повернення ПАТ "Укрнафта" 2061805,134 тис. куб. м. природного газу, на підтвердження чого позивач надав акт № 2/01-20 про рух природного газу в газосховищах, що обліковуються на рахунку зберігання замовника (ПАТ "Укрнафта").

Як вбачається зі змісту претензії №1001ВИХ-Н-20-1108 від 23.12.2020 року, АТ "Укртрансгаз" заявило вимогу до АТ "НАК "Нафтогаз України" про відшкодування завданої шкоди шляхом повернення природного газу в обсязі 517734,748 тис.куб.м. При цьому, у тексті претензії зазначено, що саме внаслідок дій АТ "НАК "Нафтогаз України" та з вини останнього АТ "Укртрансгаз" понесло вказані збитки. У свою чергу, АТ "Нафтогаз України" визнало вказані вимоги обґрунтованими, про що свідчить витяг з протоколу засідання правління позивача №538 від 23.12.2020 року та відповідь на претензію АТ "Укртрансгаз" від 23.12.2020 року №1001ВИХ-Н-20-1108.

За доводами позивача, спірні збитки виникли у нього з моменту відшкодування ним на користь АТ "Укртрансгаз" дефіциту природного газу згідно з актом № 1-ПР 538 від 29.12.2020 року.

Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729 (у редакції від 01.01.2006 року, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) потреба населення в природному газі задовольняється з ресурсів газу, видобутого: (1) підприємствами Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", (2) відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" та (3) іншими господарськими товариствами, частка держави в статутному фонді яких перевищує 50 відсотків акцій, а також господарськими товариствами, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, та іншими господарськими товариствами, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, (4) та з інших ресурсів природного газу АТ "Нафтогаз України". Отже, ВАТ "Укрнафта" не було визначено як єдиний можливий постачальник природного газу для потреб населення.

При цьому, колегія суддів враховує, що спірні обсяги природного газу реалізовувалися населенню, а не для власних потреб ВАТ "Дніпропетровськгаз". Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 року саме на НАК "Нафтогаз України" через Дочірню компанію "Газ України" покладено обов`язок здійснювати реалізацію природного газу населенню. Рішення правління НАК "Нафтогаз України", оформлене протоколом № 54 від 14.04.2006 року, є актом органу управління НАК "Нафтогаз України", а не актом чинного законодавства України

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги наявність договірних відносини по забезпеченню газом населення на 2006 рік, які існували між ВАТ "Дніпропетровськгаз" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на виконання постанови КМУ № 1729 від 27.12.2001 року, в діях АТ "Дніпропетровськгаз" відсутня вина у заподіянні шкоди НАК "Нафтогаз України", яка є одним з трьох елементів складу цивільного правопорушення, що унеможливлює застосування до відповідача цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг щодо відсутності підписаних сторонами Договору № 06/05-1843 актів приймання-передачі природного газу за квітень, травень та червень 2006 року.

Враховуючи наявність договірних відносини між АТ "Дніпропетровськгаз" та ДК "Газ України" по забезпеченню газом населення на 2006 рік (на виконання постанови Кабінету Міністрів України №1729 від 27.12.2001року), приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що природний газ у квітні - червні 2006 року постачався населенню Дніпропетровської області за рахунок обсягів ВАТ "Укрнафта", відсутність підписаних актів приймання-передачі газу між АТ "Дніпропетровськгаз" та ДК "Газ України" не може бути підтвердженням обставин постачання його іншим постачальником, зокрема, ВАТ "Укрнафта" поза межами укладеного договору.

Відносно наявності Договору на постачання природного газу № 06/05-1843 від 19.12.2005 року, укладеного між ДК "Газ України" та ВАТ "Дніпропетровськгаз", протоколів розбіжностей, додаткових угод №1, 2, 3, 4, оборотно-сальдової відомості по ПАТ "Дніпропетровськгаз" за договором на постачання природного газу № 06/05-1843 від 19.12.2005 року, суд зазначає, що з них не вбачається споживання ПАТ "Дніпропетровськгаз" газу не з ресурсу ДК "Газ України".

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по ПАТ "Дніпропетровськгаз" ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" кошти, які зараховувалися на його розподільчий рахунок з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання в спірні періоди 2006 року за ресурс газу, спожитий населенням в спірні періоди 2006 року, на рахунок ВАТ "Дніпропетровськгаз" не повертало. Крім того, відповідно до оборотно-сальдової відомості по ПАТ "Дніпропетровськгаз" за договором постачання природного газу для потреб населення від 19.12.2005 року № 06/05-1843 борг станом на 01.05.2021 року відсутній.

Аналогічних висновків щодо спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 22.12.2022 року у справі №917/1216/21 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Акціонерне товариства "Укртрансгаз" 2. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про повернення природного газу та від 23.04.2024 року у справі № 922/2873/23 за позовом АТ "Нафтогаз України" до АТ "Харківгаз" треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ДК "Газ України, АТ "Укртрансгаз" про зобов`язання повернути природний газ.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції, Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що висновки оскаржуваного рішення скаржниками не спростовано, апеляційні скарги не доведені і не підлягають задоволенню. Судові витрати за їх розгляд згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, - ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 року у справі №904/4061/23 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 14.10.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков