Рішення

від 07.10.2024 по справі 908/1765/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/121/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024 справа № 908/1765/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1765/24

за позовом комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" (просп. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461" (вул. Незалежної України, буд. 80, м. Запоріжжя, 69035)

про стягнення 46084,41 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461" 46084,41 грн. за договором оренди нежитлового приміщення № 196/13 від 24.04.2003, з яких: 18805,02 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 3281,30 грн. 3% річних та 12847,93 грн. інфляційних втрат, які позивач просить стягнути на користь місцевого бюджету, та 6365,67 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 989,95 грн. 3% річних та 3794,54 грн. інфляційних втрат, які позивач просить стягнути на користь КП "ВРЕЖО № 7".

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором оренди щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів. За поясненнями позивача, на підставі Договору оренди, з урахуванням наступних змін, внесених відповідними додатковими угодами, відповідач отримав в строкове платне користування комунальне майно - нежитлове приміщення загальною площею 40,50 кв. м. за адресою вул. Незалежної України, 80 в м. Запоріжжі. На теперішній час Балансоутримувачем орендованого майна є КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7". За даними бухгалтерського обліку заборгованість відповідача зі сплати орендної плати перед місцевим бюджетом за період з 01.05.2018 по 31.05.2024 та перед Балансоутримувачем за період з 01.10.2018 по 31.05.2024 становить 18805,02 грн. та 6365,67 грн., відповідно. Порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 18, 19, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», позивач просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024 справу № 908/1765/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 25.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1765/24, присвоєно справі номер провадження 18/121/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1765/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 18.07.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Згідно довідки про доставку електронного листа ухвалу суду від 25.06.2024 про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету позивача 25.06.2024.

Оскільки у відповідача електронний кабінет відсутній, повідомлення його про відкриття провадження у справі здійснено шляхом направлення ухвали суду на його поштову адресу.

Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 25.06.2024 повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461" є: вул. Незалежної України, буд. 80, м. Запоріжжя, 69035, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою "за закінченням терміну зберігання", ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Як звернув увагу Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15, свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій/бездіяльності відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1765/24 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ""://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 25.06.2024 у справі № 908/1765/24 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача також не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1765/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 29.08.2024 по 04.10.2024, рішення прийнято без його проголошення - 07.10.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавець), Комунальним підприємством "ВРЕЖО № 2" (Балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461" (Орендар) 24.04.2003 укладений договір оренди нежитлового приміщення № 196/13 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець, на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2023 № 104/68, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 40,50 кв. м. за адресою: м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, 80.

Згідно із п. 2.1 Договору вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням Договору та Акту приймання-передачі вказаного нежитлового приміщення, підписаного з Балансоутримувачем.

Відповідно до підписаного з Балансоутримувачем Акту прийому-передачі орендованого майна від 24.04.2003 об`єкт оренди переданий Орендарю.

Згідно із п. 11.1 Договір діє з 24.04.2003 до 24.04.2006.

Додатковими угодами від 16.08.2006 та від 05.04.2011 строк дії Договору продовжувався на наступні 3 роки.

Додатковою угодою від 01.06.2011 замінено Орендодавця на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 21.05.2015 продовжено строк дії Договору до 24.04.2018.

Додатковою угодою від 15.06.2017 замінено Балансоутримувача на КП «Наше місто» Запорізької міської ради.

На підставі рішення виконкому Запорізької міської ради від 21.09.2018 №439/9 «Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» Запорізької міської ради» з господарського відання комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради вилучено та передано в господарське відання КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» майно комунальної власності згідно з додатками 1, 2, 3 до рішення.

Згідно із п. 522 додатку №1 КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» в господарське відання передано частину нежитлового приміщення №XXVI підвального поверху (літ. А-5) площею 40,50 кв. м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 80.

Додатковою угодою від 01.10.2018 замінено Балансоутримувача на КП «ВРЕЖО №7».

Згідно із п. 3.4 Договору в редакції додаткової угоди від 01.10.2018 орендна плата розраховується та сплачується Орендарем:

- 70 відсотків від розміру орендної плати (без нарахуванням ПДВ) за кожний місяць - до місцевого бюджету не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним; - 30 відсотків розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок.

- 30 відсотків розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок.

Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати, здійснюється Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.

Умовами п. 5.2 Договору встановлений обов`язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації.

За доводами позивача, відповідач в порушення п. 5.2 Договору не виконав обов`язку щодо своєчасної оплати орендної плати з урахуванням її індексації, внаслідок чого станом на 01.06.2024 за орендарем обліковується заборгованість за період з 01.05.2018 по 31.05.2024:

- на користь місцевого бюджету за період з 01.05.2018 по 31.05.2024 - 18805,02 грн.,

- на користь Балансоутримувача за період з 01.10.2018 по 31.05.2024 - 26483,28 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати орендних платежів стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору договором оренди нежитлового приміщення № 196/13 від 24.04.2003, з урахуванням наступних змін до нього, внесених відповідними додатковими угодами.

Відповідно до ч., ч. 1 та 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містить ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом статті 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо комунального майна є, зокрема, органи, уповноважені місцевими радами управляти майном.

Договір оренди нежитлового приміщення № 196/13 від 24.04.2003 укладений щодо нерухомого майна, що знаходиться в комунальній власності. Отже, відносини щодо оренди цього майна регулюються, зокрема, нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

На час укладання Договору оренди № 196/13 від 24.04.2003 діяв Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII, частина 2 статті 17 якого передбачала, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до пункту 10 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

В матеріалах справи наявні докази того, що строк дії Договору продовжувався сторонами до 24.04.2018, а додатковою угодою від 01.10.2018 змінено Балансоутримувача на КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7".

Статтею 764 ЦК України передбачено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновлений на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно із частиною 4 статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді".

З огляду на наведені обставини, що мали місце у спірних правовідносинах та їх правове регулювання, договір оренди нежитлового приміщення № 196/13 від 24.04.2003 є таким, що продовжився в силу прямої норми закону, що не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В пункті п. 3.4 Договору в редакції додаткової угоди від 01.10.2018 сторонами узгоджено, що 70% орендної плати на користь місцевого бюджету та 30% орендної плати на користь Балансоутримувача розраховується та сплачується Орендарем самостійно щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.

Як свідчать матеріали справи, за відповідачем наявна заборгованість з оплати орендної плати за Договором у розмірі 18805,02 грн. на користь місцевого бюджету, яка виникла з травня 2018 року (з урахуванням сальдо) та наявна станом на 01.06.2024, та заборгованість з орендної плати у розмірі 6365,67 грн. на користь Балансоутримувача, яка виникла з жовтня 2018 року (з урахуванням сальдо) та наявна станом на 01.06.2024. При цьому, з розрахунку позивача вбачається, що з вересня 2019 року орендна плата відповідачу не нараховувалась.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак орендна плата відповідачем в обумовлені Договором розмірі та строки не внесилась.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем орендних платежів у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 18805,02 грн. на користь місцевого бюджету та в розмірі 6365,67 грн. на корить позивача заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 13281,30 грн. 3% річних і 12847,93 грн. інфляційних втрат на користь місцевого бюджету та 989,95 грн. 3% річних і 6365,67 грн. інфляційних втрат на користь Балансоутримувача.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Позивачем розрахунок 3% річних на користь місцевого бюджету здійснено за загальний період з 16.06.2018 по 18.06.2024 на заборгованість за кожним окремо місяцем з травня 2018 року по вересень 2019 року. Розрахунок 3% річних на користь Балансоутримувача здійснено за загальний період з 16.11.2018 по 18.06.2024 на заборгованість за кожним окремо місяцем з жовтня 2018 року по вересень 2019 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, суд визнав їх правильними, на користь місцевого бюджету підлягає стягненню 3281,30 грн. 3% річних та на користь Балансоутримувача підлягає стягненню 989,95 грн. 3% річних, як і визначено позивачем.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Позивачем розрахунок інфляційних втрат на користь місцевого бюджету здійснено за загальний період з червня 2018 року по травень 2024 року на заборгованість за кожним окремо місяцем з травня 2018 року по вересень 2019 року. Розрахунок інфляційних втрат на користь Балансоутримувача здійснено за загальний період з листопада 2018 року по травень 2024 року на заборгованість за кожним окремо місяцем з жовтня 2018 року по вересень 2019 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд визнав їх правильними, за вказані періоди сума інфляційних втрат на користь місцевого бюджету складає 12847,93 грн. та на користь Балансоутримувача - 3794,54 грн., як і визначено позивачем.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтував.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів здійснення оплати орендних платежів у визначений Договором строк не надав.

Заяви про застосування наслідків спливу позовної давності від відповідача за основною та додатковими вимогами суду не надано.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461" (вул. Незалежної України, буд. 80, м.Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 32068248) на користь місцевого бюджету (розрахунковий рахунок (IBAN) №UA58999980334159850000008479 ГУК у Зап.Обл/ТГ м. Запоріжжя/22080402, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997, код класифікації доходів бюджету 22080402, банк отримувача Казначейство України (Ел.Адм.Подат.) 18805,02 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ять грн. 02 коп.) заборгованості з оплати 70% від розміру орендної плати, 3281,30 грн. (три тисячі двісті вісімдесят одну грн. 30 коп.) 3% річних та 12847,93 грн. (дванадцять тисяч вісімсот сорок сім грн. 93 коп.) інфляційних втрат. Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461" (вул. Незалежної України, буд. 80, м.Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 32068248) на користь комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" (просп. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код 05478717; розрахунковий рахунок (IBAN) № НОМЕР_1 в філії ЗОУ АТ "Ощадбанк", МФО 313957) 6365,67 грн. (шість тисяч триста шістдесят п`ять грн. 67 коп.) заборгованості з оплати 30% від розміру орендної плати, 989,95 грн. (дев`ятсот вісімдесят дев`ять грн. 95 коп.) 3% річних та 3794,54 грн. (три тисячі сімсот дев`яносто чотири грн. 54 коп.) інфляційних втрат. Видати наказ.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461" (вул. Незалежної України, буд. 80, м.Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 32068248) на користь комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" (просп. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код 05478717) 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 14.10.2024.

Суддя В.В. Левкут