Постанова від 30.06.2025 по справі 908/1765/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1765/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461 на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі №908/1765/24 (суддя Левкут В.В.)

за позовом комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 (просп. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461 (вул. Незалежної України, буд. 80, м. Запоріжжя, 69035)

про стягнення 46084,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Комунальне підприємство Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 через підсистему Електронний суд ЄСІКС звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461 46084,41 грн. за договором оренди нежитлового приміщення № 196/13 від 24.04.2003, з яких: 18805,02 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 3281,30 грн. 3% річних та 12847,93 грн. інфляційних втрат, які позивач просить стягнути на користь місцевого бюджету, та 6365,67 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 989,95 грн. 3% річних та 3794,54 грн. інфляційних втрат, які позивач просить стягнути на користь КП ВРЕЖО № 7.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором оренди щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів. За поясненнями позивача, на підставі Договору оренди, з урахуванням наступних змін, внесених відповідними додатковими угодами, відповідач отримав в строкове платне користування комунальне майно нежитлове приміщення загальною площею 40,50 кв. м. за адресою вул. Незалежної України, 80 в м. Запоріжжі. На теперішній час Балансоутримувачем орендованого майна є КП Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7. За даними бухгалтерського обліку заборгованість відповідача зі сплати орендної плати перед місцевим бюджетом за період з 01.05.2018 по 31.05.2024 та перед Балансоутримувачем за період з 01.10.2018 по 31.05.2024 становить 18805,02 грн. та 6365,67 грн., відповідно. Порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 18, 19, 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 року у справі № 908/1765/24 позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461 на користь місцевого бюджету (розрахунковий рахунок (IBAN) №UA58999980334159850000008479 ГУК у Зап.Обл/ТГ м. Запоріжжя/22080402, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997, код класифікації доходів бюджету 22080402, банк отримувача Казначейство України (Ел.Адм.Подат.) 18805,02 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ять грн. 02 коп.) заборгованості з оплати 70% від розміру орендної плати, 3281,30 грн. (три тисячі двісті вісімдесят одну грн. 30 коп.) 3% річних та 12847,93 грн. (дванадцять тисяч вісімсот сорок сім грн. 93 коп.) інфляційних втрат.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461 на користь комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 (просп. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код 05478717; розрахунковий рахунок (IBAN) № НОМЕР_1 в філії ЗОУ АТ Ощадбанк, МФО 313957) 6365,67 грн. (шість тисяч триста шістдесят п`ять грн. 67 коп.) заборгованості з оплати 30% від розміру орендної плати, 989,95 грн. (дев`ятсот вісімдесят дев`ять грн. 95 коп.) 3% річних та 3794,54 грн. (три тисячі сімсот дев`яносто чотири грн. 54 коп.) інфляційних втрат.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461 (вул. Незалежної України, буд. 80, м.Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 32068248) на користь комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 (просп. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код 05478717) 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) судового збору.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню повністю, з огляду на встановлені судом обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461 подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 року у справі N° 908/1765/24 за позовом КП ВРЕЖО № 7 до ТОВ ЗПНП-461 про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення. Прийняти нове рішення, яким позов КП ВРЕЖО № 7 у цій справі залишити без задоволення.

На підставі п.п. б), в) п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України стягнути з КП ВРЕЖО № 7 на користь ТОВ ЗПНП-461 понесені під час апеляційного перегляду справи витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3633,30грн.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційну скаргу обґрунтовано наступним:

Скаржник вказує на те, що апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи і, як наслідок, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи.

Скаржник посилається на те, що спірні приміщення (384,40 кв.м.) є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, що підтверджено рішенням суду у справі № 908/816/17. Вони належать співвласникам багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності, а не територіальній громаді чи КП «Наше місто».

Орендодавець (Запорізька міська рада / КП «ВРЕЖО № 7») не є власником спірного майна, тому договір оренди № 196/13 є нікчемним правочином відповідно до ст. 761 і ст. 228 ЦК України. Не може бути оренди майна, яке не належить орендодавцю.

Судове рішення у справі № 908/816/17 є чинним і не виконано, а саме:

Не списано спірні приміщення з балансу КП «Наше місто» та КП «ВРЕЖО № 7».

КП «ВРЕЖО № 7», знаючи про це рішення, подало новий безпідставний позов, тобто зловжило процесуальними правами (ст. 43 ГПК України).

ОСББ має право розпоряджатися спірними приміщеннями, зокрема здавати їх в оренду відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Приміщення вже передано в оренду ТОВ «ЗПНГІ-461» на законних підставах.

Попередній судовий наказ (у справі № 908/1407/20) було скасовано саме через наявність чинного судового рішення, яким визначено правовий статус спірного майна.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач у відзиві зазначає, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правильності прийнятого судом першої Інстанції судового рішення.

Передача об`єкта оренди частини нежитлового приміщення площею 40,50 кв.м у будинку №80 по вул. Незалежної України в м. Запоріжжі до комунальної власності та подальша передача в господарське відання КП «ВРЕЖО №7» здійснені відповідно до вимог законодавства України.

Таким чином, доводи апелянта не спростовують законність рішення суду першої інстанції, а апеляційна скарга є необґрунтованою та підлягає відхиленню.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1765/24. Відкласти вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461 на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі №908/1765/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

12.12.2024р. матеріали справи № 908/1765/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2024 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461 на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі №908/1765/24 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, здійснити доплату судового збору в сумі 908,20 грн., докази чого надати суду.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 поновлено товариству з обмеженою відповідальністю Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461 строк на апеляційне скарження рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі №908/1765/24.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461 на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі №908/1765/24, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавець), Комунальним підприємством ВРЕЖО № 2 (Балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461 (Орендар) 24.04.2003 укладений договір оренди нежитлового приміщення № 196/13 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець, на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2023 № 104/68, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 40,50 кв. м. за адресою: м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, 80.

Згідно із п. 2.1 Договору вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням Договору та Акту приймання-передачі вказаного нежитлового приміщення, підписаного з Балансоутримувачем.

Відповідно до підписаного з Балансоутримувачем Акту прийому-передачі орендованого майна від 24.04.2003 об`єкт оренди переданий Орендарю.

Згідно із п. 11.1 Договір діє з 24.04.2003 до 24.04.2006.

Додатковими угодами від 16.08.2006 та від 05.04.2011 строк дії Договору продовжувався на наступні 3 роки.

Додатковою угодою від 01.06.2011 замінено Орендодавця на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 21.05.2015 продовжено строк дії Договору до 24.04.2018.

Додатковою угодою від 15.06.2017 замінено Балансоутримувача на КП Наше місто Запорізької міської ради.

На підставі рішення виконкому Запорізької міської ради від 21.09.2018 №439/9 Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7 Запорізької міської ради з господарського відання комунального підприємства Наше місто Запорізької міської ради вилучено та передано в господарське відання КП Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7 майно комунальної власності згідно з додатками 1, 2, 3 до рішення.

Згідно із п. 522 додатку №1 КП Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7 в господарське відання передано частину нежитлового приміщення №XXVI підвального поверху (літ. А-5) площею 40,50 кв. м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 80.

Додатковою угодою від 01.10.2018 замінено Балансоутримувача на КП ВРЕЖО №7.

Згідно із п. 3.4 Договору в редакції додаткової угоди від 01.10.2018 орендна плата розраховується та сплачується Орендарем:

- 70 відсотків від розміру орендної плати (без нарахуванням ПДВ) за кожний місяць - до місцевого бюджету не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним; - 30 відсотків розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок.

- 30 відсотків розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок.

Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати, здійснюється Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.

Умовами п. 5.2 Договору встановлений обов`язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що : « … Оскільки у відповідача електронний кабінет відсутній, повідомлення його про відкриття провадження у справі здійснено шляхом направлення ухвали суду на його поштову адресу .

Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 25.06.2024 повернулась до суду з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання…

…перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461 є: вул. Незалежної України, буд. 80, м. Запоріжжя, 69035, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду…».

За текстом апеляційної скарги : « … При пред`явленні позову на виконання вимог ПІК України Позивачем на адресу Відповідача рекомендованим листом з описом вкладення № 6900121333743 було направлено копію позову та доданих до нього доказів, який Відповідачем отриманий не був з невідомих причин, що підтверджується трекінгом відправлення з офіційного сайту Дії «Укрпошта» (додається).

Після відкриття провадження на адресу Відповідача судом було направлено копію ухвали від 25.06.2024 року, яка також не була отримана Відповідачем у зв`язку з чим повернута до суду без вручення адресату, що підтверджується матеріалами справи (аркуші справи 79-81).

07.10.2024 року судом прийнято оскаржуване рішення без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження, повний текст якого складений 14.10.2024 року.

Копія вказаного рішення, так само як і попередні відправлення, не було доставлено на адресу Відповідача через незадовільну роботу пошти, у зв`язку з чим повернуто до суду без вручення адресату, що підтверджується матеріалами справи (аркуші справи 88-93).

Відтак, Відповідач як учасник справи не отримував у цій справі жодного документу, у зв`язку з чим не знав про порушене у справі провадження та розгляд заявлених вимог, а так само про прийняте у справі рішення.

Про наявність судової справи Відповідачу стало відомо після відкриття виконавчого провадження та блокування рахунків, у зв`язку з чим Відповідач вимушений був звернутися за правовою допомогою…».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що апелянт не оспорює належне спрямування позивачем та судом першої інстанції на його юридичну адресу : вул. Незалежної України, буд. 80, м. Запоріжжя, 69035 як копії позовної заяви і доданих до неї доказів, так і ухвали суду першої інстанції.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду першої інстанції поштового відправлення з ухвалою з позначкою за закінченням терміну зберігання, ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Як звернув увагу Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15, свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів виснує, що докази на підтвердження спрямування за належної адресою копії позовної заяви і ухвали про відкриття провадження у справі, яка, відповідно, повернулася з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» з більшою вірогідністю підтверджують той факт, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій/бездіяльності відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею, ніж не підтверджені належними і допустимими доказами твердження апелянта про те, що : « Копія вказаного рішення, так само як і попередні відправлення, не було доставлено на адресу Відповідача через незадовільну роботу пошти, у зв`язку з чим повернуто до суду без вручення адресату».

Відповідно, судом першої інстанції було вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1765/24 та розгляд справи, а обов`язок несення негативних наслідків, пов`язаний з самоусуненням від участі в справі в суді першої інстанції цілком узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що : « …13.10.2016 року співвласниками житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 80 було створено та зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 80» (код ЄДРПОУ 40894544). Багатоквартирний житловий будинок за вказаною адресою уявляє собою 5-поверхову будівлю, яка складається із 10 під`їздів, у яких вбудовані 142 житлових приміщень (квартир) та 20 нежитлових приміщень.

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 28/17 від 23.01.2017 року будинок 80 по вул. Незалежної України було вилучено з господарського відання КП «Наше місто» і зобов`язано вказане комунальне підприємство передати будинок, крім ряду нежитлових приміщень, в управління ОСББ «Незалежної України 80».

Перелік нежитлових приміщень, які залишилися в господарському віданні КГ1 «Наше місто» вказувався в додатку до оскаржуваного рішення. У відповідності з додатком 5 нежитлових приміщень підвалу загальною площею 384,40 кв.м. перебувають в комунальній власності Запорізької міської ради, в тому числі нежитлове приміщення підвалу площею 40,50 кв.м., за яким КП «ВРЕЖО № 7» подано позовну заяву у цій справі.

31.03.2017 року комісія в складі співробітників КП «Наше місто» та керівників ОСББ «Незалежної України 80» склала акт приймання-передачі житлового будинку, яким в управління ОСББ було передано житловий будинок і технічну документацію на нього, крім 5 нежитлових п р и мп цещь її ід валу загальною площею 384,40 кв.м. з вказівкою, що спірні нежитлові приміщений перебувають в комунальній власності і передаються ОСББ в обслуговування.

ОСББ «Незалежної України 80» не погодилось із тим, що нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 384,40 кв.м. є власністю територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, у зв`язку з чим 13.04.2017 року звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, КП «Наше місто» Запорізької міської ради, треті особи: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, ТОВ ВКП «Проммашспецдеталь», ТОВ «Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство - 461», про визнання рішення незаконним та зобов`язання вчинити дії, яким просило:

1)скасувати рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №28/17 від 23.01.2017 «Про вилучення з господарського відання та передачу в управління ОСОБ «Незалежної України 80» житлового будинку № 80 по вул. Незалежної України» в частині невилучення з господарського відання КП «Наше місто» нежитлових приміщень, зазначених в додатку до рішення (нежитлове приміщення літ.А-5 загальною площею 384,40 м2, розташовані в житловому будинку № 80 по вул. Незалежної України у м. Запоріжжя);

2)зобов`язати КП «Наше місто» передати в управління ОСББ «Незалежної України 80» нежитлове приміщення літ.А-5 площами: 128,0 м2, 40,5 м2, 61,50 м2,154,40 м2 загальною площею 384,40 м2, розташовані в житловому будинку № 80 по вул. Незалежної України у м. Запоріжжя.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.06.2018 року у справі № 908/816/17 позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що у ОСББ «Незалежної України 80» є законні підстави вимагати передачі йому будинок в управління з усіма допоміжними приміщеннями. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи спірні нежитлові приміщення є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку і зазначені приміщення відносяться до неподільного майна та є спільним майном співвласників багатоквартирноі о будинку. При цьому, Відповідачами та Третьою особою-1 не надано доказів реєстрації права комунальної власності на спірні приміщення.

Зазначене рішення суду залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2018 року та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 24.04.2019 року.

Отже, як з`ясувалось, передане 24.04.2003 року за Договором оренди № 196/13 нежитлове приміщення загальною площею 40,50 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України (тепер - Незалежної України), буд. 80 не належать орендодавцю, а тому зазначене приміщення не може бути предметом оренди за договором оренди із не власником…» з огляду на наступне:

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).

За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).

Преюдиціальні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Обставини (факти), що є преюдиціальними відповідно до ст.75 ГПК, не потребують доказування та є обов`язковими для господарського суду. Суд не вправі ставити під сумнів такі обставини (факти).

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №910/7859/23, від 11.01.2024 у справі №911/84/22 та інших.

Разом з тим, про наявність судового рішення у справі у справі № 908/816/17 від 08.06.2018 року, яким встановлені факти, які оцінюються апелянтом як преюдиційні мав повідомити суд першої інстанції саме відповідач, який, як зазначено вище, самоусунувся від прийняття участі у справі в суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 269 ГПК України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У такому випадку, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 ГПК України.

Вказане з урахуванням положень статті 282 ГПК України означає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання до суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування ( Постанова КГС ВС 23.07.2019 у справі № 917/2034/17).

Відповідно до частин 1, 3,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України:

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не приймає до уваги фактичні обставини встановлені у справі № 908/816/17, як такі, що не були доведені до відома суду першої інстанції з причин, які пов`язані з помилковою поведінкою відповідача у справі, а обов`язок несення відповідних негативних наслідків, цілком узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства.

Інші доводи апеляційної скарги « … після набрання рішенням суду від 08.06.2018 року у справі № 908/816/17 законної сил 11 вказане приміщення за рішенням загальних зборів ОСББ «Незалежної України 80» було передано в оренду ТОВ «ЗПНГІ-461» шляхом укладення договору оренди, який дійсний до тепер.

2. Щодо добросовісності Позивача

Відповідач зазначає, що дії Позивача є недобросовісними.

Згідно ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який мас очевидно штучний характер. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи мас право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Зазначаємо, що КП «ВРЕЖО № 7» в червні 2020 року звернулось до господарського суду заявою про видачу судового наказу з тих самих підстав, за якими пред`явлений позов у цій справі.

Судовим наказом від 09.06.2020 року у справі № 908/1407/20 вимоги КП «ВРЕЖО N° 7» були задоволені, але в подальшому за заявою ТОВ «ЗПНП-461» вказаний судовий наказ судом було скасовано.

При цьому, судом в ухвалі про скасування судового наказу від 18.06.2020 року було вказано про наявність судового рішення про визнання спірних приміщень допоміжних та про обов`язок ще попереднього балансоутримувача КП «Наше місто» передати ці приміщення в управління ОСББ.

Вказане було та є підставою для списання цих приміщень з балансу балансоутримувача, чого не зроблено ні KI І «Наше місто», ні КП «ВРЕЖО № 7», що свідчить про невиконання ними судового рішення.

Відтак, з наведеного вище вбачається, що Позивач, будучи обізнаним про прийняте відносно спірного приміщення судове рішення, всупереч цьому рішенню не здійснив дій щодо списання з балансу підприємства приміщення, яке не належить територіальній громаді міста Запоріжжя, продовжив його облік та пред`явив до суду завідомо безпідставний позов…» відхиляються колегією суддів як такі, що мають похідних характер від вищевстановлених обставин деструктивної поведінки відповідача в суді першої інстанції.

Встановлення судом першої інстанції факту порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факту несплати відповідачем орендних платежів у визначений Договором строк зроблено на підставі доказів наданих суду першої інстанції позивачем.

При цьому доводи апелянта про недобросовісність дій позивача нівелюється фактом самоусунення відповідача від участі у справі, що є підставою для висновку про обгрунтованість висновків суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 18805,02 грн. на користь місцевого бюджету та в розмірі 6365,67 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі №908/1765/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461 на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4542 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461 на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі №908/1765/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі №908/1765/24- залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору у сумі 4542 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство-461.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяО.В. Чус

СуддяІ.М. Кощеєв