Ухвала

від 09.10.2024 по справі 916/183/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/183/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Дерік М.О.

при розгляді скарги (вх.№2-1374/23 від 27.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" на постанову головного державного виконавця Білгород-Дністровського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Березнюк А.В., подану у справі №916/183/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (вулиця Мала Арнаутська, будинок 88, місто Одеса, 65007)

до відповідача: Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (вулиця Шабська, 81, місто Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700)

про стягнення 542 383,09 грн

за участю:

від позивача: Сивоконь А.О. довіреність №07/22/11 від 22.11.2023;

від відповідача: Танасієнко А.А. довіреність №6 від 16.01.2024:

від органу ДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Господарського суду Одеської області Волкова Р.В. перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Одеська обласна енергопостачальна компанія" до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення 542383,09 грн., з яких 531712,71 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1682,13 грн. відсотків річних, 5623,97 грн. інфляційних втрат, 3364,28 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Волков Р.В.) від 12.04.2021 по справі №916/183/21 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення 542 383,09 грн задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" 531 712,71 грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1682,13 грн відсотків річних, 5623,97 грн інфляційних втрат, 3364,28 грн пені, 8135,75 грн витрат зі сплати судового збору.

На виконання вказаного рішення 13.05.2021 судом було видано відповідний наказ.

27.08.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" надійшла скарга на постанову головного державного виконавця Білгород-Дністровського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Березнюк А.В., у якій останній просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Білгород-Дністровського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного МУМЮ (м. Одеса) Березнюк А.В. про зупинення вчинення виконавчих дій від 15.08.2024 ВП № 75809440 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/183/21 від 13.05.2021.

В обґрунтування поданої скарги позивач зазначив наступне.

02.08.2024 ТОВ "ООЕК" направило до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу по справі №916/183/21 від 13.05.2021.

14.08.2024 головним державним виконавцем Білгород-Дністровський ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного МУМЮ (м. Одеса) Березнюк А.В. було винесено постанову ВП №75809440 про відкриття виконавчого провадження по виконанню вказаного наказу по справі № 916/183/21.

15.08.2024 виконавче провадження за наказом по справі № 916/183/21 було приєднано до зведеного виконавчого провадження №60451723 відносно боржника ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт".

Крім того, 15.08.2024 головним державним виконавцем Білгород-Дністровської ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного МУМЮ (м. Одеса) Березнюк А.В. було винесено постанову ВП №75809440 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу по справі №916/183/21 від 13.05.2021 у зв`язку з включенням ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

При винесенні постанови про зупинення вчинення виконавчих дій в рамках ВП №75809440, головний державний виконавець Білгород-Дністровський ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного МУМЮ (м. Одеса) Березнюк А.В. керувалась п.12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження".

Заявник зазначає, що відповідно до Додатку 2 до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" (із змінами), єдиний майновий комплекс ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" включено до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації в 2020 році. Втім, станом на сьогоднішній день ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" не був приватизований.

Разом з тим, ТОВ "ООЕК" вважає, що у спірних відносинах втручання держави у право на мирне володіння майном здійснюється з відвертим порушенням принципу верховенства права, є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь, є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, але аж ніяк не перетворення таких підприємств на повністю недоторканих перед законом і судом шляхом надання їм можливості не виконувати рішення суду. Вказані обставини не були враховані головним державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови про зупинення вчинення виконавчих дій.

Скаржник також стверджує, що установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

При цьому, ТОВ "ООЕК" посилається на постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26.06.2024 по справі №335/1961/23.

Таким чином, заявник вважає, що постанова головного державного виконавця Білгород-Дністровського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного МУМЮ (м. Одеса) Березнюк А.В. про зупинення вчинення виконавчих дій є неправомірною, а у спірних відносинах усуненням порушення буде зобов`язання виконавця скасувати незаконну постанову, що матиме наслідком відновлення виконавчих дій аж до повного виконання рішення.

За наслідками автоматичного розподілу на підставі розпорядження керівника апарату суду № 227 від 27.08.2024 скаргу на дії державного виконавця вх.№2-1374/24 від 27.08.2024 по справі №916/183/21 розподілено судді Щавинській Ю.М. з огляду на перебування судді Волкова Р.В. у відпустці з 27.08.2024 по 27.09.2024.

Ухвалою від 29.08.2024 судом призначено до розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (вх.№2-1374/23 від 27.08.2024) в судовому засіданні на "09" вересня 2024 р. о 13:45.

09.09.2024 до суду від представника відповідача надійшли пояснення у справі, у яких останній зазначив наступне.

Відповідно до п. 12 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Згідно з ч. 7 ст. 35 Закону визначено, що у випадку, передбаченому п. 12 ч. 1 ст. 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації, про що зазначає стягувач у своїй скарзі.

До того ж, не винесення головним державним виконавцем постанови про зупинення вчинення виконавчих дій, призвело б до порушення пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", яким було заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів державної власності, які на день набрання чинності цим законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, а також вимоги п.12 ч.1 ст. 34 Закону.

Таким чином, боржник вважає, що постанова про зупинення вчинення виконавчих дій була винесена з урахуванням норм чинного законодавства.

Доводи стягувача щодо того, що підприємства, що підлягають приватизації перетворюються на такі, що є повністю недоторканими перед законом і судом, є таким, що не відповідають нормам чинного законодавства з огляду на те, що відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 26 ЗУ "Про приватизацію державного і комунального майна" новий власник ДП "БДМТП" зобов`язаний після підписання договору купівлі-продажу повністю погасити кредиторську заборгованість, яка наявна у боржника.

Щодо доводів стягувача про те, що установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, боржник зазначає, що головним державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75809440 від 14.08.2024, що свідчить про те, що ним розпочато примусове рішення на підставі виконавчого документа, втім, подальші дії щодо примусового виконання рішення підлягають зупиненню відповідно до п. 12 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, боржник просить суд відмовити у задоволенні поданої скарги у повному обсязі.

09.09.2024 в судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача та органу ДВС в судове засідання не з`явився.

Протокольною ухвалою суд оголосив перерву при розгляді скарги до 25.09.2024 о 11:15.

24.09.2024 до суду надійшла заява від представника відповідача про розгляд справи без її участі.

25.09.2024 в судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача та органу ДВС в судове засідання не з`явився.

Враховуючи оголошення повітряної тривоги, протокольною ухвалою суд оголосив перерву при розгляді скарги до 09.10.2024 о 12:30.

У судове засідання 9.10.2024 з`явився позивач та відповідач. Представник органу ДВС в судове засідання не з`явився.

Представник позивача підтримував подану скаргу у повному обсязі. Представник відповідача проти наведеної скарги заперечував.

У судовому засіданні 9.10.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Згідно зі статтею 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Розглянувши вищевказану скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" з наданими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено судом, 14.08.2024 головним державним виконавцем Білгород-Дністровський ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного МУМЮ (м. Одеса) Березнюк А.В. було винесено постанову ВП №75809440 про відкриття виконавчого провадження по виконанню вказаного наказу по справі № 916/183/21.

На наступний день, 15.08.2024 головним державним виконавцем Білгород-Дністровської ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного МУМЮ (м. Одеса) Березнюк А.В. було винесено постанову ВП №75809440 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу по справі №916/183/21 від 13.05.2021 у зв`язку з включенням ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

При винесенні постанови про зупинення вчинення виконавчих дій в рамках ВП №75809440, головний державний виконавець Білгород-Дністровський ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного МУМЮ (м. Одеса) Березнюк А.В. керувалась п.12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з положеннями частини третьої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі - Закон № 2269-VIII) до об`єктів великої приватизації належать об`єкти державної або комунальної власності (єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій (часток) суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) та пули, вартість активів яких (для пулу - загальна вартість активів об`єктів приватизації, з яких сформовано пул) згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 мільйонів гривень.

Відповідно до положень частини другої статті 5 Закону № 2269-VIII приватизація об`єктів державного і комунального майна здійснюється поетапно відповідно до порядку, встановленому у частиною першою статті 10 Закону, і вважається завершеною з моменту продажу такого об`єкта та переходу до покупця права власності або завершення розміщення акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформляється наказом відповідного органу приватизації.

Як встановлено судом, додатком №2 до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" (із змінами), єдиний майновий комплекс ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" включено до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації в 2020 році.

На підтвердження включення ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації останнім надано суду Наказ Фонду державного майна України від 26.03.2020 №557 "Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт".

Згідно з положеннями пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50% статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

За змістом частини другої наведеної вище статті Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Частиною п`ятою статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

В силу положень частини сьомої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області (суддя Волков Р.В.) від 13.05.2021 по справі №916/183/21 обмежене законодавчими положеннями пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" про обов`язкове зупинення виконавчого провадження в силу прямої вказівки Закону - через включення боржника до переліку об`єктів приватизації.

З огляду на те, що положеннями Закону України "Про виконавче провадження" передбачено обов`язок державного виконавця зупиняти вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, суд дійшов висновку, що дії головного державного виконавця Білгород-Дністровського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення ним постанови від 15.08.2024 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №75809440 є правомірними та такими, що відповідають приписам Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, суд зазначає, що основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику (частина перша статті 2 Закону № 2269-VIII).

Серед принципів приватизації законодавець визначив такі: законність; відкритість та прозорість; рівність та змагальність; державне регулювання та контроль; продаж об`єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об`єктів; захист економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повне, своєчасне та достовірне інформування про об`єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації (частина друга статті 2 Закону № 2269-VIII).

За змістом пояснювальної записки до проєкту Закону України «Про приватизацію державного майна» (в подальшому назва Закону, зареєстрованого 04 вересня 2017 року за №7066, акт № 2269-VIII від 18 січня 2018 року, змінена, а зазначений Закон прийнято Верховною Радою України у другому читанні та в цілому під назвою Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна»), під час підготовки та прийняття цього Закону враховано таке: (а) соціально-економічна ситуація в Україні вимагає кардинального прискорення проведення реформування економіки, управління державною власністю; (б) понад 90 % державних активів уведено в експлуатацію 50-150 років тому, затримка з приватизацією цих об`єктів призводить до їх подальшого руйнування, зниження інвестиційної привабливості; (в) відсутність джерел, потрібних для модернізації виробництва, інвестицій впливає на конкурентоспроможність державних підприємств, неефективне управління доводить їх до банкрутства.

Отже, Закон № 2269-VIII спрямований на суттєве удосконалення, спрощення і скорочення процедур приватизації для досягнення високих темпів приватизації, прозорості та відкритості приватизаційного процесу, залучення широкого кола інвесторів до придбання державної власності. Наслідком проведеної приватизації має бути фінансове оздоровлення підприємств і збереження виробництва у сферах, які є пріоритетними для національної економіки.

За змістом постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" є таким об`єктом.

Інтерес держави у збереженні економічної потужності державних підприємств також відображають приписи Закону № 2864-ІІІ, чинного з 05 січня 2002 року.

Частиною першою статті 1 вказаного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

У преамбулі Закону № 2864-ІІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, вказано, що він спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, а також господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Ураховуючи стратегічне значення Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" для економіки та безпеки України, суд вважає, що встановлені законодавцем обмеження як на вчинення дій у виконавчому провадженні щодо цього боржника (пункт 12 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII), є такими, що спрямовані на здійснення державою контролю за користуванням відповідним майном відповідно до загальних інтересів, зокрема інтересів у запобіганні відчуженню майна, що складає майновий комплекс Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт", через неприватизаційні процедури (виконавче провадження) й отриманні найбільшої ціни під час його приватизації зі збереженням виробництва у стратегічній галузі економіки. Тому встановлені з цією метою зазначені обмеження є легітимними, тобто відповідають абзацу другому статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №908/1525/16.

Відтак, суд зазначає, в контексті встановлених обставин, що зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим Законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації. При цьому стягувач не позбавлений можливості отримати виконання судового рішення тоді, коли приватизація завершиться (висновок Верховного Суду, який викладено у постановах від 22.03.2024 у справі №910/17385/19, від 24.05.2023 у справі №904/11045/15, від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20).

З огляду на вищенаведене суд вважає також недоцільними посилання скаржника на те, що у спірних відносинах втручання держави у право на мирне володіння майном здійснюється з відвертим порушенням принципу верховенства права, та є непропорційним меті втручання.

При цьому, суд вважає недоцільними посилання скаржника на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26.06.2024 по справі №335/1961/23, з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18. Указане узгоджується з правовими висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 910/12968/17 (провадження № 12-120гс19) та в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19 (пункт 9.27).

Відповідно до ч.2 ст.45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Тобто правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду є визначальними та фактично вищими за ієрархією судових рішень. Саме постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №908/1525/16 керується суд при прийнятті судового рішення у даному випадку.

При цьому, як встановлено судом, ухвалою КЦС ВС від 26 червня 2024 року по справі №335/1961/23 звернувся до Пленуму Верховного Суду для вирішення питання щодо внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності (відповідності Конституції України) пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас, суд зазначає, що ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При цьому, рішення Конституційного Суду України не мають ретроперспективної дії.

Враховуючи, що наразі Конституційним Судом України не прийнято рішення відповідності Конституції України пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", суд не вбачає підстав для неврахування при вирішенні спору у даному випадку відповідної норми Закону.

Крім того, суд вважає висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26.06.2024 по справі №335/1961/23, неповністю релевентними до цієї справи з огляду на те, що вони зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах, а саме, стосуються трудових прав заявника.

З урахуванням вищенаведеного, суд не вбачає підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія".

Керуючись ст. 234, ч.3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (вх.№2-1374/23 від 27.08.2024) на постанову головного державного виконавця Білгород-Дністровського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Березнюк А.В., поданої у справі №916/183/21, відмовити.

Ухвала набирає чинності 9.10.2024 та може бути оскаржена в порядку ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 14.10.2024.

Суддя Ю.М. Щавинська