Рішення

від 02.10.2024 по справі 697/1402/23

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/1402/23

Провадження № 2/697/58/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання Васянович Ю.В.,

прокурора ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Хорошун О.В.,

представника відповідача ПП «Коритищанське» адвоката Одноволик І.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Коритищанське», третя особа: Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути на користь держави земельну ділянку природно-заповідного фонду та скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Коритищанське», третя особа: Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування рішення та договору оренди, скасування державної реєстрації права власності та права оренди та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Смілянською окружною прокуратурою Черкаської області в ході здійснення заходів представницького характеру виявлено порушення природоохоронного законодавства.

Так, моніторингом відкритих даних державного земельного кадастру України встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 площею 2,00 га знаходиться в межах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», створеного рішенням Київської обласної ради від 17.02.2000 № 168-10-ХХІІ та рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-4 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». Вказаними рішеннями останньому надано статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення. Інформації щодо внесення змін чи скасування рішень не встановлено.

Межі регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» визначені вказаними рішеннями облрад та проектом створення регіонального ландшафтного парку. Зокрема, на території Черкаської області, в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаської області знаходиться 5 562,5 га території регіонального ландшафтного парку.

За результатами опрацювання відкритих даних земельного кадастру України за посиланням: https://kadastr.live/ встановлено, що на території Бобрицької сільської ради Черкаської області в межах сіл Григорівка, Трахтемирів та Луковиця визначено територію Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів».

Також, відповідно до листа Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 23.12.2022, згідно наявних в Управлінні картографічних матеріалів та картографічних матеріалів взятих з відкритих даних земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 площею 2,00 га знаходиться на території Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів».

Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» знаходиться у віданні АТЗТ «Аграрне Екологічне Об`єднання «Трахтемирів».

Даний регіональний ландшафтний парк охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Згідно реєстраційної справи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна 1625968471220) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-3254/14-18-СГ від 03.08.2018 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» право власності на земельну ділянку набув ОСОБА_4 .

Так, відповідно до зазначеного наказу ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області.

Цим же рішенням, ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 2,00 га, в тому числі рілля площею 2,00 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1686 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства.

Згідно рішення реєстратора Канівської державної адміністрації Гормаш С.І. від 20.08.2018, індексний номер 42623507, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.

В подальшому, на підставі договору дарування земельної ділянки від 08.12.2018 № 2866 ОСОБА_4 подарував земельну ділянку ОСОБА_5 , про що 08.12.2018 державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 44489721.

Таким чином, ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 для ведення особистого селянського господарства на території колишньої Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, наразі Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, яку в подальшому передав в оренду ПП «Коритищанське» згідно договору оренди землі від 16.12.2018.

Разом з тим, набуття права приватної власності та права користування на земельну ділянку з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 відбулося з порушенням норм ст.ст. 20, 84, 116, 122, 149, 150, 186-1 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин). Зазначена вище земельна ділянка має особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду), а також згідно положень цивільного законодавства відноситься до земель обмеженої оборотоздатності.

Розташування земельної ділянки із кадастровим номером 7122081900:01:001:1686, яку набув ОСОБА_4 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 03.08.2018 № 23-3254/14-18-СГ, а в подальшому ОСОБА_5 на підставі договору дарування земельної ділянки від 08.12.2018 та ПП «Коритищанське» на підставі договору оренди землі від 16.12.2018 в межах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» за чинним законодавством, свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї земельної ділянки у приватній власності і користуванні з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

На час відведення земельної ділянки Кабінет Міністрів України являвся розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та лише за його погодженням можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Водночас, 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ, яким внесено відповідні зміни до ст. 122 Земельного кодексу України, а також набрали чинності положення п. 24 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України.

Так, згідно ч.ч. 1, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на даний час), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи, що Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» має статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, межі якого визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку, Кабінет Міністрів України, починаючи з 27.05.2021, не є уповноваженим органом державної влади щодо розпорядження такими землями.

Спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у державній власності та відносилася до земель природно-заповідного фонду, разом з тим, земельну ділянку з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 відведено у приватну власність неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення у приватну власність не приймав, а також всупереч вимог ст.ст. 20, 25, 50 Закону України «Про землеустрій» без розроблення відповідного проекту із землеустрою.

Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично незаконно змінено за вказаних обставин при передачі у власність з метою неправомірного позбавлення держави права власності на землю.

Проте така незаконна зміна не має правового значення, оскільки статус спірних земельних ділянок першочергово визначається розташуванням на них об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цих територій.

Встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства» жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Трахтемирів» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не мало права видавати спірний наказ щодо передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки природно-заповідного фонду без її вилучення з користування регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Трахтемирів», без зміни цільового призначення земельної ділянки, тобто переведення землі з однієї категорії до іншої, за відсутності погодження Верховної Ради України на вилучення спірної ділянки (припинення права користування) та погодження Департаменту екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації на її відведення у приватну власність.

Відчужена ділянка, яка згідно з вимогами ч. 4 ст. 84 ЗК України взагалі не могла бути предметом правочинів між приватними особами, а саме договору дарування від 08.12.2018, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та договору оренди землі від 16.12.2018, укладеного між ОСОБА_5 та ПП «Коритищанське» з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а не для природно-заповідного фонду.

Існування зазначених договорів є юридичною перешкодою у реалізації державою правомочностей користування та розпорядження спірною ділянкою, оскільки ОСОБА_5 та ПП «Коритищанське» за відсутності рішення суду про визнання цих договорів недійсними може ставити вимогу про його дійсність та продовження строку дії після його закінчення.

Право власності на спірну земельну ділянку належить державі та в силу вимог закону приватна особа не може набути право власності на неї, що беззаперечно підтверджує незаконність подальшої передачі цієї земельної ділянки в користування ПП «Коритищанське», оскільки укладати договір оренди землі може лише законний власник майна.

З огляду на викладене, враховуючи, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду та неправомірно вибула з власності Бобрицької громади, наказ Головного управління Держгеокадастру у черкаській області від 03.08.2018, договір дарування від 08.12.2018 та договір оренди землі від 16.12.2018 суперечать земельному та природоохоронному законодавству та підлягають скасуванню, а тому право приватної власності ОСОБА_5 та право оренди ПП «Коритищанське» на земельну ділянку з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 підлягають припиненню.

Разом з тим, як зазначено прокурором, перешкодою у реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт є державна реєстрація прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у даному випадку на земельну ділянку природно-заповідного фонду) за особою, яка протиправно його набула у власність, а тому необхідно усунути перешкоди у користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку.

Крім цього, як зазначено прокурором, у разі протиправної передачі цих об`єктів у користування, відповідне порушення, враховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчиненні дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

Також, обґрунтовуючи порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором, зазначено, що необхідність подання цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.

Держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону землям природно-заповідного і водного фондів, у тому числі і спірній земельній ділянці, яка входить у межі регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Трахтемирів».

Як зазначає прокурор, Бобрицькою сільською радою у розумний строк у судовому порядку не вживались належні заходи щодо захисту порушених інтересів держави, тобто як з моменту отримання земельних ділянок у розпорядження, з моменту реорганізації Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області, так і з моменту отримання від окружної прокуратури листа щодо встановленого факту незаконного відведення спірної земельної ділянки.

Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді і його участь викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом.

З огляду на вказані обставини, Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури просить суд:

- усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 03.08.2018 № 23-3254/14-18-СГ;

- усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 шляхом скасування рішення державного реєстратора від 08.12.2018 (індексний номер 44489721) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686;

- усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 шляхом визнання договору оренди земельної ділянки від 16.12.2018, укладеного між ОСОБА_5 та ПП «Коритищанське» недійсним;

- усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 шляхом скасування рішення державного реєстратора від 25.01.2019 (індексний номер 45210332) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом реєстрації права оренди за ПП «Коритищанське»;

- усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 шляхом її повернення на користь Бобрицької об`єднаної територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_5 та незаконного використання ПП «Коритищанське».

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.08.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (т.1 а.с.103-104).

25.08.2023 до суду від ПП «Коритищанське» надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідачем зазначено, що прокурором пропущений строк звернення до суду з позовом, оскільки позови прокуратури подаються в межах загального строку позовної давності з моменту коли держава в особі її органів довідалась або могла довідатись про порушення своїх прав та інтересів. Оспорюване право власності набуте відповідачем ОСОБА_5 02.12.2018 згідно Договору дарування, оспорюване право оренди зареєстровано 23.01.2019 (рішення про державну реєстрацію прав індексний № 30001463), інформація про реєстрацію права власності та права оренди є загальнодоступною, а тому позивач мав можливість оскаржити його у встановлений законом строк.

Крім того, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують належність земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду. Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» як об`єкт природно-заповідного фонду не створений, жодними належними та/або допустимими доказами факт його створення саме як об`єкта природно-заповідного фонду не підтверджується. Межі Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» в натурі не винесені, зонування немає, а винесення його меж є обов`язковим етапом його створення як об`єкта природно-заповідного фонду. Крім того, РЛП «Трахтемирів» не зареєстрований як платник плати за землю (земельний податок, та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності). Позивачем не надано доказів та підтверджень винесення РЛП «Трахтемирів» межових знаків в натурі, що було обов`язковою умовою для виникнення прав на земельну ділянку. Також прокурором не надано документів на підтвердження факту повідомлення Бобрицької сільської ради про намір звернення до суду з даним позовом. Позовна заява прокурора та додані до неї матеріали не містять відомостей стосовно того, які саме обставини перешкоджають захисту інтересів держави безпосередньо Бобрицькою сільською радою та доказів, які б підтверджували не здійснення чи здійснення неналежним чином такого захисту.

Виходячи з вищевикладених доводів, ПП «Коритищанське» просить у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити повністю (т.1 а.с.113-119).

29.08.2023 до суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в якому управлінням зазначено, що на даний час земельні ділянки з розташуванням об`єктів природно-заповідного фонду, фактично використовуються як землі сільськогосподарського призначення, так як їх межі не встановлені у відповідності до вимог земельного законодавства, а відповідна зміна цільового призначення із земель сільськогосподарського на природно-заповідного фонду не здійснювалась. Отже, вищезазначені землі в державній статистичній звітності обліковуються як землі природно-заповідного фонду до моменту затвердження відповідного проекту землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, розробленого відповідно до положень земельного законодавства. Важливо, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 03.08.2018 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» земельну ділянку з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 вперше віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення, оскільки в Державному земельному кадастрі відсутня інформація щодо попередньо встановленого цільового призначення. На даний час, за даними Державного земельного кадастру інформацію про земельну ділянку РЛП «Трахтемирів» не внесено, цільове призначення земельної ділянки не визначено, кадастровий номер відсутній. Інформація про зареєстроване речове право на земельну ділянку РЛП «Трахтемирів» в результаті інформаційного обміну з органами, що здійснюють реєстрацію права власності на нерухоме майно до Головного управління не надходила. Тобто, ключовим в даному спорі є те, що земельна ділянка РЛП «Трахтемирів» (природно-заповідного фонду) взагалі відсутня як об`єкт цивільних прав, у зв`язку з чим відсутній об`єкт спірних правовідносин.

З огляду на викладені у відзиві доводи, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області просить відмовити у задоволенні позову прокурора повністю (т.1 а.с.138-142).

26.09.2023 до суду від Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якому прокурором наведено свої доводи та міркування з питань викладених у відзиві на позовну заяву.

Так, рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-4 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» організовано регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» та надано останньому статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення. Межі регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку. Зокрема, на території Черкаської області, в адміністративних межах Бобрицької сільської ради, знаходиться 5 562,5 га території регіонального ландшафтного парку. За матеріалами, які наявні в додатках до позовної заяви вбачається, що ініціатором створення Регіонально-ландшафтного парку «Трахтемирів» виступило Акціонерне товариство закритого типу «Аграрно-Екологічне Об`єднання «Трахтемирів», яке з відповідним клопотанням звернулося до Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Після організації відповідного процесу попереднього погодження проекту рішення «Про організацію Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», який включав відповідні наукові обґрунтування, погодження власниками та первинними користувачами природних ресурсів та іншими уповноваженими організаціями, визначеними законодавством, розробленням карти-схеми РЛП «Трахтемирів» з погодженнями та Проекту створення РЛП, який пройшов відповідну експертизу, Черкаською обласною радою було оголошено РЛП «Трахтемирів».

Як визначено ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Таким чином, на даний час та на час видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області оскаржуваного наказу, РЛП «Трахтемирів» здійснює діяльність на підставі рішення Черкаської обласної ради, проекту створення РЛП, Положення та відповідних картографічних матеріалів (карти-схеми), де визначені відповідні межі об`єкта природно-заповідного фонду.

З системного аналізу законодавства можна дійти висновку про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. При цьому, як зазначає Велика Палата Верховного Суду, фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. Набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями Земельного кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686, яку набув ОСОБА_4 , відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-3254/14-18-СГ від 03.08.2018, а в подальшому ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 08.12.2018 та ПП «Коритищанське» на підставі договору оренди від 16.12.2018, в межах регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» за чинним законодавством, свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування даної ділянки у приватній власності і користуванні з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на наведені у відповіді на відзив доводи, прокурор просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (т.1 а.с.153-158).

05.12.2023 Заступником керівника Смілянської окружної прокуратури подано до суду заяву про зміну предмета позову, у якій просить суд:

- позовні вимоги у справі з урахуванням заяви про зміну предмету позову, вважати викладеними у наступній редакції:

- усунути перешкоди власнику Бобрицькій сільській раді Черкаського району Черкаської області (код ЄДРПОУ 35797342) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 площею 2,00 га шляхом зобов`язання ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ПП «Коритищанське» (ЄДРПОУ 33111530) повернути на користь держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, земельну ділянку природно-заповідного фонду з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 площею 2,00 га, розташовану в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області;

- усунути перешкоди власнику Бобрицькій сільській раді Черкаського району Черкаської області (код ЄДРПОУ 35797342) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 у Державному земельному кадастрі із зазначеним цільовим призначенням для особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 7122081900:01:001:1686, виключивши відповідні відомості про це з Державного земельного кадастру (т.1 а.с.195-199).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.01.2024 прийнято до розгляду заяву Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури про зміну предмета позову від 05.12.2023 та в подальшому ухвалено здійснювати розгляд справи з урахуванням позовної заяви зі зміною предмету позову (т.1 а.с.222-226).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (т.1 а.с.242-243).

Судові засідання неодноразово відкладалися та в судових засіданнях оголошувалися перерви.

Прокурор Лисенко К.М. в судових засіданнях підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, які викладені в позовній заяві.

Представник позивача Бобрицької сільської ради Черкаської області адвокат Хорошун О.В. в судових засіданнях щодо задоволення позовних вимог прокурора заперечувала та просила відмовити в їх задоволенні. Зазначила, що Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» як об`єкт природно-заповідного фонду не створений, його створення жодними належними і допустимими доказами не підтверджено. На Публічній кадастровій карті з`явився інформаційний шар «Природно-заповідний фонд» і він є інформаційним. Межі РЛП «Трахтемирів» в натурі не винесені, зонування відсутнє. Наразі відсутні будь-які докази на підтвердження винесення РЛП «Трахтемирів» межових знаків в натурі, що відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України в редакції від 06.04.1999 (редакція, що діяла на момент створення РЛП «Трахтемирів») була обов`язковою умовою для виникнення прав на земельну ділянку.

Представник відповідача ПП «Коритищанське» адвокат Одноволик І.В. в судових засіданнях щодо позовних вимог прокурора заперечувала та просила в задоволенні позову прокурора відмовити повністю з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток до електронного кабінету.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення на адресу його реєстрації судових повісток та розміщення оголошення на сайті Судової влади України.

Представник третьої особи Регіонального ландшафтного парку "Трахтемирів" в судове засідання також не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження судових повісток та повідомлень до електронного кабінету.

Заслухавши в судових засіданнях доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-14 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» місцевого значення» з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу на території Черкаської області, відповідно до ст.ст. 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», пункту 24 частини першої ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи подання Державного управління екологічної безпеки в області, у Канівському районі на території Григорівської сільської ради утворено регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» на площі 5562,5 га без вилучення земель у власників (користувачів) та визначено його засновником Акціонерне товариство Закритого типу «Аграрно-Екологічне об`єднання «Трахтемирів» (т.1 а.с.45).

Згідно Охоронного зобов`язання від 07.09.2000, АТЗТ «Аграрно-Екологічне об`єднання «Трахтемирів» дає зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» організованого рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-14 в межах території Григорівської сільської ради Канівського району загальною площею 5562,5 га (т.1 а.с.58).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 03.08.2018 № 23-3254/14-18-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області. Надано гр. ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 7122081900:01:001:1686) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ секція, підрозділ 01.03), розташовану в адмінмежах Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області (т.1 а.с.36).

08.12.2018 між ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ) та ОСОБА_5 (Обдаровуваний) укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого Дарувальник подарував та передав Обдаровуваному, а Обдаровуваний прийняв в дар від Дарувальника безоплатно земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1686, розташовану за адресою: Черкаська область, Канівський район, Григорівська сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Вказана земельна ділянка належить Дарувальнику на підставі Наказу № 23-3254/14-18-СГ, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області 03 серпня 2018 року та зареєстрованого згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 134956740, державним реєстратором Гормаш С.І. Канівської районної державної адміністрації 20 серпня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1625968471220. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0002194962018 від 17 жовтня 2018 року, земельна ділянка має таку експлікацію земельних угідь: рілля 2,0000 га (п.п. 1-3 договору дарування) (т.1 а.с.37-38).

В подальшому, 16.12.2018 між ОСОБА_5 (Орендодавець) та ПП «Коритищанське» (Орендар) укладено договір оренди землі. Відповідно до п. 1 вказаного договору оренди, Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Григорівської сільської ради. В оренду передається земельна ділянка площею 2,0000 га (кадастровий номер 7122081900:01:001:1686) (п. 2 договору оренди) (т.1 а.с.39-40).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.06.2023 № 336751604, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 площею 2,0000 га перебуває у приватній власності ОСОБА_5 та в оренді ПП «Коритищанське» (т.1 а.с.32-33).

Згідно наданої відповіді секретаріату Кабінету Міністрів України від 24.09.2022 № 19705/0/2-22 на запит прокурора від 14.09.2022 № 52/2-3872вих-22, Кабінетом Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами, не приймалося (т.1 а.с.88).

У позовній заяві прокурор вказав, що спірна земельна ділянка до моменту передачі у власність відносилась до земель природно-заповідного фонду, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не мало права нею розпоряджатися. Таким чином, спірна земельна ділянка вибула із власності держави поза волею останньої, оскільки уповноважений державою орган відповідного рішення щодо їх передачі або відчуження, не приймав. Відомості про державну реєстрацію в подальшому були внесені державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, Бобрицькою сільською радою у розумний строк у судовому порядку не вживались належні заходи щодо захисту порушених інтересів держави, а тому за наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки до комунальної власності, зокрема підвищеного суспільного інтересу до збереження Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», прокурор звернувся до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Щодо представництва прокурором інтересів держави, суд зважає на наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

У рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (тут і далі в редакції, чинній на час звернення позивача до суду), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 зазначеного Закону, прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 зазначеного Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права, зокрема юридичних осіб.

Проте, з 27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, яким внесено відповідні зміни до статті 122 ЗК України, а також набрали чинності положення пункту 24 розділу X Перехідні положення ЗК України.

Відповідно до пункту 24 розділу X Перехідні положення ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно заповідного фонду.

Частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 № 2456-XII (далі також Закон № 2456-XII) визначено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» має статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, межі якого визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку.

Відтак, з 27 травня 2021 року розпорядником земель комунальної власності, до яких відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення місцевого значення, є уповноважений орган територіальної громади.

Таким чином, з урахуванням змін, що відбулися в законодавстві, повноваження на розпорядження землями комунальної власності, до яких відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення місцевого значення, перейшли до уповноваженого органу територіальної громади.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) зазначено: «втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема і до парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, одним із яких є Парк «Перемога». У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави, зокрема і від імені територіальної громади як власника земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги (стаття 41 Конституції України), згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 7.20)).

7.25. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у поверненні земельної ділянки територіальній громаді Полтави, зокрема підвищеного суспільного інтересу до збереження парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва «Перемога» як об`єкта природно-заповідного фонду, прокурор мав звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 7.22)).

7.26. У позовній заяві прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття органами місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями щодо земельної ділянки, незаконних рішень. Оскільки саме ці органи допустили порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, вони не можуть здійснювати захист цих інтересів у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом. Тому Велика Палата Верховного Суду з огляду на її попередню практику, сформовану до моменту ухвалення судами оскаржених рішень, вважає, що підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі були (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 7.21))..

7.27. Здійснення відповідно до статті 131-1 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 2 і статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництва інтересів держави у суді відповідає у спірних правовідносинах суспільним інтересам та спрямовано на досягнення ідей, закладених у Преамбулі та статтях 13 і 14 Конституції України».

Вказані висновки відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягають врахуванню при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, Смілянською окружною прокуратурою на адресу Бобрицької сільської ради скеровано листа № 52/2-1877 вих23 від 24.03.2023 в якому викладено виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності відведення земель природно-заповідного фонду та запитано про вжиті сільською радою заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідних земель у розпорядження держави або повідомлення про неможливість звернення до суду з метою захисту інтересів держави в судовому порядку Смілянською окружною прокуратурою (т.1 а.с.80-81).

Натомість, як зазначено прокурором, Бобрицькою сільською радою надано відповідь про те, що у сільській раді відсутні відомості щодо перебування спірної земельної ділянки в межах природно-заповідного фонду, що свідчить про невжиття належних заходів захисту інтересів держави.

Крім того, як вбачається з наданої відповіді виконавчого комітету Бобрицької сільської ради від 27.06.2022 № 921 на запит прокурора, щодо подання позову в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 7122081900:01:001:1686 площею 2,0 га, повідомлено, що Бобрицька сільська рада Черкаської області не підтримує подання позову до суду (т.1 а.с.94-95).

Таким чином, Бобрицькою сільською радою у розумний строк у судовому порядку не вживались належні заходи щодо захисту порушених інтересів держави, а тому наявні підстави для подання даного позову прокурором в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Отже, суд погоджується з доводами прокурора з приводу того, що звертаючись до суду з позовною заявою, органи прокуратури реалізують конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому, прокурор є особливим суб`єктом цивільного процесу і його участь у цивільному судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у передбачених законом випадках.

Щодо обґрунтованості позовних вимог та обраного прокурором способу захисту інтересів держави в суді, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 369/10847/19 (провадження № 61-8403св21), від 23 червня 2021 року в справі № 676/62/17 (провадження № 61-7083св19), від 20 вересня 2023 року в справі 712/4341/16-ц (провадження № 61-3302св22).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вказує на те, що розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686, яку набув ОСОБА_4 та в подальшому ОСОБА_5 , яка за договором оренди передана ПП «Коритищанське», у межах регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» за чинним законодавством свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування даної земельної ділянки у приватній власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Суд, надаючи правову оцінку зазначеним доводам прокурора, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України (далі ЗК України), до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Вивченням матеріалів справи, судом встановлено, що рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-14 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» місцевого значення» у Канівському районі на території Григорівської сільської ради утворено регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» на площі 5562,5 га без вилучення земель у власників (користувачів) та визначено його засновником Акціонерне товариство Закритого типу «Аграрно-Екологічне об`єднання «Трахтемирів» (т.1 а.с.45).

Згідно Охоронного зобов`язання від 07.09.2000, АТЗТ «Аграрно-Екологічне об`єднання «Трахтемирів» дає зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» організованого рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-14 в межах території Григорівської сільської ради Канівського району загальною площею 5562,5 га (т.1 а.с.58).

Згідно зі статтею 44 ЗК України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Частиною третьою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 9 Закону № 2456-XII, території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною п`ятої статті 53 Закону № 2456-XII, території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами «а», «в» частини четвертої статті 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Частина 1 статті 150 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відносить до особливо цінних земель, зокрема, землі природно-заповідного фонду.

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення).

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22).

Моніторингом відкритих даних державного земельного кадастру України встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 площею 2,00 га знаходиться в межах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів».

Крім цього, згідно відповіді Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 23.12.2022 № 02/10-04-17/1599/02/10-04-17/13339, яка надана на запит Смілянської окружної прокуратури від 20.12.2022 № 52/2-5715 вих 22, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 знаходиться на території Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» (т.1 а.с.73).

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області та знаходиться на території РЛП «Трахтемирів», а тому належить до земель, що мають особливий статус природно-заповідного фонду і є об`єктом комплексної охорони, на який розповсюджується особливий порядок надання та використання. Вказана земельна ділянка відведена у приватну власність фізичній особі ОСОБА_4 , та в подальшому на підставі договору дарування перейшла у власність ОСОБА_5 за рахунок земель природно-заповідного фонду РЛП «Трахтемирів».

Суд звертає увагу, що Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Відповідно ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, оскільки на територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Доводи представників Бобрицької сільської ради та ПП «Коритищанське» з приводу того, що РЛП «Трахтемирів», як об`єкт природно-заповідного фонду, не створений, межі ландшафтного парку у натурі не винесені та відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, РЛП «Трахтемирів» створений на підставі рішення Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-4 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». Цим же рішенням останньому надано статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення. Межі Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку. Зокрема, на території Черкаської області, в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаської області знаходиться 5 562,5 га території регіонального ландшафтного парку.

Крім того, наданими документами, які стали підставою для прийняття рішення обласної ради встановлено, що Черкаською обласною радою оголошено РЛП «Трахтемирів» лише після дотримання відповідної процедури створення об`єкту природно-заповідного фонду. Зокрема, ініціатором створення РЛП виступило Акціонерне товариство закритого типу «Аграрно-Екологічне Об`єднання «Трахтемирів», яке з відповідним клопотанням звернулося до Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Після організації відповідного процесу попереднього погодження проекту, який включав відповідні наукові обґрунтування, погодження власниками та первинними користувачами природних ресурсів та іншими уповноваженими організаціями, визначеними законодавством, розробленням карти-схеми РЛП «Трахтемирів» з погодженнями та Проекту створення РЛП, який пройшов відповідну експертизу, лише тоді Черкаською обласною радою оголошено об`єкт ПЗФ.

На час виникнення спірних правовідносин, РЛП «Трахтемирів» здійснює діяльність на підставі Проекту створення РЛП, рішення Черкаської обласної ради, Положення та відповідних картографічних матеріалів (карти-схеми), де визначені відповідні межі об`єкту природно-заповідного фонду.

Крім того, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», РЛП «Трахтемирів», який створений та оголошений Черкаською обласною радою як об`єкт ПЗФ без вилучення земельних ділянок переданий під охорону АТЗТ «Трахтемирів» з оформленням охоронного зобов`язання, яке наявне в матеріалах справи.

Як вже було зазначено, фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону № 2456-XII та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Надання гр. ОСОБА_5 земельної ділянки, кадастровий номер 7122081900:01:001:1686 для ведення особистого селянського господарства на території Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на здійснення такої діяльності на відповідних землях. Тому, за змістом наведених вище приписів, які характеризуються належною якістю як властивістю, що є умовою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах, і органи місцевого самоврядування, і фізична особа-відповідач знали чи повинні були знати про неможливість всупереч закону передання й отримання у приватну власність земельної ділянки на території Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» для вищевказаної мети.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушення ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 51-52)).

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22).

Відповідач ОСОБА_5 , який оформив спірну земельну ділянку у приватну власність, проявивши розумну обачність, мав змогу і повинен був знати про те, що ця ділянка впродовж тривалого часу перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». Тому оформлення документів про перехід земельної ділянки у його приватну власність є таким порушенням закону, про яке відповідач мав змогу та повинен був знати на час набуття земельної ділянки у приватну власність.

Під час вирішення питання щодо належного способу захисту права власника, суд також враховує наступні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18.

У постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 11.7. постанови ВП ВС).

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49) (пункт 11.8. постанови ВП ВС).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)) (пункт 11.12. постанови ВП ВС).

Саме тому, виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, вимогу зобов`язати ОСОБА_5 та ПП «Коритищанське» повернути на користь Бобрицької сільської ради земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 7122081900:01:001:1686) слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння ОСОБА_5 та користування ПП «Коритищанське» на користь власника. Зміни під час провадження у справі в адміністративно-територіальному устрої та перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади) (пункт 11.13. постанови ВП ВС).

З огляду на зазначене, заявлена прокурором позовна вимога про усунення перешкод у здійсненні Бобрицькою сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 шляхом її повернення на користь держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області є ефективним способом захисту порушеного права, відтак позов у цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог прокурора про усунення перешкод у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 у Державному земельному кадастрі із зазначеним цільовим призначенням для особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 7122081900:01:001:1686, виключивши відповідні відомості про це з Державного земельного кадастру, суд звертає увагу на наступне.

Спеціальним Законом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI.

Згідно з ст. 1 вказаного Закону, державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Імперативна норма статті 11 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачає, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями ст. 15 Закону України «Про державний земельний кадастр», до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельну ділянку, зокрема, як цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Положеннями ст. 21 Земельного кодексу України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, зокрема, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмова в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 відносилася до земель природно-заповідного фонду, зміна цільового призначення із земель природоохоронного на сільськогосподарське призначення у визначений законодавством спосіб не відбулася, наявні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки як земель сільськогосподарського призначення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звертається особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідками (п.57 постанови Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Способами захисту суб`єктивних земельних прав слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватись і розпоряджатися майном тим чи іншим способом.

З огляду на особливу цінність земель природно-заповідного фонду, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Враховуючи викладене, встановлені судом обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора щодо скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо пропорційності втручання у право особи на мирне володіння майном та співвідношення такого втручання із суспільними інтересами.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право мирного володіння майном.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого держава користується значною свободою (полем) розсуду. Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України, завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Велика Палата Верховного Суду раніше вже звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункти «а» і «б» частини першої статті 91, пункти «а» і «б» частини першої статті 96 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. mutatis mutandis постанови від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 127), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 90), від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16 (пункт 148), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 53), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.75)).

Таким чином, контроль за використанням земельної ділянки на території об`єкта природно-заповідного фонду згідно з її цільовим призначенням є важливим для суспільства загалом і для Бобрицької об`єднаної територіальної громади, зокрема, оскільки люди зацікавлені у збереженні Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», що став об`єктом природно-заповідного фонду задовго до виникнення спірних правовідносин і на території якого заборонене ведення особистого селянського господарства. Повернення Бобрицькій об`єднаній територіальній громаді земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цієї ділянки. Судом встановлено, що вона належить до земель природно-заповідного призначення. Дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу такої ділянки є необхідною умовою її використання з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і зокрема частині світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, і конкретному об`єкту природно-заповідного фонду. З огляду на вищевказане у втручанні держави у право мирного володіння ОСОБА_5 земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства на території об`єкта природно-заповідного фонду є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами.

Право територіальної громади повернути земельну ділянку, яка знаходиться під об`єктом природно-заповідного фонду, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її передання на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України, приписи якого та практика їхнього застосування щодо повернення такої ділянки є доступними, чіткими та передбачуваними. Немає жодних підстав вважати, що як ОСОБА_5 , так і ПП «Коритищанське», яке орендує вказану земельну ділянку не могли співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості.

Земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункти 75-76), від 20 липня 2020 року у справі № 923/196/20 (пункт 39), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 132)).

Отримавши спірну земельну ділянку у власність, ОСОБА_5 , діючи розумно, не міг не перевірити місцезнаходження об`єкта та мав пересвідчитися у тому, що ця ділянка знаходиться на території Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». Крім того, немає жодних підстав також вважати, що перед тим, як укладати з ОСОБА_5 договір оренди цієї земельної ділянки, у ПП «Коритищанське» були перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище вимогами законодавства та зробити відповідні висновки щодо режиму цієї ділянки.

Висновки за результатами розгляду справи.

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

За правилами статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, саме на позивача покладається обов`язок доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.

Прокурором доведено належними та допустимими доказами, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 розташована на території РЛП «Трахтемирів» та належить до земель, що мають особливий статус природно-заповідного фонду, які є об`єктом комплексної охорони, на який розповсюджується особливий порядок надання та використання.

Також прокурором доведено факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки з власності держави поза її волею, як власника, та наявність порушеного права, у виді перешкод у здійсненні Бобрицькою сільською радою права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора та ухвалення рішення про: - усунення перешкод у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 шляхом зобов`язання Сас (теперішнє прізвище ОСОБА_8 ) та Приватного підприємства «Коритищанське» повернути на користь держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області земельну ділянку природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686, розташовану в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаської області; - усунення перешкод у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 у Державному земельному кадастрі із зазначеним цільовим призначенням для особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 7122081900:01:001:1686, виключивши відповідні відомості про це з Державного земельного кадастру.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

При поданні позову прокурором було сплачено судовий збір в загальному розмірі 10 736,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 423 від 17.03.2023 (т.1 а.с.1).

В подальшому прокурором подано заяву про зміну предмету позову та заявлено до відповідачів дві позовні вимоги, які суд вважає за необхідне задовольнити.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення обох позовних вимог прокурора, за які було сплачено судовий збір у розмірі 5 368,00 грн. (2 684,00 грн. х 2 = 5 368,00 грн.), з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору у розмірі по 1 789,33 грн. з кожного (5 368,00 / 3 = 1 789,33 грн.).

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Коритищанське», третя особа: Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути на користь держави земельну ділянку природно-заповідного фонду та скасування державної реєстрації земельної ділянки задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 шляхом зобов`язання Сас (теперішнє прізвище « ОСОБА_9 та Приватного підприємства «Коритищанське» повернути на користь держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області земельну ділянку природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686, розташовану в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаської області.

Усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7122081900:01:001:1686 у Державному земельному кадастрі із зазначеним цільовим призначенням для особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 7122081900:01:001:1686, виключивши відповідні відомості про це з Державного земельного кадастру.

Стягнути з ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Коритищанське» та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі по 1789,33 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят дев`ять гривень, 33 копійки) з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 14.10.2024.

Відомості про учасників справи:

Позивач:

Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави, місцезнаходження АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ 02911119.

в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області вул. Дружби, 4, с. Бобриця, Черкаський район, Черкаська область, 19014; код ЄДРПОУ 35797342.

Відповідачі:

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18008; код ЄДРПОУ 39765890;

ОСОБА_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

Приватне підприємство «Коритищанське» вул. Черненка, 2, кв. 8, м. Миронівка, Обухівський район, Київська область; код ЄДРПОУ 33111530.

Третя особа:

Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" с. Малий Букрин, Миронівський район, Київська область, 08810; код ЄДРПОУ 21679697.

Головуючий Б . К . Скирда