Рішення

від 02.10.2024 по справі 916/1357/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1357/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури (67707, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39)

в інтересах держави в особі:

1) Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67730, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, м. Старокозаче, вул. Соборна, 34; код ЄДРПОУ 04378020),

2) Південного офісу Держаудитслужби (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40477150)

до відповідачів:

1) Приватного підприємства «Теплотранс» (67725, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, буд. 20 Б; код ЄДРПОУ 42513723),

2) Комунального некомерційного підприємства «Старокозацька районна лікарня» (67730, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, м. Старокозаче, вул. Ліканяна, 1; код ЄДРПОУ 02007650)

про визнання недійсним договору в частині, застосування тарифу, стягнення надмірно сплачених коштів;

представники сторін:

від позивача-1 не з`явився,

від позивача-2 не з`явився,

від відповідача-1 не з`явився,

від відповідача-2 не з`явився;

прокурор Бойчук М.М.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року перший заступник керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Теплотранс», в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:

1) визнати недійсним п. 3.1. Договору № 6/02/22 від 14.02.2022 про урахування затвердженого тарифу за 1 Гкал 3 184,00 грн та застосувати до господарських відносин, передбачених Договором № 6/02/22 від 14.02.2022, законодавчо установлений тариф у розмірі 1 873,46 грн;

2) стягнути з Приватного підприємства «Теплотранс» на користь Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 621 431,50 грн.

В обґрунтування позову посилається на встановлення порушення інтересів держави у бюджетній сфері в частині надмірної сплати бюджетних коштів під час закупівлі теплової енергії.

Ухвалою від 02.04.2024 позовну заяву (вх. № 1390/24 від 28.03.2024) першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури залишено без руху, встановлено прокурору строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: правильної адреси місцезнаходження відповідача згідно даних Реєстру; доказів направлення позовної заяви з доданими до неї документами на правильну адресу відповідача; уточнення ціни позову та чіткого викладення прохальної частини позовної заяви, яка б відповідала її змісту в цілому; доказів доплати 3 028,57 грн судового збору.

15.04.2024 до суду надійшла заява прокурора про усунення недоліків та уточнена позовна заява.

Ухвалою від 22.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1357/24, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.05.2024, запропоновано Приватному підприємству «Теплотранс» у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі Комунальне некомерційне підприємство «Старокозацька районна лікарня» у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, якому запропоновано подати до суду пояснення по суті справи з урахуванням вимог ст. 168 Господарського процесуального кодексу України.

07.05.2024 Комунальне некомерційне підприємство «Старокозацька районна лікарня» подало до суду заяву про розгляд справи без його участі, де серед іншого зазначило, що позовні вимоги прокурора підтримує.

На стадії підготовчого провадження судове засідання відкладалося на 03.06.2024 та на 03.07.2024.

04.06.2024 від Південного офісу Держаудитслужби надійшли пояснення по справі та заява про розгляд справи без його участі.

10.06.2024 до суду надійшло клопотання прокурора про залучення до участі у справі Комунального некомерційного підприємства «Старокозацька районна лікарня» у якості співвідповідача, яке було мотивовано тим, що спірний договір, який є предметом судового розгляду у цій справі, підписано у добровільному порядку обома сторонами, а саме Приватним підприємством «Теплотранс» та Комунальним некомерційним підприємством «Старокозацька районна лікарня».

Судове засідання, призначене на 03.07.2024 , не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою від 04.07.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання призначено на 17.07.2024.

Протокольною ухвалою від 17.07.2024 суд задовольнив клопотання прокурора (вх. № 22786/24 від 10.06.2024) та змінив процесуальний статус Комунального некомерційного підприємства «Старокозацька районна лікарня», залучавши його до участі у справі в якості співвідповідача.

При цьому ухвалою від 18.07.2024 суд запропонував залученому співвідповідачу подати відзив на позовну заяву та роз`яснив його право заявити клопотання про розгляд справи спочатку.

Протокольною ухвалою від 14.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.10.2024.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Позивачі у судове засідання явку своїх повноважених представників не забезпечили, про розгляд справи повідомлялись належним чином. Позивач-2 просив суд розглядати справу без його участі.

Відповідачі правом на подання до суду відзивів не скористались, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили.

Відповідач-2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, оскільки отримував ухвали суду у своєму електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

Відповідач-1 про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду рекомендованими листами на юридичну адресу. Між тим, судова кореспонденція поверталася на адресу суду з відмітками пошти «за закінченням терміну зберігання».

З цього приводу суд зазначає, що з аналізу змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Такий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (такий висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22).

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

02.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд встановив наступне.

Виконавчим комітетом Старокозацької сільської ради 08.12.2021 прийнято рішення № 231 «Про встановлення тарифу на теплову енергію», яким встановлено тарифи на виробництво теплової енергії ПП «ТЕПЛОТРАНС» розмірі 3 184,00 грн за 1 Гкал (без ПДВ), яке в подальшому рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 420/15578/22, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного господарського суду від 20.10.2023, визнано протиправним та нечинним.

Разом з тим, за результатами проведеної закупівлі «Постачання теплової енергії» UА-2022-02-08-007221-b, з урахуванням тарифу в розмірі 3 184,00 грн за 1 Гкал (без ПДВ) між Лікарнею та приватним підприємством «Теплотранс» (ПП «Теплотранс») укладено договір № 6/02/22 від 14.02.2022 на постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції.

Так, предметом вказаного договору є теплова енергія у вигляді пари та гарячої води (код за ДК 021:2015-09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція) у кількості 485 Гкал за ціною 1 544 240 грн., з урахуванням затвердженого тарифу за 1 Гкал 3 184,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 25.02.2022 зменшено суму договору на 34 452,00 грн та викладено п. 3.1. в наступній редакції: «п. 3.1. Загальна вартість Договору становить 1 509 788,00 грн, що з урахуванням затвердженого тарифу за 1 Гкал 3 184,00 грн складає 474,2 Гкал.».

На виконання вказаного договору зі змінами, Лікарнею перераховано ПП «Теплотранс» кошти наступними платіжними дорученнями:

- № 7 від 21.02.2022 на суму 382 080,00 грн без ПДВ за поставлену в лютому 2022 року теплову енергію в кількості 120 Гкал, згідно акту №1 від 18.02.2022 здачі-прийняття виконаних робіт (Т. 1, а.с. 65-66);

- № 12 від 07.03.2022 на суму 318 400,00 грн без ПДВ за поставлену в березні 2022 року теплову енергію в кількості 100 Гкал, згідно акту № 2 від 07.03.2022 здачі-прийняття виконаних робіт (Т. 1, а.с. 67-68);

- № 18 від 05.04.2022 на суму 337 504,00 грн без ПДВ за поставлену в квітні 2022 року теплову енергію в кількості 106 Гкал, згідно акту № 3 від 05.04.2022 здачі-прийняття виконаних робіт (Т. 1, а.с. 69-70);

- № 67 від 05.12.2022 на суму 159 200,00 грн без ПДВ за поставлену в листопаді 2022 року теплову енергію в кількості 50 Гкал, згідно акту № 4 від 05.12.2022 здачі-прийняття виконаних робіт (Т. 1, а.с. 72-73);

- № 68 від 16.12.2022 на суму 312 604,00 грн без ПДВ за поставлену в грудні 2022 року теплову енергію в кількості 98,1796 Гкал, згідно акту № 5 від 16.12.2022 здачі-прийняття виконаних робіт (Т. 1, а.с. 74-75).

Як вже було зазначено, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 420/15578/22, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2023, задоволено позовну заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Виконавчого комітету Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства «ТЕПЛОТРАНС» про визнання протиправним та нечинним рішення.

Визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 08.12.2021 № 231 «Про встановлення тарифу на теплову енергію».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційний суд у справі № 420/15578/22 дійшов наступного висновку: «При цьому, як встановлено судом першої інстанції, станом на момент прийняття оспорюваного рішення виконавчого комітету сільської ради, розрахунок середньозваженого тарифу за 1 Гкал разом складає 1 873,46 грн. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що встановлення відповідачем тарифу у розмірі 3184 грн за 1 Гкал відбулось з порушенням вимог ч.ч. 4, 5 ст. 20 ЗУ «Про теплопостачання». Враховуючи викладене, є правильними висновки суду першої інстанції про неправомірність та необґрунтованість оспорюваного рішення виконавчого комітету сільської ради, так як воно порушує вимоги ЗУ «Про теплопостачання.».

Тобто, тариф на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету мав складати 1 873,46 грн, а не 3 184,00 грн за 1 Гкал., як було передбачено законодавством та знайшло своє підтвердження під час розгляду судом першої та апеляційної інстанції справи № 420/15578/22.

Такий висновок узгоджується із Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 752/14341/15-ц (провадження № 61-24428св18): «Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що, оскільки судовим рішенням визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації про зміну тарифів, то відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок нарахованих платежів, виходячи із тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних незаконними».

Відповідно до ч. 1 ст.189 Господарського кодексу України (далі ГК України), ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно з ч. 3 ст. 189 ГК України суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Частинами 1 та 2 ст. 190 ГК України передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України «Про ціни та ціноутворення».

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно термінів, визначених у ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

У абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Верховний Суд під час розгляду справи № 917/1324/18 (Постанова від 15.10.2019) дійшов висновку, що «....У постанові НКРЕКП від 24.03.2016 № 377 "Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" визначено, що тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання це вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням витрат на покриття втрат ліцензіата та планованого прибутку.

Отже, у таких правовідносинах підлягають застосуванню тарифи, які встановлені на підставі економічно обґрунтованих витрат надавача цих послуг з транспортування (Підприємства).

Згідно із положеннями зазначених норм права тарифи на послуги з постачання теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін. Вартість послуг теплопостачання не є договірною, а тариф на постачання теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» є державною регульованою ціною.

Разом з тим, встановлення економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію на рівні, який покриває всі витрати собівартості цих послуг є вимогою чинного законодавства України.

Відповідно до положень частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно із статтями 189, 191 ГК України та статтями 10, 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Отже, згідно із положеннями зазначених норм права тарифи на послуги із виробництво теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін.

Таким чином, вартість виробництва теплової енергії не є договірною, а тариф на виробництво теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» є державною регульованою ціною.

Узагальнено наведені правові приписи вказують, що: ціна договору (вартість послуг) є істотною умовою договору; вона визначається на стадії погодження істотних умов; її зміна допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. В даному випадку у договорі ціну за одиницю товару збільшено всупереч вимог Закону.

Відтак, застосувавши тариф у розмірі 3 184 грн. за 1 Гкал за 474,1796 Гкал Лікарня сплатила 1 509 788,00 грн (3184 х 474,1796 = 1 509 788 грн).

В той же час, враховуючи обґрунтований законодавством тариф, встановлений судом у справі № 420/15578/22 мала б сплатити 888 356,50 грн (із розрахунку 1 873,46 грн за 1 Гкал.). Тобто переплата склала 621 431,50 грн:

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Параграфом 2 глави 16 розділу IV ЦК України регламентовано правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

Так, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

За ч. 1 ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи, що застосування тарифу у розмірі 3 184,00 грн за 1 Гкал при укладенні договору № 6/02/22 від 14.02.2022 відбулось з порушенням вимог ч.ч. 4, 5 ст. 20 ЗУ «Про теплопостачання», що встановлено Одеським окружним адміністративним судом при розгляді справи № 420/15578/22, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним п. 3.1. договору № 6/02/22 від 14.02.2022 щодо визначення тарифу у розмірі 3 184,00 грн за 1 Гкал теплової енергії підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на те, що Одеським окружним адміністративним судом визнано протиправним та нечинним рішення, яким встановлено тарифи на виробництво теплової енергії у розмірі 3 184,00 грн за 1 Гкал, на підставі та з урахуванням якого укладено договір № 6/02/22 від 14.02.2022, судом вбачаються підстави для стягнення з Приватного підприємства «Теплотранс» на користь Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області грошових коштів у розмірі 621 431,50 грн як таких, що одержані відповідачем-1 безпідставно, оскільки підстава для їх отримання (встановлення пунктом 3.1. договору тарифу у розмірі 3 184,00 грн за 1 Гкал) визнана судом недійсною, у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора у відповідній частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. Постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, Постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Відтак, суд не вбачає підстав та доцільності такого способу захисту як застосування до господарських відносин, передбачених договором № 6/02/22 від 14.02.2022, законодавчо установленого тарифу в розмірі 1 873,46 грн, оскільки після визнання недійсним п. 3.1. договору щодо визначення тарифу у розмірі 3 184,00 грн за 1 Гкал теплової енергії, до господарських відносин за вказаним договором автоматично застосовується середньозважений тариф на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, який на час підписання Приватним підприємством «Теплотранс» та КНП «Старокозацька районна лікарня» договору № 6/02/22 від 14.02.2022 складав по Одеській області 1 873,46 грн, що встановлено Одеським окружним адміністративним судом під час розгляду справи № 420/15578/22.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Здійснювати захист інтересів держави в суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Існування інтересу й необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до повідомлення про намір укласти договір (під час застосування переговорної процедури) UА-2022-02-08-007221-b джерелом фінансування є місцевий бюджет.

Рішенням Старокозацької сільської ради №72-VIII від 24.12.2020 «Про входження до складу засновників КНП «Старокозацька районна лікарня» Старокозацька сільська рада увійшла до складу засновників КНП. Цим же рішенням затверджено статут КНП «Старокозацька районна лікарня».

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником юридичної особи КНП «Старокозацька районна лікарня» є Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району.

Статутом Лікарні визначено, що КНП «Старокозацька районна лікарня» є закладом охорони здоров`я лікувально-профілактичного профілю - комунальним унітарним некомерційним підприємством, яке надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам у порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом. Майно Підприємства є комунальною власністю Старокозацької територіальної громади в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (п.1.3.), а Засновником Підприємства є Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (п.1.5.). Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (п.1.6.). Відповідно до п. 5.3.2 одним з джерел формування майна та коштів Підприємства є кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів (бюджетні кошти).

Відповідно до листів головного лікаря КНП «Старокозацька районна лікарня» від 07.02.2024 № 11 та Старокозацької сільської ради від 22.01.2024 № 57/04.1-16/126 джерелом фінансування договору №6/02/22 від 14.02.2022 є надходження з бюджету Старокозацької сільської ради (кошти місцевого бюджету згідно Комплексної Програми «Здоров`я» Старокозацької сільської ради на 2022 та 2023 рік) та підлягають поверненню на рахунок зазначений у листі Старокозацької сільської ради.

Прокурор наголошує, що звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради до відповідачів про стягнення надмірно сплачених коштів, визнання недійсним договору в частині зумовлено надмірним витрачанням бюджетних коштів, що створює додаткове навантаження на місцевий бюджет у вигляді додаткових необґрунтованих видатків, чим ослаблює економічну основу Старокозацької територіальної громади.

Пунктом 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип ефективності та результативності бюджетної системи, який полягає у тому, що при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Отже, правовідносини, пов`язані з правильним застосуванням законодавства становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а протиправне (якщо таке буде встановлено) рішення виконавчого органу сільської ради, яким встановлено необгрунтований тариф на теплову енергію, що включає її виробництво, постачання та транспортування, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, що в подальшому призвело до надмірного витрачання бюджетних коштів і в свою чергу викликало додаткове навантаження на місцевий бюджет, необгрунтовані видатки, послаблення економічної стабільності, основи, такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 27 цього ж Закону до відання виконавчих органів міських, селищних та сільських рад належать повноваження щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

Таким чином, саме на Старокозацьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області покладаються функції контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, в тому числі при проведенні публічних закупівель, а тому остання в даному випадку є органом, уповноваженим на виконання функцій захисту інтересів держави (місцевого самоврядування) в розумінні Закону України «Про прокуратуру».

Окружною прокуратурою на адресу Старокозацької сільської ради направлено лист від 08.01.2024 № 55-196вих-24 щодо надання інформації стосовно вжитих (або запланованих) заходів щодо усунення порушень при виконанні договору №6/02/22 від 14.02.2022, зокрема, щодо намірів сільради стосовно вжиття заходів, спрямованих на повернення надмірно сплачених бюджетних коштів (Т. 1, а.с. 112-114).

У відповіді на лист окружної прокуратури Старокозацька сільська рада про наміри самостійно звернутися з відповідним позовом до суду не заявила, натомість просила сприяти поверненню надмірно сплачених коштів (лист від 22.01.2024 № 57/04.1-16/126) (Т. 1, а.с. 115).

Таким чином, на переконання прокурора, Старокозацька сільська рада, маючи відповідні повноваження у бюджетній сфері, усвідомлюючи факт переплати вартості наданих послуг КНП «Старокозацька РЛ» за постачання пари, гарячої води та пов`язаної продукції, що негативно впливає на витрачання бюджетних коштів та порушує інтереси держави у бюджетній сфері, ослаблює економічну основу Старокозацької територіальної громади та впливає на розподілення коштів та недоотримання фінансування на пріоритетних напрямках, неналежним чином здійснює захист інтересів держави.

З огляду на вищевикладене, прокуратурою на виконання приписів статті 53 ГПК України і статті 23 Закону України «Про прокуратуру» при поданні позову обґрунтовано неналежне здійснення захисту інтересів держави Старокозацькою сільською радою, яка не вживає заходів до стягнення надмірно сплаченої суми коштів за поставлену теплову енергію у судовому порядку.

На виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором направлено на адресу сільради повідомлення від 23.01.2024 № 55-559ВИХ-24 про скерування до господарського суду позовної заяви.

Крім того, як зазначає прокурор, у даному спорі уповноваженим суб`єктом владних повноважень є Південний офіс Державної аудиторської служби України з огляду на наступне.

Статтею 7 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено органи, які здійснюють державне регулювання та контроль у сфері публічних закупівель, а саме: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Згідно зі статтею 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг закупівель проводить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його органи на місцях.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Тобто, чинним законодавством України визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель, а саме: Державна аудиторська служба в Україні, зокрема в даних правовідносинах - Південний офіс Держаудитслужби (Постанова Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21).

На виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором направлено на адресу Південного офісу Держаудитслужби повідомлення від 21.03.2024 № 55-2067ВИХ-24 про скерування до господарського суду позовної заяви.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Одеської області цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури (67707, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39) в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67730, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, м. Старокозаче, вул. Соборна, 34; код ЄДРПОУ 04378020), Південного офісу Держаудитслужби (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40477150) до Приватного підприємства «Теплотранс» (67725, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, буд. 20 Б; код ЄДРПОУ 42513723), Комунального некомерційного підприємства «Старокозацька районна лікарня» (67730, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, м. Старокозаче, вул. Ліканяна, 1; код ЄДРПОУ 02007650) про визнання недійсним договору в частині, застосування тарифу, стягнення надмірно сплачених коштів задовольнити частково.

2. Визнати недійсним п. 3.1. Договору № 6/02/22 від 14.02.2022 щодо визначення тарифу у розмірі 3 184,00 грн за 1 Гкал теплової енергії.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Теплотранс» (67725, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, буд. 20 Б; код ЄДРПОУ 42513723) на користь Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67730, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, м. Старокозаче, вул. Соборна, 34; код ЄДРПОУ 04378020) 621 431,50 грн безпідставно сплачених коштів.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Теплотранс» (67725, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, буд. 20 Б; код ЄДРПОУ 42513723) витрати зі сплати судового збору у сумі 10 835,47 грн на користь Одеської обласної прокуратури за такими реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3), код ЄДРПОУ отримувача 03528552, рахунок отримувача UA808201720343100002000000564, банк отримувача ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101.

6. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Старокозацька районна лікарня» (67730, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, м. Старокозаче, вул. Ліканяна, 1; код ЄДРПОУ 02007650) витрати зі сплати судового збору у сумі 1 514,00 грн на користь Одеської обласної прокуратури за такими реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3), код ЄДРПОУ отримувача 03528552, рахунок отримувача UA808201720343100002000000564, банк отримувача ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 02 жовтня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 14 жовтня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков