Рішення

від 14.10.2024 по справі 922/2815/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2815/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Харківобленерго, місто Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Шевченківське, селище міського типу Шевченкове,

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство «Харківобленерго», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Шевченківське», про стягнення заборгованості в сумі 93 879,71 грн., з яких: 91 716,59 грн. за надані послуги з розподілу електричної енергії; 1 186,49 грн. за надані послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, 481,35 грн. 3% річних за надану послугу з розподілу електричної енергії; 494,74 грн. індекс інфляції за надану послугу з розподілу електричної енергії.

1.РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ:

13.08.2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Акціонерного товариства «Харківобленерго» до розгляду та відкрити позовне провадження у справі № 922/2815/24. Розгляд справи № 922/2815/24 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Встановлено позивачеві строк для подання відповіді на відзив у три дні з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачеві строк для подання заперечень у три дні з дня отримання відповіді на відзив.

28.08.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№21577), який ухвалою суду прийнятий до розгляду із залученням до матеріалів справи.

02.09.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №21929), яка ухвалою суду прийнята до розгляду із залучення до матеріалів справи.

Відповідач своїм правом на формування заперечень щодо доводів викладених у відповіді на відзив не скористався.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

2. ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН:

Як зазначено у позовній заяві, АТ «Харківобленерго» є оператором системи розподілу, який відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 року за № 1446 та положень пункту 13 розділу ХYII Закон України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 року здійснює діяльність з розподілу електричної енергії на території Харківської області. Згідно із Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року за № 312, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Так, між АТ «Харківобленерго» (позивач у справі) та Товариством обмеженої відповідальності «Сільскогосподарське підпримство «Шевченківське» (споживач, відповідач у справі) укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії № 65241 від 01.01.2019 року, шляхом підписання заяви-приєднання з додатками, що діє на умовах договору про постачання електричної енергії № 65-241 від 12.02.2004 року з додатками (далі -договір). Надалі, 14.09.2023 року в паперовій формі підписаний договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 65-241, що діє на умовах договору про постачання електричної енергії №65-241 від 12.02.2004 року.

Позивач вказує, що на виконання умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 65-241 від 01.01.2019 року, споживачу надавались послуги з розподілу електричної енергії за період з липня 2023 року - грудень 2023року у обсязі 46 313 кВт*год за вартістю 93 522,62 грн., що підтверджується актами приймання-передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії, актами про обсяги розподіленої електричної енергії та виставленими рахунками за вказані періоди, які у сукупності направлялись відповідачу поштовим зв`язком відповідно до згрупованих відправлень АТ «Укрпошта».

При цьому, позивач вказує, що сума заборгованості частково була сплачена в розмірі 1 806,03 грн., а відтак сума заборгованості складає 91 716,59 грн.

Також позивач вказує, що відповідно до пункту 1.1 Додатку № 10 від 01.02.2023року до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 65-241, який є Договором № 65241 про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, оператор надає послуги із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а споживач вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії у своїх електричних мережах та/або здійснює оплату Оператору системи за перетікання реактивної електричної енергії згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є невід`ємними частинами.

Так, в позовній заяві вказано, що за період з січня 2023 року - березень 2023року, та червень 2023 року позивач надав послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії споживачу у обсязі 313,0237 кВт*год за вартістю 1 228,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі про надання послуг із перетікання реактивної електричної енергії, рахунками на оплату послуг із перетікання реактивної енергії за вказані періоди, які, разом із актами приймання-передачі про надання послуг із перетікання реактивної електричної енергії, відповідно до згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» направлялися на поштову адресу відповідача.

Позивач вказує, що відповідачем частково сплачена сума боргу в розмірі 42,21грн. за надані послуги із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії, тобто, станом на 01.06.2024 року заборгованість за період з січня 2023 року -березень 2023 року, з червня 2023 року становить 1 186,49 грн.

Також позивач, до змісту позовної заяви додає розрахунки похідних вимог на суми заборгованості, які розраховані на підставі статті 625 ЦК України.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не погоджується із позовними вимогами, вказує на те, що розподіл електроенергії протягом 2023 року жодним чином не знаходить свого підтвердження, оскільки усі акти приймання-передачі, а також акти звіряння обсягів розподіленої електроенергії не підписані з боку підприємства-відповідача. Крім того, відповідач представив до суду наказ № 2 від 24.03.2022 року про призупинення дії трудового договору з працівниками, яке діє з 24.03.2022 року, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

У відповіді на відзив, яка долучена до матеріалів справи, позивач вказує на те, що було здійснено складання Акту контрольного огляду засобів обліку № 25504 від 29.09.2023 року, що внормовується із обов`язками визначеними із договором про надання послуг з розподілу електричної енергії № 65241.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

3. ВІДНОСНО ВИРШІЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Позивачем долучено до позовної заяви копії актів приймання-передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії з липня 2023 року по грудень 2023року, акти приймання передачі за перетікання реактивної електроенергії за січень березень 2023 року та червень 2023 року, які підписані в односторонньому порядку з боку позивача, копії актів про обсяги розподіленої електричної енергії з липня 2023 року по грудень 2023 року, які підписані в односторонньому порядку з боку позивача та копії виставлених рахунків за вказані періоди за послуги з розподілу електричної енергії та за перетікання реактивної електроенергії, які у сукупності направлялись відповідачу поштовим зв`язком відповідно до згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» від 06.11.2023 року.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зокрема зазначив, що позивачем не надано належних доказів, що відповідачем було отримано вказані акти.

Відповідно до пункту 7 Порядку розрахунків № 2 до Договору, сторони домовились, що рахунки за послугу з розподілу електричної енергії та за перетікання реактивної електричної енергії надаються споживачу оператором системи протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах оператора системи. В разі неотримання споживачем рахунків оператор системи направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отримані споживачем з дня їх відправлення.

Тобто, позивач повинен направляти відповідачу документи щодо оплати рахунків за послугу з розподілу електричної енергії та за перетікання реактивної електричної енергії протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду, по кожному періоду, а на противагу цьому, позивач згрупував у одному поштовому відправлені документи з січня по жовтень 2023 року та направив їх відповідачу списком згрупованих поштових відправлень від 06.11.2023 року, чим порушив умови Договору.

Відповідно до частини 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за № 270 (далі Правила № 270 у редакції на 06.11.2023 року) згруповані поштові відправлення, поштові перекази - реєстровані поштові відправлення, поштові перекази в кількості більше одного, що одночасно подаються для пересилання одним відправником.

Пунктами 66,67 Правил № 270 визначено, що у разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронному вигляді за формою, визначеною оператором поштового зв`язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії (згрупованих за способом пересилання), що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв`язку. Список засвідчується підписом відправника.

Абзацами 1,2 пункту 73 Правил № 270 Правил передбачено, що під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля. Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.

Системний аналіз вказаних приписів свідчить про те, що належними і допустимими доказами відправлення рахунків за послугу з розподілу електричної енергії та за перетікання реактивної електричної енергії є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття, відбиток календарного штемпеля, а також розрахунковий документ на один список.

Втім, аналізуючи представлений позивачем список згрупованих поштових відправлень від 06.11.2023 року, який містить список розрахункових документів на адресу відповідача, судом встановлено, що на ньому не міститься даних щодо особи, яка прийняла це відправлення, що не узгоджується із вище зазначеними правилами поштового зв`язку. А відтак, суд не може достеменно встановити факт виконання позивачем свого обов`язку щодо надсилання відповідачу актів за послугу з розподілу електричної енергії з липня 2023 року по грудень 2023 року, акти приймання передачі за перетікання реактивної електроенергії за січень березень 2023 року та червень 2023 року.

При цьому, суд зазначає, що список згрупованих поштових відправлень від 06.11.2023 року не є унікальними та єдиними в контексті належності для підтвердження відповідного направлення, а відповідне дослідження обставин направлення здійснюється у кожній конкретній справі з урахування конкретних доказів.

Так, позивачем не додано, наприклад, фіскальний чек або копію поштового конверта, у якому було направлено виставлені рахунки за послугу з розподілу електричної енергії за вказані періоди відповідачу так і рахунки за перетікання реактивної електроенергії, і який було повернуто позивачу поштовим відділенням зв`язку, у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. Тобто, суд позбавлений можливості, через формальну підготовку позивача матеріалів позовної заяви, встановити факт відправлення поштового повідомлення 06.11.2023 року відповідачу, а відтак, зазначена обставина в позовні заяві щодо відправлення позивачем відповідачу рахунків за послугу з розподілу електричної енергії так і за перетікання реактивної електроенергії за період, вказаний у позові, що є умовою для проведення подальших розрахунків за електричну енергію відповідачем, є недоведеною самим позивачем.

Що стосується розрахункових документів за листопад 2023 року, то позивач представив, на підтвердження їх відправлення відповідачу, список згрупованих поштових відправлень (а. с. 39, на розвороті), в якому зазначено про направлення відповідачу лише акту звіряння взаємних розрахунків на 01.11.2023 року, проте ані акту приймання-передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії, ані акту про обсяги розподіленої електричної енергії, ані рахунку за вказаний період там не міститься, що в сукупності не може підтвердити належним чином виконання позивачем пункту 7 Порядку розрахунків № 2, що є додатком до Договору.

Також суд зазначає, що позивачем охоплено ще грудень 2023 року, як період до стягнення коштів за послуги з надання електричної енергії з відповідача, та представлено до матеріалів позовної заяви список згрупованих поштових відправлень від 05.01.2024 року, у якому вказано про формування поштового відправлення із такими документами: рахунок на розподіл електричної енергії за грудень 2023 року, рахунок на передоплату на січень 2024 року, акт прийому передачі два примірники про обсяг розподіленої електричної енергії за грудень 2023 року, акти звіряння на 01.12.2023 року, тощо.

У відповідності до пункту 2 Правил № 270 адресат - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім`я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці.

В даному випадку до суду представлено список згрупованих поштових відправлень від 05.01.2024 року, де адресатом є підприємство, яке територіально знаходиться за адресою відповідача (63601, Харківська область, Шевченківський р-н, селище міського типу Шевченкове, вулиця Покровська, будинок 39), втім його найменування є наступне: ТОВ СП «Шевченковське» СФГ «Золотий Колос», а відтак, суд не може вірно ідентифікувати якій саме юридичній особі було скеровано це поштове відправлення чи ТОВ СП «Шевченковське» СФГ «Золотий Колос» чи ТОВ СП «Шевченковське» чи СФГ «Золотий Колос». Даних, що у грудні 2023 року відповідач змінював найменування до суду не представлено.

А відтак, враховуючи спірний характер доказової бази щодо згрупованих поштових відправлень від 05.01.2024 року, оскільки інших доказів з приводу підтвердження, що саме відповідачу (ТОВ СП «Шевченковське») було направлено позивачем це поштове відправлення, як-то фіскальний чек або копію поштового конверта, у якому було направлено копії виставлених рахунків за вказані періоди відповідачу, і який було повернуто позивачу поштовим відділенням зв`язку, у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, то у суду відсутня будь-яка можливість достеменно встановити виконання позивачем активних дій по інформуванню відповідача з приводу розрахункових документів по оплаті наданих послуг з електричної енергії, а суд не вправі, за вимогами процесуального законодавства, самостійно доводити якусь фактичну обставину, яка вказана у позові, цей обов`язок покладається виключно на позивача, оскільки саме він (позивач) є тією особою, яка представляє на підтвердження своєї позиції, необхідні та допустимі докази, що в даному випадку ним зроблено не було.

При цьому, суд вказує, що за умовами статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку посилається сторона як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, від 29.01.2021 року у справі № 922/51/20.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

При здійсненні оцінки доказів, обставин справи, судом враховано, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

В даному випадку, відповідач заперечує проти факту отримання будь-яких документів від позивача. Позивач, на підтвердження своєї позиції, надав список згрупованих поштових відправлень від 05.01.2024 року, де адресатом є найменування підприємства, яке не сходиться із найменуванням відповідача (ТОВ СП «Шевченковське» СФГ «Золотий Колос»). Відтак, суд не може достеменно встановити факт відправлення позивачем рахунків за послугу з розподілу електричної енергії за грудень 2023 року, та відповідно виконання позивачем пункту 7 Порядку розрахунків № 2, що є додатком до Договору. В свою чергу, цей доказ від позивача, не може бути визначений судом, як достовірний в порядку статті 78 ГПК України, тобто як такий що підтверджує обставини, на які спирається позивач.

Заперечуючи стосовно позовних вимог відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів фактичного споживання відповідачем електричної енергії у спірний період.

Відповідно до частин 2, 4, 9 статті 72 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. Оператор системи передачі та оператори систем розподілу забезпечують приєднання електроустановок споживачів до електричних мереж у порядку, встановленому статтею 21 цього Закону. Відносини між учасниками роздрібного ринку регулюються правилами роздрібного ринку та договорами між його учасниками. Правила роздрібного ринку оприлюднюються на офіційних веб-сайтах Регулятора та електропостачальників. Споживач сплачує за поставлену йому електричну енергію та надані послуги згідно з умовами договорів, укладених відповідно до правил роздрібного ринку.

Пунктом 4.12 Правил № 312 передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 4.13 Правил № 312 для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається, зокрема, дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв`язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії (підпункт 5 пункту 4.14 Правил № 312).

Відповідно до пунктів 8.6.7, 8.6.8 Кодексу КОЕЕ зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв`язку. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що на виконання своїх зобов`язань останній поставив відповідачу електричну енергію з липня 2023 року по грудень 2023року у червні 2023 року об`ємом 46 313 кВт*год, вартістю 93 522,62 грн.

Заперечуючи проти вказаного боргу, відповідач зазначає, що не міг використовувати електричну енергію у спірний період, оскільки з 24 березня 2022 року призупинена робота ТОВ «СП «Шевченковське» через введення в Україні воєнного стану Указом Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022, неможливістю забезпечити працівників роботою та виконання такої роботи, та неможливістю гарантувати працівникам безпеку.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року за № 309, смт. Шевченкове Шевченківської селищної територіальної громади з 08.09.2022 року віднесено до території, на яких ведуться (велися) бойові дії/ території можливих бойових дій.

Суд зазначає, що одним із доводів відповідача проти задоволення позовних вимог є недоведеність позивачем постачання електричної енергії саме відповідачу.

Матеріали справи не містять та позивачем не доведено належними і вірогідними доказами, що безпосередньо відповідачем фактично споживався хоча б 1 кВ електроенергії у період з липня по грудень 2023 року. Представлені до матеріалів справи двосторонні акти фіксації приладів обліку з липня по грудень 2023 року, складені в односторонньому порядку позивачем, не містять інформації ким і яким способом передані дані позивачу (по приладам обліку через персональний кабінет на сайті AT «Харківобленерго»), не містять надсилання відповідачем позивачу звітів про покази засобів обліку за розрахунковий місяць, що передбачено пунктом 13 Порядку розрахунків № 2 до Договору.

Враховуючи, що з 24.03.2022 року підприємство-відповідач призупинив роботу через введення в Україні воєнного стану Указом Президента від 24.02.2022 року № 64/2022, у зв"язку з неможливістю забезпечити працівників роботою та виконання такої роботи, та неможливістю гарантувати працівникам безпеку, суд вважає, що позивачем не доведено належними і вірогідними доказами факт постачання електричної енергії саме відповідачу, отже відсутні підстави для задоволення позову.

Крім того, згідно з п. 5.1.1. глави V Правил роздрібного ринку електричної енергії оператор системи має право, зокрема, на безперешкодний доступ (за пред`явленням представником службового посвідчення) до розрахункових засобів вимірювання електричної енергії, що встановлені на об`єктах споживачів та інших учасників роздрібного ринку, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи; проводити (за пред`явленням представником службового посвідчення) обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза засобами вимірювання та інших порушень, що викликають неправильне вимірювання обсягів споживання електричної енергії; на безперешкодний доступ (за пред`явленням представником службового посвідчення) до електричних установок споживача для проведення технічної перевірки засобів вимірювання, контролю за рівнем споживання електричної енергії та потужності, вимірювання показників якості електричної енергії, контрольного огляду електричних мереж від межі балансової належності до точки вимірювання та/або точки обліку відповідно до умов укладених договорів, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого цими Правилами порядку та умов договору, виконання інших робіт відповідно до договору; складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та порушення вимог законодавства України у сфері енергетики.

Відповідно до п. 5.1.2, 5.1.3 глави V Правил роздрібного ринку електричної енергії оператор системи зобов`язаний проводити не рідше одного разу на 6 місяців контрольний огляд засобів комерційного обліку споживачів відповідно до затверджених графіків. Представник оператора системи під час зняття показів засобів комерційного обліку, заміни засобів комерційного обліку та інших дій, що виконуються відповідно до цих Правил, зобов`язаний пред`явити своє службове посвідчення.

Згідно з п. п. 6.5.1., 6.5.2, 6.5.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії оператор системи зобов`язаний проводити не рідше одного разу на шість місяців контрольний огляд та не рідше одного разу на три роки технічну перевірку вузлів обліку у споживачів відповідно до затверджених графіків за місцем провадження господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії. Контрольний огляд вузлів обліку та схем їх підключення у споживачів проводяться у присутності споживача або уповноважених представників споживача. Результати контрольного огляду/технічної перевірки оформляються актом контрольного огляду/технічної перевірки із зазначенням у ньому прізвищ та номерів службових посвідчень уповноважених представників оператора системи, які проводили контрольний огляд/технічну перевірку, та інформації про інших осіб, які були присутні під час проведення контрольного огляду/технічної перевірки, підстав проведення та детального опису результатів контрольного огляду/технічної перевірки.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, господарський суд доходить висновку про наявність у позивача, як оператора системи, на отримання безперешкодного доступу до розрахункових засобів вимірювання електричної енергії з метою проведення обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза засобами вимірювання та інших порушень.

Як свідчить акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін до договору, балансова належність електромереж та установок електропередавальної організації ВЛ -10 кв «МКС» споживача РКТП 149, ТП 149, усі ВЛ и КЛ -0,4 кВ, що відходять від ТП -149, електропроводки та електрообладнання виробничих та адміністративних приміщень за адресою: с.м.т. Шевченково, вул. Піонерська, 39.

В матеріалах справи наявний акт контрольного огляду засобів обліку № 25504 від 29.09.2023 року, який був складений на об`єкті РТП ТП - 149, що знаходиться у віданні споживача (відповідача по справі) без присутності уповноваженого його представника, про що свідчить відсутність підпису на цьому акті у графі «При огляді був присутній, екземпляр акта отримав споживач». Позивач не довів належними і допустимими доказами факт наявності у нього безперешкодного доступу до засобів комерційного обліку електричної енергії, належних відповідачу, а також ту обставину, що споживач відмовився від підпису акту.

Окремо суд підкреслює, що договірна діяльність між позивачем та відповідачем, охоплюється не лише укладеним між ними договором, а також нормативними актами, які детально регламентують надання послуг з електроенергії та відповідно, визначають коло обов`язків, як позивача, так і відповідача.

При цьому, відповідач за вказані періоди не передавав дані по приладам обліку через персональний кабінет на сайті AT «Харківобленерго» та не надсилав відповідних звітів, протилежного учасниками справи не представлено. Позивач, при визначені обсягів розподіленої (спожитої) електричної енергії, керувався обсягом спожитої (розподіленої) електричної енергії виключно на підставі складених в односторонньому порядку двосторонніх актів фіксації показань приладів обліку. Не надав доказів того, що прилади обліку встановлені на підстанції Оператора системи і лише в цьому разі оператор системи проводить зчитування показів лічильника особисто, як-то передбачено у пункті 13 Порядку розрахунків № 2 до Договору.

Відтак, позивачем не доведено обсягу спожитої відповідачем електричної енергії, висновок про споживання відповідачем обсягу у встановленому позивачем обсязі не видається більш вірогідним, ніж протилежний висновок відповідача, а відтак суд зазначає про неправильність розрахунку вартості спожитої відповідачем електричної енергії, а відтак і недоведеність суми заборгованості. Вказане в свою чергу свідчить про недоведеність позовних вимог в частині стягнення за послуги з розподілу електричної енергії за період з липня по грудень 2023 року та є підставою для відмови в їх задоволенні.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09. 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

4. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "14" жовтня 2024 р.

СуддяВ.С. Юрченко

справа № 922/2815/24