Рішення

від 03.10.2024 по справі 927/473/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

03 жовтня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/473/24 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрріелістейт»,

код ЄДРПОУ 43330175, вул. Єськова, 14, корп. 3, кв. 25, м. Чернігів, 14033

Відповідач: Фізична особа-підприємець Кривенко Богдан Анатолійович,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 2895,79 грн та розірвання договору оренди нерухомого майна,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Сааді Р. М., адвокат;

від відповідача: Тіток Д. О., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрріелістейт» звернулось до суду із позовом до Фізичної особи-підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича, у якому просить суд:

- стягнути з відповідача 4895,79 грн заборгованості зі сплати орендної плати за період з 19.10.2023 по 31.10.2023, листопад 2023 року та травень 2024 року;

- розірвати договір оренди нерухомого майна, який був посвідчений приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Афанасьєвою О. Ф. та зареєстрований в реєстрі за №337 від 27.03.2015, що укладений між Приватним акціонерним товариством «Побутсервіс» та Фізичною особою-підприємцем Кривенком Богданом Анатолійовичем, в частині оренди приміщень загальною площею 80 кв. м (1 поверх) по вул. Комсомольській, 2 у смт Козелець Чернігівської області.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 27.05.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 12.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 26.06.2024 об 11:00 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.06.2024, направлена на адресу місцезнаходження відповідача (вул. Земська, 68, кв. 47, м. Чернігів, 14027), зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у позовній заяві, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Датою проставлення у поштовій довідці такої відмітки є 24.06.2024.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення ухвали від 12.06.2024 є 24.06.2024.

Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву на позов є 09.07.2024.

27.06.2024 представник відповідача через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 26.06.2024 об 11:00, не відбулось.

Ухвалою суду від 15.07.2024 призначено підготовче засідання на 15.08.2024 о 10:00, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання.

За заявою представника позивача ухвалою суду від 09.08.2024 постановлено підготовче засідання, призначене на 15.08.2024 на 10:00, та всі наступні судові засідання у справі провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua).

15.08.2024 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву, у якій у зв`язку зі сплатою відповідачем заборгованості зі сплати орендної плати за травень 2024 року у розмірі 2000,00 грн, зменшую позовні вимоги на цю суму, тобто до суми 2895,79 грн (заборгованість з 19.10.2023 по 31.10.2023, за листопад 2023 року).

У підготовчому засіданні 15.08.2024 суд:

- прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог на суму 2000,00 грн, оскільки вона подана у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, а тому спір вирішується з її урахуванням;

- прийняв до розгляду відзив відповідача на позов з доданими до нього документами як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з його урахуванням;

- постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.09.2024 на 12:30.

Ухвалою суду від 15.08.2024 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 03.09.2024.

26.08.2024 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву, у якій просить вирішити питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу адвоката) після ухвалення рішення по суті позовних вимог, шляхом ухвалення додаткового рішення.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. 03.09.2024 у відпустці, ухвалою суду від 29.08.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 19.09.2024 о 12:00 та повідомлено сторін про час та місце проведення цього судового засідання.

18.09.2024 представник відповідача через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання, у якому просить визнати поважними причини, через які дане клопотання про долучення доказів не було заявлено в підготовчому засіданні, а також прийняти та долучити до матеріалів справи №927/473/24 нові докази.

18.09.2024 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду заперечення щодо долучення нових доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 19.09.2024 суд долучив до матеріалів справи заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення.

Щодо клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи нових доказів.

Представник відповідача просить долучити до матеріалів справи: пояснення Фізичної особи-підприємця Харченка Євгенія Ігоровича від 09 серпня 2024 року; копію договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2024 року; копію акта приймання передачі по договору від 01.05.2024; докази здійснення оплат (копію квитанції № 6Т62-78Е1-B28B-59CA від 01.08.2024 та копію квитанції №9790-8B11-MOTM-5BB4 від 23.07.2024); адвокатський запит від 08.08.2024 року; відповідь від 13.08.2024 року на адвокатський запит від 08.08.2024 року; копію договору оренди нежитлового приміщення від 25.08.2022 року; копію акта приймання передачі по договору від 25.08.2022 року; докази здійснення оплат (платіжну інструкцію від 03.06.2024); інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт Козелець, вул. Соборності, 2.

Відповідач зазначає, що подання доказів було об`єктивно неможливим, оскільки про їх існування відповідачу не було відомо, а також йому не були відомі обставини справи про те, що орендоване ним нерухоме майно було вдруге передано в оренду власником - ТОВ «Укрріелістейт».

Так, відповідач вказує, що 08 серпня 2024 року він, перебуваючи у справах в смт Козелець та випадково проїжджаючи повз орендоване ним нерухоме майно, на першому поверсі будівлі побачив вивіску ветеринарного кабінету. В подальшому відповідачем було з`ясовано, що частина орендованого ним же нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , було також передано позивачем в оренду ще за двома договорами укладеними ТОВ «Укрріелістейт» з ОСОБА_1 , а також Фізичною особою-підприємцем Овдієнко Мариною Володимирівною.

У зв`язку з викладеними обставинами, відповідач просить визнати поважними причини, через які дане клопотання про долучення доказів не було заявлено в підготовчому засіданні.

Позивач заперечує проти клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи нових доказів, оскільки воно не містить жодних обґрунтувань неможливості подання доказів, отриманих відповідачем у період з 09.08.2024 по 13.08.2024, у встановлений строк, а надані відповідачем копії документів жодним чином не стосуються предмету спору у цій справі. Також позивач ставить під сумнів надані відповідачем копії документів.

У поданих запереченнях позивач просить:

1. Залишити без розгляду клопотання відповідача про долучення нових доказів.

2. У випадку задоволення клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи нових доказів від 18.09.2024, долучити до справи доказ - копію договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2024, укладеного між ТОВ «Укрріелістейт» в особі директора Івасюка Я.В. та ФОП Харченком Євгенієм Ігоревичем, та копію акта приймання-передачі до Договору від 01.05.2024, які позивач не міг подати раніше, з огляду на відсутність потреби у цьому до подачі відповідачем заяви про долучення до матеріалів нових доказів від 18.09.2024.

3. Витребувати у відповідача для огляду в судовому засіданні оригінали документів, копії яких подано суду 18.09.2024, і які позивач ставить під сумнів, вважаючи їх підробленими.

Відповідно до ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

За приписами ч. 3, 8 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В обґрунтування неможливості подання доказів разом з відзивом на позов відповідач зазначив те, що він фактично не перебуває у спірних орендованих приміщеннях, і лише нещодавно випадково дізнався про те, що частина цих приміщень перебуває в оренді у двох інших осіб, тобто має місце подвійна оренда, у зв`язку із чим виникла необхідність у поданні нових доказів на підтвердження зазначених обставин.

Представник позивача також підтвердив, що відповідач постійно не перебуває в орендованих ним приміщеннях, тому суд погоджується та вважає логічним неможливість дізнатись про такі обставини відповідачем раніше, а відтак вважає поважними причинами неподання цих доказів разом з відзивом та незаявлення цього клопотання у підготовчому провадженні. Відтак суд відхиляє клопотання позивача про залишення клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи без розгляду.

При цьому, дотримуючись принципу пропорційності господарського процесу, суд одночасно прийняв і відповідні заперечення з доказами, подані позивачем, зокрема договір оренди нежитлового приміщення від 01.05.2024.

Відповідно до частин 2, 4-6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Розглянувши подане позивачем клопотання про витребування оригіналів доказів, суд вважає за необхідне його задовольнити, та витребувати у відповідача оригінали поданих ним до суду доказів, які мають бути подані завчасно до наступного судового засідання.

У судовому засіданні 19.09.2024 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 03.10.2024 на 12:00.

Ухвалою суду від 19.09.2024 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 03.10.2024.

03.10.2024 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій зазначає про допущення ним описки в тексті позовної заяви щодо територіальної належності нотаріуса, а саме замість «Козелецького районного нотаріального округу» вказано «Чернігівського…».

03.10.2024 представник відповідача через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання, у якому просить суд:

1. Повернутись у справі №927/473/24 до стадії підготовчого провадження.

2. Витребувати від ФОП Харченко Є.І. оригінал договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2024 року, укладеного з ТОВ «Укрріелістейт», та оригінал акта приймання передачі по договору від 01.05.2024.

3. Витребувати від ФОП Овдієнко М. В. оригінал договору оренди нежитлового приміщення від 25.08.2022 року, укладеного з ТОВ «Укрріелістейт», та оригінал акта приймання передачі по договору від 25.08.2022 року.

4. Винести окрему ухвалу згідно зі ст. 246 ГПК України.

5. Прийняти та долучити до матеріалів справи №927/473/24 копії технічних паспортів (станом на 19 травня 2022 року та станом на 24 листопада 2014 року) на нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою смт. Козелець, вул. Соборності, 2.

6. Призначити у справі №927/473/24 будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити судовим експертам Чернігівського відділення Київського НДІСЕ (адреса: 14017, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Старобілоуська, будинок 25-А), на вирішення якої поставити наступне питання:

Чи накладаються плани приміщень будівлі за адресою вул. Соборності (колишня Комсомольська), 2 у смт Козелець, Чернігівської області (вказані в технічному паспорті станом на 24 листопада 2014 року), які орендовані ФОП Кривенком Б. А. згідно договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 року, укладеного з ПрАТ «Побутсервіс», на плани приміщень (вказані в технічному паспорті станом на 19 травня 2022 року), які надані в оренду ТОВ «Укрріелістейт» за договором оренди нежитлового приміщення, укладеним 01.05.2024 з ФОП Харченком Є. І., та договором оренди нежитлового приміщення, укладеним 01.08.2022 з ФОП Овдієнко М. В.? Якщо накладаються, то в якій площі?

03.10.2024 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву, у якій просить:

1. Розглядати справу по суті без повернення до підготовчого провадження.

2. Відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

3. Поновити позивачу строк подання доказів та долучити до матеріалів справи письмові докази (копії документів), які позивач не подав раніше з поважних причин (як-то: відсутність відзиву на позов, відсутність будь-яких заперечень на позов, отримання певних доказів безпосередньо перед судовим засіданням), а саме:

- копії трьох технічних паспортів (від 24.11.2014, 29.05.2020 та 01.06.2020) на будівлю по вул. Соборності, 2 у смт. Козелець;

- копію довідки КП «Ніжинське МБТІ» від 01.10.2024 № 2;

- копію договору оренди нерухомого майна від 30.04.2015, укладеного між ФОП Швед Р.О. та ПАТ «Побутсервіс»;

- копію договору від 02.10.2023, укладеного між ФОП Швед Р.О. та ТОВ «Побутовий Сервіс», про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна від 30.04.2015, укладеного між ФОП Швед Р.О. та ПАТ «Побутсервіс»;

- копію договору оренди нежитлових приміщень, укладеного 01.08.2024 між ТОВ «Укрріелістейт» та ФОП Овдієнко М.В., та акта приймання-передачі нежитлових приміщень в оренду від 01.08.2024.

У судовому засіданні 03.10.2024 суд розглянув заяви та клопотання сторін, які надійшли до його початку.

Суд долучив до матеріалів справи заяву позивача про уточнення позовних вимог, яку суд розцінив як заяву про уточнення редакції позовної заяви, та прийняв її до розгляду.

Щодо клопотання відповідача про витребування від ФОП Харченка Є. І. та ФОП Овдієнко М. В. оригіналів документів.

У минулому судовому засіданні суд витребував від відповідача оригінали доказів, копії яких подано суду 18.09.2024.

Відповідач у своєму клопотанні зазначив, що отримати оригінали договорів оренди від ФОП Харченка Є. І. та ФОП Овдієнко М. В. він не зміг, а тому просить суд в порядку ст. 81 ГПК України витребувати оригінали доказів саме від осіб, яким належать оригінали (Харченка Є. І. та Овдієнко М. В.).

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено, зокрема, заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Як докази вжиття заходів для отримання оригіналів витребуваних судом документів відповідач надав адвокатські запити від 26.09.2024, адресовані ФОП Харченку Є. І. та ФОП Овдієнко М. В.; докази направлення 27.09.2024 цих запитів зазначеним особам; роздруківки відстежень цих відправлень з сайту Укрпошти.

З наданих відповідачем документів вбачається, що адвокатські запити були направлені адресовані ФОП Харченку Є. І. та ФОП Овдієнко М. В. лише через тиждень після витребування оригіналів від відповідача та на теперішній час перебувають у відділенні пошти для вручення їх адресатам, а строк такого вручення не сплив.

Будь-яких інших доказів вжиття заходів щодо отримання оригіналів документів, у тому числі особистого їх отримання у смт Козелець, де перебувають зазначені особи, що він реально міг зробити, оскільки копії витребуваних оригіналів від цих осіб він отримував саме самостійно, відповідач суду не надав.

Отже, суд вважає, що відповідач не надав доказів вжиття усіх заходів, необхідних для отримання оригіналів доказів, а здійснені ним дії носять формальний, а не реальний характер, тому наразі не вбачає підстав для задоволення клопотання та витребування оригіналів доказів від ФОП Харченка Є. І. та ФОП Овдієнко М. В.

При цьому, у судовому засіданні представник відповідача подав до суду оригінали письмових пояснень ФОП Харченка Є. І. та ФОП Овдієнко М. В. від 09.08.2024 та від 13.08.2024, відповідно; копію договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2024 року, копію акта приймання передачі по договору від 01.05.2024, копії квитанцій від 23.07.2024, від 01.08.2024, засвідчених підписом та печаткою ФОП Харченка Є. І.; копію договору оренди нежитлового приміщення від 25.08.2022, копію акта приймання передачі по договору від 25.08.2022, копії платіжних інструкцій від 03.06.2024, засвідчених підписом ФОП Овдієнко М. В.;

Суд долучив до матеріалів справи надані відповідачем документи.

Щодо клопотання сторін про долучення до матеріалів справи доказів.

Суд задовольнив клопотання позивача та відповідача, долучив до матеріалів справи подані ним докази та прийняв їх до розгляду.

Щодо клопотання відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що на момент укладання договору оренди 27.03.2015 зазначена в ньому інформація нумерації та квадратури приміщень відповідала інформації з технічного паспорту станом на 24.11.2014. 29.05.2022 ТОВ «Укрріелістейт» виготовило новий технічний паспорт на будівлю (за адресою: Чернігівська обл., Козелецький район, смт Козелець, вул. Соборності, 2), ймовірно зробивши перепланування приміщень зі зміною їх нумерації. Оскільки ФОП Кривенко Б. А. фактично не використовував орендовані приміщення, він і не міг знати про зміни у плануванні будівлі та нумерації приміщень, які відображені вже у технічному паспорті станом на 29 травня 2022 року. Договори оренди, укладені ТОВ «Укрріелістейт» з ФОП Харченком Є. І. та ФОП Овдієнко М. В., вже містять дані з технічного паспорту станом на 29 травня 2022 року, так як укладені 01.05.2024 та 01.08.2024, відповідно

Враховуючи обставини справи щодо наявності декількох договорів оренди приміщень в об`єкті нерухомого майна - будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Соборності (колишня Комсомольська), 2 у смт Козелець Чернігівської області, а також наявність двох різних технічних паспортів і як наслідок суперечностей у визначенні нумерації та площі орендованих приміщень, на думку відповідача, існує необхідність у призначенні будівельно-технічної експертизи для ідентифікації приміщень, які є об`єктами оренди за наявними в матеріалах справи договорами оренди, та повернення до стадії підготовчого провадження у справі.

Позивач заперечує проти призначення експертизи, оскільки вважає, що обставини, які бажає з`ясувати відповідач, не стосуються предмету спору; можуть бути встановлені без проведення судової експертизи на підставі технічних паспортів та інформації БТІ; можуть бути встановлені на підставі судової експертизи, замовленої відповідачем.

Згідно зі статтею 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 910/11002/21.

В силу приписів статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

При вирішенні питання щодо призначення судової експертизи суди повинні враховувати, окрім вищезазначеного, і можливість дотримуватися принципу процесуальної економії.

Принцип процесуальної економії господарського судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу та/або сторони виконавчого провадження економно і ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, що б під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановленні законом засоби з урахуванням строків визначених нормами процесуального права.

Елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства слід вважати:

- вимога оперативного розгляду справи;

- вимога економного використання процесуальних засобів судом, учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.

Підтвердженням необхідності дотримання принципу процесуальної економії є зокрема практика ЄСПЛ, яка полягає у тому, що:

- нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»);

- роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

Відповідач за допомогою експерта хоче з`ясувати наявність або відсутність обставин накладення спірних приміщень, які перебувають в оренді у відповідача на підставі договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 та вказані в технічному паспорті станом на 24.11.2014, на плани приміщень, вказані в технічному паспорті станом на 29.05.2022, які надані в оренду ТОВ «Укрріелістейт» за договором оренди нежитлового приміщення, укладеним 01.05.2024 з ФОП Харченком Є. І., та договором оренди нежитлового приміщення, укладеним 01.08.2022 з ФОП Овдієнко М. В.

До поданого клопотання відповідач додав зазначені технічні паспорти.

Зі свого боку позивач надав технічні паспорти на нежитлову будівлю станом на 29.05.2020 та станом на 01.06.2020, а також довідку КП «Ніжинське МБТІ» №2 від 01.10.2024.

З наданих сторонами документів вбачається, що за наслідками інвентаризації ще у 2020 році (а не у 2022 році, як вважає відповідач) було змінено нумерацію, деякі планування та площі приміщень будівлі, в якій знаходяться спірні приміщення. Крім того, у довідці КП «Ніжинське МБТІ», наданій позивачем, описуються ці зміни.

З огляду на подану довідку КП «Ніжинське МБТІ» і порівнюючи ці два плани приміщень, вказаних у технічних паспортах, суду в достатній мірі зрозуміла відмінність вказаних у них даних.

За наведених обставин суд не вбачає підстав для призначення будівельно-технічної експертизи у цій справі, оскільки з`ясування обставин, які хоче встановити відповідач, не потребує спеціальних знань, і у суду достатньо знань для встановлення цих даних.

Відтак суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі будівельно-технічної експертизи та похідного від нього - клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

У даному випадку призначення будівельно-технічної експертизи призведе до затягування вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 03.10.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна від 27.03.2015, укладеного між відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Побутсервіс», в частині сплати орендної плати за нерухоме майно, яке після укладення зазначеного договору перейшло у власність позивача.

У зв`язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати, позивач на підставі п. 13.1 Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015, ч. 2 ст. 651,ч. 3 ст. 653, ч. 2 ст. 773 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 188, ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України просить розірвати договір оренди нерухомого майна від 27.03.2015.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні з таких підстав:

- у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчили б про наявність звернення сторін договору оренди нерухомого майна з пропозиціями щодо його зміни або розірвання, а також обставини, що сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу в результаті чого заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Тобто виключається наявність такої підстави яка передбачена ч. 4 ст. 188 ГК України;

- у провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа №927/1467/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрріелістейт» до Фізичної особи-підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича про стягнення 211 457,53 грн заборгованості зі сплати орендної плати та розірвання договору оренди нерухомого майна в частині оренди приміщень загальною площею 80 кв. м (1 поверх) по вулиці Комсомольській, 2 у смт Козелець. Відповідач вважає, що ТОВ «Укрріеллістейт» подано інший позов до цього самого відповідача з тим самим предметом позову та з тих самих підстав, у зв`язку з чим просить закрити провадження у справі в частині вимог щодо розірвання договору оренди на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України;

- відповідачу взагалі стало відомо про неодноразову зміну власників орендованого майна лише в жовтні 2023 року після подачі до нього ТОВ «Укрріелістейт» позову про стягнення 211 457,53 грн заборгованості зі сплати орендної плати та розірвання договору оренди нерухомого майна (справа №927/1467/23). Лише починаючи з грудня 2023 року відповідач почав отримувати рахунки для оплати орендної плати від неналежного орендодавця (з належними реквізитами) та оплачувати їх. З врахуванням положень ст. 538 ЦК України та п. 5.2 укладеного між сторонами договору оренди, через невчинення Орендодавцем дій по виставленню рахунку у Орендаря фактично не було можливості виконати зустрічне зобов`язання з оплати.

Також відповідач вважає, що частина орендованих ним приміщень перебуває в оренді у ФОП Харченка Є. І. та ФОП Овдієнко М. В. на підставі укладених договорів оренди від 01.05.2024 та 25.08.2022, відповідно, тобто має місце подвійна оренда, проти чого заперечує позивач.

Відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

27.03.2015 Приватне акціонерне товариство «Побутсервіс» (далі - Орендодавець) та ФОП Кривенко Богдан Анатолійович (далі - Орендар) уклали договір оренди нерухомого майна (далі - Договір від 27.03.2015), за умовами п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у передбаченому цим Договором порядку в строкове платне володіння та користування нерухоме майно - нежитлові приміщення (далі - Майно), що входять до складу належних ПрАТ «Побутсервіс» будівель за адресою: вул. Комсомольська, 2, смт Козелець Чернігівської області та вул. Комсомольська, 13, смт Козелець Чернігівської області.

Відповідно до п. 1.2 Договору від 27.03.2015 площа орендованого Майна: в будівлі по вул. Комсомольській, 2 у смт Козелець Чернігівської області (1-ий поверх) - 80 кв. м, в тому числі:

- приміщення №2 - 5,2 кв. м;

- приміщення №3 - 19,4 кв. м;

- приміщення №4 - 3,4 кв. м;

- приміщення №5 - 25,8 кв. м;

- приміщення №8 - 11,8 кв. м;

- приміщення №9 - 14,4 кв. м.

Нумерація і площа зазначених приміщень відповідає даним, зазначеним у технічному паспорті на нежитлову будівлю літ. «А» на вул. Комсомольській, 2 в смт Козелець Чернігівської області, виготовленого КП «Ніжинське МБТІ» станом на 24.11.2014.

У п. 3.6 Договору від 27.03.2015 зазначено, що у разі переходу права власності на Майно (частину Майна) до інших осіб цей Договір зберігає чинність для нового власника Майна (частини Майна) без змін та/або виключень щодо тих чи інших його (Договору) окремих положень.

Термін оренди - 20 років, з 27 березня 2015 року по 26 березня 2035 року (п. 4.1 Договору від 27.03.2015).

Згідно з п. 5.1 Договору від 27.03.2015 (у редакції договору про внесення змін від 30.04.2015) розмір орендної плати щодо приміщень будівлі по вул. Комсомольській, 2 у смт Козелець Чернігівської області (1-ий поверх) становить 25,00 грн за 1 кв. м орендованої площі за календарний місяць.

За умовами п. 5.2 Договору від 27.03.2015 орендна плата починає нараховуватись з дати передачі приміщень Орендарю за Актом приймання-передачі, підписаним Сторонами, та сплачується шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця, або вноситься готівкою в касу Орендодавця не пізніше 10 числа кожного місця за поточний місяць на підставі рахунку, який виставляється Орендодавцем у цей же термін.

Орендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні платежі та вносити плату (відшкодування) за спожиту електроенергію (п. 7.1 Договору від 27.03.2015).

Відповідно до п. 13.1 Договору від 27.03.2015 даний Договір може бути розірваний достроково за рішенням суду за вимогою Орендодавця і в інших випадках, прямо встановлених законодавством та цим Договором.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Акта прийому-передачі Майна Сторонами і діє до 26 квітня 2035 року (п. 14.1 Договору від 27.03.2015).

Договір від 27.03.2015 посвідчений приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Афанасьєвою О. Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 337.

27.03.2015 ПрАТ «Побутсервіс» та ФОП Кривенко Б. А. підписали акт прийому-передачі нерухомого майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне володіння та користування нерухоме майно, у тому числі, в будівлі по вул. Комсомольській, 2 у смт Козелець Чернігівської області (1-ий поверх) - 80 кв. м: приміщення №2 - 5,2 кв. м; приміщення №3 - 19,4 кв. м; приміщення №4 - 3,4 кв. м; приміщення №5 - 25,8 кв. м; приміщення №8 - 11,8 кв. м; приміщення №9 - 14,4 кв. м (далі - спірні приміщення).

27.03.2015 приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Афанасьєвою О. Ф. здійснено державну реєстрацію права оренди ФОП Кривенка Б. А. спірними приміщеннями на підставі Договору від 27.03.2015.

20.07.2017 ПрАТ «Побутсервіс» (далі - Продавець) та ТОВ «Агрозем Холдинг» (далі - Покупець) уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за умовами п. 1.1 та п. 1.2 якого Продавець передає майно у власність Покупця, а Покупець приймає майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 493,3 кв. м, розташовану в АДРЕСА_2 та має наступні характеристики: основна будівля - «А»; підвал - «Пд»; ганок - «а», ганок - «а1», ганок - «а2», сарай - «Б», гараж - «Д», вбиральня - «У», огорожа - 2-4, і сплачує за нього обговорену грошову суму. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1965 га, кадастровий номер 7422055100:72:041:0002.

Договір купівлі продажу нежитлової будівлі від 20.07.2017 посвідчений приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Афанасьєвою О.Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 1365.

07.11.2019 ТОВ «Агрозем Холдинг» (далі - Продавець) та ТОВ «Укрріелістейт» (далі - Покупець) уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за умовами п. 1.1-1.3 якого Продавець продає (передає у власність), а Покупець купує (приймає у власність) нежитлову будівлю загальною площею 493,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1187055574220, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт Козелець, вул. Соборності, будинок 2, і сплатив за нерухоме майно в повному обсязі грошову суму за ціною, в порядку та в строки, встановлені цим Договором. Вказана нежитлова будівля має наступні характеристики: основна будівля основна будівля - «А»; підвал - «Пд»; ганок - «а», ганок - «а1», ганок - «а2», сарай - «Б», гараж - «Д», вбиральня - «У», огорожа - 2-4. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1965 га, кадастровий номер 7422055100:72:041:0002.

Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 07.11.2019 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С. Ю. та зареєстрований в реєстрі за №3363.

07.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С. Ю. здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ «Укрріелістейт» на нежитлову будівлю загальною площею 493,3 кв. м, , що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт Козелець, вул. Соборності, 2.

КП «Ніжинське МБТІ» на замовлення ТОВ «Укрріелістейт» виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю літ. «А» на вул. Соборності, 2 в смт Козелець Чернігівської області станом на 01.06.2020, відповідно до якого змінилась площа та нумерація нежитлових будівель на першому поверсі зазначеної будівлі порівняно з технічним паспортом будівлі станом на 24.11.2014. Відомості у технічному паспорті станом на 01.06.2020 є аналогічними відомостям, вказаним у технічних паспортах станом на 29.05.2020 та станом на 29.05.2022.

Зазначені зміни (після ремонту та об`єднання частини приміщень) також описані у довідці КП «Ніжинське МБТІ» №2 від 01.10.2024, зокрема:

- приміщення №2 (орендоване відповідачем) площею 5,2 кв. м стало приміщенням №3 площею 5,4 кв. м;

- приміщення №3 (орендоване відповідачем) площею 19,4 кв. м стало приміщенням №2 площею 19,2 кв. м;

- приміщення №5 (орендоване відповідачем) площею 25,8 кв. м стало приміщенням №5 площею 25,1 кв. м;

Щодо вказаних приміщень зміна площі приміщень відбулась без зміни перепланування лише з незначною зміною довжини/ширини приміщення (внаслідок вимірювання більш точними засобами або зміни товщини стін при ремонті (оздоблення штукатуркою, гіпсокартоном тощо).

- приміщення №6 площею 7,1 кв. м, №7 площею 6 кв. м, №8 (орендоване відповідачем) площею 11,8 кв. м, №9 (орендоване відповідачем) площею 14,4 кв. м об`єднано в одне приміщення під №7 площею 40,3 кв. м;

- приміщення №11 площею 54,0 кв. м, №12 площею 16,0 кв. м, №1 (магазин) площею 16,7 кв. м. стали приміщеннями №9 площею 42,4 кв. м та №10 площею 42,2 кв. м.

Приміщення №4 (орендоване відповідачем) не зазнало змін ані в нумерації, ані в площі.

У період з грудня 2023 року по травень 2024 року позивач виставив відповідачу рахунки на сплату орендної плати, а саме: №01-01-12/23 від 01.12.2023 на суму 210 273,97 грн (за період з 28.03.2015 по 30.11.2023); №01-08-12/23 від 08.12.2023 на суму 2000,00 грн (за грудень 2023 року); №01-08-01/24 від 08.01.2024 на суму 2000,00 грн (за січень 2024 року); №01-08-02/24 від 08.02.2024 на суму 2000,00 грн (за лютий 2024 року); №01-09-03/24 від 09.03.2024 на суму 2000,00 грн (за березень 2024 року); №01-09-04/24 від 09.04.2024 на суму 2000,00 грн (за квітень 2024 року); №01-09-05/24 від 09.05.2024 на суму 2000,00 грн (за травень 2024 року). Зазначені рахунки підписані електронним підписом директора ТОВ «Укрріелістейт» Івасюка Я. В. та направлені на адресу електронної пошти відповідача - bogdan.000.sts@gmail.com.

Відповідач оплатив виставлені позивачем рахунки на сплату орендної плати за період з грудня 2023 року по травень 2024 року, а саме: 09.04.2024 - рахунки №01-08-12/23 від 08.12.2023, №01-08-01/24 від 08.01.2024, №01-08-02/24 від 08.02.2024, №01-09-03/24 від 09.03.2024; 11.04.2024 - рахунок №01-09-04/24 від 09.04.2024; 24.05.2024 - рахунок №01-09-05/24 від 09.05.2024, на підтвердження чого надано платіжні інструкції від 09.04.2024 №21-24, від 11.04.2024 та виписки АТ КБ «Приватбанк» по рахунку.

Позивач зазначає, що несплаченою залишилась орендна плата за частину жовтня 2023 року (з 19.10.2023 по 31.10.2023) у розмірі 895,79 грн та за листопад 2023 року у розмірі 2000,00 грн, а усього 2895,79 грн.

Доказів сплати коштів у розмірі 2895,79 грн відповідач суду не надав.

Відповідач стверджує, що частина орендованих ним приміщень перебуває в оренді у ФОП Харченка Є. І. та ФОП Овдієнко М. В., на підтвердження чого надав оригінали письмових пояснень (відповіді на адвокатський запит) зазначених осіб, копії договорів оренди від 01.05.2024 та 25.08.2022, укладених між цими особами та ТОВ «Укрріелістейт», та акти приймання передачі від 01.05.2024 та 25.08.2022.

Разом з тим, суд не бере до уваги надані відповідачем копії договорів оренди від 01.05.2024 та 25.08.2022, оскільки відповідач не надав суду оригінали цих доказів, а позивач ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналу.

Позивач надав суду:

- копію договору оренди нерухомого майна від 30.04.2015, укладеного між ПрАТ «Побутсервіс» (орендодавець) та ФОП Шведом Р. О. (орендар), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у передбаченому цим Договором порядку в строкове платне володіння та користування нерухоме майно - нежитлові приміщення (далі - Майно), що входять до складу належних ПрАТ «Побутсервіс» будівель за адресою: вул. Комсомольська, 2, смт Козелець Чернігівської області, 1-ий поверх - 93,9 кв. м, а саме: приміщення №10 - 23,9 кв. м; приміщення №11 - 54,0 кв. м; приміщення №12 - 16,0 кв. м;

- копію договору від 02.10.2023 про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна від 30.04.2015. Договір від 02.10.2023 укладений між ТОВ «Побутовий сервіс» та ФОП Шведом Р. О.;

- копію договору оренди нежитлових приміщень від 01.05.2024, укладеного між ТОВ «Укрріелістейт» та ФОП Харченком Є. І., за умовами якого останньому передано в оренду нежитлове приміщення №2 площею 19,2 кв. м, що знаходиться в будівлі на вул. Соборності, 2, в смт Козелець Чернігівської області; акт приймання передачі зазначеного нежитлового приміщення в оренду ФОП Харченку Є. І. від 01.05.2024;

- копію договору оренди нежитлових приміщень від 01.08.2024, укладеного між ТОВ «Укрріелістейт» та ФОП Овдієнко М. В., за умовами якого останній передано в оренду нежитлові приміщення площами 42,4 кв. м та 42,2 кв. м, що знаходяться в будівлі на вул. Соборності, 2, в смт Козелець Чернігівської області; акт приймання-передачі зазначених нежитлових приміщень в оренду ФОП Овдієнко М. В. від 01.08.2024. Як вбачається з технічного паспорту станом на 01.06.2020, зазначені приміщення з такою площею є приміщеннями №9 та №10.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановив суд, на підставі укладеного між ПрАТ «Побутсервіс» та ФОП Кривенком Богданом Анатолійовичем договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015, останній отримав в оренду нежитлові приміщення загальною площею 80,0 кв. м, які знаходяться на першому поверсі будівлі, що розташована на вул. Соборності (колишня назва - Комсомольська), 2 у смт Козелець Чернігівської області.

За користування спірними приміщення відповідач повинен був сплачувати орендну плату у розмірі 25,00 грн за 1 кв. м, тобто усього 2000,00 грн щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця за поточний місяць на підставі виставленого Орендодавцем рахунку.

Разом з тим, на підставі договору купівлі-продажу від 07.11.2019 ТОВ «Укрріелістейт» набуло у власність нежитлову будівлю, у якій розташовані спірні нежитлові приміщення.

Згідно зі ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої в найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Договір від 27.03.2015 не містить положень щодо його припинення у разі зміни власника спірного майна, натомість п. 3.6 цього Договору навпаки визначено, що у разі переходу права власності на Майно (частину Майна) до інших осіб цей Договір зберігає чинність для нового власника Майна (частини Майна) без змін та/або виключень щодо тих чи інших його (Договору) окремих положень.

Отже, перехід до позивача права власності на спірні приміщення, які надані в оренду відповідачу, не є підставою для зміни або припинення Договору від 27.03.2015. Позивач набув прав та обов`язків орендодавця за Договором від 27.03.2015, тобто в результаті переходу права власності на спірні приміщення має місце заміна орендодавця в договорі оренди нерухомого майна.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за частину жовтня 2023 року (з 19.10.2023 по 31.10.2023) та за листопад 2023 року у загальному розмірі 2895,79 грн, а також розірвання Договору від 27.03.2015.

Відповідач зазначає, що у провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа №927/1467/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрріелістейт» до Фізичної особи-підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича про стягнення 211 457,53 грн заборгованості зі сплати орендної плати та розірвання договору оренди нерухомого майна в частині оренди приміщень загальною площею 80 кв. м (1 поверх) по вулиці Комсомольській, 2 у смт Козелець, а тому просить закрити провадження в частині вимог щодо розірвання договору оренди на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 175 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача".

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання інших доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 910/15598/19(910/8017/20), від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21 та від 31.05.2022 у справі № 916/2853/20.

Так, предметом позову у справі № 927/1467/23 та у цій справі є розірвання Договору від 27.03.2015.

Разом з тим, підставою позову у справі №927/1467/23 є систематичне та тривале порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати орендних платежів за період 28.03.2015 по 18.10.2023, тоді як підставою позову у цій справі є несплата та несвоєчасна сплата орендної плати за період з 19.10.2023 по 31.05.2024.

Тобто підстави позову у справі №927/1467/23 та у справі, що розглядається, не є однаковими.

Отже, заявлені у даній справі позовні вимоги хоч і стосуються одного і того ж предмета позову в частині розірвання Договору від 27.03.2015, проте не можна вважати, що у провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває спір про той самий предмет, і позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

За наведених обставин, суд вважає, що підстави для закриття провадження у справі в частині розірвання Договору від 27.03.2015 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України у суду відсутні, а тому відповідне клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За змістом статті 761 ЦК України, право передання майна у найм належить власникові речі (або особі, якій належать майнові права).

Відповідно до статті 767 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Згідно зі статтею 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 184 ЦК України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Відповідно до частини 2 статті 185 ЦК України неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

З сукупного аналізу зазначених статей слідує, що річ, визначена індивідуальними ознаками - це така річ, якій притаманні ознаки, які виокремлюють її серед інших речей, тобто має спеціальні індивідуальні особливості. Індивідуальні ознаки дають змогу встановити які саме характеристики має відповідний об`єкт, який передається у найм.

Предметом Договору від 27.03.2015 є нежитлові приміщення №2 площею 5,2 кв. м; №3 площею 19,4 кв. м; №4 площею 3,4 кв. м; №5 площею 25,8 кв. м; №8 площею 11,8 кв. м; №9 площею 14,4 кв. м.

Разом з тим, як встановив суд, за результатами проведеної 01.06.2020 інвентаризації будівлі, у якій знаходяться спірні приміщення, складено технічний паспорт будівлі, відповідно до якого нежитлові приміщення першого поверху зазнали змін як в нумерації, так і в площі.

Так, приміщення №2 площею 5,2 кв. м стало приміщенням №3 площею 5,4 кв. м; приміщення №3 площею 19,4 кв. м стало приміщенням №2 площею 19,2 кв. м; приміщення №5 площею 25,8 кв. м стало приміщенням №5 площею 25,1 кв. м; приміщення №6 площею 7,1 кв. м, №7 площею 6 кв. м, №8 площею 11,8 кв. м, №9 площею 14,4 кв. м об`єднано в одне приміщення під №7 площею 40,3 кв. м; приміщення №4 не зазнало змін ані в нумерації, ані в площі.

З наведених змін слідує, що спірні приміщення №8, №9 взагалі перестали існувати як речі, визначені індивідуальними ознаками, оскільки були об`єднані з іншими приміщеннями (№6 та №7), а відтак і перестали існувати як предмет Договору від 27.03.2015.

Отже, відповідач у спірний період фактично не міг користуватись спірними приміщення №8, №9, так як їх не існувало фізично.

Крім того, позивач надав договір оренди нежитлових приміщень від 01.05.2024, укладений між ТОВ «Укрріелістейт» та ФОП Харченком Є. І., за умовами якого останньому передано в оренду нежитлове приміщення №2 площею 19,2 кв. м, що знаходиться в будівлі на АДРЕСА_2 , а також акт приймання передачі зазначеного нежитлового приміщення в оренду ФОП Харченку Є. І. від 01.05.2024.

Предметом зазначеного договору оренди є приміщення №2 площею 19,2 кв. м, яке є також предметом Договору від 27.03.2015 (приміщення №3 площею 19,4 кв. м до зміни його нумерації та площі).

Тобто, починаючи з травня 2024 року, відповідач не міг фізично користуватись приміщенням №3, оскільки воно було передано в оренду іншій особі.

Згідно з ч. 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 викладено правові висновки щодо застосування положень ч. 6 статті 762 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 виклала наступні висновки щодо застосування частини шостої статті 762 ЦК України:

- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;

- відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 зазначив, що для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідно до положень ч. 6 статті 762 ЦК України наведені судом обставини щодо безпосередньої неможливості користування відповідачем спірними приміщення №8, №9 (у період з 19.10.2023 по 31.05.2024) та приміщенням №3 (у травні 2024 року), за які орендар не відповідає, звільняють відповідача від обов`язку сплати орендної плати за користування зазначеними приміщеннями у вказані судом строки.

Отже, у період з 19.10.2023 по 30.04.2024 відповідач повинен був сплачувати орендну плату за нежитлові приміщення площею 65,6 кв. м (80-11,8-14,4), а у період з 01.05.2024 по 31.05.2024 - площею 46,2 кв. м (80-11,8-14,4-19,4), розмір якої усього становить 11 682,74 грн.

Натомість відповідач сплатив позивачу кошти за орендну плату за грудень 2023 року - травень 2024 року у розмірі 12 000,00 грн, тобто має місце переплата.

У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відсутність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за спірний період, позивач не довів наявність у нього порушеного права на момент звернення до суду із вимогами щодо стягнення спірної заборгованості, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Щодо розірвання Договору від 27.03.2015.

Підставами позову в частині розірвання Договору від 27.03.2015 позивач визначив несплату та несвоєчасну сплату орендної плати за період з 19.10.2023 по 31.05.2023, а правовими підставами - ч. 2 ст. 651, ч. 3 ст. 653, ч. 2 ст. 773 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 188, ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 13.1 Договору від 27.03.2015 даний Договір може бути розірваний достроково за рішенням суду за вимогою Орендодавця і в інших випадках, прямо встановлених законодавством та цим Договором.

Тобто умови Договору від 27.03.2015 не містять конкретних підстав його розірвання з ініціативи Орендодавця, у тому числі з підстав несвоєчасної сплати орендної плати.

Щодо наявності істотного порушення відповідачем Договору від 27.03.2015 суд зазначає, що у ч. 2 ст. 651 ЦК України йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17 від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17 від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Оскільки на момент подання позивачем позову про розірвання договору оренди від 27.03.2015 заборгованості з орендної плати за цим договором не існувало, а навпаки, враховуючи висновки суду, мала місце переплата, відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду нерухомого майна) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17.

Згідно з ч. 2 ст. 773 ЦК України якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 2 ст. 773 ЦК України).

Доказів користування відповідачем спірними приміщеннями не за своїм призначенням або з порушенням умов договору, позивач суду також не надав.

Частина 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, регулює правові наслідки зміни або розірвання договору, ч. 4 ст. 188 ГК визначає право сторін передати спір на вирішення суду у разі недосягнення згоди щодо розвівання договору; ч. 3 ст. 291 ГК України право розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач не довів належними доказами наявність підстав для розірвання Договору від 27.03.2015.

Щодо клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали.

Відповідач вважає, що позивач явно діє недобросовісно, вводячи в відповідача та суд, оскільки ТОВ «Укрріелістейт» повторно здало в оренду майно, яке вже було орендоване Кривенком Б.А .

Відповідно до положень частин 1, 11 статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Окрема ухвала суду у розумінні положень статті 246 Господарського процесуального кодексу України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Тобто за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі/особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень.

Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, у пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц, постанова Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 906/344/21).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (аналогічний висновок міститься у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14).

Ознак складу кримінального правопорушення в діях посадових осіб позивача суд не вбачає, а відповідач конкретного складу злочину не навів.

При цьому, під час розгляду справи судом було застосовано наслідки неправомірної передачі приміщення №3 площею 19,4 кв. м, яке перебувало в оренді у відповідача на підставі Договору від 27.03.2015, в оренду ФОП Харченку Є. І. на підставі договору від 01.05.2024, у виді звільнення відповідача від обов`язку зі сплати орендної плати за це приміщення.

Відтак суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали щодо позивача.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що попередній розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 15 000,00 грн, а детальний розрахунок суми разом з відповідними доказами буде наданий протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи заяву відповідача про надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у цій справі, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 46, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу призначити на 10.10.2024 об 11:00, яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернігівської області, за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 20, зал судових засідань №306.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 14.10.2024.

Суддя В. В. Шморгун