Постанова

від 03.10.2024 по справі 990sсgс/13/24

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року

м. Київ

Справа № 990SCGC/13/24

Провадження № 11-164сап24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Ткача І. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

за участю секретаря судового засідання Іванової Н. П.,

представника скаржника - адвоката Осадчої В. В.,

представника Вищої ради правосуддя - Нарольської Т. С.,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24, прийняте за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24, і

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. 19 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області» (далі - Спірне рішення).

2. Цим рішенням ВРП погодилася з висновками її Другої Дисциплінарної палати, згідно з якими в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв поваги до інших суддів.

3. ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення істотного дисциплінарного проступку у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

4. ОСОБА_1 вважає Спірне рішення незаконним у зв`язку з відсутністю у ньому обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, а також наявністю процедурних порушень, які обумовлюють його скасування.

5. Скаржник зазначає, що у Спірному рішенні відсутні посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді. Вважає, що твердження у Спірному рішенні, що факт неприбуття судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області для здійснення правосуддя на виконання рішення Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 508/0/149-22 утворює склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, має ґрунтуватися на конкретній нормі цього Закону, яка у найточнішому формулюванні визначає цей факт як допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів. Проте Спірне рішення посилання на цю норму не містить.

6. Тому, на думку скаржника, відсутність у статті 106 Закону № 1402-VІІІ таких підстав дисциплінарної відповідальності судді, як неприбуття судді у відрядження до іншого суду, в який він не призначався в установленому законом порядку, та незгода судді з відрядженням, свідчить про незаконність Спірного рішення.

7. У скарзі йдеться і про те, що мотиви Спірного рішення повинні ґрунтуватися на оцінці обставин, що обумовили поведінку судді ОСОБА_1 , пов`язану з його неприбуттям у відрядження до Дружківського міського суду Донецької області та нездійсненням ним тривалий час правосуддя. Вважає, що такими обставинами є: 1) необхідність догляду за хворою матір`ю, що потребує постійного стороннього догляду, який може надати тільки він; 2) невирішення Головою Верховного Суду та ВРП заяви ОСОБА_1 від 31 жовтня 2022 року про дострокове закінчення його відрядження до Дружківського міського суду Донецької області та відрядження до одного із районних судів міста Харкова, оскільки у місті Харкові проживає його мати; 3) незаконність та необґрунтованість рішення Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 508/0/149-22 «Про відрядження судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 до Дружківського міського суду Донецької області» з причинити невідповідності такого відрядження вимогам абзацу другого частини першої статті 55 Закону № 1402-VІІІ, оскільки це рішення приймалося без урахування вакантних посад суддів у Дружківському міському суді Донецької області та наявності ознак дискримінації суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області, бо рішення про їх відрядження без їхньої згоди приймалось одночасно зі зміною підсудності судових справ, що не проводилося відносно суддів інших судів, які зупинили роботу з причин воєнного стану в Україні.

8. Не погоджується ОСОБА_1 і з висновком ВРП про те, що необхідність догляду за хворою матір`ю не є правомірною причиною, яка може перешкодити прибути у відрядження до Дружківського міського суду Донецької області.

9. Також ОСОБА_1 висловлює свою незгоду з висновком ВРП, відповідно до якого Рада як конституційний орган державної влади не може перевіряти законність та обґрунтованість рішення Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 508/0/149-22 «Про відрядження судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 до Дружківського міського суду Донецької області».

10. Зазначає про те, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ) до повноважень ВРП належить ухвалення рішення про відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації. Тому будь-які відносини, пов`язані з таким відрядженням, є сферою реалізації управлінських та контрольних функцій ВРП як складових її повноважень. При цьому необхідність реалізації контрольних функцій ВРП щодо юридичної оцінки рішення про відрядження судді має конституційну основу, яка ґрунтується на положеннях статті 60 Конституції України, відповідно до яких ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

11. Звертає увагу скаржник на те, що право оскарження в судовому порядку рішення Голови Верховного Суду про його відрядження було обмежено судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, які повернули уточнюючу позовну заяву, не розглянувши її по суті.

12. Йдеться у скарзі й про те, що у Спірному рішенні не міститься будь-якої юридичної оцінки факту невирішення Головою Верховного Суду і ВРП заяви судді ОСОБА_1 від 31 жовтня 2022 року про дострокове закінчення його відрядження до Дружківського міського суду Донецької області і відрядження до одного із районних судів міста Харкова.

13. Отже, на думку скаржника, Спірне рішення не є обґрунтованим та таким, що спрямоване на забезпечення додержання Конституції України і законів України відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VІІІ.

14. Що стосується процедурних порушень, скаржник зазначає про те, що відкриття дисциплінарної справи стосовно нього здійснено на підставі дисциплінарної скарги заступника начальника Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (далі - СБУ) Лисюка А. О . ВРП, відповідаючи на довід скарги на рішення її дисциплінарного органу, зазначила, що дисциплінарна скарга подана Лисюком А. О. на підставі довіреності від 01 січня 2024 року № 5/6/5/3-73, відповідно до якої СБУ в особі Голови СБУ Малюка В. В. уповноважує Лисюка А. О. представляти інтереси та діяти від імені СБУ у відносинах із ВРП, водночас Рада ніяк не аргументувала, чому дисциплінарна скарга працівника СБУ, яка не відповідає вимогам частини другої статті 107 Закону № 1402-VІІІ в частині необхідності зазначення дати її підписання, є належним документом для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді.

15. Посилається ОСОБА_1 і на те, що представництво інтересів СБУ згідно з частиною другою статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) повинно ґрунтуватися на акті СБУ розпорядчого характеру. Відсутність такого акта обумовлює юридичну нікчемність зазначеної довіреності.

16. Зазначає, що факт відсутності (невидання) СБУ акта розпорядчого характеру, який би надавав Лисюку А. О. повноваження представника СБУ за довіреністю у взаємовідносинах з ВРП, підтверджується тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 06 липня 2024 року заступник начальника Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності СБУ Лисюк А. О. не визначений як представник СБУ.

17. Тому вважає, що дисциплінарне провадження у дисциплінарній справі № 209/2дп/15-24 стосовно судді ОСОБА_1 було відкрито та здійснювалось на порушення вимог статті 42 Закону № 1798-VІІІ без законних підстав, що обумовлює незаконність як рішення ВРП, так і рішення її дисциплінарного органу.

18. Звертає увагу на поверховість збирання дисциплінарним інспектором (членом Другої Дисциплінарної палати ВРП Ковбій О. В., яка відповідно до пункту 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VІІІ здійснювала повноваження дисциплінарного інспектора) інформації, необхідної для розгляду і вирішення дисциплінарної справи, допущення недбалості в оформленні висновку від 13 березня 2024 року (допущено суперечливість дат щодо певних юридичних фактів), а також відсутність у висновку належного аналізу матеріалів дисциплінарної справи.

19. Мовить у скарзі й про те, що представник судді ОСОБА_1 адвокат Осадча В. В. була неправомірно позбавлена можливості взяти участь у засіданні Другої Дисциплінарної палати ВРП 10 квітня 2024 року та, відповідно, поставити питання дисциплінарному інспектору.

20. Те, що чотири дисциплінарні справи, зокрема і щодо ОСОБА_1 , були призначені на один час - 10 год. 00 хв. 10 квітня 2024 року, обумовило очікування розгляду дисциплінарної справи адвокатом Осадчою В. В. (у режимі відеоконференції) більше 7 год. поспіль - з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. Після 17 год. 00 хв. адвокат подала засобами електронного зв`язку на офіційну електронну адресу ВРП клопотання до Другої Дисциплінарної палати ВРП про відкладення розгляду дисциплінарної справи з причин тривалого очікування розгляду цієї справи та закінчення часу роботи ВРП, проте Друга Дисциплінарна палата ВРП здійснила розгляд дисциплінарної справи щодо ОСОБА_1 без участі адвоката.

21. Посилається і на те, що відмова ВРП у задоволенні клопотань про запрошення на засідання ВРП у пленарному складі члена Другої Дисциплінарної палати ВРП Ковбій О. В. для доповіді з питання заперечення на висновок дисциплінарного інспектора від 13 березня 2024 року та надання відповідей на запитання представника судді, а також про витребування від Ради суддів України інформації про результат розгляду письмового звернення судді ОСОБА_1 від 26 квітня 2023 року з питання надання правової оцінки механізму відрядження суддів, який був застосований до суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області, визначає незаконний статус рішення ВРП від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24 за критеріями добросовісності і обґрунтованості прийняття рішення дисциплінарним органом у дисциплінарній справі.

22. Крім цього, скаржник зазначає, що склад ВРП, який ухвалив Спірне рішення, не мав повноважень його ухвалювати.

23. Так, посилаючись на пункт 5 частини першої статті 3, статтю 18 Закону № 1798-VІІІ, зазначає, що розгляд скарги судді ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 повинен був здійснюватися повноважним складом ВРП в кількості не менше 15 членів ВРП.

24. Наразі склад ВРП становить 17 членів, при цьому частиною першою статті 5 Закону № 1798-VІІІ визначено, що ВРП складається з 21 члена.

25. Оскільки згідно із частиною восьмою статті 51 Закону № 1798-VІІІ у розгляді справи не беруть участі члени ВРП, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення, ОСОБА_1 подав клопотання про здійснення розгляду і вирішення скарги в складі не менше 15 повноважних членів ВРП, який утвориться після призначення Президентом України двох членів ВРП та обрання з`їздом адвокатів України двох членів ВРП. У задоволенні цього клопотання відмовлено, а Спірне рішення підписано 11 членами ВРП.

26. До того ж твердить про те, що до складу ВРП у кількості 11 членів, які ухвалювали Спірне рішення, входив заступник Голови ВРП ОСОБА_4 , якому був заявлений відвід суддею ОСОБА_1 на тій підставі, що названий член ВРП виданням листа від 03 березня 2023 року № 1538/0/9-23 припинив процедуру розгляду заяви судді ОСОБА_1 від 31 жовтня 2022 року про дострокове закінчення його відрядження до Дружківського міського суду Донецької області. У задоволенні відводу було відмовлено без належного обґрунтування та спростування доводів заявника.

27. Вважає, що при розгляді дисциплінарної справи були встановлені обставини, які виключають участь у розгляді і вирішенні цієї справи членів Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

28. Так, 14 жовтня 2019 року Громадською радою доброчесності (далі - ГРД) була затверджена нова редакція висновку про невідповідність судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, в ухваленні якого брав участь як член ГРД ОСОБА_5 .

29. Що стосується члена ВРП ОСОБА_6 , то він за аналогічними дисциплінарними скаргами одного і того ж скаржника ( Лисюка А. О. як представника Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності СБУ) в одному випадку приймає рішення не відкривати дисциплінарну справу (стосовно судді Лисичанського міського суду Луганської області ОСОБА_7 ), оскільки скарга не відповідає вимогам закону, а в іншому - ухвалює рішення про відкриття дисциплінарної справи (стосовно судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 ), хоча обидві дисциплінарні скарги мають однакові недоліки.

30. Водночас членами ВРП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 самовідвід від розгляду цієї справи заявлений не був, а у задоволенні заяв ОСОБА_1 про їхній відвід було відмовлено.

31. Отже, на думку скаржника, наведене свідчить про незаконність рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24, оскільки воно ухвалено неповноважним складом.

32. ВРП у Спірному рішенні не спростувала зазначені доводи ОСОБА_1 щодо обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості членів Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

33. Також зазначає, що ВРП не звернула увагу на юридичну природу висновку ГРД, що складався за участю ОСОБА_5 , який за своєю правовою суттю є публічною заявою теперішнього члена ВРП ОСОБА_5 про необхідність звільнення судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 з посади судді.

34. З огляду на викладене скаржник вважає Спірне рішення незаконним.

Рух скарги

35. 24 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області».

36. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2024 року відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24, прийняте за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24.

37. Ухвалою від 13 вересня 2024 року суддя Великої Палати Верховного Суду Кривенда О. В. призначив справу за цією скаргою до розгляду в судовому засіданні на 03 жовтня 2024 року.

Позиція ВРП

38. У відзиві на скаргу ОСОБА_1 . ВРП зазначає про відсутність передбачених статтею 52 Закону № 1798-VІІІ підстав, з яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути скасоване.

39. Зокрема, посилається на те, що Спірне рішення було прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами Ради, які брали участь у його ухваленні, на відміну від тверджень скаржника, що рішення ухвалено неповноважним складом, оскільки у його прийнятті брало участь 11, а не 15 членів ВРП.

40. Стверджує, що про засідання ВРП, призначене на 25 червня 2024 року, суддю, його представника та представника Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності СБУ повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами поштового зв`язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті ВРП. Представник судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 - адвокат Осадча В. В. брала участь у засіданні ВРП в режимі відеоконференції.

41. Зазначає ВРП і про те, що місією судді є саме здійснення правосуддя, тому вважає помилковими твердження судді про те, що невиконання суддею основної функції з 01 листопада 2022 року (неприбуття до суду, до якого його відряджено для здійснення правосуддя) до цього часу не може містити складу дисциплінарного проступку та що така поведінка не підриває авторитету правосуддя. Отже, Спірне рішення містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді, а саме наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

42. Вказує на безпідставність тверджень скаржника про те, що рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 ухвалено неповноважним складом, оскільки Дисциплінарна палата в межах своїх повноважень розглянула заяви судді ОСОБА_1 про відвід членів Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та за результатами їх розгляду постановила ухвали від 27 березня 2024 року № 914/2дп/15-24 та № 915/2дп/15-24.

43. Посилається на те, що під час перегляду запису відеотрансляції засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП 10 квітня 2024 року Рада встановила, що клопотання адвоката Осадчої В. В. про відкладення розгляду дисциплінарної справи було предметом розгляду. При цьому Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про продовження розгляду дисциплінарної справи, оскільки справа вже призначалася до розгляду на 15 березня 2024 року та її розгляд було відкладено за клопотанням адвоката. Звертає увагу на вимоги пункту 13.23 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП), згідно з якими повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням пункту 5.10 Регламенту, і стверджує, що суддя ОСОБА_1 та його представник - адвокат Осадча В.В. про засідання були повідомлені належним чином.

44. Підтверджує правильність висновку Дисциплінарної палати щодо пропорційності застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади вчиненому суддею дисциплінарному проступку, оскільки встановлено, що неприбуття судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 до Дружківського міського суду Донецької області для здійснення правосуддя на виконання рішення Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 508/0/149-22 свідчить про нехтування обов`язками судді та морально-етичними принципами поведінки судді, прояв неповаги до інших суддів та є істотним дисциплінарним проступком у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ.

45. ВРП просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а Спірне рішення - без змін.

Встановлені обставини справи

46. ОСОБА_1 . Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 призначений на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області строком на п`ять років.

47. Указом Президента України від 01 грудня 2021 року № 612/2021 призначений на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області безстроково.

48. Рішенням Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 508/0/149-22 суддю Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 відряджено для здійснення правосуддя до Дружківського міського суду Донецької області.

49. 08 січня 2024 року до ВРП (вх. № 10/4/13-24) надійшла дисциплінарна скарга Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності СБУ за підписом заступника начальника Лисюка А. О. стосовно судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області.

50. У дисциплінарній скарзі зазначено, що згідно з даними Дружківського міського суду Донецької області суддя ОСОБА_1 рішення Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 508/0/149-22 про його відрядження до Дружківського міського суду Донецької області не виконав, до суду для здійснення судочинства не прибув. Під час розмови з головою Дружківського міського суду Донецької області суддя ОСОБА_1 повідомив, що не погоджується з рішенням Голови Верховного Суду щодо його відрядження до Дружківського міського суду Донецької області та планує оскаржувати таке рішення. Станом на 30 листопада 2023 року суддя ОСОБА_1 до Дружківського міського суду Донецької області не прибув. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) із жовтня 2022 року по грудень 2023 року суддя ОСОБА_1 не ухвалив жодного судового рішення.

51. Автор скарги стверджує, що неприбуття судді ОСОБА_1 для здійснення правосуддя до Дружківського міського суду Донецької області є нехтуванням обов`язками судді та свідчить про допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

52. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24 січня 2024 року № 209/2дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області, у зв`язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1798-VІІІ.

53. Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено таке.

54. 21 жовтня 2022 року Верховний Суд видав розпорядження № 61 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Артемівського міськрайонного суду Донецької області)», згідно з яким відповідно до частини сьомої статті 147 Закону № 1402-VІІІ, ураховуючи неможливість здійснення судом правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність Артемівського міськрайонного суду Донецької області на Дружківський міський суд Донецької області.

55. Рішеннями Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року всіх суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області відряджено для здійснення правосуддя до Дружківського міського суду Донецької області. Зокрема, рішенням № 508/0/149-22 суддю Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 відряджено для здійснення правосуддя до Дружківського міського суду Донецької області.

56. На виконання рішення Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 508/0/149-22 голова Артемівського міськрайонного суду Донецької області видав наказ від 31 жовтня 2022 року № 14-к «Про відрядження судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 для здійснення правосуддя до Дружківського міського суду Донецької області».

57. На виконання розпорядження Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 61 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Артемівського міськрайонного суду Донецької області)», рішень Голови Верховного Суду, зокрема № 508/0/149-22, наказом голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2022 року № 18 суддю ОСОБА_1 31 жовтня 2022 року відраховано зі штату Артемівського міськрайонного суду Донецької області.

58. Наказом голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2022 року № 19 внесено зміни до штатного розпису Артемівського міськрайонного суду Донецької області, а саме виведено з 01 листопада 2022 року зі штатного розпису у зв`язку з відрядженням суддів суду для здійснення правосуддя до Дружківського міського суду Донецької області такі посади: суддя суду - 14 штатних одиниць, помічник судді - 14 штатних одиниць.

59. Зі змісту листа т. в. о. голови Дружківського міського суду Донецької області Молібоги Г. В. від 22 січня 2024 року, який надійшов на адресу ВРП, вбачається, що суддя ОСОБА_1 до Дружківського міського суду Донецької області для здійснення правосуддя не прибув, наказ про його зарахування до штату Дружківського міського суду Донецької області не видано, про причини неприбуття судді ОСОБА_1 до зазначеного суду та місце його перебування не відомо.

60. Відповідно до даних ЄДРСР із жовтня 2022 року по грудень 2023 року суддя ОСОБА_1 не ухвалив жодного судового рішення.

61. Крім того, т. в. о. голови Дружківського міського суду Донецької області Молібога Г. В. листом від 18 березня 2024 року повідомив, що відповідно до рішень Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року до Дружківського міського суду Донецької області відряджено 15 суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області, з яких 14 суддів прибули до цього суду і на сьогодні здійснюють правосуддя у Дружківському міському суді Донецької області. Суддя ОСОБА_1 станом на 18 березня 2024 року до цього суду не прибув.

62. Начальник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області листом від 18 січня 2024 року повідомив ВРП, що суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 отримував суддівську винагороду в повному обсязі з 01 січня до 31 жовтня 2022 року. За цей період йому нараховано 881 306,64 грн суддівської винагороди. З 01 листопада 2022 року по 31 грудня 2023 року судді ОСОБА_1 суддівська винагорода не нараховувалась.

63. Друга Дисциплінарна палата ВРП також встановила, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області Дубовика Р. Є. , треті особи: Верховний Суд, Артемівський міськрайонний суд Донецької області, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Дружківський міський суд Донецької області, про визнання протиправними та скасування наказів голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області Дубовика Р. Є. від 31 жовтня 2022 року № 18 «Про відрахування суддів зі штату суду 31.10.2022», від 31 жовтня 2022 року № 19 «Про внесення змін до штатного розпису Артемівського міськрайонного суду Донецької області з 01.11.2022» в частині відрахування з 31 жовтня 2022 року зі штату Артемівського міськрайонного суду Донецької області судді ОСОБА_1 та зміни штатного розпису Артемівського міськрайонного суду Донецької області шляхом виведення з 01 листопада 2022 року 1 штатної одиниці судді, яку займає суддя ОСОБА_1 (справа № 200/5179/22).

64. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

65. Указані судові рішення постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року залишено без змін.

66. Крім того, Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила, що в межах вказаної справи № 200/5179/22 ОСОБА_1 подав доповнення до позовної заяви, в яких просив, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення Голови Верховного Суду Князєва В. С. від 21 жовтня 2022 року № 508/0/149/22 «Про відрядження судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 до Дружківського міського суду Донецької області».

67. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року, уточнену позовну заяву повернуто ОСОБА_1 .

68. Указані судові рішення залишено без змін постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року.

Короткий зміст рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП

69. У рішенні Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 вказано, що в діях судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області, наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ(допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв поваги до інших суддів), суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

70. Ухвалюючи таке рішення, Друга Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що неприбуття судді ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області, на робоче місце протягом тривалого часу свідчить про грубе і систематичне нехтування ним обов`язками судді та морально-етичними принципами поведінки судді, прояв неповаги до інших суддів.

71. Незгода ОСОБА_1 з рішенням Голови Верховного Суду щодо його відрядження до Дружківського міського суду Донецької області виразилась у відмові прибути до цього суду та здійснювати судочинство.

72. В умовах збройної агресії російської федерації, особливо з огляду на правовий статус ОСОБА_1 як судді та взяті ним зобов`язання, такі дії є порушенням присяги судді, яку він склав Українському народові, допущенням поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

73. З огляду на наведене Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини свідчать про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, який полягає в допущенні суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, тому вважала, що застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Короткий зміст рішення ВРП

74. ВРП за наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 «Про притягнення судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області, до дисциплінарної відповідальності» залишила це рішення без змін.

75. Так, ВРП погодилася з висновком Другої Дисциплінарної палати про те, що факт неприбуття судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 до Дружківського міського суду Донецької області для здійснення правосуддя на виконання рішення Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 508/0/149-22 свідчить про нехтування обов`язками судді та морально-етичними принципами поведінки судді, прояв неповаги до інших суддів.

76. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VІІІпідставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

77. Згідно з пунктом 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

78. Частиною другою статті 109 Закону № 1402-VІІІпередбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

79. ВРП дійшла висновку про те, що її Друга Дисциплінарна палата правильно кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 як істотний дисциплінарний проступок, доводи скарги та аргументи, наведені в засіданні ВРП представником судді ОСОБА_1 - адвокатом Осадчою В. В., не спростовують правильності встановлених Другою Дисциплінарною палатою ВРП обставин та наведених в оскаржуваному рішенні висновків.

80. Як зазначила ВРП у своєму рішенні, застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку, оскільки Друга Дисциплінарна палата ВРП врахувала характер дисциплінарного проступку, його негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, тому рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 про притягнення судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області, до дисциплінарної відповідальності підлягає залишенню без змін.

81. Щодо доводів судді про недослідження Другою Дисциплінарною палатою ВРП питання законності та обґрунтованості рішення Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 508/0/149-22 «Про відрядження судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 до Дружківського міського суду Донецької області» Рада, пославшись на вимоги абзацу другого частини першої статті 55 Закону № 1402-VІІІта Закону України від 15 березня 2022 року № 2128-ІХ «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо забезпечення сталого функціонування судової влади в період відсутності повноважного складу Вищої ради правосуддя», зазначила, що, ухвалюючи рішення про відрядження судді ОСОБА_1 до Дружківського міського суду Донецької області, Голова Верховного Суду виконував визначені зазначеним Законом повноваження. Законність такого рішення може бути перевірена виключно судом і не належить до повноважень ВРП.

82. Твердження судді ОСОБА_1 про те, що дисциплінарна скарга Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності СБУ підписана неуповноваженою особою, а саме Лисюком А. О. , спростовується довіреністю, яка міститься у матеріалах дисциплінарної справи від 01 січня 2024 року № 5/6/5/3-73, відповідно до якої СБУ в особі її Голови Малюка В. В. уповноважує Лисюка А. О. представляти інтереси та діяти від імені СБУ у відносинах із ВРП.

83. Надала відповідь ВРП і на довід судді ОСОБА_1 про те, що рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 ухвалено неповноважним складом, та зазначила, що Дисциплінарна палата в межах своїх повноважень розглянула заяви судді ОСОБА_1 про відвід членів Другої Дисциплінарної палати ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та за результатами їх розгляду постановила ухвали від 27 березня 2024 року № 914/2дп/15-24 та № 915/2дп/15-24. Незаявлення членами Другої Дисциплінарної палати ВРП самовідводів свідчить про відсутність для цього підстав, передбачених статтею 33 Закону № 1798-VІІІ. За таких обставин ВРП визнала безпідставними твердження судді ОСОБА_1 про неповноважний склад Другої Дисциплінарної палати ВРП.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

84. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, дослідивши наведені в скарзі на рішення ВРП доводи, виходить з такого.

85. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

86. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

87. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

88. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

89. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

90. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

91. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

92. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

93. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51

Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

94. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

95. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

96. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

97. Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

98. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

99. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

100. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

101. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

102. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

103. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

104. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, зокрема, на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

105. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

106. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

107. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 25 червня 2024 року при розгляді скарги судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області, були присутні 11 членів ВРП, і згідно з ксерокопією рішення його підписали всі члени ВРП, які брали участь в його ухваленні.

108. Дотримано й вимог частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII, якими встановлено неможливість участі у розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

109. Отже, рішення ухвалено повноважним складом ВРП.

110. Доводи скаржника про те, що розгляд дисциплінарної справи у пленарному складі ВРП мав здійснюватися повноважним складом ВРП в кількості не менше 15 її членів не ґрунтуються на законі та спростовуються зазначеними вище нормами Закону № 1798-VІІІ.

111. Відхиляє Велика Палата Верховного Суду і доводи скаржника про те, що до складу ВРП у кількості 11 членів, які ухвалювали Спірне рішення, входив заступник Голови ВРП ОСОБА_4, який листом від 03 березня 2023 року № 1538/0/9-23 припинив процедуру розгляду заяви судді ОСОБА_1 від 31 жовтня 2022 року про дострокове закінчення його відрядження до Дружківського міського суду Донецької області, що, на думку ОСОБА_1 , свідчить про його упередженість та унеможливлює участь у розгляді скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24.

112. Так, з матеріалів дисциплінарної справи видно, що ухвалою ВРП від 06 червня 2024 року № 1761/0/15-24 відмовлено в задоволенні заяви судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 про відвід члена ВРП ОСОБА_4 від участі в розгляді скарги судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області, на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

113. Це рішення обґрунтоване тим, що ВРП не встановила, що член ВРП ОСОБА_4 особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

114. Листом від 03 березня 2023 року № 1538/0/9-23, підписаним заступником Голови ВРП ОСОБА_4, повідомлено ОСОБА_1 про процедуру підготовки та ухвалення рішень щодо відрядження судді як тимчасового переведення до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя, продовження строку відрядження та дострокового закінчення відрядження судді. Підписання ОСОБА_4 цього листа не свідчить про обставини за яких він як член ВРП не міг брати участі в розгляді питання щодо ОСОБА_1 та підлягав відводу відповідно до статті 33 Закону № 1798-VIII.

115. На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути скасоване у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.

116. З матеріалів дисциплінарної справи видно, що ОСОБА_1 та його адвокат Осадча В. В. були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги (листи від 14 червня 2024 року № 19808/0/9-24, № 19809/0/9-24). Зазначену інформацію оприлюднено й на офіційному вебсайті ВРП.

117. 25 червня 2024 року в засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 взяла участь в режимі відеоконференції представник судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 - адвокат Осадча В. В., якій на засіданні було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши пояснення та відповіді на запитання, чим забезпечено право скаржника на участь у прийнятті рішення.

118. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 55 засідання ВРП від 25 червня 2024 року.

119. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

120. Оцінюючи рішення ВРП від 25 червня 2024 року№ 1948/0/15-24 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак істотного дисциплінарного проступку як підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади.

121. Частиною першою статті 115 Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

122. Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема, як: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

123. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 109 зазначеного Закону за наслідками дисциплінарного провадження до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

124. Пунктом 1 частини восьмої статті 109 цього Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, у тому числі, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

125. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII).

126. Предметом оскарження до ВРП було рішення її ДругоїДисциплінарної палати від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчиненнядисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, - допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів.

127. Відповідно до частин шостої, сьомої статті 56 Закону № 1402-VІІІ суддя повинен додержуватися присяги. Суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

128. Статтею 57 Закону № 1402-VІІІвизначено, що особа, призначена на посаду судді, складає присягу такого змісту: «Я, (ім`я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя».

129. Отже, як правильно зазначила ВРП та її дисциплінарний орган, місією судді є саме здійснення правосуддя, тому твердження судді та його представника, що невиконання суддею ОСОБА_1 основної функції з 01 листопада 2022 року (неприбуття до суду, до якого його відряджено для здійснення правосуддя) до цього часу не може містити складу дисциплінарного проступку та що така поведінка не підриває авторитету правосуддя, є помилковими.

130. При цьому ВРП слушно послалася на постанову Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13, у якій зазначено: «Авторитет судової влади залежить від дій кожного судді […]. Тільки для захисту прав і свобод людини суддя може і повинен використовувати свої повноваження. І саме для цього судді отримують свою незалежність, яка не є ані привілеєм, ані шляхом до збагачення […]. Незалежний суд є основою вільної, демократичної та правової держави. І для судді немає і не може бути ніякої іншої мети, окрім верховенства права та захисту прав людини. Саме цими цінностями керується Верховний Суд у своїй діяльності».

131. На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, які характеризують діяльність зі здійснення правосуддя, таких, як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, постанова Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13).

132. Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VІІІ суддя зобов`язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

133. Стандарти етичної поведінки, яких має додержуватися суддя, встановлюються Кодексом суддівської етики відповідно до статті 58 Закону № 1402-VІІІ, а також актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, КРЄС як дорадчий орган Ради Європи та інші). Один із таких стандартів закріплює необхідність дотримання суддею належної поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й поза виконанням своїх суддівських обов`язків, тобто у приватному житті.

134. Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу та оточуючі бачили в ньому еталон порядності і справедливості - високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

135. Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам`ятати, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. У зв`язку із цим будь-який суддя повинен погодитися з обмеженнями, пов`язаними з дотриманням етичних норм, які на нього покладаються відповідно до його статусу. Ці обмеження можуть здаватися обтяжливими для пересічного громадянина, але суддя має дотримуватись таких обмежень добровільно та свідомо (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1).

136. Стосовно правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно під час виконання посадових обов`язків та в особистому житті [(пункт 50 Висновку КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи № 3 (2002)].

137. Згідно з пунктом 22 Висновку № 3 (2002) КРЄС суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

138. Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: умисне або внаслідок недбалості допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

139. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП та її Другої Дисциплінарної палати про те, що факт неприбуття судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 до Дружківського міського суду Донецької області для здійснення правосуддя на виконання рішення Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 508/0/149-22 свідчить про нехтування обов`язками судді та морально-етичними принципами поведінки судді, прояв неповаги до інших суддів, і, як наслідок, про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

140. Щодо доводів скаржника про недослідження ВРП питання законності та обґрунтованості рішення Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 508/0/149-22 «Про відрядження судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 до Дружківського міського суду Донецької області» слід зазначити таке.

141. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 55 Закону № 1402-VІІІ у період дії надзвичайного чи воєнного стану і за умови зміни територіальної підсудності судових справ, що розглядаються у відповідному суді, в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 147 цього Закону, суддя суду, територіальна підсудність справ якого змінюється, може бути без його згоди відряджений для здійснення правосуддя до суду, якому визначається територіальна підсудність справ, що перебували у провадженні суду, в якому працює суддя, а в разі відсутності вакансій у цьому суді - до іншого суду того самого рівня і спеціалізації.

142. Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2128-ІХ «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо забезпечення сталого функціонування судової влади в період відсутності повноважного складу Вищої ради правосуддя» у період дії надзвичайного чи воєнного стану та протягом 30 днів після дня його скасування (припинення) і за умови відсутності повноважного складу ВРП, визначеного статтею 131 Конституції України, Голова Верховного Суду або особа, яка виконує повноваження Голови Верховного Суду, зокрема, приймає рішення про відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації та про дострокове закінчення відрядження судді. У період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України такі рішення приймаються без подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Положення абзацу другого частини другої статті 55 цього Закону щодо граничного строку відрядження судді не застосовуються.

143. Отже, ВРП у Спірному рішенні, пославшись на вказані норми права, обґрунтовано зазначила, що, ухвалюючи рішення про відрядження судді ОСОБА_1 до Дружківського міського суду Донецької області, Голова Верховного Суду виконував визначені згаданим вище Законом повноваження.

144. Законність такого рішення може бути перевірена виключно судом і не належить до повноважень ВРП.

145. До того ж ВРП встановила, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовними вимогами щодо скасування такого рішення, проте ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року (залишеною без змін судовими рішеннями вищих інстанцій) йому було відмовлено у прийнятті уточненої позовної заяви.

146. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП, що твердження судді ОСОБА_1 про те, що факт неприбуття його у відрядження до Дружківського міського суду Донецької області пов`язаний з необхідністю догляду за хворою матір`ю та виключає склад такого правопорушення, як підрив авторитету правосуддя, є необґрунтованим, оскільки зазначена обставина, з огляду на складення ОСОБА_1 присяги Українському народові, не може бути причиною невиконання його конституційного обов`язку щодо здійснення правосуддя.

147. Неприбуття судді ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області, на робоче місце протягом тривалого часу свідчить про грубе нехтування ним обов`язками судді та морально-етичними принципами поведінки судді.

148. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами судді ОСОБА_1 про те, що дисциплінарна скарга Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності СБУ підписана неуповноваженою особою, а саме Лисюком А. О. , оскільки таке твердження спростовується довіреністю, яка міститься у матеріалах дисциплінарної справи від 01 січня 2024 року № 5/6/5/3-73, відповідно до якої СБУ в особі Голови СБУ Малюка В. В. уповноважує Лисюка А. О. представляти інтереси та діяти від імені СБУ у відносинах із ВРП.

149. Слід також зазначити, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 17 січня 2019 року у справі № 11-864сап18 проаналізувала вимоги статей 42, 43-46, 49 Закону № 1798-VІІІ та дійшла висновку про те, що скарга вичерпує свою дію на стадії відкриття дисциплінарної справи. На стадії ж розгляду та ухвалення рішення дисциплінарний орган ВРП не обмежений зазначеними в скарзі доводами, маючи повноваження відкрити дисциплінарну справу за власною ініціативою, якщо в процесі її розгляду дійде висновку про наявність правових підстав для цього.

150. Право громадян, юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) передбачене законом з метою інформування ВРП як органу, відповідального за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, про відомі їм факти й обставини належної поведінки судді.

151. У цій постанові також наголошено на тому, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку.

152. Не може погодитися Велика Палата Верховного Суду і з доводами скарги ОСОБА_1 про те, що рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 ухвалено неповноважним складом.

153. Так, як видно з копії матеріалів дисциплінарної справи та встановлено ВРП у Спірному рішенні, суддя ОСОБА_1 подав до її Другої Дисциплінарної палати заяви про відвід членів Другої Дисциплінарної палати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , у яких зазначив, що член ВРП ОСОБА_6 за аналогічними дисциплінарними скаргами одного і того ж скаржника (Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності СБУ за підписом А. Лисюка ), які мають одні й ті ж самі недоліки, пов`язані з невиконанням скаржником вимог частин першої, другої статті 107 Закону № 1402-VІІІ, приймає різні процесуальні рішення, а член ВРП ОСОБА_5 у 2019 році брав участь як член ГРД в ухваленні висновку про невідповідність судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.

154. Відповідно до пункту 8.3 Регламенту ВРП заява про відвід (самовідвід) члена Дисциплінарної палати чи іншого органу ВРП розглядається Дисциплінарною палатою чи органом, до повноважень якого віднесено розгляд відповідної скарги чи питання.

155. Дисциплінарна палата в межах своїх повноважень розглянула вказані заяви та за результатами їх розгляду постановила ухвали від 27 березня 2024 року № 914/2дп/15-24 та № 915/2дп/15-24, якими в установленому законом порядку відмовила у задоволенні заяв про відвід зазначених вище членів ВРП.

156. Твердження ОСОБА_1 про неналежне повідомлення його та його представника - адвоката Осадчої В. В. про розгляд дисциплінарної справи, призначеної на 10 квітня 2024 року, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними.

157. Як стверджує у скарзі ОСОБА_1 , його представник - адвокат Осадча В. В., яка виявила бажання взяти участь у розгляді дисциплінарної справи в режимі відеоконференції, через тривале очікування розгляду справи подала клопотання про відкладення її розгляду.

158. ВРП встановила, що із запису відеотрансляції засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП 10 квітня 2024 року вбачається, що клопотання адвоката Осадчої В. В. про відкладення розгляду дисциплінарної справи було предметом розгляду Другої Дисциплінарної палати ВРП.

159. Водночас Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про продовження розгляду дисциплінарної справи, оскільки справа вже призначалася до розгляду на 15 березня 2024 року та її розгляд було відкладено за клопотанням адвоката. Крім того, суддя ОСОБА_1 подавав письмові пояснення щодо доводів, викладених в ухвалі Другої Дисциплінарної палати ВРП від 24 січня 2024 року № 209/2дп/15-24 про відкриття дисциплінарної справи, а також заперечення щодо проєкту висновку члена Другої Дисциплінарної палати ВРП Ковбій О. В. від 13 березня 2024 року.

160. Відповідно до пункту 13.23 Регламенту ВРП у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням пункту 5.10 Регламенту.

161. Суддя ОСОБА_1 та його представник - адвокат Осадча В. В., про засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами дисциплінарної справи.

162. Доводи скаржника та його представника про те, що дисциплінарну справу щодо ОСОБА_1 було призначено на одну годину з іншими дисциплінарними справами, та про тривалість очікування розгляду справи не свідчать про неналежне їх повідомлення про дату, час та місце розгляду дисциплінарної справи.

163. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

164. Згідно з пунктом 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

165. Частиною другою статті 109 Закону № 1402-VIII та частиною п`ятою статті 50 Закону № 1798-VIII передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

166. Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП та її дисциплінарний орган правильно кваліфікували дії судді ОСОБА_1 як істотний дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду), та, обираючи вид стягнення, врахували характер дисциплінарного проступку, його негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

167. Висновок ВРП про застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади судді є правильним, а застосоване стягнення - пропорційним учиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 50 Закону № 1798-VIII, у зв`язку із чим доводи скарги ОСОБА_1 в цій частині Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими.

168. Інші доводи та міркування, викладені у скарзі, не спростовують правильності висновків ВРП.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

169. На підставі частини восьмої статті 266 КАС Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

170. Оскільки ВРП прийняла оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, врахувала всі обставини, що мають значення для прийняття рішення і дійшла обґрунтованого висновку про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24, Велика Палата Верховного Суду вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись статтями 266, 344, 350, 355, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області», залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач О. В. Кривенда

Судді: О. О. Банасько В. В. Король

О. Л. Булейко М. В. Мазур

Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова І. В. Ткач

Ж. М. Єленіна Є. А. Усенко

І. В. Желєзний Н. В. Шевцова