Рішення

від 11.10.2024 по справі 755/12301/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/12301/23

Провадження № 2/756/743/24

УКРАЇНА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Цурки Н.О. ,

представника відповідача - Ковдій М.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ЗЕМ-ІНДУСТРІЯ», Акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та заміну сторони від 04.08.2021 за Договором №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав та повернення коштів,

УСТАНОВИВ:

Представник позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - адвокат Цурка Н.О. звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ЗЕМ-ІНДУСТРІЯ», Акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та заміну сторони від 04.08.2021 за Договором №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав та повернення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ЗЕМ-ІНДУСТРІЯ» як продавцем, Акціонерним товариством «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ПОРТОФІН», як первісним покупцем та ОСОБА_4 , як новим покупцем було укладено договір про відступлення права вимоги та заміну сторони за договором №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав. На підставі цього договору до нового покупця переходить право вимоги первісного покупця до продавця за договором купівлі-продажу майнових прав у частині йому належній на момент укладення цього договору та, внаслідок заміни сторони за договором купівлі-продажу майнових прав, - весь комплекс прав та обов`язків первісного покупця за договором купівлі-продажу майнових прав в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення договору. У свою чергу, за Договором №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав від 12.03.2021, сторонами якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ЗЕМ-ІНДУСТРІЯ», як продавець та Акціонерне товариство «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ПОРТОФІН», як покупець, продавець продає, а покупець придбаває майнові права на Апартаменти під будівельним номером № НОМЕР_1 на 8 (восьмому) поверсі у багатофункціональному громадському комплексі з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 1.3 Договору про відступлення права вимоги від 04.08.2021 первісний покупець відплатно здійснює відступлення права вимоги до продавця за договором купівлі-продажу майнових прав щодо виконання останнім своїх зобов`язань в частині, належній первісному покупцю на момент укладення цього договору, а новий покупець приймає право вимоги, та внаслідок заміни сторони, весь комплекс прав та обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав щодо передачі у власність майнових прав на Апартаменти в Об`єкті будівництва, в тому обсязі прав та обов`язків, що існували у первісного покупця на момент підписання договору. Право вимоги, що відступається за цим договором, а також права та обов`язки, що переходять до нового покупця внаслідок заміни сторони за договором купівлі-продажу майнових прав, визначені у п. 1.2. даного Договору, переходять від первісного покупця до нового покупця з дати повної сплати новим покупцем первісному покупцю ціни відступлення права вимоги, згідно з Розділом 3 цього Договору. Пункт 3.1 договору про відступлення права вимоги регламентує, що сторони дійшли згоди, що визначення ціни відступлення права вимоги є предметом домовленості виключно між первісним покупцем та новим покупцем. Ціна відступлення права вимоги визначається первісним покупцем та новим покупцем без участі продавця, шляхом укладення окремої угоди про визначення ціни відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав. Однак умови Угоди про визначення ціни відступлення права вимоги за Договором купівлі-продажу майнових прав не були погоджені та підписані сторонами первісного покупця та нового покупця, при цьому позивач ОСОБА_4 зауважує, що не обізнана про наявність такої угоди. Крім цього, з тексту договору про відступлення права вимоги не вбачається, який саме обсяг прав та обов`язків переходить до нового покупця. Це обумовлюється тим, що самим договором Договором №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав не передбачений графік розрахунків, лише зазначено що покупець зобов`язаний здійснити повну оплату вартості майнових прав продавцю до моменту підписання Акту. В той же час продавець надає покупцю довідку про сплату вартості майнових прав протягом 90 банківських днів після оплати. Враховуючи відсутність такої довідки, можна зробити висновок про відсутність повної оплати майнових прав первісним покупцем. Представник зазначає, що за відсутності у нового покупця будь-яких документів щодо виконання договору №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав первісним покупцем обсяг прав та обов`язків встановити не можливо. Зазначені обставини унеможливлюють здійснення позивачами своїх майнових прав шляхом набуття права власності на квартиру (апартаменти), оскільки по результату укладення договору про відступлення права вимоги не є можливим встановити вартість відступлення права вимоги та обсяг набутих прав та обов`язків. Пунктом 3.2 Договору відступлення права вимоги передбачено, що передача прав та обов`язків за Договором купівлі-продажу майнових прав здійснюється в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, але, в будь-якому випадку, не раніше остаточних розрахунків за Угодою про визначення ціни відступлення права вимоги. В результаті відступлення права вимоги, передачі прав та обов`язків за Договором купівлі-продажу майнових прав між первісним Покупцем та новим покупцем підписується Акт прийому-передачі документів (п.3.3). Однак жодних документів ОСОБА_4 первісний покупець не передавав і, відповідно жодний акт не підписувався. В той же час, на виконання умов Договору про відступлення права вимоги та заміну сторони за Договором №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав позивачем - ОСОБА_4 було сплачено на користь Акціонерного товариства «НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС» ціну відступлення права вимоги в розмірі 741 504,09 грн., що підтверджується квитанціями про оплату. Аналізуючи умови наведених вище договорів, стороною позивача з`ясувалось, що фактично предмету договору про відступлення права вимоги не існує, оскільки первісний покупець не набув цього права на умовах визначених договором №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав, укладеного 12.03.2021 та в силу норм чинного законодавства. Крім цього, укладання Договору про відступлення права вимоги та заміну сторони порушує права чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , з яким позивачка перебуває у шлюбі з 05.09.2018, оскільки ОСОБА_1 не надавав згоди на укладання такого правочину, який є значним для родини. З огляду на викладене, сторона позивача зазначає, що жодних документів підтвердження дійсності права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав від 12.03.2021 №БОС/01-КВ/027-МП Акціонерним товариством «НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС» новому покупцю не надавалось. Отже, на момент передачі прав вимоги ОСОБА_4 у первісного покупця (кредитора) були відсутні документи, які посвідчують таке право. Крім цього, сам договір купівлі-продажу майнових прав від 12.03.2021 №БОС/01-КВ/027-МП не містить ані порядків розрахунків за майнові права, ані детальний опис майбутнього об`єкту нерухомого майна - апартаментів - щодо його місця розміщення - секція (під`їзд), на якому розміщено об`єкт, графічного зображення, тощо. Разом з цим, оскільки угода про визначення ціни відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав не була погоджена та підписана сторонами первісного покупця та нового покупця, як це передбачено п. 3.1 договору про відступлення права вимоги, то і розмір ціни відступлення вимоги, переданої за цим договором, не можна вважати дійсним, оскільки її розмір не підтверджений належним чином, а є абстрактний, у зв`язку із чим можна прийти до висновку про недійсність самої вимоги. Укладаючи договір про відступлення права вимоги боргу, всупереч положенням законодавства було передано недійсну вимогу. Враховуючи, що з умов договору про відступлення права вимоги та заміну сторони за Договором №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав не можливо встановити конкретний обсяг прав та обов`язків, який набуває новий покупець, а також не погоджено ціну відступлення права, сплата якої є підставою для набуття права вимоги, можна зробити висновок, що умови цього договору порушують принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач, а відсутність у відповідача -2 самого права вимоги за договором №БОС/01-КВ/027-МІ купівлі-продажу майнових прав та відсутність документів про наявність вимоги у первісного покупця порушує принцип добросовісності договору, передбачений п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, а також принципи свободи договору, справедливості, розумності і ведення чесної підприємницької практики. У зв`язку з вищезазначеним, позивачі вважають, що кошти отримані відповідачем - Акціонерним товариством «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС» в розмірі 741 504,09 грн. за оспорюваним правочином - Договором від 04.08.2021 про відступлення права вимоги та заміну сторони Договором №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав підлягають поверненню позивачу - ОСОБА_4 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.08.2023 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ЗЕМ-ІНДУСТРІЯ», Акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та заміну сторони від 04.08.2021 року за Договором №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав та повернення коштів передано на розгляд Оболонського районного суду міста Києва.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

05.12.2023 до суду представником відповідача Акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС» подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у позові.

15.04.2024 через систему «Електронний суд» представник позивачів подала до суду відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09.05.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

12.09.2024 через систему «Електронний суд» представник позивачів подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС» у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ЗЕМ-ІНДУСТРІЯ» у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 12.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ЗЕМ-ІНДУСТРІЯ», як продавцем, та Акціонерним товариством «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС», як покупцем, від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН», укладено договір №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, продавець продає, а покупець придбаває майнові права на апартаменти під будівельним № НОМЕР_1 на 8 поверсі у багатофункціональному громадському комплексі з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 на умовах та в порядку, що визначені у цьому договорі. Під «майновими правами на апартаменти» сторони розуміють право набути у власність апартаменти, що будуть створені у зв`язку з «Будівництвом багатофункціонального громадському комплексу з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 », 1-й п.к. (надалі по тексту - «об`єкт будівництва») на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:191:0130, площею 1,4681га, наданій Товариству з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ЗЕМ-ІНДУСТРІЯ» у строкове платне користування на умовах Договору оренди земельної ділянки від 30.08.2018. Згідно з п. 1.3. вищевказаного договору, апартаменти мають наступні проектні характеристики: будівельний номер апартаментів - 27, поверх - 8, загальна проектна площа - 43,52кв.м, житлова проектна площа - 14,54кв.м, кількість кімнат -1.

Згідно із п.1.4 договору, продавець зобов`язаний передати покупцеві майнові права на Апартаменти, а покупець прийняти їх у порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Передача та приймання майнових прав на апартаменти здійснюється сторонами за актом приймання-передачі майнових прав на Апартаменти після отримання продавцем документу про готовність об`єкту будівництва до експлуатації, але не раніше повної оплати покупцем вартості майнових прав на Апартаменти. Сторони дійшли згоди, що «повною оплатю покупцем вартості майнових прав на Апартаменти» тут і надалі вважається сплата покупцем вартості майнових прав на апартаменти згідно з п.3.1 даного Договору та з урахуванням п.п.4.3-4.6, п.5.2 Договору.

Після набуття майнових прав на Апартаменти, покупець самостійно оформлює правовстановлюючі документи на Апартаменти. Сторони дійшли згоди, що для оформлення покупцем права власності на апартаменти продавець після повної оплати покупцем вартості майнових прав на апартаменти, але в будь-якому разі після прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію, зобов`язаний надати йому наступні документи: акт прийому-передачі майнових прав на апартаменти, довідку про оплату покупцем в повному обсязі вартості майнових прав на апартаменти, технічний паспорт на апартаменти, інші документи, необхідні для оформлення права власності з урахуванням вимог чинного українського законодавства на момент такого оформлення (п.п.1.5-1.6. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, на дату укладення цього договору вартість майнових прав на апартаменти складає 855 820,80 грн., в тому числі ПДВ 142636,80 грн., що еквівалентно 30 862,08 доларам США за базовим фіксованим курсом, та яка може бути змінена виключно в порядку, передбаченому даним договором.

19.07.2021 АТ «ЕЛЬБРУС» здійснив переказ на рахунок ТОВ «СТОЛИЦЯ-ЗЕМ-ІНДУСТРІЯ» коштів у розмірі 855820,80 грн. з призначенням платежу «плата за майнові права зг. Договору КПМП №БОС/01-КВ/027-МП від 12.03.2021р.», що підтверджується платіжною інструкцією від 19.07.2021.

03.08.2021 між АТ «ЕЛЬБРУС» та ТОВ «СТОЛИЦЯ-ЗЕМ-ІНДУСТРІЯ» була укладена додаткова угода №1 до Договору №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав від 12.03.2021, відповідно до умов якої, сторони погодили змінити вартість майнових на Апартаменти у зв`язку зі зміною загальної проектної площі Апартаментів.

03.08.2021 АТ «ЕЛЬБРУС» здійснив переказ на рахунок ТОВ «СТОЛИЦЯ-ЗЕМ-ІНДУСТРІЯ» коштів у розмірі 15142,05 грн. з призначенням платежу «плата за майнові права зг. Договору КПМП №БОС/01-КВ/027-МП від 12.03.2021р.», що підтверджується платіжною інструкцією від 03.08.2021.

Листом від 04.08.2021, вих. №04/08/2023-01, ТОВ «СТОЛИЦЯ-ЗЕМ-ІНДУСТРІЯ» повідомила, що станом на 04.08.2021 Акціонерним товариством «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС» грошові зобов`язання за договором №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав від 12.03.2021 виконано в повному обсязі.

Розділом 2 договору №БОС/01-КВ/027-МП купівлі продажу майнових прав від 12.03.2021, який визначає права та обов`язки сторін, серед іншого, закріплено право покупця відступити право вимоги та свої зобов`язання за цим договором виключно за письмовою згодою продавця на користь третьої особи, крім випадків, визначених п. 2.3.3 цього договору. Письмова згода повинна містити реквізити та/або дані нового покупця (п. 2.3.2 договору). Покупець має право після повної оплати вартості майнових прав, розмір якої зазначено в п. 3.1 цього договору, з урахуванням розділу 4 та п. 5.2 договору, укладати договори застави, передавати свої права за цим договором у забезпечення будь-яких зобов`язань на власний розсуд, без додаткового погодження з продавцем, але з обов`язковим його повідомленням (п.2.3.3 договору).

Сторони погодили, що загальна фактична площа Апартаментів встановлюється за результатами проведеною технічної інвентаризації (п.4.1. договору).

У подальшому, 04.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ЗЕМ-ІНДУСТРІЯ», як продавцем, Акціонерним товариством «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС», як первісним покупцем, та ОСОБА_4 , як новим покупцем, керуючись статтями 512-519 Цивільного кодексу України, укладено договір про відступлення права вимоги та заміну сторони за договором №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав від 12 березня 2021 року. Цей договір спрямований на врегулювання правовідносин, що виникають з приводу : відступлення в порядку та на умовах, викладених у цьому договорі та передбачених чинним українським законодавством, первісним покупцем новому покупцю права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав в частині, що належить первісному покупцю на момент укладення цього договору та заміни сторони за договором купівлі-продажу майнових прав, в межах якого новий покупець стає покупцем по відношенню до продавця з усім комплексом прав та зобов`язань, що існують у первісного покупця щодо продавця за договором купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно до п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги та заміну сторони за Договором №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав від 04.08.2021, на підставі цього договору до нового покупця переходить право вимоги первісного покупця до продавця за договором купівлі-продажу майнових прав у частині йому належній на момент укладення цього договору та, внаслідок заміни сторони за договором купівлі-продажу майнових прав, - весь комплекс прав та обов`язків первісного покупця за договором купівлі-продажу майнових прав в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

У порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний покупець відплатно здійснює відступлення права вимоги до Продавця за Договором купівлі-продажу майнових прав щодо виконання останнім своїх зобов`язань в частині, належній Первісному покупцю на момент укладення цього Договору, а Новий покупець приймає право вимоги, та внаслідок заміни сторони, весь комплекс прав та обов`язків за Договором купівлі-продажу майнових прав щодо передачі у власність майнових прав на Апартаменти в об`єкті будівництва, в тому обсязі прав та обов`язків, що існували у первісного покупця на момент підписання договору (п.1.3. договору).

Умовами п.п. 1.4, 1.5 зазначеного договору передбачено, що право вимоги, яка відступається за цим договором, а також права та обов`язки, що переходять до нового покупця внаслідок заміни сторони за договором купівлі-продажу майнових прав, визначені у п. 1.2 даного договору, переходять від первісного покупця до нового покупця з дати повної сплати новим покупцем первісному покупцю ціни відступлення права вимоги. До укладення договору новий покупець ознайомився з умовами договору купівлі-продажу майнових прав. Новий покупець підтверджує, що його зміст цілком і повністю є зрозумілим.

Згідно з п.2.2.3 вищезазначеного договору, сторони погодили, що у договорі зафіксовані всі суттєві (істотні) умови. Умови даного Договору є зрозумілими та відповідають реальній домовленості сторін, укладення договору відповідає внутрішній волі сторін, волевиявлення сторін є вільним, договір не приховує іншого правочину та спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому. У разі виникнення спору жодна зі сторін не може відмовитись від гарантій та підтверджень, що закріплені в даному Договорі.

Також, укладаючи оспорюваний договір про відступлення права вимоги та заміну сторони за договором № БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав, сторони дійшли згоди, що визначення ціни відступлення права вимоги є предметом домовленості виключено між первісним покупцем та новим покупцем. Ціна відступлення права вимоги визначається первісним покупцем та новим покупцем без участі продавця, шляхом укладення окремої угоди про визначення ціни відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав, продавець не заперечує проти положень даного пункту (п. 3.1 договору).

04.08.2021 позивач ОСОБА_4 та відповідач Акціонерне товариство «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС», керуючись статтями 512-519 Цивільного кодексу України, на виконання умов Договору про відступлення права вимоги та заміну сторони за Договором № БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав від 12.03.2021, уклали Договір № БОС/01-КВ/027-3 про визначення ціни відступлення права вимоги за Договором № БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав від 12 березня 2021 року.

Згідно зі пункту 2.1. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги, ціна відступлення права вимоги первісного покупця новому покупцю за договором купівлі-продажу майнових прав складає 1 557 236,4 грн без ПДВ, що еквівалентно 58 009,73 доларам США за базовим фіксованим курсом.

Умовами договору визначено, що новий покупець має право сплачувати ціну відступлення права вимоги, визначену у п. 2.1. договору, як одним платежем, так і декількома в межах строку, визначеного пунктом 2.3. договору.

Пунктом 2.3. договору про визначення ціни відступлення права вимоги встановлено, що новий покупець зобов`язаний оплатити первісному покупцю ціну відступлення права вимоги до 06 серпня 2023 року (включно) з урахуванням графіку, наведеного у даному пункті договору. Відповідно до наведеного графіку, перший платіж в розмірі 467 170,92 грн. підлягав сплаті новим покупцем в період з 04 серпня 2021 року по 06 серпня 2021 року. У подальшому платежі підлягали сплаті рівними частинами у розмірі 45 419,40 грн. в період з 07 серпня 2021 року по 06 серпня 2023 року.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій про оплату, на виконання вищевказаних умов договору позивач ОСОБА_4 здійснювала платежі на рахунок АТ «Ельбрус»:

- 05.08.2021 у розмірі 467 170,92 грн., призначення платежу «Оплата за Договором #БОС/01-КВ/027-3 про визначення ціни відступлення права вимоги за Договором БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав від 12.03.2021»;

- 31.08.2021 в розмірі 45 419,40 грн., призначення платежу «Черговий платіж за Договором #БОС/01-КВ/027-3 від 04.08.2021»;

- 01.10.2021 в розмірі 44 965,21 грн., призначення платежу «Сплата зг. Договору #БОС/01-КВ/027 від 04.08.2021 квартира #НОМЕР_1 ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 )»;

- 05.11.2021 в розмірі 44 511,01 грн., призначення платежу «Договір #БОС/01-КВ/027 від 04.08.2021»;

- 02.12.2021 в розмірі 45 873,59 грн., призначення платежу «Сплата згідно Договору від 04.08.2021 Квартира #НОМЕР_1 ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 )»;

-29.12.2021 в розмірі 45 873,59 грн., призначення платежу «Сплата згідно Договору від 04.08.2021 Квартира #НОМЕР_1 ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 )»;

-04.02.2022 в розмірі 47690,37 грн., призначення платежу «Сплата згідно Договору від 04.08.2021 Квартира #НОМЕР_1 ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 )».

Одночасно, слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів оплати позивачем ОСОБА_4 ціни відступлення права вимоги у повному обсязі.

При цьому, у п.4.3.1. Договору про відступлення права вимоги та заміну сторони за договором № БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу, сторони погодили, що л и ш е після повної оплати новим покупцем ціни відступлення права вимоги за актом приймання-передачі документів передати новому покупцю оригінал договору купівлі-продажу майнових прав та документ, що підтверджує виконання первісним покупцем своїх грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав в обсязі, що мав бути виконаний на момент укладення даного Договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини першої статті 202 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).

Згідно із ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У частині першій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, суд повинен встановити, зокрема, наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Згідно зі статтею 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України.

Отже, відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Зміст зобов`язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 905/635/18, у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. При цьому такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21 (провадження № 12-45гс22) зазначено, що:

«[…]83. Вади предмету договору, у тому числі його відсутність у продавця, не можуть впливати на дійсність договору. Це правило застосовується до всіх договірних зобов`язань. Наприклад, не впливає на дійсність договору невиконання продавцем свого обов`язку передання товару покупцеві, оскільки цей товар не було продавцю поставлено своєчасно; відсутність у виконавця робіт належного досвіду для виконання роботи, про яку домовились сторони, тощо.

84. У свою чергу, з норми статті 514 ЦК України про дійсну вимогу як предмет договору не може слідувати висновок про недійсність договору про відступлення права вимоги. У цій статті йдеться лише про перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма не встановлює наслідків відчуження недійсної вимоги (зокрема, і у вигляді недійсності договору).

85. Натомість такі наслідки встановлюються статтею 519 ЦК України - однак не у вигляді недійсності договору про відступлення права вимоги, а у вигляді відповідальності первісного кредитора перед новим (як у випадку невиконання обов`язку продавця перед покупцем).

86. У розумінні положень статті 519 ЦК України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору.

87. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що норми про правочини та сторони зобов`язання належать до різних інститутів цивільного права. Норми статей 512-514 ЦК України, встановлюючи підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не визначають вимог до змісту правочину про заміну кредитора. Загалом глава 47 «Поняття зобов`язання. Сторони зобов`язання» ЦК України не регулює договірні відносини (хоча зміна суб`єктного складу зобов`язання може відбуватися на підставі правочину (договору)). Натомість у главі 47 ЦК України для цілей регулювання саме динаміки суб`єктного складу зобов`язання (а не договірних відносин між сторонами зобов`язання) законодавець встановлює правила, спрямовані на запобігання можливому порушенню прав та інтересів як кредиторів, так і боржників при заміні іншої сторони зобов`язання. У статті 519 ЦК України міститься правило щодо розподілу ризиків між первісним та новим кредитором: 1) первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги; 2) первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

88. Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 ЦК України, не може ототожнюватися із недійсністю правочину в розумінні норм розділу IV «Правочини. Представництво» ЦК України. Законодавець не пов`язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує. […]

96. Отже, недійсність вимоги не зумовлює недійсність відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України.

97. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що договір про відступлення права вимоги може бути визнаний недійсним у випадку наявності відповідної правової підстави. Наприклад, якщо такий договір укладено під впливом помилки (частина перша статті 229 ЦК України), обману (частина перша статті 230 ЦК України), насильства (частина перша статті 231 ЦК України) тощо.

98. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного в постанові від 02.11.2022 у справі № 947/23885/19, про те, що в разі коли право вимоги не виникло (наприклад, у разі нікчемності чи недійсності договору) або припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то таке право вимоги не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсності договору між первісним кредитором та новим кредитором, оскільки правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. Тому немає підстав для недійсності договору про відступлення прав вимоги».

При укладенні 12.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ЗЕМ-ІНДУСТРІЯ», як продавцем, та Акціонерним товариством «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС», як покупцем, від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН», договору №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав, сторони погодили його істотні умови, недійсним у встановленому порядку договір не визнавався та не містить умов щодо заборони відступати право вимоги за ним.

У свою чергу, укладаючи оспорюваний договір про відступлення прав вимоги та заміну сторони, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, обсяг і зміст прав та обов`язків, які переходять до нового покупця, порядок передачі документів новому покупцю, ціну договору та порядок розрахунку між сторонами за відступлення, що позивачі не спростували.

Відносно посилання позивачів щодо відсутності державної реєстрації майнових прав, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною 4 ст. 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державній реєстрації підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань); інші речові права відповідно до закону; 4) обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; інші обтяження відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Таким чином, за змістом норм ст. 344 ЦК України і ст.ст. 3,4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» похідні від права власності речові права на нерухоме майно у їх набувача виникають з моменту державної реєстрації таких прав, якщо державна реєстрація таких прав передбачена законом.

Предметом спірного договору про відступлення права вимоги та заміну сторони є майнові права на апартаменти, які є відмінними від права власності.

Зазначені майнові права, які є відмінними від права власності, відсутні в переліку речових прав, які зазначені в ст. 4 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. За таких умов Акціонерне товариство «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС», мало право на відчуження майнових прав щодо зазначених апартаментів.

Враховуючи те, що зазначені майнові права не відносяться до особистих немайнових прав фізичної та юридичної особи, вони не вилучені з цивільного обороту і не обмежені в обороті, а також в чинному законодавстві відсутні будь-які інші заборони до обороту таких прав, зазначені майнові права здатні до самостійного обороту в якості об`єкта цивільних прав та можуть відчужуватись (передаватись) на підставі договору (правочину).

Стосовно аргументів позивачів щодо укладення оспорюваного договору про відступлення права вимоги без згоди другого з подружжя, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 05.09.2018 перебувають у шлюбі, зареєстрованому Дніпровським районним у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 05.09.2018, актовий запис №2352.

Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦК України, правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Установлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

За змістом ст. 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Тобто, з метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми цивільного та сімейного законодавства (стаття 369 ЦК України, частина третя та четверта статті 60 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження подружнього майна.

Тобто відсутність згоди одного зі співвласників (колишнього подружжя) на розпорядження нерухомим майном може бути підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним, і такий спосіб захисту порушеного права власності одного з подружжя може бути ефективним у випадку заявлення позивачем позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

Вирішуючи питання ефективності способу захисту порушеного права шляхом пред`явлення позовних вимог про визнання договору недійсним, Велика Палата Верховного Суду виснує, що пред`явлення позову стороною договору або іншою особою (зацікавленою особою) про визнання недійсним договору є ефективним способом захисту порушеного права у разі, якщо такий позов заявлений з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено, майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя, у тому числі шляхом визнання прав на частку, та/або одночасного виділення частки в порядку поділу майна подружжя або встановлення порядку користування цим майном тощо. При цьому підлягає встановленню добросовісність, насамперед, набувача за таким договором.

Даний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 р. по справі № 125/2157/19.

Як на підставу для задоволення позову позивач ОСОБА_1 вказував, що він не надавав згоди на укладення ОСОБА_4 оспорюваного договору про відступлення права вимоги.

Між тим, вказане твердження спростовується наявними матеріалами справи, адже ОСОБА_1 04.08.2021 надав згоду ОСОБА_4 на підписання договору про відступлення прав та обов`язків (заміну сторони) за договором №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав, Угоди №БОС/01-КВ/027-3 про визначення ціни відступлення прав та обов`язків (заміну сторони) за договором купівлі-продажу майнових прав №БОС/01-КВ/027-МП від 12.03.20214, а в разі необхідності - договорів/додаткових угод про внесення змін та доповнень до договорів, а також договорів/додаткових угод про розірвання договорів тощо, що підтверджується заявою від 04.08.2021, складеною у простій письмовій формі, яка відповідає формі, у якій було укладено вказані правочини.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив, що правочини відповідають інтересам сім`ї та спільному волевиявленню.

У судовому засіданні 01.08.2024 позивач ОСОБА_1 не заперечив щодо факту підписання ним заяви, вказавши, що не пам`ятає обставин її підписання, однак почерк схожий на його.

При цьому, клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи для спростування вищенаведеного під час судового розгляду стороною позивача не заявлялося.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи вищевикладене, суд не знаходить правових підстав для визнання недійсним зазначеного договору, так як позивачами недоведено, що оспорюваний договір не відповідає вимогам законодавства та не було встановлено обставин, які б свідчили про несправедливість його умов. Оскільки позовна вимога про стягнення коштів за договором про відступлення права вимоги та заміну сторони є похідною від вимоги про визнання вказаного договору недійсним, суд також не знаходить підстав для задоволення вимог у частині стягнення коштів.

Суд наголошує на тому, що позивачі на свій розсуд обрали спосіб захисту порушеного права та розпорядилися своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст. 13 ЦПК, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачами вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення суду ґрунтується на досліджених судом наявних у справі доказах.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.78, ст.79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, надання доказів, які мають бути належними, допустимими та достовірними з метою підтвердження своїх вимог та заперечень є процесуальним обов`язком сторін у справі.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, судом відзначається, що принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, інші доводи сторін не впливають на вищевказані висновки суду.

З огляду на вищевикладене, обставини, на які посилаються позивачі як на підставу позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду судом справи, в зв`язку з чим у задоволенні позову, слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 2-5, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ЗЕМ-ІНДУСТРІЯ», Акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та заміну сторони від 04.08.2021 за Договором №БОС/01-КВ/027-МП купівлі-продажу майнових прав та повернення коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 11.10.2024.

Відомості про сторони:

1.Позивач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );

2. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 );

3. Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ЗЕМ-ІНДУСТРІЯ» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечникова, буд. 8, кімната 22, код в ЄДРПОУ 34730224);

4. Відповідач: Акціонерне товариство «ЗАКРИТИЙ НЕДЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ЕЛЬБРУС» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Заболотного Академіка, будинок 48а, код в ЄДРПОУ 41762527).

Суддя М.М. Ткач