Ухвала

від 07.10.2024 по справі 574/1115/23

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/1115/23

Провадження 6/574/29/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Буринь

Буринський районний суду Сумської області

в складі: головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» про стягнення оренди плати за користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ «РАЙЗ-ПІВНІЧ» Фесенко О.М. звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, яку мотивує тим, що рішенням Буринського районного суду Сумської області від 26.12.2023 року у справі №574/1115/23, яке постановою Сумського апеляційного суду від 20.06.2024 року залишено без мін, позов ОСОБА_1 до ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» про стягнення оренди плати за користування земельною ділянкою задоволено. Стягнуто з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за 2021-2022 роки в розмірі 12311,80 грн. з утриманнямізвказаноїсуми податківтазборів, пеню за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 224,69 грн., 3 % річних в розмірі 184,68 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1583,50 грн.

05.07.2024 року ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» сплатило ОСОБА_1 18089,04 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №9638 від 05.07.2024 року.

Проте, 15.07.2024 року ВДВС у СР СО СМУМЮ відкрило виконавче провадження №75511928, на підставі вищезазначеного рішення, та було повторно стягнуто заборгованість з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 в сумі 20236,94 грн.

З огляду на вищевикладене просить визнати виконавчий лист Буринського районного суду Сумської області про стягнення з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з останньої на свою користь 20236,94 грн., як безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Учасники справи були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися та причини своєї неявки суду не повідомили.

Від відповідачки ОСОБА_1 надійшла заява в якій вона просила судове засідання провести без її участі та закрити провадження у справі, оскільки нею 01.10.2024 року повернуто кошти в сумі 18089,04 грн. на рахунок ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», які було помилково сплачені їй в ході виконання рішення Буринського районного суду Сумської області від 26.12.2023 року по справі №574/1115/23 про стягнення на її користь оренди плати за земельний пай.

Відповідно до вимог ч.3 ст.432 ЦПК України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

За таких обставин, у зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, що беруть участь у справі, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву та додані в її обґрунтування документи та інші матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів цивільної справи №574/1115/23 встановлено, що рішенням Буринського районного суду Сумської області від 26.12.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» про стягнення оренди плати за користування земельною ділянкою задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за 2021-2022 роки в розмірі 12311,80 грн. з утриманнямізвказаноїсуми податківтазборів, пеню за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 224,69 грн., 3 % річних в розмірі 184,68 грн., та інфляційні втрати в розмірі 1583,50 грн. Також, вказаним рішенням стягнуто з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2787 грн. та по сплаті судового збору, в сумі 997,37 грн.

Постановою Сумського апеляційного суду від 20.06.2024 року апеляційну скаргу ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» залишено без задоволення. Рішення Буринського районного суду Сумської області від 26.12.2023 року залишено без змін.

03.07.2024 року Буринським районним судом Сумської області по справі №574/1115/23 видано виконавчий лист.

05.07.2024 року ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» сплатило ОСОБА_1 18089,04 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №9638 від 05.07.2024 року.

05.07.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Сумського відділу ДВС у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про прийняття виконавчого листа до виконання.

Відповідно до платіжної інструкції №30510 від 16.07.2024 року ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» перерахувало до Сумського відділу ДВС 20236,94 грн. за ВП №75511768 з виконання виконавчого листа №574/1115/23 від 03.07.2024 року виданого Буринським районним судом.

В силу ст.431ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 2ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Після набрання рішення суду законної сили зміни в матеріально-правовому відношенні, встановленому судовим рішенням можуть відбуватись як в межах процедур виконавчого провадження, так і поза їх межами в силу специфіки матеріально-правових юридичних фактів.

У зв`язку з цим, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з підстав відсутності обов`язку боржника повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин є, насамперед, процесуальним наслідком відображення розвитку матеріально-правового відношення після винесення рішення суду або ж набрання ним законної сили, процедурою реалізації у виконавчому процесі тих змін, які відбулися у встановленому судом матеріально - правовому відношенні та призвели до відсутності повністю або частково матеріально - правового обов`язку боржника.

У разі припинення матеріально-правового обов`язку боржника припиняється дія здійсненності рішення суду як однієї з його властивостей, що знаходить своє юридичне оформлення в ухвалі суду про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, спрямоване на захист прав боржника та запобігання «подвійного виконання», адже, незважаючи на добровільне виконання судового рішення, стягувач може повторно звернутись до державної виконавчої служби за його примусовим виконанням.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально- правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу -судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Таким чином, обов`язок, що добровільно виконаний боржником поза межами виконавчого провадження, у відповідності до змісту норм ст.432ЦПК є матеріально-правовою підставою для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.

При цьому нормами процесуального права, які регулюють дані правовідносини передбачено саме добровільне, а не примусове виконання боржником грошового зобов`язання, а отже сплата боржником заборгованості безпосередньо на рахунок стягувача є підставою для задоволення заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.

Стаття 432 ЦПКдає підстави для висновку, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц.

В інформаційномулисті ВССУз розглядуцивільних такримінальних справ«Про практикурозгляду судамипроцесуальних питань,пов`язанихіз виконаннямсудових рішеньу цивільнихсправах» від25вересня 2015року» звернутоувагу судівна те,що процесуальнимипідставами длявизнання виконавчоголиста таким,що непідлягає виконанню,є обставини,що свідчатьпро помилковувидачу судомвиконавчого листа,зокрема:видача виконавчоголиста зарішенням,яке ненабрало законноїсили (крімтих,що підлягаютьнегайному виконанню);коли виконавчийлист виданийпомилково зарішенням,яке взагаліне підлягаєпримусовому виконанню;видача виконавчоголиста напідставі ухвалисуду прозатвердження мировоїугоди,яка непередбачала вжиттябудь-якихпримусових заходівабо можливостіїї примусовоговиконання і,як наслідок,видачі виконавчоголиста;помилкової видачівиконавчого листа,якщо вжепісля видачівиконавчого листау справірішення судубуло скасоване;видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Як встановлено судом вище, ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» після ухвалення судового рішення та до відкриття виконавчого провадження було добровільно погашено борг у загальному розмірі 18089,04 грн..

Крім того, згідно п.9 ч.1ст.129Конституції України, обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства, а згідност.129-1Конституції Українисудове рішення є обов`язковим до виконання.Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

В п.п.28,30 постанови Верховного суду №442/2670/17 від 18.10.2018 вказано, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання незалежно від факту звернення виконавчого документа до примусового виконання. Не виконання судового рішення у добровільному порядку змушує сторону, на користь якої прийнято судове рішення, звернутися у встановленому законом порядку до примусового виконання рішення, що створює для іншої сторони несприятливі наслідки, у тому числі у вигляді обов`язку сплати виконавчого збору.

Отже, примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Приписистатті 27 вказаного Законумістять вичерпний перелік підстав та умови, за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першоїстатті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, Верховний Суд у вказаній постанові прийшов до висновку, що після звернення виконавчого листа до примусового виконання рішення, виконання рішення має дві складові: виконання самого рішення та сплата своєрідної санкції, якою є виконавчий збір за невиконання або несвоєчасне виконання рішення.Тому повним виконанням рішення повинно вважатись виконання як самого рішення, так і сплата боржником виконавчого збору, якщо виконавче провадження на той момент вже було відкрито.

При цьому, як зазначено вище, якщо заявник посилається на добровільне виконання рішення, то йому, насамперед, необхідно у позасудовому порядку звернутись до державного виконавця із документами, що підтверджують факт виконання рішення, що передбачено ч.4ст.19ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім того, приписамист. 27 ЗУ «Про виконавче провадження»передбачений обов`язок сплати боржником виконавчого збору, який стягується з боржника до Державного бюджету України.

Таким, чином судом встановлено факт того, що у ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» відсутній борг за виконавчим листом від 03.07.2024 року виданого Буринським районним судом Сумської області за №574/1115/23, а отже, є підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, оскільки боржник виконав обов`язок поза межами виконавчого провадження.

Частиною 4 ст.432 ЦПК України передбачено, що про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Згідно наданої стягувачем квитанції від 01.10.2024 року ОСОБА_1 було сплачено на рахунок ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» 18089,04 грн. надмірно сплачених коштів в рахунок орендної плати.

Таким чином, після звернення ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» до суду з даною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, безпідставно одержані стягувачем кошти за виконавчим документом добровільно повернуто боржнику.

Стягнення на користь боржника із стягувача виконавчого збору у випадку, якщо стягнення за виконавчим документом уже відбулося, нормами ст.432 ЦПК України не передбачено, оскільки він стягнутий не на користь стягувача, а до Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, заява представника боржника частково обґрунтована та підлягає задоволенню в частині визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а підстави для її задоволення в частині стягнення із стягувача безпідставно отриманих коштів відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.260, 261, 432 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» про стягнення оренди плати за користування земельною ділянкою задовольнити частково.

Визнати виконавчий лист у справі № 574/1115/23, виданий Буринським районним судом Сумської області 03 липня 2024 року, про стягнення з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати орендної плати та судових витрат таким, що не підлягає виконанню

В задоволенні іншої частини заявивідмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 14.10.2024 року.

Суддя: Т.Р. Гук