Постанова

від 24.09.2024 по справі 507/429/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/849/24

Справа № 507/429/21

Головуючий у першій інстанції Вужиловський О. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судці: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тілігул» про зобов`язання не чинити перешкод та повернути земельні ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, стягнення судових витрат, на рішення Любашівського районного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Вужиловського О.В. 25 травня 2022 року у смт. Любашівка Одеської області, -

встановила:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася д Любашівського районного суду Одеської області з позовом до ТОВ «Тілігул» про зобов`язання не чинити перешкод та повернути земельні ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, стягнення судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є власником двох земельних ділянок площею 5,53 га кожна на території Маловасилівської сільської ради Любашівського району Одеської області. В 2020 році їй стало відомо, що вказані земельні ділянки використовує ТОВ «Тілігул». В подальшому ОСОБА_1 дізналася, що є два договори оренди земельних ділянок, які укладені від її імені та відповідачем 01.12.2015 року строком на 21 рік, хоча ніяких договорів вона не укладала та не підписувала. Тому, позивач просила зобов`язати відповідача не чинити перешкод в користуванні земельними ділянками та повернути земельні ділянки, скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, а також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 25.05.2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Зобов`язано ТОВ «Тілігул» усунути перешкоди у користуванні та повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маловасилівської сільської ради Любашівського району Одеської області площею 5,53 га, кадастровий номер 5123382900:01:003:0024. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень від 26.11.2016 року за № 17756333 в Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно щодо права оренди ТОВ «Тілігул» земельної ділянки площею 5,53 га кадастровий номер 5123382900:01:003:0024, що належить ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ «Тілігул» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 10877 грн. 01 коп.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні частини заявлених позовних вимог, та постановити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, судом не було враховано, що представник ТОВ «Тілігул» позовні вимоги не визнала, однак у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що договори оренди, можливо, підписав син позивачки, тобто ТОВ «Тілігул», всупереч волі ОСОБА_1 , підробив документи та незаконно користується земельними ділянками, належними апелянту. Вказане, на думку ОСОБА_1 , свідчить про те, що вона дійсно не підписувала договір оренди земельної ділянки площею 5,53 га, кадастровий номер 5123382900:01:003:0023, а тому державна реєстрація такого договору незаконна та підлягає скасуванню.

Рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання не чинити перешкоди та повернути земельну ділянку кадастровий номер 5123382900:01:003:0024, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки до апеляційного суду не оскаржувалось, у зв`язку із чим перегляду в апеляційному порядку не підлягає.

Сторони про розгляд справи на 24.09.2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.

Сповіщення ОСОБА_1 , адвокат Кравченко О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ТОВ «Тілігул» про розгляд справи, здійснено за допомогою месенджера Viber на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року № 28.

23.09.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 090573, виданого Любашівською районною державною адміністрацією Одеської області, ОСОБА_1 є власником земельною ділянки площею 5,5300 га на території Маловасилівської сільської ради Любашівського району Одеської області, масив 44, ділянка 11, кадастровий номер 5123382900:01:003:0023 (а.с. 14).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що у зазначеному реєстрі зареєстровано 18.11.2016 року право оренди земельної ділянки площею 5,53 га, кадастровий номер 5123382900:01:003:0023, що належить ОСОБА_1 , за ТОВ «Тілігул». Дане право зареєстровано на підставі договору оренди землі від 01.12.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Тілігул» (а.с. 18).

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ч.ь1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення - правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Вказаний висновок щодо застосування відповідних норм права, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц.

У даній справі ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про зобов`язання не чинити перешкоди та повернути земельну ділянку кадастровий номер 5123382900:01:003:0023, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки, посилаючись на те, що вона договір оренди не підписувала, їх умови не погоджувала, тож, відповідач безпідставно відмовляє у поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу, як власнику цієї земельної ділянки, покликаючись до умов договору, підписаного невстановленою особою замість позивача.

Однак, при цьому ОСОБА_1 не надано жодного доказу того, що договір оренди від 01.12.2015 року земельної ділянки кадастровий номер 5123382900:01:003:0023 вона не укладала, а саме не підписувала, так як державна реєстрація права оренди земельної ділянки зареєстрована на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, який є чинним, і зазначений договір не був наданий ОСОБА_1 судам першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів зазначає, що згідно положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ЦПК України, учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та, в порушення принципу диспозитивності, самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_1 до судів першої та апеляційної інстанцій не надано оригіналу чи копії договору оренди від 01.12.2015 року земельної ділянки кадастровий номер 5123382900:01:003:0023, що позбавило суди можливості надати правову оцінку такому доказу, а також призвело до неможливості проведення судової почеркознавчої експертизи, у зв`язку із чим недоведеним є факт непідписання ОСОБА_1 договору оренди вказаної земельної ділянки, що унеможливлює задоволення позовних вимог у даній частині.

Інших доказів на підтвердження недійсності договору оренди від 01.12.2015 року земельної ділянки кадастровий номер 5123382900:01:003:0023 апелянтом не надано.

Ухвалами суду першої інстанції договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5123382900:01:003:0023 витребовувався від Товариства обмеженою відповідальністю «Тілігул», Центру надання адміністративних послуг Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, Центру надання адміністративних послуг Подільської РДА Одеської області та державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Галіборщ Г.М., однак, зазначені установи вказаний договір суду не надали.

Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 11.06.2021 року було застосовано захід процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів у відповідача ТОВ «Тілігул», а також Подільської районної державної адміністрації Одеської області оригінали договорів оренди землі від 01.12.2015 року, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Тілігул», щодо оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Маловасилівської сільської ради Любашівського району Одеської області площею 5,53 га, кадастровий номер 5123382900:01:003:0023.

Однак, Любашівським ВДВС до суду першої інстанції була надіслана відповідь про неможливість виконання вказаної ухвали по причині відсутності у відповідача оригіналу договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, оригінал письмового доказу - договору від 01.12.2015 року оренди земельної ділянки кадастровий номер 5123382900:01:003:0023 жодна із сторін суду не надала, посилаючись на його відсутність.

Необгрунтованими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що представник ТОВ «Тілігул» у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що договори оренди, можливо, підписав син позивачки, і вказане, на думку ОСОБА_1 , свідчить про те, що вона дійсно не підписувала договір оренди земельної ділянки площею 5,53 га, кадастровий номер 5123382900:01:003:0023, а тому державна реєстрація такого договору незаконна та підлягає скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що вказані доводи є виключно припущеннями апелянта, на підтвердження яких нею не надано жодного належного доказу, а як вже вказувалось вище - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Оригіналу договору оренди від 01.12.2015 року земельної ділянки кадастровий номер 5123382900:01:003:0023 позивачем не надано, вказаний договір є чинним та зареєстрованим у встановленому законом порядку, що унеможливлює вирішення питання про неукладеність даного договору та повернення спірної земельної ділянки апелянту.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам позовної заяви, які суд першої інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 25.05.2022 року у частині, що переглядається, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 25 травня 2022 року у частині, що переглядається, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 11 жовтня 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе