Рішення

від 01.10.2024 по справі 300/2904/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. справа № 300/2904/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Вакун В. В.,

представника позивача - Солонини Р.Д.,

представника відповідача - Гавадзина М.В., Петрук Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «С-Капітель» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2024 за №008806/0701,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «С-Капітель» (надалі - ТОВ «С-Капітель», позивач) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2024 за №008806/0701.

В обґрунтування позовних вимог зазначено що позиція податкового органу не відповідає положенням чинного податкового законодавства, зокрема, податковий орган дійшов помилкового висновку про завищення ТОВ «С-Капітель» амортизаційних відрахувань за період 2017-2021 роки. З цього приводу позивач вказав, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі - НП(с)БО 7 «Основні засоби), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, приписи якого визначають, що підприємства мають право поділу об`єкта основних засобів, який складається з частин і кожна з цих частин може визначатися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. Окрім того, платник податку має враховувати термін корисного використання об`єкта, який би не впливав на викривлення інформації про основні засоби у фінансовій звітності. Так, ТОВ «С-Капітель» було проведено класифікацію основних засобів, що є частинами об`єкту сонячної електростанції та проведено їх розподіл по групах, що було зроблено, на думку позивача, у відповідності із Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, а також у відповідності із статтею 138 розділу III Податкового кодексу України, якою визначено мінімально допустимі строки корисного використання цих основних засобів. Позивач зауважив, що податковим органом було проігноровано інформацію щодо документально підтвердженого різного строку корисного використання об`єктів основних засобів. Таким чином, своїми висновками відповідач порушує вимоги НП(с)БО 7 «Основні засоби». Також, за твердженнями позивача, під час перевірки службовими особами податкового органу залишено поза увагою фактичні бухгалтерські дані, сформовані на підставі первинних документів бухгалтерського обліку та які обліковувались на таких рахунках бухгалтерського обліку як 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» (Дт 903 у кореспонденції із Кт 231), 92 «Адміністративні витрати» (Дт 92 у кореспонденції із Кт 631) та 93 «Витрати на збут» (Дт 93 у кореспонденції із Кт 631). З наведених підстав, позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки ґрунтується воно не на фактичних даних, а на помилках осіб, які проводили перевірку, у зв`язку з чим просив позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.05.2024.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 10.05.2024. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «С-Капітель» завищено амортизаційні відрахування в загальній сумі 28 421 062 грн за рахунок невірної класифікації основних засобів (сонячні електростанції «Монастирчани-1», «Монастирчани-2» та «Монастирчани-3»). Так, згідно наданих до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) генеральні підрядники (ТОВ «Вектор Капітал» та ТОВ «Рентеко») на об`єктах будівництва споруд електроенергетики - Сонячних (фотовольтаїчних) електростанцій (об`єктах альтернативної енергетики) проводили будівельні роботи та монтаж обладнання, яке не може самостійно виконувати функції з виробництва електроенергії, в т.ч. і сонячних модулів та опорних столів для кріплення модулів. Відповідно до технічних характеристик, наведених в наданих до перевірки документах та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, введені в експлуатацію три об`єкти нерухомого - «Сонячна електростанція «Монастирчани-1», «Сонячна електростанція «Монастирчани-2» та «Сонячна електростанція «Монастирчани-3» є окремими спорудами з кодом об`єктів згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - 2302.4 «Електростанція на нетрадиційних джерелах енергії введено в експлуатацію», окремими цілісними об`єктами нерухомого майна, що використовується в господарській діяльності платника податків для виробництва електричної енергії. При цьому, відповідно до підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України, яким визначено мінімально допустимі строки амортизації, необхідно використовувати терміни корисного використання об`єкту - сонячна електростанція, як для групи основних засобів «споруди» (група 3), а саме 15 років.

При цьому, ТОВ «С-Капітель» здійснило бухгалтерський облік основних засобів по чотирьох категоріях:

приміщення та модульна споруда об`єктів основних засобів «Сонячна електростанція «Монастирчани-1», «Сонячна електростанція «Монастирчани-2» та «Сонячна електростанція «Монастирчани-3» на субрахунку 103 «Будівлі» з мінімально допустимим строком амортизації - 20 років та амортизувало як будівлі;

огорожа, під`їзна дорога, модульні приміщення, Комплект системи кріплення «Актив» об`єктів основних засобів «Сонячна електростанція «Монастирчани-1» та «Сонячна електростанція «Монастирчани-2» на субрахунку 103 «Споруди» з мінімально допустимим строком амортизації - 15 років та амортизувало як споруди;

сонячні панелі, опорні столи, розподільчі пристрої, інвертори, трансформатори та інші об`єкти основних засобів «Сонячна електростанція «Монастирчани-1» та «Сонячна електростанція «Монастирчани-2» на субрахунку 104 «Машини та обладнання» з мінімально допустимим строком амортизації - 5 років та амортизувало як обладнання;

сонячні панелі, опорні столи, внутрішні тат зовнішні мережі електропостачання, інвертори, трансформаторна підстанція та інші об`єкти основних засобів «Сонячна електростанція «Монастирчани-3» на субрахунку 104 «Машини та обладнання» з мінімально допустимим строком амортизації - 10 років та амортизувало як перевальні пристрої.

На думку відповідача, внаслідок невірної класифікації позивачем групи об`єктів основних засобів «Сонячна електростанція Монастирчани-1», «Сонячна електростанція Монастирчани-2» та «Сонячна електростанція Монастирчани-3» за кодом класифікації 2302.4 «Електростанції на нетрадиційних джерелах енергії» та внаслідок поділу цілого об`єкту на частини, незважаючи на те що такі частини можуть виконувати функції з виробництва електроенергії виключно у складі споруд Сонячних електростанцій, ТОВ «С-Капітель» всупереч законодавчим вимогам, зокрема, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 5 П(С)БО 7 Основні засоби, затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 № 92, пп.7 п.2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 № 561, п. 11, п.14, п.26 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 №291, завищено амортизаційній відрахування в загальній сумі 28 421 062 грн. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем жодним доказом не спростовано протиправність податкового повідомлення-рішення від 10.04.2024 за №008806/0701. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 2 а.с. 64-70).

Протокольною ухвалою від 16.05.2024 у судовому засіданні судом оголошено перерву до 30.05.2024 у зв`язку із витребовуванням у представників сторін додаткових доказів (т. 2 а.с. 70).

Протокольною ухвалою від 30.05.2024 судом відкладено розгляд справи у зв`язку із клопотанням представника відповідача (т. 2 а.с. 77-79).

18.06.2024 представник відповідача подала через канцелярію суду клопотання про долучення доказів (т. 2 а.с. 84-104).

У судовому засіданні 19.06.2024 представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій зазначено про необґрунтованість та безпідставність аргументів відповідача у відзиві на позов. Зокрема, на думку позивача, ГУ ДПС в Івано-Франківській області на власний розсуд без будь-яких на те законодавчих підстав встановило, що спеціалізоване обладнання (сукупність механізмів, установок, приладів, пристроїв), які входять до складу об`єктів основних засобів «Сонячна електростанція «Монастирчани-1», «Сонячна електростанція «Монастирчани-2» та «Сонячна електростанція «Монастирчани-3» має класифікуватись виключно як споруди сонячних електростанцій (група 3) за кодом класифікації 2302.4 «Електростанції на нетрадиційних джерелах енергії» з мінімально допустимим терміном амортизації відповідно до пп. 138.3.3 пп. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України - 15 років. Позивачем наголошено, що контролюючий орган, роблячи такий висновок, повністю ігнорує Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності, згідно п. 4 якого слідує, що якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. Враховуючи викладене, ТОВ «С-Капітель» вважає позовні вимоги повністю обґрунтованими (т. 2 а.с. 106).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 продовжено на тридцять днів підготовче провадження в адміністративній справі №300/2904/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «С-Капітель» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2024 за №008806/0701 (т. 2 а.с. 185-186).

Протокольною ухвалою від 03.07.2024 судом відкладено розгляд справи у зв`язку із клопотанням представника відповідача щодо надання додаткового часу для долучення витребуваних документів (т. 2 а.с. 189-190).

Протокольною ухвалою від 17.07.2024 судом відкладено розгляд справи у зв`язку із клопотанням представника відповідача через неможливість забезпечити участь ревізора, який безпосередньо здійснював перевірку позивача (т. 2 а.с. 196, т. 3 а.с. 61).

Протокольною ухвалою від 25.07.2024 судом відкладено розгляд справи у зв`язку із наданням часу представнику відповідача для подання додаткових пояснень по справі (т. 3 а.с. 95-96).

26.08.2024 представник відповідача подав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, у зв`язку з чим наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог. Також долучив додаткові письмові докази (а.с. 101-120).

Ухвалою суду від 28.08.2024 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №300/2904/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «С-Капітель» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2024 за №008806/0701 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2024 (а.с. 122).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, ознайомившись зі змістом відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, додатковими письмовими поясненнями та заслухавши усні пояснення сторін, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ТОВ «С-Капітель» зареєстроване з 05.02.2014 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа. Видами діяльності позивача є, зокрема:

35.11 Виробництво електроенергії

35.12 Передача електроенергії

35.13 Розподілення електроенергії

35.14 Торгівля електроенергією

42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (т. 2 а.с. 64-68).

Посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на підставі направлень №624 та №625 від 09.02.2024 проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Капітель».

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 08.03.2024 №4616/09-19-07-01/38816577 (надалі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3, пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, пп. 140.4.4 п. 140.4, пп. 140.5.4, пп. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140, пункту 58 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, п. 5, п. 7, п. 8, п. 21, п. 23, п. 24 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (зі змінами та доповненнями), п. 5 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 №92, пп. 7 п. 2 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів», затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 №561, п. 5, п. 6, п. 7, п. 26, п. 27, 29 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 №291, в результаті чого:

занижено податок на прибуток всього в сумі 3 793 133 грн, в тому числі за 2018 рік в сумі 421 320 грн, за 2019 рік в сумі 1 594 661 грн, за півріччя 2020 року в сумі 3 514 022 грн, за три квартали 2020 року в сумі 765 563 грн, за 2020 рік в сумі 440 696 грн, за 2021 рік в сумі 1 336 456 грн;

завищено податку на прибуток за 2022 рік в сумі 3 960 грн;

від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2022 рік становить 1 018 643 грн (т. 1 а.с. 6-78).

Не погоджуючись із вказаним актом перевірки від 08.03.2024 №4616/09-19-07-01/38816577, позивач подав до контролюючого органу заперечення від 22.03.2024 №22/03, в яких висловив свої доводи щодо безпідставності та необґрунтованості висновків, викладених в актах, а тому просив врахувати такі заперечення при прийнятті рішення за наслідками розгляду акту перевірки (а.с. 128-135).

За результатами розгляду вказаного заперечення проти акта перевірки, відповідачем надано відповідь від 05.04.2024 за №4154/6/09-19-07-01-06, в якому зазначено, що зафіксовані в акті фактичної перевірки порушення вимог чинного законодавства не спростовуються поданими запереченнями (т. 1 а.с. 137-142).

В подальшому, на підставі акта перевірки від 08.03.2024 №4616/09-19-07-01/38816577 за вищезгадані порушення відповідачем винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення від 10.04.2024 за №008806/0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4 297 128,00 грн, в тому числі за основним платежем 3 793 133 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 503 995 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся з цим позов до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до статті 244 КАС України, суд вирішуючи питання, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин та враховуючи період, в якому тривали спірні правовідносини, а також дати застосування фінансових санкцій зазначає, що до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню норми права, які діяли в часі на момент їх виникнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині висновків прийняття Головним управління ДПС в Івано-Франківській області оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.04.2024 за №008806/0701, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно із п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України, розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, п.п. 138.3.2, 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Підпунктом 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України встановлено мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) та визначено, що мінімально допустимі строки корисного використання для група 3 будівлі є 20 років та для групи 4 машини та обладнання 5 років.

Так, мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290.

Пунктом 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» визначено наступні поняття:

- Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

- Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік);

- Об`єкт основних засобів це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

Пунктами 7 та 8 вказаного Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку визначено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів. Первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»). Первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов`язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об`єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).

Підпунктами 5.1.3 та 5.1.4 п.п. 5.1 п. 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509) встановлено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 5.1.4. Машини та обладнання.

У відповідності до п.п. 1.3 та 1.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 1.3 Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 1.4 Машини та обладнання.

Згідно із п. 23 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 встановлено, що амортизацією є систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання.

Згідно із п. 4 П(С)БО 7, основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою їх використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше 1 року (або операційного циклу, якщо він довший за 1 рік).

Пунктом 7 П(С)ПО 7 визначено, що одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.

Відповідно до абз. 9 п. 3 П(С)ПО 7, об`єкт основних засобів це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

Таким чином, з огляду на вищевикладені норми П(С)ПО 7 вбачається, що підприємства мають право поділу об`єкта основних засобів, який складається з частин і кожна з цих частин може визначатися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. Окрім того, платник податку має враховувати термін корисного використання об`єкта, який би не впливав на викривлення інформації про основні засоби у фінансовій звітності.

Водночас, згідно із п. 4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 одиницею обліку основних засобів є окремий об`єкт. Окремим об`єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; незавершені капітальні інвестиції; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об`єктом основних засобів.

Пунктом 7 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів передбачено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами, зокрема:

1. Основні засоби.

1.1. Земельні ділянки.

1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов`язані з будівництвом.

1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої.

1.4. Машини та обладнання.

1.5. Транспортні засоби.

1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі), тощо.

Відповідно до пункту 8 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, для аналітичного обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об`єкту присвоюється інвентарний номер. Якщо частина (компонент) основних засобів визнана підприємством окремим об`єктом основних засобів, то їй також присвоюється інвентарний номер. Інвентарний номер закріплюється за об`єктом основних засобів на весь час його знаходження на даному підприємстві. інвентарні номери об`єктів основних засобів, що вибули, не присвоюються іншим об`єктам основних засобів, які надійшли на підприємство, протягом періоду, який забезпечує виключення ідентифікування нових об`єктів з тими, що вибули (наприклад, протягом строків зберігання документів). Орендовані об`єкти основних засобів можуть залишатися з інвентарним номером орендодавця (якщо таких інвентарних номерів орендарем не присвоєно об`єктам основних засобів).

Дані про кожний інвентарний об`єкт основних засобів заносяться до інвентарної картки або іншого регістру аналітичного обліку основних засобів. Інвентарні картки реєструються в опису інвентарних карток обліку основних засобів. інвентарні картки в картотеці бухгалтерії розташовуються за групами основних засобів з виділенням окремої групи таких об`єктів, що тимчасово не експлуатуються (капітальний ремонт, реконструкція та інше поліпшення і консервація об`єктів) (пункт 9 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів).

Пунктами 24 та 25 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку визначено, що при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори. Строк корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об`єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Згідно із пунктом 26 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 встановлено, що амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів, зокрема, прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об`єкта основних засобів. Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).

Відповідно до пунктів 29 і 30 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об`єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об`єкта основних засобів. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд зауважує, що розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу), зокрема для група 3 будівлі - в 20 років та для групи 4 машини та обладнання - в 5 років.

В той же час, якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. Водночас при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що позивач в урочищі «За рікою» за межами населеного пункту села Монастирчани на території Монастирчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області здійснив будівництво та відповідне введення в експлуатацію трьох об`єктів нерухомого майна - «Сонячна електростанція «Монастирчани-1», «Сонячна електростанція «Монастирчани-2» та «Сонячна електростанція «Монастирчани-3», які є окремими спорудами підприємства енергетики з кодом об`єктів згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000-2302.4 «Електростанція на нетрадиційних джерелах енергії введено в експлуатацію» (т. 1 а.с. 19).

При цьому, згідно наданого під час перевірки документального підтвердження, ці сонячні (фотовольтаїчні) електростанції є спорудами підприємства енергетики, що знайшло своє підтвердження в:

1) Декларації про початок виконання будівельних робіт «Будівництво сонячної електростанції в урочищі «За рікою» за межами населеного пункту села Монастирчани на території Монастирчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області» на земельній ділянці кадастровий номер 2620486400020010158 площею 5 га (договір оренди землі б/н від 26.04.2016, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №87122295 від 16.05.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1117502226204, дата державної реєстрації 13.05.2017). Вид будівництва - нове будівництво, код об`єкта згідно Державного класифікатора будівель і споруд ДК18-2000-2302.4 «Електростанція на нетрадиційних джерелах енергії введено в експлуатацію»;

2) Дозволі №ІФ 112180711114 від 12.06.2018 на виконання будівельних робіт «Нове будівництво сонячної електростанції «Монастирчани-2» в урочищі «За рікою» за межами населеного пункту села Монастирчани на території Монастирчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області». Вид будівництва - нове будівництво, код об`єкта згідно Державного класифікатора будівель і споруд ДК18-2000-2302.4 «Електростанція на нетрадиційних джерелах енергії введено в експлуатацію»;

3) Дозволі №ІФ 112183270091 від 23.11.2018 на виконання будівельних робіт «Нове будівництво сонячної електростанції «Монастирчани-3» за межами населеного пункту села Монастирчани (урочище «За рікою») Монастирчанської сільської ради, Богородчанського району Івано-Франківської області». Вид будівництва - нове будівництво, код об єкта згідно Державного класифікатора будівель і споруд ДК18-2000-2302.4 «Електростанція на нетрадиційних джерелах енергії введено в експлуатацію»;

4) Сертифікаті серії ІФ №162172981762, виданому Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області 25.10.2017, про відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Будівництво сонячної електростанції в урочищі «За рікою» за межами населеного пункту села Монастирчани на території Монастирчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, потужністю 2,00 МВт» (т. 2 а.с. 201);

5) Сертифікаті серії ІФ №162181360575, виданому Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області 10.04.2018, про відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Будівництво сонячної електростанції «Монастирчани-2» в урочищі «За рікою» за межами населеного пункту села Монастирчани на території Монастирчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області потужність 546,72 кВт, річне виробництво електроенергії - 549 МВт/год, кількість модулів (ФЕМ) потужність (пікова по ФЕМ) - 2952,4 кВт, сонячні модулі (ФЕМ) - 10 736 шт., кількість інверторів - 61 шт.» (т. 2 а.с. 206);

6) Сертифікаті серії ІФ №162190881430, виданому Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області 29.03.2019, про відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Нове будівництво сонячної електростанції Монстирчани-3 за межами населеного пункту села Монастирчани (урочище «За рікою) на території Монастирчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області (І черга), потужність 2 440 кВт, потужність (пікова по ФЕМ) - 2 952,4 кВт, сонячні модулі (ФЕМ) - 1 0736 шт., кількість інверторів - 61 шт.»; код об`єкта згідно Державного класифікатора будівель і споруд ДК18-2000-2302.4 «Електростанція на нетрадиційних джерелах енергії введено в експлуатацію» (т. 2 а.с. 211);.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстровано права власності на земельні ділянки, які використовувались для будівництва сонячних електростанцій, з цільовим призначенням; для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

На підставі наказів директора ТОВ «С-Капітель» збудовані споруди - сонячні електростанції - введено в експлуатацію, зокрема:

наказом від 31.10.2017 введено в експлуатацію об`єкт «СЕС Монастирчани-1» (т. 2 а.с. 107);

наказом від 16.05.2018 введено в експлуатацію об`єкт «СЕС Монастирчани-2» (т. 2 а.с. 124);

наказом від 29.03.2019 введено в експлуатацію об`єкт «СЕС Монастирчани-3 » (т. 2 а.с. 138).

Окрім того, Згідно наданих до перевірки з актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) генеральні підрядники (ТОВ «Вектор Капітал» та ТОВ «Рентеко») на об`єктах будівництва споруд електроенергетики - Сонячних (фотовольтаїчних) електростанцій (об`єктах альтернативної енергетики) проводили будівельні роботи та монтаж обладнання, яке не може самостійно виконувати функції з виробництва електроенергії, в т.ч., і сонячних модулів та опорних столів для кріплення модулів.

Таким чином, позивач визначив зазначені електростанції як споруди з кодом об`єктів згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК018-2000-2302.4. Водночас, відповідно до технічних характеристик, наведених в документах, наданих до перевірки, «Сонячна електростанція «Монастирчани-1», «Сонячна електростанція «Монастирчани-2» та «Сонячна електростанція «Монастирчани-3» є окремими цілісними об`єктами нерухомого майна, що використовуються в господарській діяльності платника податків для виробництва електричної енергії. Тобто, на думку контролюючого органу, відповідно до приписів ПК України, а саме ст. 138, якою визначено мінімально допустимі строки амортизації, необхідно використовувати терміни корисного використання об`єкту - сонячна електростанція, як для групи основні засоби «Споруди» (група 3), а саме 15 років.

В свою чергу, суд встановив, що ТОВ «С-Капітель» здійснило облік основних засобів по чотирьох категоріях:

приміщення та модульна споруда об`єктів основних засобів «Сонячна електростанція «Монастирчани-1», «Сонячна електростанція «Монастирчани-2» та «Сонячна електростанція «Монастирчани-3» на субрахунку 103 «Будівлі» з мінімально допустимим строком амортизації - 20 років та амортизувало як будівлі;

огорожа, під`їзна дорога, модульні приміщення, Комплект системи кріплення «Актив» об`єктів основних засобів «Сонячна електростанція «Монастирчани-1» та «Сонячна електростанція «Монастирчани-2» на субрахунку 103 «Споруди» з мінімально допустимим строком амортизації - 15 років та амортизувало як споруди;

сонячні панелі, опорні столи, розподільчі пристрої, інвертори, трансформатори та інші об`єкти основних засобів «Сонячна електростанція «Монастирчани-1» та «Сонячна електростанція «Монастирчани-2» на субрахунку 104 «Машини та обладнання» з мінімально допустимим строком амортизації - 5 років та амортизувало як обладнання;

сонячні панелі, опорні столи, внутрішні тат зовнішні мережі електропостачання, інвертори, трансформаторна підстанція та інші об`єкти основних засобів «Сонячна електростанція «Монастирчани-3» на субрахунку 104 «Машини та обладнання» з мінімально допустимим строком амортизації - 10 років та амортизувало як перевальні пристрої.

З акту перевірки вбачається, що службовими особами зроблено висновок про те, що позивачем нараховувалася амортизація в порушення норм ПК України, зокрема, ТОВ «С-Капітель» внаслідок поділу цілісних об`єктів нерухомого майна на частини з різним строком корисною використання (експлуатації) та невірної класифікації групи основних засобів, до яких належать сонячні електростанції, допущено завищення амортизаційних відрахувань в загальній сумі 28 421 062 грн, що, в свою чергу, вплинуло на правильність формування рядка 2180 «Інші операційні витрати» форми №2-м «Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід)».

Для встановлення обставин класифікації основних засобів як частин об`єкту сонячної електростанції та проведення відповідного розподілу по групах, позивачем до суду надано документи та матеріали, що стосуються інвентаризації основних засобів, які перелічені в Акті перевірки.

Зокрема, перелік основних засобів щодо яких ставиться питання амортизації в Акті перевірки включає наступні: сонячні панелі, опорні столи, розподільчі пристрої, інвертори, трансформатори.

З цього приводу, суд встановив, що всі розпорядчі документи позивачем були надані під час перевірки, а також долучені до матеріалів справи та досліджені судом в ході розгляду справи.

Пункт 23 П(С)БО 7 визначає, що строк корисного використання об`єкта встановлюється підприємством при зарахуванні цього об`єкта на баланс. На виконання вказаної норми позивачем видані вже згадані накази про введення в експлуатацію об`єктів основних засобів і визначення строків їх корисного використання, а саме: наказ від 31.10.2017, наказ від 16.05.2018, наказ від 29.03.2019. Цими наказами, основні засоби розділені на два види: нерухоме майно та обладнання. При цьому, до обладнання Сонячних електростанцій «Монастирчани-1» та «Монастирчани-2» з строком корисного використання 5 років віднесено, зокрема, АСКОЕ, систему зовнішнього освітлення, сонячні панелі, фотоелектричні інвертора для сіткової подачі електроенергії, трансформатори, розподільчі пристрої (модульні високовольтні комірки), опорні столи для кріплення (т. 2 а.с. 107, 124). А до обладнання Сонячних електростанцій «Монастирчани-3» з строком корисного використання 10 років віднесено, зокрема, трансформаторну підстанцію, внутрішні і зовнішні мережі електропостачання, сонячні батареї, сонячні інвертори, опорні столи (т. 2 а.с. 138).

Також згідно наданих до суду документів та доказів щодо бухгалтерського обліку позивача (фінансових звітів, оборотно-сальдових відомостей, актів наданих послуг, контрактів, специфікацій, митних декларацій, платіжних доручень) судом встановлено, що у відповідності до даних такого обліку вказані вище засоби є окремими основними засобами, із різним строком корисного використання і обліковуються як основні засоби четвертої групи для цілей амортизації «Машини та обладнання» (т. 1, а.с. 143-177, 193-220, т. 2 а.с. 13-42, 108-123, 125-137, 139-161, 215-250, т. 3 а.с. 1-60).

Також, з наданих до суду документів судом встановлено, що платником податків проводилася на вимогу податкового органу інвентаризація основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується копією наданого наказу №1-2024 від 22.02.2024 «Про проведення інвентаризації» (т. 2 а.с. 98) комісією у складі: Голови комісії - комерційний директор Саїв Б.М., члени комісії - головний енергетик Клюфінський Р.І. , головний бухгалтер - Біла Л.І .

Таким чином, з наданих до суду документів та матеріалів можна встановити, що позивачем було проведено класифікацію основних засобів, що є частинами об`єкту сонячної електростанції та проведено їх розподіл по групах.

Крім того, досліджуючи питання можливості віднесення об`єкта енергетики до цілісного нерухомого майна, суд враховує нормативно-правовий акт, який встановлює порядок організації та ведення обліку у сфері теплопостачання, а саме Порядок (правила) організації та ведення обліку за ліцензованими видами діяльності суб`єктами господарювання у сфері теплопостачання, затверджені постановою НКРЕКП від 10.10.2017 року №1223.

У бухгалтерському та податковому обліку існують різні критерії визнання основних засобів.

Окремий податковий облік основних засобів зобов`язані вести лише ті платники, які коригують фінрезультат на податкові різниці.

Одиницею обліку є об`єкт основних засобів (п. 7 НП(С)БО 7).

Під об`єктом основних засобів розуміють:

- закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

- конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

- відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, у результаті чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу лише у складі комплексу, а не відокремлено;

- інший актив, що відповідає визначенню ОЗ, або частина активу, яку контролює підприємство (п. 4 НП(С)БО 7).

Як висновок можна зазначити, що якщо один об`єкт основних засобів складається із частин, що мають різний строк корисного використання, кожну частину можна визнати в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

В контексті вказаного суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з актом перевірки, контролюючий орган в обґрунтування доводів щодо необхідності віднесення сонячних електростанцій до цілісного об`єкту нерухомого майна, що використовується в господарській діяльності платника податку для виробництва електроенергії, посилається на ДК 018-2000 «Державний класифікатор будівель і споруд», однак відповідно до державного класифікатора, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, даний документ є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.1998 №971 «Про Програму реформування державної статистики на період до 2002 року» та не пов`язаний з бухгалтерським та податковим обліком основних засобів та їх амортизацією.

Закон України «Про альтернативні джерела енергії» визначає, що об`єкти альтернативної енергетики - енергогенеруюче та інше обладнання, що виробляє енергію за рахунок використання альтернативних джерел енергії, частка яких становить не менш як 50 відсотків від встановленої потужності всіх задіяних на об`єкті джерел енергії.

Відповідно до п. 2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1467 при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких технологічних вимог, зокрема, засоби провадження господарської діяльності мають належати здобувачу ліцензії (ліцензіату) на праві власності та/або господарського відання, та/або користування, та/або перебувати у концесії, лізингу.

Окрім того, відповідно до Ліцензійних умов до заяви про отримання ліцензії здобувачем ліцензії додаються документи згідно з переліком. Одним з таких документів є відомість про місця та засоби провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії.

При оформленні зазначеного документа необхідно зазначати найменування та тип всього енергогенеруючого обладнання та їх заводський та інвентарний номери. Дана обставина є свідченням того, що поділ енергогенеруючого обладнання на окремі об`єкти є прямою вимогою Ліцензійних умов.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов переконання, що фактично об`єкт альтернативної енергетики відповідно до наведених вище норм є сукупністю засобів (інструментів) якими є енергогенеруюче та інше обладнання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі міжнародні стандарти) прийняті Радою міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.

За приписами ч. 2 та 3 ст. 12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, материнські підприємства груп, у складі яких є підприємства, що становлять суспільний інтерес, материнські підприємства великої групи, які не належать до категорії великих підприємств, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.

Підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Також, у відповідності до абз. 2 ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регламентовано, що підприємство самостійно, зокрема, визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

В свою чергу, враховуючи вказане, судом було встановлено, що Наказом №1 від 02.01.2018 «Про затвердження облікової політики» позивачем затверджено Положення про облікову політику та введено його в дію з 02.01.2018 (т. 2 а.с. 197-199).

Пунктом 1.1 Положення про облікову політику ТОВ «С-Капітель» передбачено відображення господарські операції в бухгалтерському обліку і складення фінансової звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно п. 6.5 цього Положення, до основних засобів віднесено матеріальні необоротні активи, вартість яких перевищує 6 000 грн.

Відповідно до п. 6.7, 6.9, Положення визначено амортизацію основних засобів та нематеріальних активів здійснювати прямолінійним методом із застосуванням строків, встановлених для кожного об?єкта основних засобів і нематеріальних активів окремо на підставі письмового розпорядження генерального директора. Нараховувати амортизацію основних засобів та нематеріальних активів щомісяця.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів визнається їх найменування (п. 6.14).

Таким чином, з викладеного можна дійти висновку, що позивач врахував вимоги НП(с)БО 7 «Основні засоби» в обліковій політиці.

Також суд дійшов висновку, що платник податку самостійно визначає на підставі розпорядчого акту строк корисного використання основних засобів підприємства для цілей нарахування амортизації. Відсутні також відповідні роз`яснення і на рівні індивідуальних податкових консультацій ДПС України.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що відповідачем зауважень чи порушень позивачем ведення податкового обліку не встановлено.

При цьому, суд звертає увагу, що положення ПК України містять виключно вимоги щодо мінімально допустимих строків амортизації основних засобів. Вищенаведені положення також не містять обмежень чи спеціальних процедур щодо визначення строків корисного використання основних засобів для цілей амортизації, пов`язаних із даними сертифікатів якості чи строків гарантійного обслуговування таких основних засобів.

Водночас, відповідно до наведеної у пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України класифікації груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації, до 4-ї групи основних засобів відносяться машини та обладнання з мінімально допустимим строком корисного використання 5 років.

Згідно з положеннями пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України, мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного.

У разі, якщо строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше, ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені пп. 138.3.3 ПК України.

У разі, якщо строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що строк корисного використання основних засобів (обладнання Сонячних електростанцій «Монастирчани-1» та «Монастирчани-2») складає 5 років та основних засобів (обладнання Сонячних електростанцій «Монастирчани-3») складає 10 років.

Відтак, строки корисного використання об`єктів основних засобів (сонячні панелі, опорні столи, розподільчі пристрої, інвертори, трансформатори), які є частинами об`єкту (сонячна електростанція), за кодом класифікації 2302.4 «Електростанції нетрадиційних джерел енергії») в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України для 4 групи основних засобів.

Отже, використання для нарахування амортизації строків корисного використання (експлуатації) зазначених об`єктів основних засобів, встановлених в бухгалтерському обліку позивача, і які дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України для 4 групи основних засобів, відповідає вимогам пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем на спростування позиції відповідача надано суду висновок експерта №017/06-24 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 14.06.2024, згідно якого експерт дійшов висновку, що сонячні фотогальванічні батареї зібрані в модулі, фотоелектричні інвертора для сіткової подачі електроенергії, опорні столи для кріплення фотогальванічних батарей, трансформатори, АСКОЕ, розподільчі пристрої (модульні високовольтні комірки), системи охоронного відеоспостереження та зовнішнього освітлення, які входять до складу об`єктів нерухомого майна «Сонячна електростанція» не являються об`єктами нерухомого майна, а класифікуються як спеціалізоване обладнання (сукупністю механізмів, установок, приладів, пристроїв) (т. 2, а.с. 162-168).

Суд зазначає, що вказаний висновок експерта не приймається до уваги, оскільки, як вірно зазначено представником відповідача у додаткових поясненнях, такий висновок надавався в межах Закону України «Про альтернативні джерела енергії», СОУ НЕК 341.001:2019 «Вимоги до вітрових та сонячних електростанцій при їх роботі паралельно з об`єднаною енергетичною системою України», ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», наказу МОЗУ №145 від 17.03.2011 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць», «Застосування неруйнівних методів досліджень», Донецький НДІСЕ Міністерства юстиції України, 2007, Методики «Організація проведений судових будівельно-технічних експертиз по цивільних справах», 10.6.02, КНД1СЕ, 1999 рік, зареєстрована 05.06.2009, в той час, як у даній справі предметом розгляду є класифікація спірних об`єктів (сонячних електростанцій) для подальшого ведення бухгалтерського обліку, нарахування амортизації основних засобів, подання податкової звітності та сплати податків і зборів, що регулюється Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та іншими нормативно-правовими актами у сфері оподаткування та ведення бухгалтерського обліку.

Даний висновок експерта не містить обґрунтування та висновків ні щодо того, чи є сонячні електростанції «Монастирчани-1», «Монастирчани-2» та «Монастирчани-3» цілісним об`єктом нерухомого майна, ні щодо необхідності обліку частин сонячних електростанцій в бухгалтерському обліку як окремих об`єктів основних засобів у зв`язку з тим, що вони мають різний строк корисного використання (експлуатації).

Окрім цього, суд зауважує, що відповідно до статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи податкового органу про те, що позивач повинен обліковувати об`єкти сонячних електростанцій «Монастирчани-1», «Монастирчани-2» і «Монастирчани-3» (сонячні панелі, опорні столи, розподільчі пристрої, інвертори, трансформатори та інші об`єкти основних засобів) на балансі товариства за третьою групою як «споруди» із строком їх амортизації 15 років є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Натомість, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 10.04.2024 за №008806/0701.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 КАС України, слід стягнути з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача сплачений згідно платіжної інструкції №163 від 16.04.2024 (т. 2 а.с. 52) судовий збір у розмірі 30 280,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Капітель» (вул. Вербова, 9Б, м. Тисмениця, Івано-Франківська обл., 77400, код ЄДРПОУ 38816577) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) про визнання податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2024 за №008806/0701.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Капітель» (вул. Вербова, 9Б, м. Тисмениця, Івано-Франківська обл., 77400, код ЄДРПОУ 38816577) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 43968084) судовий збір у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Позивачу та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 11 жовтня 2024 р.