Рішення від 03.10.2024 по справі 380/11827/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 рокусправа № 380/11827/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Брильовського Р.М.,

при секретарі судових засідань - Мудрик Б.П.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Табаки Г.В.

представника відповідача - Фостяк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІЖУК» до Головного управління ДПС у Львівській області за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІЖУК» до Головного управління ДПС у Львівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Івано-Франківській області , у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 31.01.2024 р. №3734/13-01-07-09 про нарахування штрафної санкції у розмірі 1 143 483,00 грн. (один мільйон сто сорок три тисячі чотириста вісімдесят три гривні 00 копійки).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в оскаржуваному наказі ГУ ДПС у Івано-Франківській області контролюючий орган жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення фактичної перевірки в ТОВ «Мобіжук», наявність якої саме інформації стало приводом до її проведення, так само як не відображено у рамках яких заходів ГУ ДПС у Івано-Франківській області встановлено невідповідність діяльності Товариства вимогам чинного законодавства. Відповідно до Акту, винесеного за результатами перевірки усі дані, на підставі яких визначено порушення п. 1, 2 Закону України «Про РРО» взяті з системи ІТС податковий блок СОД РРО, що на думку позивача є по своїй суті камеральною перевіркою. Щодо порушень обліку товарних запасів, то відповідно до вищевказаних норм податкового законодавства України, це є предметом документальної перевірки (планової/позапланової, виїзної/невиїзної), а не фактичної, наказ на проведення якої у магазині Позивача, був виданий ГУ ДПС у Івано-Франківській області. Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом контролюючого органу прийти на перевірку без попередження. Однак, перевірка СОД РРО за минулий період часу та перевірка первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку носить характер документальної перевірки. У свою чергу, проведення перевірки у приміщенні контролюючого органу на підставі даних СОД РРО вважається камеральною перевіркою, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій, а контролюючий орган вийшов за межі предмету встановленого такого виду перевірки як фактична. Порушення, зазначені у акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, за минулий період, а не за період, у який проводилась фактична перевірка, а отже такий Акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення Позивача до відповідальності. Вважає, що дані з Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій ДПС України, на які контролюючий орган посилається, як на джерело доказу, не можуть підтвердити факт невидачі особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахункового документу встановленої форми та змісту, як це передбачено п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Контролюючим органом не додержано вимог діючого законодавства при проведенні фактичної перевірки ТОВ «Мобіжук», розрахункові документи, за винятком отриманих в результаті проведення контрольної розрахункової операції, не досліджувались, висновки акту перевірки базуються на припущеннях, а доводи податкового органу щодо вчинених порушень не підкріплені жодними доказами. Особами, які проводили перевірку в вищезазначених магазинах, не досліджувалися фіскальні чеки. Перевіркою досліджено лише видані фіскальні чеки за 30.11.2023, отримані представниками контролюючого органу в результаті проведення контрольних розрахункових операцій. Доказів фіксації інших випадків не видачі розрахункових документі перевіркою не надано. Позивач не отримав жодного з вищевказаних додатків, що є порушенням вимог наказу Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015. В якості доказів вчинених позивачем порушень, як вбачається з п.2.2.20 Актів перевірки, відповідачем вказуються копії фіскальних чеків із СОД РРО без зазначення реквізитів фіскальних чеків, які б надали можливість їх ідентифікувати. Вважає, що суми нарахування штрафних санкцій за вказаною ППР безпідставні, і не зрозуміло, якими показниками керувався контролюючий орган при їх нарахуванні. Притягнення позивача до відповідальності за порушення п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР є безпідставним, оскільки безпосередній зміст обов`язку платника податку, який визначений у цьому пункті, полягає у тому, щоб усі розрахункові операції відбувалися саме із застосуванням РРО і на повну суму покупки. Вважає, що відповідний обов`язок позивачем був виконаний. Контролюючий орган зазначає загальний обсяг розрахунків проведених із порушенням вимог чинного законодавства щодо форми та змісту розрахункових документів. Однак, Акт перевірки не містить відомостей у який спосіб у ході фактичної перевірки за місцем її проведення встановлені такі порушення, та за який період. Вважає, що податкові повідомлення-рішення є протиправними, адже під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення за результатами аналізу інформації, що міститься в СОД РРО, а не інформації, яка отримана в ході перевірки. А також, кваліфікація правопорушення визначена Актом перевірки не відповідає кваліфікації правопорушення визначеного ППР, та чинному законодавству. ППР містять помилки у визначенні і формулюванні кваліфікації та санкцій. Просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 6.06.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Ухвалою суду від 10.07.2024 за клопотанням представника відповідача залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Івано-Франківській області.

Ухвалою суду від 12.08.2024 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив у справі підготовче судове засідання на 27 серпня 2024 року о 09:00 год.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позову зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає нормам чинного законодавства, є обґрунтованим та скасуванню не підлягає. Відповідач звертає увагу, що з огляду на приписи ст. 81 ПК України, встановлення платником податків факту неналежного оформлення наказу (у тому числі, й щодо підстав такої перевірки), є підставою для не допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. У цьому випадку допуск представників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки відбувся. Підставою для призначення фактичної перевірки ТзОВ «Мобіжук» був лист ДПС України від 24.11.2023 №29736/7/99-00-07-04-02-07. Інформація, яка наведена у цьому листі ДПС України чітко вказує на порушення податкового законодавства, які вчинені конкретно суб`єктом господарювання - ТзОВ «Мобіжук». Контролюючий орган використав податкову інформацію з Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) та фіскальні чеки. інформація, яка зберігається в СОД РРО, відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека. Контролюючі органи можуть використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО під час проведення перевірок. При цьому норми ПК України не містять ніяких застережень стосовно періоду, який може охоплювати фактична перевірка, в той же час, грошове зобов`язання, яке донараховується платнику податків за наслідками перевірки повинно бути прийнято в межах строків передбачених ст.102 ПК України. Відповідач вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що в межах фактичної перевірки не можуть досліджуватися розрахункові та інші документи за минулі періоди, адже такі доводи не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, які визначають виключно питання, які можуть бути предметом фактичної перевірки, та не містять заборони щодо дослідження документів та податкової інформації з цих питань під час перевірки. Акт фактичної перевірки від 11.12.2023 №14827 свідчить, що порушення форми та змісту розрахункового документа було встановлено на підставі фіскального чека №ФН 4000105034 та реєстрів фіскальних чеків, що надходять до контролюючих органів від платників по системі СОД РРО, та яку контролюючі органи використовують в порядку пп. 20.1.46 п.20.1 ст.20 ПК України при виконанні функцій, здійснення яких покладено на них, що мало місце у вигляді проведення розрахункових операцій без надання покупцю розрахункових документів встановленої форми. за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону №265/95-ВР. Враховуючи вищевикладене, докази і обґрунтування, наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують висновки Актів перевірок та не підтверджують неправомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень. Просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Івано-Франківській області, письмових пояснень на позов не надала.

Протокольною ухвалою від 26.09.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просили позов задовольнити повністю з підстав викладених у позові з урахуванням наданих пояснень та долучених доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Івано-Франківській області, в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, встановив наступне.

Наказом Головного управління ДПС у Івано-Франківській області від 30.11.2023 №2000-П з метою здійснення контролю розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки(націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, та відповідно пп.80.2.2, пп.80.2.7 п.80.2 ст.80, Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі ПК України), призначено провести фактичну перевірку позивача з 30 листопада 2023 року.

08.12.2023 Головне управління ДПС у Івано-Франківській області провело фактичну перевірку господарської одиниці позивача, яка знаходиться за адресою по вул.Тролейбусна, 2 у м.Івано-Франківську, за результатами якої складено акт за реєстраційним номером 14827/09/15/РРО/ НОМЕР_1 .

В акті перевірки зазначено, зокрема, що «…ТОВ «Мобіжук» при здійсненні розрахункових операцій особам, які отримували товар надавалися розрахункові документи не встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій. Відповідно до даних електронних розрахункових документів РРО з ФН4000105054, що надійшли до системи обліку даних ПРРО ДПС України загальна сума проведених розрахункових операцій без надання покупця документів встановленої форми та змісту становить - 589213,35грн. Додаток №1(перший фіскальний чек виданий за невстановленою формою та змістом становить на суму 269,00 грн. та в подальшому видавались на загальну суму 568 944,40грн);

-порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, і здійснення продажу товарів, які не обліковуються у встановленому порядку;

на письмову вимогу від 30.11.2023 про надання документів, будь-яких документів, щодо походження товарів, що знаходяться в реалізації на визначену дату та по дату закінчення перевірки не надано про що складено відповідні акти;

вартість товарів необлікованих у встановленому порядку, що знаходиться в реалізації у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , складає 289 798,00грн;

-ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій, зокрема не надано будь яких документів щодо походження товарів, що знаходиться в реалізації».

Висновками Акту перевірки встановлено порушення п.2, 12 ст.3 Закону України №265/95-ВР.

На підставі висновків згаданого акта перевірки Головне управління ДПС у Львівській області встановило порушення п.1, 2, 12 ст.3 Закону України №265/95-ВР та прийняло податкове повідомлення-рішення від 31.01.2024 року за №3734/13-01-07-09, яким, на підставі п.7 ст.17, та ст. 20 цього ж Закону, до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 1143483 грн. 00 коп.

За результатами оскарження спірного податкового повідомлення-рішення рішенням Державної Податкової служби України від 02.05.2024 за №12802/6/99-00-06-03-02-06 таке було залишено без змін, а скарга без задоволення.

Не погодившись з податковим повідомленням рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Змістом спірних правовідносин є відповідність податкового повідомлення-рішення від 30.01.2024 за №3734/13-01-07-09 критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, врахувавши наявні у справі докази та норми чинного законодавства, суд виходив з наступних мотивів.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України №265/95-ВР.

Як передбачено ч.1 ст.15 Закону України №265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Щодо процедурних порушень, на які звертає увагу позивач (неналежне оформлення наказу на проведення перевірки; встановлення порушень не у спосіб визначений чинним законодавством).

Абзацом першим п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Зі змісту наказу на проведення перевірки випливає, що відповідачем проведено фактичну перевірку.

Згідно із положеннями п.80.1. ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пункт 80.2 згаданої статті передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підп.80.2.2);

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підп.80.2.3);

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підп.80.2.7).

Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

В силу положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV з наступними змінами та доповненнями (далі КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд щодо застосування пункту 81.1 статті 81 ПК України у п.50 постанови від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 дійшов до таких висновків: «Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, яка порушується платником.».

Більше того, у пунктах 58 та 59 цієї ж постанови Верховний Суд дійшов до наступних висновків:

«Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

... Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.».

В матеріалах справи міститься лист Державної Податкової Служби України №29736/7/99-00-07-04-02-07 від 24.11.2023 року, в якому, на підставі аналізу інформації, зроблено висновок про можливі порушення позивачем, серед іншого, у сфері розрахунків через програмний реєстратор розрахункових операцій та з метою виконання функцій контролюючого органу, в тому числі, протидії порушенням в частині проведення розрахунків.

Враховуючи наведені обставини та правовий висновок Верховного Суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 суд уважає, що наявність посилання у згаданому наказі на проведення перевірки на підп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, як на підставу проведення такої, фактичним підтвердженням чого є лист Державної податкової служби України №29736/7/99-00-07-04-02-07 від 24.11.2023 року, не може вказувати на протиправність такого наказу.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на правові висновки Верховного Суду у інших постановах, щодо змісту наказу на проведення перевірки, оскільки такі правові висновки стосувались інших перевірок та підстав для їх проведення.

Не може бути покладений в основу вказаного рішення також і аргумент позивача, щодо перевірки питань під час вказаної перевірки, які є предметом інших перевірок, з урахуванням такого.

Такий висновок позивача ґрунтується на системному аналізі підп.75.1.1 п.75.1 ст.75, п.80.1 та п.80.4 ст.80 ПК України.

Відповідно до абзацу першого підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Зміст вказаної норми серед іншого вказує на те, якими даними повинен керуватись контролюючий орган, та жодним чином не вказує на питання які можуть бути досліджені під час проведення такої.

У своє чергу предмети камеральної перевірки визначаються в абзаці другому наведеної норми, серед яких відсутній такий, як дотримання положень Закону України №265/95-ВР.

Наведені норми у своїй сукупності не дозволяють суду прийти до висновку, що перевірка, предметом якої є дотримання положень Закону України №265/95-ВР, зокрема і в частині відповідності розрахункових документів у СОД РРО на наявності усіх обов`язкових реквізитів, може бути лише камеральною.

Крім того, аналіз положень п.80.1 та п.80.4 ст.80 ПК України не вказують на те, що під час проведення фактичної перевірки не можна використовувати дані СОД РРО.

Підсумовуючи викладене можна прийти до висновку, що позивач помилково ототожнив дані, на підставі яких проводяться перевірки, з предметом перевірок.

Щодо суті порушень, які стали підставою для застосування фінансових санкцій.

За змістом статті 3 Закону України №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2).

Абзацом дев`ятнадцятим статті 2 цього ж Закону визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350 (далі Положення).

Пунктом 3 розділу І Положення визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, продовжується у цьому пункті, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Фіскальний касовий чек на товари (послуги)» Положення фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити, зокрема: для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4).

Наведені норми у своїй сукупності вказують на те, що одним із обов`язкових реквізитів фіскального чеку є індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, якщо суб`єкт господарювання зареєстрований як платник такого податку, а відсутність такого реквізиту має наслідком не прийняття такого чеку як розрахункового.

Відповідно до пункту 1 статті 17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі встановлення в ході перевірки факту:

- проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг);

- непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;

- невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання,

застосовується штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше.

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Зміст наведеної норми вказує на те, що одним із правопорушень, за яке позивача притягнуто до відповідальності, є невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Об`єктивна сторона наведеного порушення передбачає окрім відсутності відповідного розрахункового документа (в тому числі такого що не містить обов`язкових реквізитів) також невидачу такого.

Опис порушення в акті фактичної перевірки, а також інші матеріали справи та докази, які є в матеріалах справи, вказують на те, що ні під час проведення перевірки, ні після її проведення контролюючим органом не було встановлено такої важливої складової об`єктивної сторони складу правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності, як видача чи невидача(видача неналежної форми чи змісту) розрахункового документа.

При цьому, контролюючим органом без встановлення обставин видачі чи не видачі розрахункового документа, керувався даними системи СОД РРО щодо проведення позивачем розрахункових операцій з реалізації товарів без зазначення індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість. При цьому контролюючим органом не зазначено період який брався до уваги при визначенні суми проданих з порушенням товарів.

Пунктами 1, 2 Розділу ІІ «Функціонування СОД РРО» Порядку функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року №477 встановлено СОД РРО (система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

Відтак, ті дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. У спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

Головне управління ДПС у Івано-Франківській області в акті перевірки, зокрема в описовій частині виявлених під час проведення перевірки порушень, зазначило один фіскальний чек, що підтверджує факт видачі підприємством розрахункових документів за продані товари, які не містить обов`язкових реквізитів, а саме - індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість.

Однак ні матеріали перевірки, ні матеріал справи не містять жодного фіскального чеку, що підтверджує факт видачі Позивачем розрахункових документів за продані товари, які не містить обов`язкових реквізитів, а саме - індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість.

Відтак, в силу положень ч.2 ст.77 КАС України, податковим органом не надано доказів, які б підтверджували висновки акту перевірки.

Аналогічні за змістом правові висновки щодо застосування п.1 ст.17 Закону України №265/95-ВР, викладені у постанові Верховного Суду від 16 травня 2024 року у справі № 520/4564/23.

Крім того, контролюючим органом встановлено порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України №265/95-ВР. Відповідно до пункту 80.4 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Згідно з підпунктом 20.1.11 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Аналіз Акту перевірки, який слугував підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вказує на те, що до початку перевірки 30.11.2023 представниками контролюючого органу було проведено контрольну розрахункову операцію щодо дотримання порядку проведення готівкових розрахунків та застосування РРО. В Акті перевірки вказано який саме придбано товар та його загальна вартість, у встановленому порядку, забезпечено фіскальний режим роботи та створюються фіскальні звітні чеки. Тобто, контролюючий орган підтвердив проведення Позивачем розрахункових операцій із застосуванням ПРРО на повну суму вартості товару.

У Постанові від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21 Верховний Суд з цього питання виклав свою позицію, зазначивши: « притягнення позивача до відповідальності за порушення пункту 1 статті 3 Закону України №265/95-ВР є безпідставним, оскільки безпосередній зміст обов`язку платника податку, який визначений у цьому пункті, полягає у тому, щоб усі розрахункові операції відбувалися саме із застосуванням РРО і на повну суму покупки.» А оскільки, Позивачем свій обов`язок щодо проведення розрахункових операцій виконало, що підтверджується доказами що містяться у матеріалах цієї справи, наданих відповідачем матеріалами перевірок, та не спростовується стороною Відповідача, вбачається безпідставним притягнення Позивача до відповідальності одночасно за п.1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Підсумовуючи викладене, суд встановив, що у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують обставини наявності у діях позивача складу порушення, передбаченого п.1, 2 ст.3 Закону України №265/95-ВР, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за їх порушення.

Крім того, суд встановив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення містить помилки. Так, висновками Акту перевірки, який слугував підставою для винесення вказаного ППР, встановлено порушення лише п.2, 12 ст.3 Закону України №265/95-ВР, а оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 31.01.2024 року вказано порушення Позивачем п.п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР, і помилково визначено, як порушення режиму попереднього програмування найменування товарної під категорії згідно УКТ ЗЕД для акцизних товарів (п.11 ст.3 Закону України №265/95-ВР), та порушення ведення в порядку, встановленому законодавство, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації(п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР). Також, в оскаржуваному Податковому повідомленні-рішенні зазначено, що штрафні санкції до Позивача застосовані на підставі п. 7 ст.17 Закону України №265/95-ВР, в той час, як законодавством визначено, що за порушення п.2 ст. 3 Закону України №265/95-ВР нараховуються фінансові санкції на підставі п.1 ст.17 ЗУ №265/95-ВР. Згідно з податковим повідомленням-рішенням до Позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1 143 483,50 грн, в той час, як в розрахунку до нього сума штрафних санкцій вказана 1 144 503,00грн. Тобто, кваліфікація правопорушення визначена Актом перевірки не відповідає кваліфікації правопорушення визначеного ППР та застосованим санкціям, зокрема не передбачено нарахування штрафних санкцій за порушення п.2 ст.3 №265/95-ВР, а безпідставно вказано нарахування - за порушення п.11 ст.3 Закону України №265/95-ВР.

Щодо нарахування штрафних санкцій за ст. 20 Закону України №265/95-ВР суд зазначає таке.

Згідно з актом фактичної перевірки перевіркою встановлено порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР: встановленого законодавством порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме здійснення продажу товарів, які не обліковуються у встановленому порядку та ненадання на запит контролюючого органу будь-яких документів, щодо походження товарів, що знаходяться в реалізації в магазині.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Зі змісту норми п. 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" випливає, що облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації в порядку, встановленому законодавством, відповідає бухгалтерському обліку. Відтак, для встановлення факту не облікування товарів в установленому порядку слід перевірити відповідні бухгалтерські регістри та первинні документи, на підставі яких вони ведуться.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (далі Закон № 996-ХIV).

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV).

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Положеннями ч.5 ст. 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов`язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Відповідно до ст.20 вказаного Закону до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Кожне із цих порушень є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону України №265/95-ВР. Вказану позицію підтримав Верховний Суд у свої постанові від 11.04.2024 у справі №420/12275/22.

Щодо здійснення Позивачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів, які би підтвердили факт реалізації не облікованого товару.

Згідно з п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає: «під час проведення перевірки позивачем не надано будь-яких документів, які підтверджують придбання та /або походження товарів, які знаходяться в реалізації згідно акта зняття залишків - технічно складних побутових товарі, що підлягають гарантійному ремонту. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи саме на початок проведення перевірки, тому вчинення ним таких дій під час проведення перевірки не нівелює факту порушення та не звільняє від відповідальності.»

Тобто, відповідач не заперечує того факту, що документи, які підтверджують придбання та /або походження товарів, які знаходяться в реалізації в магазині були надані Позивачем під час проведення перевірки.

Крім того, Позивач у поясненнях, викладених у запереченні до акту фактичної перевірки, зазначав, що накладні на внутрішнє переміщення товару на час проведення фактичних перевірок знаходяться безпосередньо в магазині, а на запити про надання документів були надані видаткові (прихідні) накладні на отримання товарів від постачальників та накладні на внутрішнє переміщення товару.

Позивач у позовній заяві вказував, що вимогою про надання документів від 30.11.2023 про надання документів ТОВ «Мобіжук» було запропоновано надати ряд документів, серед яких, зокрема, накладні на товар. У відповідь на цю вимогу 01.12.2023 представник позивача безпосередньо в приміщенні ГУ ДПС у Івано-Франківській області передав копії документів, зазначених в запиті, що підтверджується його поясненнями, які долучені позивачем до позовної заяви.

Доказів протилежного чи доказів відсутності документів безпосередньо у місцях здійснення господарських операцій відповідачем суду надано не було.

Відповідно до п.85.7 ст.85 Податкового кодексу України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису. Вказаний опис інспектором не складався, і він відсутній в переліку додатків до Акту перевірки.

Пунктом 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.

Проте, представники контролюючого органу під час здійснення перевірок не складали актів про відмову ТОВ «Мобіжук» надати копії документів, що належать та пов`язані з предметом перевірки в порядку, визначеному п. 85.6. статті 85 Податкового кодексу України.

Такі акти представниками контролюючого органу не складалися, оскільки відсутні в матеріалах справи і не зазначені в додатках Акту перевірки, що свідчить про те, що скаржником надані усі документи згідно отриманих запитів.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України матеріали перевірки - це акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Як передбачено п.86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Матеріали справи не містять доказів порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Інші аргументи сторін, з урахуванням викладеного, не є суттєвими, а тому суд не надає правову оцінку таким.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням вищенаведених норм діючого законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), що є підставою для його скасування, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 31.01.2024 №3734/13-01-07-09 про нарахування штрафної санкції у розмірі 1 143 483,00 грн (один мільйон сто сорок три тисячі чотириста вісімдесят три гривні 00 копійки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІЖУК» (79015, м. Львів, вул. Кульпарківська, 59, ЄДРПОУ 37741113) 17152 грн 24 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2024.

СуддяБрильовський Роман Михайлович