Постанова від 19.03.2025 по справі 380/11827/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/11827/24 пров. № А/857/29733/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Довгої О.І., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року, що ухвалив суддя Брильовський Р.М. у м.Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 380/11827/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіжук» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 31.01.2024 р. № 3734/13-01-07-09 про нарахування штрафної санкції у розмірі 1143483,00грн.

03 жовтня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 31.01.2024 №3734/13-01-07-09 про нарахування штрафної санкції у розмірі 1143483,00 грн.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіжук» 17152 грн 24 коп. судового збору.

Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявність посилання у наказі на проведення перевірки на підп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, як на підставу проведення такої, фактичним підтвердженням чого є лист Державної податкової служби України № 29736/7/99-00-07-04-02-07 від 24.11.2023 року, не може вказувати на протиправність такого наказу.

Також суд зазначив, що відповідач в акті перевірки, зокрема, в описовій частині виявлених під час проведення перевірки порушень, вказав, що один фіскальний чек, що підтверджує факт видачі підприємством розрахункових документів за продані товари не містить обов`язкових реквізитів, а саме - індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість. Однак ні в матеріалах перевірки, ні в матеріалах справи не має фіскального чеку, що не містить обов`язкових реквізитів, а саме - індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість. Відтак, суд зробив висновок, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували видачу позивачем фіскального чеку, який не має обов`язкових реквізитів.

Щодо здійснення позивачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, то суд зробив висновок, що в матеріалах справи немає доказів, які би підтвердили факт реалізації не облікованого товару.

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що, відповідно до акта фактичної перевірки, позивач видав фіскальний чек № ФН 4000105034, який не містить індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість, а тому позивач несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції, на підставі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що, на підставі наказу від30.11.2023 № 2000-П, відповідач 08.12.2023 провів фактичну перевірку позивача, а саме господарської одиниці, яка знаходиться за адресою: вул. Тролейбусна, 2, м. Івано-Франківськ, за результатами якої склав акт № 14827/09/15/РРО/37741113.

В акті перевірки відповідач зафіксував, що, при здійсненні розрахункових операцій, позивач з 30.11.2023 року надавав розрахункові документи не встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій. Відповідно до даних електронних розрахункових документів РРО з ФН4000105054, що надійшли до системи обліку даних ПРРО ДПС України загальна сума проведених розрахункових операцій без надання покупцям документів встановленої форми та змісту становить - 589213,35грн. Додаток № 1 (перший фіскальний чек виданий за невстановленою формою та змістом становить на суму 269,00 грн. та в подальшому видавались на загальну суму 568 944,40грн).

Крім того, відповідач встановив порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, і здійснення продажу товарів, які не обліковуються у встановленому порядку. Вартість товарів, необлікованих у встановленому порядку, що знаходиться в реалізації у магазині, становить 289 798,00 грн.

Також у акті перевірки відповідач вказав, що позивач не надав відповідачу документів щодо походження товарів, що знаходяться на реалізації.

Відповідач у акті перевірки зробив висновок, що позивач порушив п. 2, 12ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акта перевірки, відповідач 31.01.2024 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 3734/13-01-07-09, яким, на підставі п.7 ст.17, таст.20Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосував до позивача фінансову санкцію в сумі 1143483 грн. 00 коп.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР (далі - № 265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відповідно до ст.17 Закону № 265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення (п.1).

Отже, п.1 ст.17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту п.1 ст.3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з п.2 ст.3 цього Закону.

Таким чином, наявність будь-якої з цих обставин (у сукупності або окремо) утворює склад правопорушення, передбаченого п.1 ст.17 Закону № 265/95-ВР.

Тому, проведення розрахункової операції через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої п.1 ч.17 Закону № 265/95-ВР.

Як видно з фактичних обставин справи, в магазині, який знаходиться за адресою: вул. Тролейбусна, 2, м. Івано-Франківськ, податковий орган виявив, що розрахункові операції здійснювалися із роздрукуванням фіскальних чеків, однак в них був відсутній такий обов`язковий реквізит як індивідуальний податковий номер платника ПДВ (рядок 4).

Про факт відсутності таких реквізитів зазначено в акті перевірки. Водночас, акт перевірки не має чіткого переліку фіскальних чеків, в яких відсутній вказаний реквізит.

Висновки перевірки в цій частині сформовані із використанням бази СОД РРО, однак під час розгляду справи відповідач не здійснив вивантаження спірних чеків із системи, не згрупував у відповідні колонки тощо, не сформував з них відповідні додатки до актів перевірок.

Наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016р. затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

Відповідно до п.1 розділу II цього Положення фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Пунктом 2 розділу II вказаного Положення визначені обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги). Серед обов`язкових реквізитів визначено для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери ПН (рядок 4).

Згідно з п.3 розділу І зазначеного Положення, установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР суб`єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), встановлена нормами ст.17 цього Закону.

У цій справі позивач притягнутий до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених як п.1, так і п.2 ст.3 Закону № 265/95-ВР, а саме за видачу розрахункового документа, який не містить одного з обов`язкових реквізитів розрахункових документів/електронних розрахункових документів; такі дії кваліфіковані відповідачем як невидача розрахункового документа.

Водночас, законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності, за видачу розрахункового документу з використанням РРО, в якому не відображається той чи інший елемент, а саме індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Тобто, законодавець визначив обов`язок, за невиконання якого не встановив відповідальність.

Безумовно, до розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту. Водночас, відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення, не приховуючи її сутність за допомогою РРО (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за п.1 ст.17 Закону № 265/95-ВР, а саме, як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Винятком з цього правила, можна вважати, видачу такого фіскального чеку, в якому не зазначено тих обов`язкових реквізитів, що встановлені у Положенні про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016р., які не надають можливості підтвердити виконання розрахункової операції, та які мають вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності.

За таких умов відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником ПДВ, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого п.2 ст.3 Закону № 265/95-ВР.

Зазначений висновок узгоджується з правовим підходом, наведеним у постанові Верховного Суду від 27.11.2023 в справі № 420/11790/22.

У випадку що розглядається, визначений відповідачем недолік розрахункових документів не призвів до вищеперерахованих наслідків.

Стосовно правомірності використання відомостей СОД РРО при проведенні фактичної перевірки апеляційний суд враховує, що, відповідно до п.83.1 ст.83 ПК України. для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

Згідно з пп.14.1.171 п.14.1 ст.14 ПК України термін податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України Про інформацію.

Відповідно до ст.16 Закону України Про інформацію, податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Відповідно до п.74.1 ст.74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно з п.п.1 і 2 розділу II Порядку функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затв. наказом Міністерства фінансів України № 477 від 05.08.2020, система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до п.4 розділу II цього Порядку СОД РРО забезпечує:

1) функціонування у цілодобовому режимі;

2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС;

3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу;

4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО;

5) збереження документів:

створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи;

створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону;

6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).

Таким чином, приписи п. 83.1 ст. 83 ПК України не забороняє посадовим особам контролюючого органу, під час проведення фактичної перевірки, використовувати податкову інформацію, до якої відноситься інформація із СОД РРО, щодо даних, що були отримані від РРО, у відкритому вигляді, в тому числі про проведені розрахункові операції через РРО та електронні розрахункові документи, фіскальні звітні чеки, фіскальні звіти.

Відповідно до п.6 розділу II цього Порядку база даних призначена для зберігання даних, що були отримані від РРО, у відкритому вигляді, в тому числі даних про проведені розрахункові операції через РРО та електронні розрахункові документи, фіскальні звітні чеки, фіскальні звіти.

Перевірка чеку здійснюється шляхом використання електронного сервісу Пошук фіскального чека

Інформація про фіскальний чек стає доступною на вебпорталі ДПС в Реєстрі Пошук фіскального чека після фіскалізації чека у режимі онлайн та отримання на пристрій підтвердження його фіскалізації на фіскальному сервері ДПС, або після фіскалізації чека у режимі офлайн та отримання від пристрою даних про чеки сформовані в режимі офлайн (після відновлення зв`язку між програмним реєстратором розрахункових операцій та фіскальним сервером ДПС).

Таким чином, апеляційний суд приходить до переконливого висновку про те, що СОД РРО забезпечує збереження документів, створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи.

Водночас, така податкова інформація не може вважатися належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не є підставою для притягнення платника податків до відповідальності.

У свою чергу, така податкова інформація може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин.

В спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а, отже, безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

До акта перевірки не долучені фіскальні чеки за період з 01.10.2023 по 30.11.2023, в яких відсутній обов`язковий реквізит індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Висновки податкового органу про те, що всі фіскальні чеки, які були роздруковані за певний період, не відповідають встановленій формі та змісту розрахункових документів, в розумінні ст. 73 КАС України не відображають господарських операцій, на підставі яких можливо встановити наявність/відсутність порушень позивачем положень Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначених у податковому повідомленні-рішенні, що оскаржується.

Вищевикладені висновки сформовані апеляційним судом із врахуванням правової позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 520/4564/13.

Щодо порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

У ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Кожне із цих порушень є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі цієї статті.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 11.04.2024 у справі № 420/12275/22.

Відповідно до висновків акта перевірки вартість необлікованого товару, що знаходиться на реалізації у магазині за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, 2, становить 289 798,00 грн.

Разом з тим, апеляційний суд встановив, що відповідач не надав доказів реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Про цей факт немає інформації і в акті перевірки.

Щодо ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), то апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Апеляційний суд встановив, що 30.11.2023 року позивач отримав запит відповідача про надання документів на товар, що знаходиться на реалізації.

У відповідь на запит 01.12.2023 року позивач надав накладні на товар, який знаходиться в магазині за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, 2.

Відповідач не заперечує того факту, що позивач надав документи, що підтверджують придбання товару, який відповідач вважає необлікованим, однак вважає, що позивач зобов`язаний був надати такі документи саме на початок проведення перевірки, а не в ході її проведення, що не звільняє позивача від відповідальності відповідно до ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Пунктом 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.

Проте, відповідач під час здійснення перевірки не склав актів про відмову ТОВ «Мобіжук» надати копії документів, що належать та пов`язані з предметом перевірки в порядку, визначеному п. 85.6. статті 85 Податкового кодексу України.

Апеляційний суд вважає, що надання документів, які підтверджують походження (придбання) товару, який перебуває на реалізації в магазині, що належить позивачу за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, 2 до завершення перевірки виключає відповідальність позивача відповідно до ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, оскільки, позивач довів веде облік товарів, що знаходяться що знаходяться у місці продажу.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, апеляційний суд враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, запереченні відповідача, перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка.

Вказані висновки свідчать про те, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 31.01.2024 р. № 3734/13-01-07-09 є протиправним і його необхідно скасувати, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 380/11827/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді О. І. Довга Р. М. Шавель